Постанова

від 30.03.2023 по справі 461/7557/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/7557/21 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/2145/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника позивача Горбач М.Л., представника відповідача ГО «Земля і порядок» Пшевлоцького Ю.М., представника відповідача Рахункової палати Костицької С.Ф.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2022 року в складі судді Стрельбицького В.В. в справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Земля і порядок», Рахункової палати, Інтернет видання «Антикор» про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Земля і порядок», Рахункової палати, Інтернет видання «Антикор» про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 07.09.2022, просив:

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка викладенау листі від 26.08.2021 (за підписом її голови ГО «Земля і порядок» - М.Пшевлоцького) до Голови Верховної Ради України, Голови КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань антикорупційної політики, Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генерального прокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, ГоловиРахункової палати, у якому звинувачено ОСОБА_1 укорупційних правопорушеннях у повному обсязі;

- зобов`язати Громадську організацію «Земля і порядок» протягом 3-х днів з дня набрання законної сили даного рішення суду спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом відкликання відповідного листа до Голови Верховної Ради України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, КомітетуВерховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генеральногопрокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, Голови Рахункової палати, у якому звинувачено ОСОБА_1 у корупційних правопорушеннях у повному обсязі;

- зобов`язати Рахункову палату протягом 3-х днів з дня набрання законної сили даного рішення суду спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення після набрання рішенням суду законної сили інформацію на офіційному сайті Рахункової палати під назвою «Спростування інформації»у листі від 26.08.2021 (за підписом її голови ГО «Земля і порядок» - М.Пшевлоцького) до Голови Верховної Ради України, Голови КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань антикорупційної політики, Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генерального прокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, ГоловиРахункової палати, у якому звинувачено ОСОБА_1 укорупційних правопорушеннях у повному обсязі;

- зобов`язати Інтернет видання «Антикор» скасувати недостовірну інформацію викладену у статті «Хто ж такий Андрій Дідик?», автора ОСОБА_2 , повністю;

- стягнути з Громадської організації «Земля і порядок» 100 000,00 (сто тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ;

- стягнути з Громадської організації «Земля і порядок» судовий збір урозмірі 4 632,00 грн. на користь ОСОБА_1 .

Вимоги обґрунтовував тим, щоГО «Земля і порядок» листом від 26.08.2021 (за підписом її голови - М.Пшевлоцького) звернулася до Голови Верховної Ради України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, КомітетуВерховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генеральногопрокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, Голови Рахункової палати, у якому його звинувачено у корупційних правопорушеннях; відверто ображено позивача, як публічну особу; принижено його ділові якості; робляться необґрунтовані припущення; у зневажливій формійдуть образи та відверта недостовірна (брехлива) інформація, яка не має підсобою юридичних доказів.

Зокрема, у цьому листі стверджується, що позивач «...з «підмоченою» репутацією та професійним прізвиськом «долар - метр квадратний», отриманого ним на посаді першого заступника голови управління Держкомзему Львівщини за вирішення за гроші земельних питань, корупційних діянь, які містять ознаки кримінальних правопорушень».

Звертає увагу суду на те, що таке суттєве звинувачення Голови ГО «Земля іпорядок» М. Пшевлоцького будується виключно на свідченні самого ОСОБА_3 , викладеному в Інтернет виданні «Антикор» ще у 2018 році.

Так, у статті «Хто ж такий Андрій Дідик?», оприлюдненій уІнтернет виданні «Антикор» зазначено наступне: «Начальник цього управління у 2005-2009 роках ОСОБА_4 дав на відеокамеру популярного телеканалухарактеристику ОСОБА_5 за той короткий час, що вони працювали разом:

«Мій перший заступник ( ОСОБА_6 ) тоді отримав цікаве прізвисько за свої підходи до вирішення земельних питань - «квадратний метр - долар». Це було прив`язано до землі, а далі все було прив`язано до особи, до людей.Тобто жодна послуга жодному громадянину безкоштовно не обходилась. Усі кадрові призначення вирішувалися також лише за гроші», - зазначав пан ОСОБА_7 .

Позивач стверджує, що будь-яких інших свідчень або звинувачень щодо можливихзловживань з його боку під час праці на посаді першого заступникаголови управління Держкомзему Львівщини, немає.

Таким чином, позивач вважає, що твердження наведені у листі громадської організації про те, що він мав прізвисько «долар - метр квадратний»та мав «підмочену» репутацію є ніщо інше як особисте образливе припущення ОСОБА_3 , яке не відповідає дійсності та є недостовірною інформацією.

Крім цього, у тексті вищезгаданого листа, вказано, що«органами прокуратуриЛьвівської області було припинено розслідування кримінальної справи,провадження за якої проводилось відносно нього, як одного із керівників ДФСУкраїни в Львівській області, за порушення антикорупційного законодавства».

Позивач стверджує, що вищевказане є відвертою брехнею ОСОБА_3 , оскільки проти нього не буловідкрито жодної кримінальної справи, включаючи справ щодо порушенняантикорупційного законодавства.

Також, зазначає, щовідповідач ГО «Земля іпорядок», в особі керівника цього ГО,образив його та колишнього державного службовця ОСОБА_8 , звинувативши у створенні, на його думку, злочинної організації, немаючи жодного юридичного факту. Зокрема, у згаданому листі відповідач вказав «..укомплектування ОСОБА_9 і ОСОБА_8 департаменту працівниками за принципами особистої їх відданості ілояльності, відповідно до якого їх авторитет перед працівниками перевищуєавторитет права, фактично свідчить у розумінні cт. 255 КК України простворення злочинної організації на базі департаменту, відповідальним занапрямок діяльності якого визначено ОСОБА_10 ».

Позивач вказує, що далі у листі керівник ГО «Земля і порядок» стверджує, що в його діях є ознаки злочинної службової недбалості (ст. 367 ККУ) або зловживання службовим становищем (ст. 364 ККУ) та із залученням до цьогокорупційного, на думку відповідача, своїх колег - членів Рахункової палати,яких він вважає співучасниками злочину. Такі висновки зроблені, оскільки, на думку М. Пшевлоцького, підготовлені позивачем Звіти по НАЗК, АМКУ,Мінюсту свідчать «про явну корупційну поруку публічних осіб держави» та«правову оцінку повинні дати правоохоронні органи із залученням спеціалістів у сфері фінансового контролю».

Зважаючи на зазначене, позивач стверджує, що поданий лист від 26.08.2021 (за підписом голови ГО «Земля і порядок» М. Пшевлоцького) до Голови Верховної Ради України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційноїполітики, Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генерального прокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, Голови Рахункової палати, у якому його звинувачено у корупційних правопорушеннях з початку і до кінця євідвертою брехнею, наклепом на нього та його колег і підлеглих. У листі ненаведений жодний юридичний факт про можливі правопорушення з його боку.

Враховуючи те, що вищевказаний лист був направлений до його адресатів, позивач вважає, що необхідно спростувати недостовірну інформацію шляхом відкликання таких листів.

Також, за твердженням позивача,вказаний лист розміщений у внутрішнійкомп`ютерній системі аутлук Рахункової палати. Тому його спростування можливо у спосіб яким, він був поширений, а саме, спростування недостовірної інформації на офіційному веб-сайті Рахункової палати.

Крім того, позивач вважає, що оскільки звинувачення Голови ГО «Земля і порядок» М.Пшевлоцького будується на свідченні останнього, викладеного та оприлюдненогоу Інтернет виданні «Антикор» ще у 2018 році, зокрема, у статті «Хто ж такий ОСОБА_6 ?», то необхідноспростувати недостовірну інформацію викладену у статті «Хто ж такий Андрій Дідик?» Інтернет видання «Антикор».

Також, позивач просить стягнути з ГО «Земля і порядок» 100000 гривень в якості компенсації за поширену відносно нього недостовірну інформацію та спричинену йому моральну шкоду.

Оскаржуваним рішенням Галицького районногосуду м.Львова від28липня 2022рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Земля і порядок», Рахункової палати, Інтернет видання «Антикор» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає, що таке підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Покликаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» зазначає, що негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). При цьому, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

При цьому, відповідачі, а саме інтернет видання «Антикор» та ГО «Земля і порядок» жодного разу до суду не з`явилися, письмових пояснень, відзиву чи клопотань про витребування доказів, не подавали.

З покликанням на позовні вимоги, не погоджується із констатацією суду про те, що позивач заявляє вимогу про визнання недостовірною та спростування усього змісту листа та статті, оскільки у вимогах зазначав, про необхідність спростування інформації у частині звинувачень позивача у корупційних правопорушеннях.

Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, що призвело до прийняття неправосудного рішення.

Зазначає, що до позовної заяви долучив інформаційні характеристики про себе для того, щоб суд міг ознайомитися із особистими даними, а не мав на меті щось довести про себе, при цьому не міг доказувати відверту брехню щодо себе, довідками з усіх правоохоронних органів України про відсутність кримінальних проваджень.

Погоджується, що як публічна особа, може зазнавати гострої та сильної громадської критики, при цьому вважає, що суд прирівняв критику із звинуваченням у корупції, що є відвертим наклепом.

Стверджує, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 32, 68 Конституції України, що позбавило його права на судовий захист гідності, честі та ділової репутації шляхом спростування поширеної недостовірної інформації.

Звертає увагу, що проти нього не було відкрито жодної кримінальної справи, у тому числі за порушення антикорупційного законодавства.

Зазначає, що відповідач образив його та колишнього державного службовця ОСОБА_8 у створенні злочинної організації, не маючи жодного юридичного факту.

Теж стосується і тверджень керівника ГО «Земля і порядок» щодо оцінки підготовлених звітів по НАЗК, АМКУ, Мінюсту, де останній зазначає про явну корупційну поруку публічних осіб держави та про те, що таким мають дати правову оцінку правоохоронні органи із залученням спеціалістів у сфері фінансового контролю.

З врахуванням зазначеного, стверджує, що поданий лист ГО від 26.08.2021 у якому його звинувачено у корупційних правопорушеннях, з початку і до кінця є відвертим наклепом на нього та його колег і підлеглих.

Вказані у листі та статті висловлювання не є гіперболою, алегорією чи сатирою, тобто їх не можна прирівняти до оціночних суджень.

Що стосується моральної шкоди, то покликаючись на норми матеріального права щодо поняття моральної шкоди та відшкодування такої, відповідні роз`яснення, зазначає, що моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні гідності та честі, престижу або ділової репутації.

Зважаючи на відомості, зазначені у листі від 26.08.2021 та у статті, які є недостовірними, осягнути у повній мірі рівень моральних страждань, пов`язаних з необґрунтованим звинуваченням його у корупційних правопорушеннях та оцінити у грошовому еквіваленті надзвичайно важко, проте врахувавши усі обставини та можливу втрату авторитету, як незалежного, компетентного і професійного аудитора, оцінює моральну шкоду у 100000,00 грн.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка викладенау листі від 26.08.2021 (за підписом її голови ГО «Земля і порядок» - М.Пшевлоцького) до Голови Верховної Ради України, Голови КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань антикорупційної політики, Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генерального прокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, ГоловиРахункової палати, у якому звинувачено ОСОБА_1 укорупційних правопорушеннях у повному обсязі;

- зобов`язати Громадську організацію «Земля і порядок» протягом 3-х днів з дня набрання законної сили даного рішення суду спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом відкликання відповідного листа до Голови Верховної Ради України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, КомітетуВерховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генеральногопрокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, Голови Рахункової палати, у якому звинувачено ОСОБА_1 у корупційних правопорушеннях у повному обсязі;

- зобов`язати Рахункову палату (відповідача 2) протягом 3-х днів з дня набрання законної сили даного рішення суду спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення після набрання рішенням суду законної сили інформацію на офіційному сайті Рахункової палати під назвою «Спростування інформації»у листі від 26.08.2021 (за підписом її голови ГО «Земля і порядок» - М.Пшевлоцького) до Голови Верховної Ради України, Голови КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань антикорупційної політики, Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генерального прокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, ГоловиРахункової палати, у якому звинувачено ОСОБА_1 укорупційних правопорушеннях у повному обсязі;

- зобов`язати Інтернет видання «Антикор» скасувати недостовірну інформацію викладену у статті «Хто ж такий Андрій Дідик?», автора ОСОБА_2 , повністю;

- стягнути з Громадської організації «Земля і порядок» 100 000,00 (сто тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ;

- стягнути з Громадської організації «Земля і порядок» судовий збір урозмірі 4 632,00 грн. та 6948,00 грн. на користь ОСОБА_1 .

02.01.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Рахункової палати на апеляційну скаргу, зазначає, що ч. 3 ст. 277 ЦК України на яку позивач покликається обґрунтовуючи позовні вимоги, виключено на підставі Закону№ 1170-VII від 27.03.2014, відтак позивач не довів обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зазначає, що організація ніколи не складала документа підназвою «Повідомленняпро кримінальнукорупцію такругову порукупублічних осіборганів державноївлади» від26.08.2021стосовно ОСОБА_1 та іншихосіб,просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.

В свою чергу, ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_8 від позовних вимог до громадської організації «Земля і порядок», як наслідок визнано оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій частині нечинним та закрито провадження у справі в цій частині. Роз`ясненопозивачу наслідки відмови від позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 30.01.2023 ГО «Земля і порядок» звернулося із заявою до Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, КомітетуВерховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генеральногопрокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, Рахункової палати у якій чітко зазначило, що ГО «Земля і порядок» ну готувало, не видавало, не підписувало та не скеровувало жодній особі документа під назвою «Повідомлення про кримінальну корупцію та кругову поруку публічних осіб органів державної влади» від 26.08.2021, стосовно ОСОБА_1 та інших осіб. Зазначено, що такий документ необхідно розцінювати виключно як фальсифікований та фіктивний (т. 3 а.с. 62-75).

У подальшому представником ГО «Земля і порядок» Пшевлоцьким Ю.М. підготовлено запити у ці ж органи з метою отримання інформації щодо надходження повідомлення ГО «Земля і порядок» від 26.08.2021 (т. 3 а.с. 94-102).

У зв`язку з наведеним позивач ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог до ГО «Земляі порядок»,частково змінившиінші позовнівимоги,просив зобов`язатиРахункову палатупротягом 3-хднів здня набраннязаконної силиданим рішеннямсуду спростуватинедостовірну інформаціюпро ОСОБА_1 шляхом розміщенняв електроннійсистемі аутлукРахункової палати16адресатам,яким бувнадісланий листвід 26серпня 2021року (нібитоза підписомїї головиГО «Земляі порядок»-м.Пшевлоцького)до ГоловиВерховної радиГолови КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань антикорупційної політики, Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генерального прокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, ГоловиРахункової палати, після набрання рішенням суду законної сили під назвою «спростування недостовірної інформації, що була викладена у вказаному листі, та у якому було звинувачено ОСОБА_1 укорупційних правопорушеннях у повному обсязі.

Водночас, вимоги апеляційної скарги до відповідача 3 щодо зобов`язання інтернет видання «Антикор» скасувати недостовірну інформацію, викладену у статті «Хто ж такий ОСОБА_6 ?», автора ОСОБА_2 , залишити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України судрозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»слідуючи яким, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність обставин, серед яких є те, що поширення інформації має порушувати особисті немайнові права, тобто або завдавати шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджати особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суд врахував, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Крім цього, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При цьому, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві взагалі не розмежовує, що з вказаного у листі від 26.08.2021 за підписом голови ГО та у статті «Хто ж такий Андрій Дідик?» оприлюдненій у Інтернет виданні «Антикор», є оціночним судженням, а що констатацією фактів.

Зокрема, позивач просить визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію яка викладена у листі від 28.08.2021 та інформацію викладену у статті «Хто ж такий Андрій Дідик?» у повному обсязі.

Разом з тим, з дослідженого листа та статті судом встановлено, що такі містять оціночні судження, а також посилання на загальновідомі факти такі як:

«Два слова про Рахункову палату: її основна функція контроль за надходженням та використанням коштів Державного бюджету України»,

«Основні цифри бюджету України 2018 року…»,

«Відповісти на питання: «Чого він цього не робить протягом майже двох років,,, повинні надати правоохоронні органи»,

«На думку авторів статті,….» тощо.

Таким чином, суд зазначив, що весь зміст листа та статті не можна віднести до категорії недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність, та ділову репутацію позивача оскільки відомості про функції та повноваження Рахункової палати, бюджетні показники за певний рік, функції якими наділені правоохоронні органи тощо, очевидно не можна віднести до такої категорії.

Оскільки позивач не зазначає, яку конкретно інформацію він просить визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію,а фактично заявляє вимоги про спростування усього змісту листа та статті, суд прийшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Більше того, у наведеній позивачем статті у Інтернет ресурсі та листі до відповідних керівників та установ не ставиться під сумнів факти біографії позивача в частині посад на яких він працював, наукових ступенів або здобутків, освіти або наукових робіт.

Покликаючись на постанову Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 576/1319/17, суд зазначив, що посилання на презумпцію недостовірності поширеної інформації, яка покладає обов`язок довести, що інформація є достовірною, саме на відповідача, є безпідставним, оскільки частину третюстатті 277 ЦК України, яка передбачала, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного, виключено зЦК Українина підставіЗакону № 1170-VII від 27 березня 2014 року.

Натомість, позивачем не було спростовано оскаржувану інформацію, та не доведено належними доказами недостовірність інформації, яка міститься у зазначеній статті.

Крім цього, суд врахував, що позивач є членом Рахункової палати, а відтак є публічною особою, тому повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони (публічні особи), обираючи відповідну кар`єру, погодились на таку увагу.

У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Таким чином, межа допустимої критики щодо державного службовця чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відтак, межа допустимої критики ОСОБА_1 , як публічної особи, є значно ширшою, ніж пересічного громадянина України, а тому цілком допустимо, що позивач може зазнавати гострої та сильної громадської критики, у тому числі від представників громадських організацій.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами, того, що оспорювана інформація є недостовірною, для нього є негативною та такою, що порушує якимось чином його права, оскільки інформація стосується позивача, як публічної особи, та його діяльності, інформація яка міститься в оспорюваному листі та статті є оцінкою дій та дає можливість проаналізувати і сприйняти зміст інформації, згідно з власними суб`єктивними переконаннями, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, поширена відповідачем інформація не посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Інтернет видання «Антикор» скасувати недостовірну інформацію викладену у статті «Хто ж такий ОСОБА_6 ?» повністю, суд прийшов висновку, що дана вимога є неналежним способом захисту порушеного, на думку позивача, права.

Спростування здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7ст. 277 ЦК України), тому спростування недостовірної інформації шляхом її скасування є неналежним способом захисту порушеного права. Більше того, наведена інформація поширена Інтернет виданням може бути спростована у такий же спосіб у який вона була поширена. При цьому, слід відзначити, що автор статті вказав джерело інформації, а саме ОСОБА_4 .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Рахункової палати спростувати оскаржувану інформацію, суд зазначив, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи звикористанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернетчи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення вхарактеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б однійособі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдженнясеред людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Позовна заява увідповідних справах має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб булапоширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача(заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), іззазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, щопідтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, вякий позивач бажає захистити своє порушене право.

Позивач не надає будь-яких доказів поширення Рахунковою палатою недостовірної, на його думку, інформації, не вказує коло осіб, яким таку інформацію начебто поширено Рахунковою палатою, не надає належних та допустимих доказіврозміщення оскаржуваної інформації на офіційному веб-сайті Рахункової палати.

Позивач стверджує, щолист ГО «Земля і порядок» від 26.08.2021 розміщений у внутрішнійкомп`ютерній системі аутлук Рахункової палати, однак ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»містить заборону відмови у прийнятті та розгляді звернення, а статтею 19 згаданогоЗакону встановлено обов`язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від формвласності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та іншіпосадових осіб в межах своїх повноважень об`єктивно, всебічно і вчасноперевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результатиперевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Розгляд Листа Рахунковою палатою з метою підготовки проекту відповіді на нього не може вважатися поширенням недостовірноїінформації, оскільки не спрямований на доведення інформації у ньому до відома третіх осіб або громадськості,а ставить за метуреагування Рахунковою палатою на Лист у встановленому порядку, тобто стосується внутрішньої організації роботи Рахункової палати.

Відтак, будь-які дії щодо реєстрації Листа, його передання керівництву Рахункової палати для надання резолюції, подальшого передання відповідальним виконавцям дляопрацювання не є поширенням інформації у розумінні Постанови,оскільки спрямовані на виконання правил діловодства та передбачених ЗУ«Про звернення громадян» обов`язків.

При цьому, «доведення інформації до відома інших осіб» за своєю сутністю передбачає певні активні дії з боку особи, якою поширюється інформація.Водночас, Рахункова палата не є автором або поширювачем оскаржуваноїінформації, фактично не є відправником згаданого позивачем Листа, а йогоотримувачем, оскільки лист адресовано Голові Рахункової палати.

Законом не передбачено обов`язку спростування недостовірної інформації особою, якійтаку інформацію поширено.

Також, у зв`язку з тим, що на офіційному веб-сайті Рахунковоїпалати не оприлюднено вищезгаданий Лист, відсутні підстави задовольнятипозовну вимогу щодо спростування оскаржуваної інформації після набраннярішенням суду законної сили шляхом розміщення відповідної публікації наофіційному веб-сайті Рахункової палати.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначив, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральних страждань неправомірними діями відповідача ГО «Земля і порядок», не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральних страждань, також не наведено і не подано жодних доказів щодо того, у чому полягає така шкода та чим саме керувався позивач, визнаючи розмір морального відшкодування.

Судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є членом Рахункової палати.

З матеріалів справи вбачається, що Громадська організація «Земля і порядок» в особі М. Пшевлоцького листом від 26.08.2021звернулась до Голови Верховної Ради України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Голови Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, КомітетуВерховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генеральногопрокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, Голови Рахункової палати, з повідомленням про кримінальну корупцію та кругову поруку публічних осіб органів державної влади (т. 1 а.с. 13-19).

У листі наведена інформація щодо позивача ОСОБА_1 .

Зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 «...з «підмоченою» репутацією та професійним прізвиськом «долар - метр квадратний», отриманого ним на посаді першого заступника голови управління Держкомзему Львівщини за вирішення за гроші земельних питань, корупційних діянь, які містять ознаки кримінальних правопорушень».

Крім того, у тексті вказаного листа зазначено, що«органами прокуратуриЛьвівської області було припинено розслідування кримінальної справи,провадження за якої проводилось відносно нього, як одного із керівників ДФСУкраїни в Львівській області, за порушення антикорупційного законодавства.».

Також, даний лист мітить тезу наступного змісту « ..укомплектування ОСОБА_9 і ОСОБА_8 департаменту працівниками за принципами особистої їх відданості ілояльності, відповідно до якого їх авторитет перед працівниками перевищуєавторитет права, фактично свідчить у розумінні cт. 255 КК України простворення злочинної організації на базі департаменту, відповідальним занапрямок діяльності якого визначено ОСОБА_10 »

Далі по тексту листа вказується, про те, що «приватні джерела інформації,повідомляли, зокрема, про створення в департаменті закритого сайту у Вайбері, та організацію ОСОБА_1 , приватних (працівник департаменту ОСОБА_11 ) та колективних скарг працівників департаменту до Президента України, Верховної Ради України та керівників інших органів державної влади».

Також, у згаданому листі вказано, що у діях ОСОБА_1 є ознаки злочинної службової недбалості або зловживання службовим становищем. Разом з тим, у листі зазначено«про явну корупційну поруку публічних осіб держави» та«правову оцінку повинні дати правоохоронні органи із залученням спеціалістів у сфері фінансового контролю».

З матеріалів справи вбачається, щовищевказаний лист ГО «Земля і порядок» також розміщений у внутрішнійкомп`ютерній системі аутлук Рахункової палати.

У долученій до матеріалів справи роздруківці (скріншот) статті «Хто ж такий Андрій Дідик?», яка була оприлюднена вІнтернет виданні «Антикор», серед іншого, зазначено «Начальник цього управління у 2005-2009 роках ОСОБА_4 дав на відеокамеру популярного телеканалухарактеристику ОСОБА_5 за той короткий час, що вони працювали разом:

«Мій перший заступник [ ОСОБА_6 ] тоді отримав цікаве прізвисько за свої підходи до вирішення земельних питань - «квадратний метр - долар». Це було прив`язано до землі, а далі все було прив`язано до особи, до людей.Тобто жодна послуга жодному громадянину безкоштовно не обходилась. Усі кадрові призначення вирішувалися також лише за гроші», - зазначав панПшевлоцький.»

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач ОСОБА_1 фактично стверджує, що відповідач ГО «Земля і порядок» звернувшись листом від 26.08.2021 до відповідних адресатів (суб`єктів) із звинуваченнями укорупційних правопорушеннях,відверто образивйого,як публічнуособу,принизив йогоділові якості,оскільки роблятьсянеобґрунтовані припущення,у зневажливійформі образи та подана відверта недостовірна (брехлива) інформація, яка не має підсобою юридичних доказів. Крім цього, оскільки вказаний лист розміщений у внутрішнійкомп`ютерній системі аутлук Рахункової палати, спростування такого є можливим у спосіб, яким він був поширений, а саме, спростування недостовірної інформації на офіційному веб-сайті Рахункової палати.

Як зазначено вище, 30.01.2023 ГО «Земля і порядок» звернулося із заявою до Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, КомітетуВерховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Генеральногопрокурора України, Національного агентства з питань протидії корупції, Рахункової палати у якій чітко зазначило, що ГО «Земля і порядок» ну готувало, не видавало, не підписувало та не скеровувало жодній особі документа під назвою «Повідомлення про кримінальну корупцію та кругову поруку публічних осіб органів державної влади» від 26.08.2021, стосовно ОСОБА_1 та інших осіб. Зазначено, що такий документ необхідно розцінювати виключно як фальсифікований та фіктивний (т. 3 а.с. 62-75).

Разом з цим, зважаючи на фактичну відсутність листа Громадської організації «Земля і порядок» в особі М. Пшевлоцького від 26.08.2021стосовно повідомлення відповідних суб`єктів про кримінальну корупцію та кругову поруку публічних осіб органів державної влади, про що останнє ситверджує, клегія суддів приходить переконання, що таке не виключає спору як такого у межах даних правовідносин, з врахуванням відповідного суб`єктного складу таких та позовних вимогог, у тому числі змінених.

Іншими словами предметом даного апеляційного провадження є перевірка законності рішення суду першої інстанції щодо вимог ОСОБА_1 про захистчесті,гідності,ділової репутаціїта відшкодуванняморальної шкодипред`явлених до Рахункової палата та Інтернет видання «Антикор».

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить із того, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, а саме дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджуєтьсяз правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження№ 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження№ 14-338цс18) та від 04 червня2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження№ 12-304гс18).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У контексті зазначеного колегія суддів погоджується із тим, що вимога зобов`язати Інтернет видання «Антикор» скасувати недостовірну інформацію викладену у статті «Хто ж такий ОСОБА_6 ?» повністю, є неналежним способом захисту порушеного, на думку позивача, права, оскільки не відповідає вимогам матеріального закону, яким врегульовано таке питання.

Так, відповідно до ч. 1ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. 4ст. 277 ЦК України).

Згідно із ч. 7ст.277ЦК України спростування здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже недостовірна інформація спростовується у спосіб її поширення.

Не може залишатися поза увагою суду і те, що автор поширеної в інтернет виданні інформації вказав джерело такої, а саме - ОСОБА_4 , вимоги до якого не пред`явлено.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції у цій частині є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги відповідних висновків місцевого суду не спростовують.

В свою чергу, згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Стаття 3 та стаття 28 Конституції України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно із статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із частиною 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 ЦК).

Як же зазначалося вище, стаття 277 ЦК України визначає право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, на відповідь, а також на спростування цієї інформації, спосіб та порядок спростування недостовірної інформації.

Згідно із ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Підставою для задоволення позову у справах про захист ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В свою чергу, у контексті підтримання позивачем позовних вимог до Рахункової палати, колегія суддів виходить з того, що відповідач Рахункова палата не є суб`єктом поширення інформації у спірних правовідносинах, враховуючи таке.

Як роз`яснено у п. 15 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27.02.2009№ 1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи звикористанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернетчи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення вхарактеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б однійособі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдженнясеред людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Більше того, пункті у 14 цієї Постанови звернуто увагу на те, що позовна заява увідповідних справах має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб булапоширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача(заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), іззазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, щопідтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, вякий позивач бажає захистити своє порушене право.

Поряд з цим, позивач не надав будь яких доказів поширення Рахунковою палатою недостовірної, на його думку, інформації, не вказав коло осіб, яким таку інформацію поширено, як і не надав належних та допустимих доказіврозміщення оскаржуваної інформації на офіційному веб-сайті Рахункової палати, а колегією суддів таких не встановлено.

При цьому, зрозумілим є те, з врахуванням відношення відповідача Рахункової палати до заявлених вимог та підтвердження наявності відповідного повідомлення, щонавіть неіснуючий лист ГО «Земля і порядок» від 26.08.2021 у момент надходження у Рахункову палату безумовно реєструвався та був у відповідний спосіб переданий виконавцю.

Таким чином, неспростовним є те, що зміст такого листа є відомим визначеному колу осіб Рахункової палати, однак остання є отримувачем такого, а відтак зобов`язаним суб`єктом надання відповіді на такий, а не його поширювачем.

Крім цього, законом дійсно не передбачено обов`язку спростувати навіть недостовірну інформацію особою, якій таку інформацію поширено.

Не може залишатися поза увагою і те, що дійсно посилання на презумпцію недостовірності поширеної інформації, яка покладає обов`язок довести, що інформація є достовірною, саме на відповідача, є безпідставним, оскільки частину третюстатті 277 ЦК України, яка передбачала, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного, виключена зЦК Українина підставіЗакону № 1170-VII від 27 березня 2014 року.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо спростування інформації, факт заподіяння моральних страждань неправомірними діями відповідачів, причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральних страждань, позивачем також не доведено.

Крім цього, вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від інших вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицькогорайонного судум.Львова від28липня 2022року,з врахуваннямухвали Львівськогоапеляційного судувід 30березня 2023рокупро закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 доГромадської організації«Земля іпорядок» прозахист честі,гідності,ділової репутаціїта відшкодуванняморальної шкоди- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 31 березня 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк