Постанова

від 04.04.2023 по справі 491/1129/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4950/23

Справа № 491/1129/19

Головуючий у першій інстанції Дармакука Т.П.

Доповідач Воронцова Л. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Воронцової Л.П. (суддя-доповідач),

суддів: Базіль Л.В.,

Ігнатенко П.Я.,

за участю секретаря Кузьміч Г.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бурлака Сергій Анатолійович, на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Агрос-Юг», товариства із обмеженою відповідальністю «Іскра-Юг», Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Одеської районної державної адміністрації про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації речових прав,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Бурлаку С.А. засобами поштового зв`язку направив до суду позов до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Агрос-Юг», товариства із обмеженою відповідальністю «Іскра-Юг», Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Одеської районної державної адміністрації, в якому просив:

- Визнати недісним договір оренди земельної ділянки від 12.05.2015 р., видавник: ОСОБА_1 та Приватне підприємство «АГРОС-ЮГ», площею 5,9276 га, кадастровий номер: 5120283900:01:002:0273, строком на 49 років, який зареєстрований Державним реєстратором: ОСОБА_3 , Біляївське міськрайонне управління юстиції, Одеська облась, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26297745 від 19.11.2015, ОСОБА_4 . Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

- Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки) ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОС-ЮГ» на земельну ділянку розміром 5,9276 га, кадастровий номер: 5120283900:01:002:0273, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить на праві власності ОСОБА_1 , видавник: Реєстаційна служба Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26297745 від 19.11.2015 року, ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіальног управління юстиції в Одеській області, державний реєстратор Рогачко Павло Олександрович, Біляївське міскрайонне управління юстиції, Одеської області та запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером запису про інше речове право 12145177 від 18.11.2015 року про право оренди земельної ділянки орендарем ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «АГРОС-ЮГ» земельної ділянки розміром 5,9276 га, кадастровий номер 5120283900:01:002:0273, що перебуває у власності орендодавця ОСОБА_1 ;

- Визнати недісним договір оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 01.08.2014 р, видавник: ОСОБА_1 та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРОС-ЮГ», площею 5,9278 га, кадастровий номер: 5120283900:01:002:0272, строком на 49 років, який зареєстрований Державним реєстратором: ОСОБА_5 , Біляївське міськрайонне управління юстиції, Одеська облась, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25155038 від 08.10.2015, ОСОБА_6 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

- Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки) ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОС-ЮГ» на земельну ділянку площею 5,9278 га, кадастровий номер: 5120283900:01:002:0272, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить на праві власності ОСОБА_1 , видавник: Реєстаційна служба Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25155038 від 08.10.2015 року, ОСОБА_6 , Управління державної реєстрації Головного територіальног управління юстиції в Одеській області, державний реєстратор Цибульник Людмила Григорівна, Біляївське міскрайонне управління юстиції, Одеської області та запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером запису про інше речове право 11534507 від 06.10.2015 року про право оренди земельної ділянки орендарем ПП «АГРОС-ЮГ» земельної ділянки розміром 5,9276 га, кадастровий номер 5120283900:01:002:0272, що перебуває у власності орендодавця ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить дві земельні ділянки розміром 5,9276 га, кожна, кадастрові номера 5120283900:01:002:0272, 5120283900:01:002:0273.

На підставі укладеного усного договору ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 довіреність для укладання від імені Позивача договорів оренди земельних ділянок, які належать на праві приватної власності Позивачу, яка 20 листопада 2013 року була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В.

Позивач стверджував, що даною довіреністю не уповноважував ОСОБА_2 на проведення Державної реєстрації земельних ділянок, які йому належать, не уповноважував укладати договори оренди землі від його імені строком саме на 49 років, а також проводити державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку (оренду земельної ділянки) саме на строк 49 років з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Позивачем 04.07.2019 року через приватного нотаріуса Ширяївського нотаріального округу Одеської "області Петрова Ю.М. була припинена дія довіреності, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В.

Зазначає, що 01 серпня 2014 року та 12 травня 2015 року, всупереч наданих ним повноважень та прав, ОСОБА_2 без відома, згоди та будь-яких погоджень, узгоджень з ним предмету, строків на які укладаються договори оренди земельних ділянок та інших умов договору оренди земельних ділянок, укладено договори оренди земельної ділянки, згідно яких Позивач (Орендодавець) передав, а Приватне підприємство «Агрос -Юг» (далі - ПП «Агрос -Юг»), який є Орендарем, прийняло в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Новоолександрівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, кожна площею 5,9276 га, кадастровий номер: 5120283900:01:002:0272 та кадастровий номер: 5120283900:01:002:0273, строком на 49 років зі сплатою орендної плати у грошовій формі за кожен рік.

Зазначені договори оренди землі зареєстровані державним реєстратором.

01.03.2017 року ПП «Агрос - Юг» без будь-якої згоди на те Позивача та його дозволу укладено договори суборенди зазначених земельних ділянок між ТОВ «Іскра-Юг» та ПП «Агрос-Юг», які зареєстровані Державним реєстратором.

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 при укладені вказаних договорів перевищив надані йому повноваження, оскільки йому не надано було повноважень на укладення договору строком на 49 років, докази щодо схвалення договору позивачем відсутні, орендну плату позивач не отримував, другий екземпляр договору йому не надано, волевиявлення позивача на укладення оспорюваних договорів відсутнє. ОСОБА_2 використав надану довіреність виключно в своїх корисних інтересах та цілях та в інтересах відповідачів.

Рішенням суду відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 ,від іменіякого дієадвокат БурлакаС.А., подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

- рішення суду є не справедливим, необ`єктивним та необґрунтованим належним чином, упередженим, неумотивованим та є таким що не ефективно захистило порушені права позивача;

- висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам даної справи, які судом було з`ясовано не у повному обсязі;

- судом був порушений принцип змагальності сторін;

- обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими не підтверджуються матеріалами справи;

- судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушенні норми процесуального права;

- судом при прийнятті рішення по справі не прийняті до уваги та не відображені в рішенні суду всі встановлені в судовому засіданні факти, які були підтверджені при дослідженні доказів, належними до допустимими письмовими доказами при розгляді даної цивільної справи по суті;

- судом першої інстанції при ухваленні даного рішення не була застосована належним чином Конституція України, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду з прав людини та судова практика Верховного суду України та Верховного суду та інше.

01 березня 2023 року ОСОБА_2 та ПАТ «АГРОС-ЮГ» засобами поштового зв`язку направили до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну, необґрунтовану та таку, що не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, прийнятих з мотивів, викладених у оскаржуваному судовому рішенні.

В судове засідання апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 , ТОВ «Іскра-Юг» Подільської районної державної адміністрації Одеської області та Одеської районної державної адміністрації не з`явилися, про дату і час, місце розгляду справи були належним чином повідомлені, тому колегія суддів вважає можливим справу розглядати у відсутність сторін, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Бурлаки С.А., представника ПАТ «АГРОС-ЮГ» перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно дост. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду відповідає.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2 , укладаючи договори оренди земельних ділянок, які належать позивачу, діяв у межах наданих йому ОСОБА_1 повноважень на підставі нотаріально посвідченої довіреності на укладання від його імені договорів оренди земельних ділянок, що належать позивачу. У цій довіреності не було зазначено жодних обмежень щодо умов договору оренди земельної ділянки, також довіреність не містить будь-яких застережень щодо необхідності попереднього усного погодження укладення відповідних договорів оренди із власником майна, а навпаки позивач своєю довіреністю уповноважив ОСОБА_2 підписати договір оренди земельної ділянки , визначаючи ціну та умови на власний розсуд.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом повно та правильно встановлені обставини у справі, рішення постановлено відповідно до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 12716981 від 13.11.2013 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,9276 га., кадастровий номер: 5120283900:01:002:0273, а також на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 12723963 від 13.11.2013 року, земельна ділянка площею 5,9278 га, кадастровий номер: 5120283900:01:002:0272 (т.1 а.с. 43-49, 50-56).

20 листопада 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В. посвідчена довіреність, яка була підписана ОСОБА_1 та зареєстрована в реєстрі за № 2536, строком на 10 (десять) років. Із змісту зазначеної довіреності вбачається, що ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважив ОСОБА_2 на підставі договору доручення, укладеного між ними в усній формі, представляти інтереси ОСОБА_1 в органах нотаріату, в управлінні земельних ресурсів та в інших установах, підприємствах і організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форми права власності та галузевою належності з питань користування та укладення від його імені договорів оренди належної йому земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Одеська область, Ананьївський район, Новоолександрівська сілька рада Ананьївського району Одеської області площею 5,9276 га. та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Одеська область, Ананьївський район. Новоолександрівська сілька рада Ананьївського району Одеської області площею 5,9278 га.

Для цього ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 право подавати та одержувати від його імені заяви, необхідні довідки та документи, в тому числі висновки про експертну оцінку земельних ділянок, підписати договір оренди земельної ділянки визначаючи ціну та умови на його власний розсуд; виконувати дії по сплаті грошових коштів з правом заповнення та підписання від його імені документів щодо нарахування доходу, нарахування, утримання та сплати податку, подання податкової звітності, тощо, розписуватися за ОСОБА_1 , а також виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.

Довіреність видана строком на 10 років і дійсна до 20 листопада 2023 року (т.1 а.с.36 ).

Позивачем 04.07.2019 року через приватного нотаріуса Ширяївського нотаріального округу Одеської області Петрова Ю.М. припинена дія довіреності, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., зареєстрована в реєстрі за № 2536 (т.1 а.с.37).

Із умов договору оренди землі від 12 травня 2015 року, який укладено між Орендодавцем: ОСОБА_1 , в особі представника Райляна Г., який діяв на підставі довіреності від 20 листопада 2013 року, реєстр № 2536, виданої приватним нотаріусом Ткаченко О.В. та Орендарем: Приватним підприємством «Агрос -Юг» в особі директора Вєсової Ганни Володимирівни, вбачається, що Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Новоолександрівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, площею 5,9276 га, кадастровий номер: 5120283900:01:002:0273, строком на 49 років зі сплатою орендної плати у натуральній або грошовій формі за кожен рік (т.1 а.с.94-98).

Право оренди на підставі договору оренди землі від 12 травня 2015 року зареєстровано Державним реєстратором: Рогачко Павло Олександрович, Біляївське міськрайонне управління юстиції, Одеська область, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26297745 від 19.11.2015, ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 172718374 від 05.07.2019 року (т.1 а.с.55-56).

Також , згідно умов договору оренди землі від 01 серпня 2014 року, який укладено між Орендодавцем: ОСОБА_1 , в особі представника Райляна Г., який діяв на підставі довіреності від 20 листопада 2013 року, реєстр № 2536, виданої приватним нотаріусом Ткаченко О.В. та Орендарем: Приватним підприємством «Агрос -Юг» в особі директора Вєсової Ганни Володимирівни, вбачається, що Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Новоолександрівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, площею 5,9276 га, кадастровий номер: 5120283900:01:002:0272, строком на 49 років зі сплатою орендної плати у натуральній або грошовій формі за кожен рік (т.1 а.с.99-103).

Право оренди на підставі договору оренди землі від 01 серпня 2014 року зареєстровано Державним реєстратором: Цибульник Людмила Григорівна, Біляївське міськрайонне управління юстиції, Одеська область, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25155038 від 08.10.2015, ОСОБА_6 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 176733828 від 08.08.2019 року (т.1 а.с.48-49).

01 березня 2017 року між ТОВ «Іскра-Юг» та ПП «Агрос- Юг» були укладені договори суборенди зазначених земельних ділянок строком на 10 років, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими (стаття 1003 ЦК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що договір доручення може посвідчуватися довіреністю та є різновидом представництва інтересів особи-довірителя, що виникає на підставі договору.

Відповідно до статті 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша статті 1007 ЦК України).

Довіреність та договір доручення є основними документами, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій. Так, довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов`язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та коштом довірителя.

Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем, а договір доручення - довірителем і повіреним. Довіреність адресується третім особам, і в разі розбіжностей між повноваженнями представника, викладеними в довіреності, від повноважень повіреного, викладених у договорі, береться до уваги, у разі виникнення спору, текст довіреності.

Отже, внутрішні відносини представництва оформлюються договором, тобто зазвичай договором доручення, а зовнішні - довіреністю.

На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя. Отже, договір доручення є юридичним фактом, на підставі якого виникає добровільне представництво.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зауваження скаржника про те, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам даної справи, які судом було з`ясовано не у повному обсязі та порушення судом принципу змагальності сторін апеляційний суд відхиляє, звертаючи увагу на наступне.

Так, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання договоріворенди землінедійсними таскасування державноїреєстрації речовихправ фактом перевищенням ОСОБА_2 повноважень наданих йому ОСОБА_1 , відповідно до довіреності від 20 листопада 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 2536, повинен був довести відповідні обставини.

Зауваження скаржника про відсутність належного спростування відповідачами доводів позовної заяви є безпідставними, такими, що суперечать викладеним вище вимогам чинного процесуального законодавства, які було, зокрема викладено і скаржником у поданій ним апеляційній скарзі, та такими, що, з огляду на ненадання позивачем належних, допустимих та достатніх доказів на обґрунтування власних доводів, фактично перекладають тягар доказування на відповідачів.

Заперечуючи проти надання ОСОБА_2 повноважень на укладання від його імені договорів оренди земельної ділянки строком на 49 років, позивач виходить виключно з не зазначення у наведеній вище довіреності відповідного формулювання, поряд з цим, як зазначено судом першої інстанції, з висновком якого погоджується і апеляційний суд, у цій довіреності не було зазначено жодних обмежень щодо умов договору оренди земельної ділянки, зокрема, і терміну його дії, також довіреність не містить будь-яких застережень щодо необхідності попереднього усного погодження умов укладення відповідних договорів оренди із власником майна, а навпаки позивач своєю довіреністю уповноважив ОСОБА_2 укладати та підписати договори оренди земельних ділянок, визначаючи ціну та умови на власний розсуд та виконувати всі дії, пов`язані із цією довіреністю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі N 923/876/16 (провадження №12-88гс19) суд касаційної інстанції зазначив, що довіреність не завжди може містити деталізований та виключний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника. Тому з урахуванням того, що за загальним правилом представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя, та враховуючи, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, суди мали дослідити питання добросовісності представника.

Апеляційний суд зауважує, що з наданих довірителем у довіреності від 20 листопада 2013 року повноважень представнику вбчається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 на укладання від його імені договорів оренди земельної ділянки без обмежень щодо осіб потенційних орендарів, строку дії договору оренди чи його змісту (з чи без права орендаря передавати предмет договору у суборенду). Відтак, телеологічне тлумачення змісту наведеної довіреності дозволяє зробити висновок, що обсяг наданих ОСОБА_1 ОСОБА_7 повноважень охоплює, зокрема, право укладати від його імені договори оренди на будь- який термін, з урахуванням чинних законодавчих обмежень.

Таким чином, доводи скаржника в цій частині фактично зводяться, як до вільного та хибного тлумачення спірних правовідносин так і змісту Глави 68 ЦК України (Доручення).

Окрім того, не доведено позивачем жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що ОСОБА_2 під час укладання спірних договорі з ПП «Агрос-Юг» він діяв в своїх інтересах та інтересах відповідачів.

Посилання ОСОБА_1 на неотримання ним орендної плати, у разі їх доведеності, є підставою для припинення правовідносин - шляхом розірвання, проте таких вимог позовних вимог позивач не заявляв.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договорів оренди земельних ділянкок недійсними, позовні вимог про скасування державної реєстрації прав оренди земельних ділянок також задоволенню не підлягають, як похідні.

Доводи скаржника про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими не підтверджуються матеріалами справи спростовуються самим змістом оскаржуваного рішення суду, з мотивувальної частини якого вбачається, що суд першої інстанції дослідив та проаналізував надану позивачем довіреність від 20 листопада 2013 року та на підставі її змісту та викладених у судому рішенні чинних норм національного законодавства дійшов обґрунтованого висновку про спрямованість волі довірителя щодо надання в оренду належних йому ділянок на умовах, визначених його представником.

Щодо зауважень скаржника про те, що у оскаржуваному рішенні не було відображено всіх встановлених в судовому засіданні фактів, які були підтверджені при дослідженні доказів та не було надано деталізованої відповіді на кожен аргумент позивача, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Поряд з цим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки позивачем не було доведено факту перевищення ОСОБА_2 своїх повноважень при укладенні угод позовні вимоги про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації речових прав задоволенню не підлягають.

Оцінюючи посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції при ухваленні даного рішення Конституція України, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та судової практика Верховного суду України та Верховного Суду та інше, апеляційний суд зауважує, що попри фрагментарне цитування у апеляційній скарзі окремих положень Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та судової практики Верховного суду України та Верховного Суду, скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено недотримання судом першої інстанції вимог наведених нормативно правових актів та судової практики.

Дійсно, відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Разом із цим, ані чинне національне, ані міжнародне законодавство не містить імперативних вказівок для суду цитувати, як правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, та рішеннях Європейського суду з прав людини, так і полодень ратифікованих Україною міжнародно-правових актів.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Агрос-Юг», ТОВ «Іскра-Юг», Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Одеської районної державної адміністрації про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації речових прав.

Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення діючого законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване судове рішення.

Керуючись ст.367,368,374, 375, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бурлака Сергій Анатолійович, залишити без задоволення.

Рішення Любашівськогорайонного судуОдеської областівід 12жовтня 2022рокузалишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..

Повний текст судового рішення складено 05.04.2023 року.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді : Л.В. Базіль

П.Я. Ігнатенко