Постанова

від 16.03.2023 по справі 495/1174/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3415/23

Справа № 495/1174/22

Головуючий у першій інстанції Заверюха В.О

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.,

за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,

переглянувши в режимі відеоконференції справу №495/1174/22 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 червня 2022 року у складі судді Заверюхи В.О., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 21 лютого 2022 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що 5 червня 2017 року прийнята на роботу на посаду контролера 3 розряду відділу збуту КП «Білгород-Дністровськводоканал», наказом начальника підприємства №2-3 від 21 січня 2022 року звільнена із займаної посади по пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. Звільнення вважає незаконним, так як відсутні правові підстави та належні докази про її невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я. Підставою для її звільнення став висновок Лікарської консультативної комісії, складений за результатами проходження нею за направленням №540 від 20 жовтня 2021 року позачергового медичного огляду, в якому зазначено, що їй показана праця та легке навантаження, не пов`язане з тривалим ходінням, підняттям по сходах терміном на 6 місяців. По пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України припинення трудового договору є правильним, якщо воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладенні на нього трудові обов`язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести за його згодою на іншу роботу. Визначення наявності стійкої втрати працездатності, що може бути підставою для звільнення за станом здоров`я, належить до виключних повноважень МСЕК, а ЛКК лише засвідчує тимчасову непрацездатність особи, що не може бути підставою для звільнення. Відповідач не звернув увагу на те, що за вимогами пункту 2 статті 40 КЗпП України невідповідність за станом здоров`я займаній посаді або виконуваній роботі може бути підставою для звільнення лише при наявності не тимчасової, а тільки повної чи часткової стійкої втрати працездатності. Крім того, відповідачем не дотримано встановленого статтею 49-2 КЗпП України порядку звільнення, а саме відсутнє завчасне попередження про наступне звільнення, відсутня попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона була. Також, їй не було надано чергову відпустку перед звільненням за її заявою від 4 січня 2022 року з 20 січня 2022 року на 24 дні. Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 просила:

визнати протиправним та скасувати наказ КП «Білгород-Дністровськводоканал» про припинення трудового договору №0000000000-зв9 №2-3 від 21 січня 2022 року;

поновити на посаді контролера 3 розряду відділу збуту КП «Білгород-Дністровськводоканал»;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2022 року по день ухвалення судом рішення (а.с.1-10).

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2022 року відкрито провадження у справі (а.с.29-30).

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів (а.с.27-28).

Відповідач КП «Білгород-Дністровськводоканал» позов не визнав, зазначивши у відзиві, що 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про надання легкої праці через неможливість виконання своїх посадових обов`язків контролера згідно статті 170 КЗпП України та довідки №2891 від 18 жовтня 2021 року. На виконання наказу №70 від 21 жовтня 2021 року «Про забезпечення проходження ОСОБА_1 позачергового медичного огляду» позивач пройшла медичний огляд та надала медичний висновок: «Показана робота не пов`язана з тривалим ходінням, підняттям по сходах та тяжким навантаженням строком на шість місяців». На виконання вимог статті 170 КЗпП України щодо переведення працівника за станом здоров`я за його згодою на легшу роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку підприємством 27 жовтня 2021 року складено повідомлення, яким запропоновано позивачу переведення на легшу роботу, а саме на посаду оператора зливної станції очисних споруд КП «Білгород-Дністровськводоканал» П-розряду. З повідомленням ОСОБА_1 ознайомилась 1 листопада 2021 року, проставила відмітку про свою згоду з посадою та просила погодити яким чином має добиратися до роботи, що знаходиться за 3 км від підприємства, на що було запропоновано доїздити до очисних споруд разом з бригадою КП «БДВК». 4 листопада 2021 року ОСОБА_1 надала пояснювальну записку, за змістом якої вважала, що посада оператора зливної станції П-розряду не відповідає стану її здоров`я. Фактично ОСОБА_1 не з`являлася на роботі та не виконувала свої посадові обов`язки з 19 жовтня 2021 року, що сама підтвердила у пояснювальній записці від 14 січня 2022 року, зазначивши, що не виходить на роботу так як їй не надали легку працю. Посилання на недотримання при звільненні положень статті 49-2 КЗпП України про завчасне попередження про наступне вивільнення безпідставні, так як попередження про наступне звільнення не поширюється на звільнення працівника на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Щодо відсутності попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, то на виконання вимог частини 1 статті 43 КЗпП України відповідач 20 грудня 2021 року звернувся до профспілки з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України. 30 грудня 2021 року профспілковим комітетом розглянуто подання та прийнято рішення про не надання згоди на розірвання трудового договору по пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України. Оскільки вказаний висновок профкому не був обґрунтованим, то відповідач скористався наданим йому частиною 7 статті 43 КЗпП України правом та звільнив позивача без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (а.с.35-40).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2022 року витребувано з первинної профспілкової організації КП «Білгород-Дністровськводоканал» належним чином завірені копії протоколів засідання профкому №44 від 30 грудня 2021 року та №2 від 14 січня 2022 року (а.с.62-63).

На виконання ухвали суду від 17 травня 2022 року первинною профспілковою організацією КП «Білгород-Дністровськводоканал» надано протоколи засідання профкому №44 від 30 грудня 2021 року та №2 від 14 січня 2022 року щодо розгляду подання про звільнення ОСОБА_1 , за змістом яких вбачається, що відмова у наданні згоди на звільнення по пункту 2 статті 40 КЗпП обумовлена відсутністю висновку МСЕК.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.78-87).

Висновок суду мотивовано тим, що роботодавець мав підстави для звільнення позивача з роботи на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України, оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження невідповідності працівника займаній посаді у зв`язку зі станом здоров`я. Крім того, звільнення позивача із вказаних підстав є обов`язком відповідача, так як згоди на переведення на іншу роботу позивач не надала. Рішення профкому про не надання згоди на звільнення позивача із займаної посади є необґрунтованим, тому звільнення позивач без згоди профспілкового органу в силу відсутності обґрунтування профспілки відмови у наданні згоди на звільнення є законним.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.88-94).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Висновок ЛКК не містить будь-яких застережень щодо непридатності ОСОБА_1 працювати контролером 3 розряду відділу збуту, у висновку ЛКК наявна інформація лише щодо захворювання, яке носить тимчасовий характер, без зазначення повної чи часткової стійкої втрати працездатності. В пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9 роз`яснено, що при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести за його згодою на іншу роботу. Суд повинен був дослідити, а відповідач довести саме неможливість ОСОБА_1 виконувати покладені на неї трудові обов`язки контролера 3 розряду відділу збуту КП «Білгород-Дністровськводоканал». Суд не дослідив питання порушення відповідачем під час звільнення Закону України «Про відпустки». Крім матеріальної складової перебігу відпустки (заробітної плати під час відпустки та її заміна відповідною компенсацією під час звільнення) існує також і питання збереження на їх період місця роботи (посади), відповідно збереження трудового та соціального стажу, в чому відповідачем у порушення статті 3 вказаного Закону фактично ОСОБА_1 була позбавлена, тобто грубо порушено її трудові права під час звільнення. Суд не досліджував питання про наявність на підприємстві вільних та вакантних посад, які відповідно до статті 170 КЗпП підприємство могло запропонувати окрім оператора зливної станції очисних споруд. Суд безпідставно розглядав питання, що не віднесено до предмету спору, а саме питання відповідності ОСОБА_1 за станом здоров`я запропонованій посаді оператора зливної станції очисних споруд. Предметом спору є звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України (за станом здоров`я) саме з посади контролера 3 розряду відділу збуту, а не робота оператора зливної станції очисних споруд, питання до придатності якої досліджував суд. Застосування судом пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України у поєднанні з пунктом 2.17 наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21 травня 2007 року №246 є неправильним. Визначення наявності стійкої втрати працездатності, що може бути підставою для звільнення за станом здоров`я, належить до виключних повноважень МСЕК, а ЛКК лише засвідчує тимчасову непрацездатність особи, що не може бути підставою для звільнення. Крім того, посада контролера 3 розряду відділу збуту не віднесена до категорії працівників, які підлягають попередньому та періодичному медичному огляду.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Білгород-Дністровськводоканал» заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує підтриманням викладених в суді першої інстанції доводів щодо правових підстав та належних доказів про невідповідність ОСОБА_1 виконуваній роботі за станом здоров`я; щодо відсутності завчасного попередження про наступне звільнення; щодо відсутності попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації; щодо ненадання позивачеві чергової відпустки перед звільненням тощо (а.с.107-111).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала КП «Білгород-Дністровськводоканал» заяву про надання їй легкої праці з посиланням на те, що за станом здоров`я не може виконувати функції контролера (а.с.41).

Наказом начальника комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» від 21 жовтня 2021 року №70 «Про забезпечення проходження ОСОБА_1 позачергового медичного огляду» на підставі заяви контролера відділу збуту ОСОБА_1 від 19 жовтня 2021 року №204, частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону праці», розділу 5 Колективного договору, затвердженого начальником КП «БДВК» та головою профкому від 16 листопада 2020 року за реєстраційним №46, наказано забезпечити проходження ОСОБА_1 за рахунок КП «БВДК» позачергового медичного огляду у термін 5 днів з моменту отримання та ознайомлення з даним наказом (а.с.42, 43).

ОСОБА_1 з Наказом від 21 жовтня 2021 року №70 ознайомлена під підпис 21 жовтня 2021 року (а.с.22).

ОСОБА_1 пройшла медичний огляд, згідно висновку ЛКК ОСОБА_1 показана робота не пов`язана з тривалим ходінням, підняттям сходами та тяжким навантаженням строком на шість місяців (а.с.43а).

27 жовтня 2021 року КП «Білгород-Дністровськводоканал» запропоновано переведення на посаду оператора зливної станції очисних споруд КП «БВДК» П-розряду як легшу роботу (а.с.45-46).

ОСОБА_1 з пропозицією посади ознайомлена 1 листопада 2021 року, погодилась під умовою забезпечення доїзду до місця роботи, проте 4 листопада 2021 надала письмову відмову від запропонованої посади оператора зливної станції очисних споруд підприємства, пославшись на стан здоров`я (а.с.45-46, 47).

20 грудня 2021 року начальник комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» вніс подання голові профспілкового комітету про надання дозволу на розірвання з ОСОБА_1 контролером відділу збуту 3-го розряду трудового договору по пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.52).

Профкомом КП «Білгород-Дністровськводоканал» не надано згоди на розірвання з ОСОБА_2 трудового договору по пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України (Протокол №44 від 30 грудня 2022 року) (а.с.53, 67-68).

Наказом начальника комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» від 21 січня 2022 року №00000000002-зв9 №2-3 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 , контролера 3 розряду відділу збуту звільнено 21 січня 2022 року у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я по пункту 2 статті 40 КЗпП України; компенсація невикористаної відпустки 16 календарних днів на суму 3379,52 грн.; вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку 7217,00 грн. (а.с.21).

ОСОБА_1 з Наказом від 21 січня 2022 року №00000000002-зв9 №2-3 ознайомлена під підпис 21 січня 2022 року (а.с.21).

Отже, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КП «Білгород-Дністровськводоканал», працюючи на посаді контролера 3 розряду відділу збуту; трудовий договір безстроковий (укладений на невизначений строк); трудовий договір припинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП).

Щодо наявності підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу по пункту 2 статті 40 КЗпП України апеляційний суд виходить з наступного.

Власник, на відміну від працівника, позбавлений права на свій розсуд розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. Право власника на розірвання трудового договору є значно більш обмеженим, ніж таке ж право працівника. Власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов`язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору, і лише за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд: вправі чи звільнити працівника, чи не звільняти працівника (за винятком випадків, коли із відповідних норм законодавства випливає обов`язок власника звільнити працівника, зокрема, власник не може залишити працівника на попередній роботі, яка відповідно до висновку МСЕК протипоказана йому за станом здоров`я, і згода працівника на переведення відсутня).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок, зокрема, стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

У розумінні пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору є саме виявлена невідповідність. Якщо робота протипоказана працівнику за станом здоров`я, працівник може бути звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП України лише за умови, що протипоказання буде виявлено після укладення трудового договору. Для звільнення важливо, щоб неналежне виконання працівником трудових обов`язків було наслідком стану здоров`я, що свідчить про відсутність вини працівника у неналежному виконанні працівником трудових обов`язків. Обставини, що свідчать про вину працівника, не можуть приводитись як аргумент, який обґрунтовує необхідність звільнення з підстав пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення якщо:

про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладення трудового договору (протипоказання стану здоров`я виявлені після укладення трудового договору);

відбулася повна або часткова втрата працездатності, а не тимчасова;

стан здоров`я перешкоджає продовженню роботи (в результаті стану здоров`я працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи; створює загрозу для здоров`я або життя працівника; працівник не може належним чином виконувати трудові обов`язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку; виконання обов`язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує, і він не згодний перейти на іншу роботу);

отримана письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу.

Рішення про звільнення має ґрунтуватися:

на висновку МСЕК, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і рекомендована робота інша, ніж виконувана;

на медичному висновку про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я, якщо такий працівник зобов`язаний періодично проходити медичні огляди.

Тривала або часткова відсутність працівника на роботі в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не може слугувати підставою для розірвання трудового договору по пункту 2 статті 40 КЗпП України.

В справі, що переглядається, відсутній висновок МСЕК щодо втрати (повної або часткової) працездатності ОСОБА_1 , який би рекомендував роботу іншу, ніж працівник виконувала.

В справі, що переглядається, відсутній медичний висновок про невідповідність ОСОБА_1 виконуваній роботі за станом здоров`я, який би слугував підставою для застосування пункту 2 статті 40 КЗпП України, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 як працівник КП «Білгород-Дністровськводоканал», займаючи посаду контролера 3 розряду відділу збуту, зобов`язана була відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

Недоведеним є те, що протипоказання стану здоров`я виявлені після укладення трудового договору, що стан здоров`я перешкоджав продовженню роботи.

Тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 та довідка медичного закладу із зазначенням діагнозу, яку ОСОБА_1 додала до заяви від 19 жовтня 2021 року про надання їй легкої праці, не мали прийматися відповідачем як підґрунтя подальшого припинення трудових відносин по пункту 2 статті 40 КЗпП України, оскільки:

ОСОБА_1 не надала висновку МСЕК про повну чи часткову втрату працездатності;

ОСОБА_1 не займала посаду, що відповідно до законодавства зобов`язувала її проходити попередні (періодичні) медичні огляди, тому, як наслідок, направлення її в поліклініку для проходження медичного огляду, складання висновку, згідно якого показана робота не пов`язана з тривалим ходінням, підняттям сходами та тяжким навантаженням на строк шусть місяців, рівно як і послідуючі консультації підприємства з медичним закладом шляхом направлення листів та отримання відповідей на них щодо можливості ОСОБА_1 виконувати ту чи іншу роботу, не мають правового значення для застосування пункту 2 статті 40 КЗпП України, так як ОСОБА_1 як працівник не зобов`язана була періодично проходити медичні огляди, а її тривала тимчасова непрацездатність не підпадає під положення пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Судова практика виходить з того, що невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення за наявної повної або часткової постійної, а не тимчасової втрати працездатності, що тривала тимчасова непрацездатність (в даному випадку 6 місяців) або часткова відсутність працівника на роботі в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Отже, обставини справи вказують на те, що у відношенні ОСОБА_1 були відсутні належні та допустимі докази для того, що розпочинати процедуру звільнення по пункту 2 частини 2 статті 40 КЗпП України, з огляду на що оцінка дотримання вимог переведення на іншу роботу, отримання згоди профспілки на звільнення тощо не надається, так як це є похідними діями від того чи виявлено невідповідність працівника займаній посаді внаслідок стану здоров`я.

Наказ №00000000002-зв9 №2-3 від 21 січня 2022 року про припинення з ОСОБА_1 трудового договору по пункту 2 статті 40 КЗпП України є незаконним, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді контролера 3 розряду КП «Білгород-Дністровськводоканал» з 21 січня 2022 року.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2022 року по 16 березня 2023 року підлягає розрахунку у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами та доповненнями).

Середньомісячна заробітна плата розраховується виходячи з оплати за останні два календарні місяці, які передували звільненню. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На підставі наявних в справі документів проводиться розрахунок наступним чином.

У Наказі №00000000002-зв9 №2-3 від 21 січня 2022 року середньомісячний заробіток для виплати вихідної допомоги вказано 7217,00 грн.; у Довідці про доходи від 6 лютого 2023 року №36 середньомісячна заробітна плата зазначена 7217,00 грн.; в поясненнях суду представник відповідача вказав, що 7217,00 грн. є заробітком ОСОБА_1 за місяць. Інших даних щодо заробітної плати, її складових, робочих днів тощо ні позивач, ні відповідач не надали і в справі такі відсутні, тому суд виходить з тих документів, що наявні в справі на час ухвалення рішення (а.с.21, 44, 159).

Для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймаються як два останні місяці роботи, які передували звільненню ОСОБА_1 , серпень, вересень 2021 року (жовтень, листопад, грудень 2021 року не працювала /лікарняний чи неповний місяць/, у січні 2022 року звільнена).

Нарахування, які приймаються до розрахунку, за серпень 2021 року 7217,00 грн., за вересень 2021 року 7217,00 грн., всього 14434,00 грн.

Фактично відпрацьованих днів у серпні 2021 року 22 робочі дні, у вересні 2021 року 22 робочі дні, всього 44 робочих дні.

Середньоденна заробітна плата становить 328,05 грн. (14434,00 грн. : 44 робочі дні = 328,05 грн.).

Вимушений прогул за період з 21 січня 2022 року по 16 березня 2022 року становить 279 робочих днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 91525,95 грн. (328,05 грн. х 279 робочих днів = 91525,95 грн.).

Таким чином, з КП «Білгород-Дністровськводоканал» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2022 року по 16 березня 2023 року в сумі 91525,95 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, судом визначається загальна сума без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці»).

В порядку статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого в сумі 992,40 грн. за подання позовної заяви та в сумі 1488,60 грн. за подання апеляційної скарги позивач звільнена на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 червня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ №00000000002-зв9 №2-3 про припинення трудового договору від 21 січня 2022 року комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» про звільнення ОСОБА_1 контролера 3 розряду по пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на роботі на посаді контролера 3 розряду комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (код ЄДРПОУ 20937068) з 21 січня 2022 року.

Стягнути з комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (код ЄДРПОУ 20937068) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2022 року по 16 березня 2023 року в загальній сумі 91525 грн. 95 коп. з відрахуванням з даної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (код ЄДРПОУ 20937068) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 2481 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 5 квітня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Є.С.Сєвєрова

Т.В.Цюра