Постанова
від 16.02.2023 по справі 910/1809/18
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2023 р. м.Київ Справа№ 910/1809/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 16.02.2023

прокурор: Філіпенко О.І.;

від Кабінету Міністрів України: Субота О.В.;

від Київської обласної державної адміністрації - Уляник Р.Б.;

від Макарівської районної державної адміністрації - не з`явився;

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Сидоренко Ю.А.;

від Національного банку України - Клименко О.В.;

від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк": не з`явився;

від Державного підприємства "Макарівське лісове господарство": не з`явився;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача::

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 - представник адвокат Стрельникович С.А. (в режимі відеоконференції)

ОСОБА_3 - представник адвокат Стрельникович С.А. (в режимі відеоконференції)

ОСОБА_4 - представник адвокат Андрієць О.Л.

ОСОБА_5 -не з`явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВА-ГРУП" -не з`явився; ,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікалче Груп" -не з`явився; ,

ОСОБА_6 -не з`явився; ,

ОСОБА_7 -не з`явився; ,

ОСОБА_8 -не з`явився; ,

ОСОБА_9 -не з`явився; ,

ОСОБА_10 -не з`явився; ,

ОСОБА_11 -не з`явився; ,

ОСОБА_12 -не з`явився; ,

ОСОБА_13 -не з`явився; ,

ОСОБА_14 -не з`явився;

ОСОБА_1 -не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

виконуючого обов`язки прокурора Київської області

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.06.2020 (повний текст складено 18.06.2020)

у справі №910/1809/18 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України

до Київської обласної державної адміністрації;

Макарівської районної державної адміністрації;

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

Національного банку України;

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Макарівське лісове господарство"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю "АВА-ГРУП", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікалче Груп", ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними

договорів іпотеки та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

У лютому 2018 року прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовною заявою з вимогами:

- визнати недійсними розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 за №879, №880, №881, №882, №883, №884, №885, №886, №887, №888, №889, №890, №891, №892, №893, №894, №897, №898, №899, №900, №901, №902, №903, №904, №905, №906; від 28.09.2007 №912; від 12.10.2007 №1033, №1034, №1036, №1037, №1038, №1039, №1041, №1042, №1043, №1044, №1045, №1049, №1051, №1052, №1056, №1058, №1059, №1060 та від 24.10.2007 № 1102 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» (далі - розпорядження Київської ОДА);

- визнати недійсними розпорядження Макарівської РДА від 25 жовтня 2007 року № 4159, 4160, від 09 листопада 2007 року № 4291, № 4292-4294 "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради"; (далі - розпорядження - Макарівської РДА);

- визнати недійсними договори іпотеки, укладені між ПАТ "Дельта банк" та НБУ, від 18 січня 2011 року № 80 та від 24 січня 2011 року № 312;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ПАТ "Дельта банк" земельні ділянки загальною площею 35,9347 га, що розташовані на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких складає 1 148 837,75 грн., а саме земельні ділянки з кадастровими номерами:

3222782600: 05:023:0053, 3222782600: 05:023:0054, 3222782600: 05:023:0056,

3222782600: 05:023:0055, 3222782600: 05:023:0048, 3222782600: 05:023:0049,

3222782600: 05:023:0050, 3222782600: 05:024:0059, 3222782600: 05:024:0060,

3222782600: 05:023:0051, 3222782600: 05:023:0052, 3222782600: 05:024:0061,

3222782600: 05:024:0062, 3222782600: 05:024:0063, 3222782600: 05:023:0057,

3222782600: 05:023:0058, 3222782600: 05:023:0059, 3222782600: 05:023:0060,

3222782600: 05:024:0064, 3222782600: 05:023:0061, 3222782600: 05:023:0052,

3222782600: 05:023:0063, 3222782600: 05:023:0064, 3222782600: 05:024:0065,

3222782600: 05:023:0018, 3222782600: 05:023:0019, 3222782600: 05:023:0020,

3222782600: 05:023:0021, 3222782600: 05:024:0053, 3222782600: 05:023:0022,

3222782600: 05:023:0023, 3222782600: 05:023:0024, 3222782600: 05:023:0025,

3222782600: 05:024:0054, 3222782600: 05:023:0008, 3222782600: 05:023:0009,

3222782600: 05:023:0010, 3222782600: 05:023:0011, 3222782600: 05:023:0012,

3222782600: 05:023:0013, 3222782600: 05:023:0014, 3222782600: 05:023:0015,

3222782600: 05:023:0016, 3222782600: 05:023:0017, 3222782600: 05:023:0007,

3222782600: 05:023:0039, 3222782600: 05:024:0055, 3222782600: 05:023:0008,

3222782600: 05:024:0056, 3222782600: 05:024:0057, 3222782600: 05:023:0058.

Позов мотивовано тим, що оскаржувані розпорядження Київської ОДА прийнято з порушенням положень статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 27, 31, 57 Лісового кодексу України, статей 3, 21, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", оскільки ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України; повноваженнями щодо вилучення таких ділянок обласні державні адміністрації чинним законодавством не наділені; розпорядження Макарівської РДА суперечать статтям 19 Конституції України, статті 20 ЗК України, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до статей 21, 152, 155 ЗК України, статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11 квітня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА та Макарівської РДА, оскільки спір у цій частині має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28 лютого 2019 року скасував ухвалу суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм процесуального права під час проведення підготовчого засідання, а матеріали оскарження повернув до цього ж суду для розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції порушено положення глави 3 "Підготовче провадження" розділу ІІІ ГПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 частково задоволено касаційну скаргу Національного банку України, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2019 року у справі № 910/1809/18 скасовано в частині позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Макарівської РДА від 25 жовтня 2007 року № 4159, 4160, від 09 листопада 2007 року № 4291, № 4292-4294 "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради", від 12 лютого 2008 року № 648, 650, 654-657 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області".

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2018 року в цій частині у справі № 910/1809/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2019 року у справі № 910/1809/18 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 зазначено наступне:

- оскільки вимога про визнання недійсними розпоряджень Макарівської РДА "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради" та "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області" не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися судом господарської юрисдикції в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених розпоряджень, без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані;

- отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини справи Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Макарівської РДА, як рішень суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухвалених на користь фізичних осіб, яким ці ділянки більше не належать, не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій частині, однак помилково вказав на те, що спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Апеляційний господарський суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанцій в цій частині;

- тому постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Макарівської РДА підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі в цій частині підлягає зміні із викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови;

- натомість в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА, які стосуються припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки, у суду апеляційної інстанції були підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення матеріалів оскарження для продовження розгляду, однак з інших мотивів, ніж наведені апеляційним судом. Зазначені рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин безпосередньо не стосуються фізичних осіб, а тому за суб`єктним складом позовні вимоги підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, відступати від яких немає правових підстав;

- тому постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА підлягає зміні із викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його постановлення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/1809/18 у задоволенні позову - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- враховуючи те, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879-894, 897-906, від 28.09.2007 № 912, від 12.10.2007 №№ 1033-1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051-1052, 1056, 1058-1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки" та розпорядження Макарівської районної державної адміністрації: від 25.10.2007 № 4159-4160, від 09.11.2007 № 4291, № 4292-4294 "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради", на підставі яких передано у власність громадян вилучені з постійного користування державного підприємства "Макарівське лісове господарство" є чинними та не визнані недійсними, тому в суду відсутні підстави для задоволення позову в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ПАТ "Дельта Банк" земельних ділянок;

- станом на момент укладення договорів іпотеки ПАТ "Дельта Банк" було власником земельних ділянок на підставі відповідних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.11.2010 року, що були укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк";

- договори купівлі-продажу земельних ділянок від 01.11.2010 року не визнавалися недійними у судовому порядку, доказів протилежного матеріали справи не містять;

- ПАТ "Дельта Банк" діяв правомірно укладаючи договори з Національним банком України;

- прокуратурою не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного договору недійсним, а тому позовні вимоги є необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню;

- в зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, тому позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, виконуючий обов`язки прокурора Київської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/1809/18 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення в оскаржуваній частині порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на наступні обставини:

- відповідно до картографічних матеріалів ВО «Укрдержліспроект» за матеріалами лісовпорядкування 2004 року спірні землі відносились до земель лісогосподарського призначення державної власності, перебували в межах 81 кварталу ДП «Макарівське лісове господарство» та становили єдиний лісовий масив;

- повноваження на вилучення спірних земель лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб в силу вимог ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України належали виключно Кабінету міністрів України;

- оскаржувані розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879-894, 897-906, від 28.09.2007 № 912, від 12.10.2007 №№ 1033-1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051-1052, 1056, 1058-1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки" суперечать ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 13, 17, 20, 22, 56, 57,79, 84, 116, 118, 122, 141, 149 Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, ст. 21 Закону України «»Про місцеві державні адміністрації», оскільки ліси взагалі не можуть передаватись у приватну власність для будь-яких цілей за виключенням передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 56 Земельного кодексу України, випадків;

- суд першої інстанції при вирішенні спору не викладено висновків стосовно дійсного законного власника земельних ділянок, законності вибуття спірних земельних ділянок зі складу лісового фонду України та власності держави, наявності волі дійсного власника на відчуження спірних земель лісогосподарського призначення, чим порушено приписи ст. 238 ГПК України;

- судом не враховано, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 в частині позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Макарівської РДА від 25 жовтня 2007 року № 4159, 4160, від 09 листопада 2007 року № 4291, № 4292-4294 "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради", від 12 лютого 2008 року № 648, 650, 654-657 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області" скасовано постанову суду апеляційної інстанції та змінено ухвалу суду першої інстанції з тих підстав, що вимоги в цій частині не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, проте, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених розпоряджень, без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані, і неврахування вказаної позиції Великої Палати Верховного Суду, разом з позицією, висвітленою у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, призвело до допущення судом першої інстанції порушень приписів ст. 236 ГПК України;

- суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що незаконні розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879-894, 897-906, від 28.09.2007 № 912, від 12.10.2007 №№ 1033-1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051-1052, 1056, 1058-1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки", як і відповідні розпорядження Макарівської РДА, не є вираженням волі держави на вибуття майна з державної власності;

- матеріалами справи підтверджується, що в порядку, визначеному ст. ст. 142, 149 Земельного кодексу України, речове право ДП «Макарівське лісове господарство» не припинялось, земельні ділянки з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» уповноваженим органом виконавчої влади не вилучались, спірні землі лісового фонду до цього часу своє цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювали, з приватної у державну власність відповідно до вимог ст. ст. 116, 118,.122 Земельного кодексу України - не передавались;

- судом першої інстанції не враховано, що незаконне вибуття спірних земельних ділянок лісового фонду у приватну власність на підставі незаконних рішень місцевих державних адміністрацій , що діяли не у спосіб, встановлений законом, та з перевищенням компетенції, наданої законом, не може свідчити про наявність волі дійсного власника, та достатньої правової підстави у розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України на розпорядження спірними земельними ділянками;

Також, 19.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Київської обласної прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення по справі, а яких прокурор наголошував на необхідності врахування правових наслідків оскаржуваних актів індивідуальної дії в сукупності, і таким наслідком є вилучення земель лісогосподарського призначення площею понад 40 га з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, що не тільки відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України, а й суперечить змісту охорони земель. В силу приписів ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України, право на розпорядження землями лісового фонду для нелісогосподарських потреб площею понад 1 га на момент виникнення спірних правовідносин належали Кабінету Міністрів України.

Також, прокурор зазначав наступне:

- за правилами ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене ст. 12 Лісового кодексу України. Отже, прокурор зазначав , що стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює також пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.;

- державна політика у сфері розпорядження лісами послідовно спрямована на захист лісових земель від їх необгрунтованого вилучення для інших потреб. Так, Законом України «Про внесення змін до Лісового кодексу України» від 08.02.2006 повноваження місцевих державних адміністрації у сфері розпорядження землями лісового фонду обмежено можливістю вилучати ліси прощею до 1 га, а Законом України «Про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України щодо збереження лісів» від 15.03.2012 остаточно вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України;

- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» ще з квітня 2008 року органам виконавчої влади заборонено надавати згоду на вилучення, зміну цільового призначення, передачу у власність чи користування земельних лісових ділянок та зобов`язано відкликати раніше надані відповідні погодження у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства;

- не можна вважати законними оскаржувані розпорядження Київської обласної державної адміністрації, на підставі яких, з метою формальної відповідності вимогам ч.ч. 6, 9 ст. 149 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства на земельні ділянки лісогосподарського призначення площею до 1 га, однак, фактично, які спрямовані на розпорядження масивом лісових земель площею, що значно перевищує 1 га.;

- розпорядження Київської обласної державної адміністрації №№ 879-894, 897-906,912, 1033-1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051-1052, 1056, 1058-1060 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» прийняті в один день, а саме 26.09.2007 - 26 розпоряджень щодо земель площею 25,74 га, 12.10.2007 - 18 розпоряджень щодо земель площею 17,82 га, відносно лісових земель, які відповідно до картографічних матеріалів ВО «Укрдержліспроект» за матеріалами лісовпорядкування 2004 року перебували в межах 81 кварталу ДІЇ «Макарівське лісове господарство» та становили єдиний лісовий масив;

- розпорядження Макарівської районної державної адміністрації про відведення земельних ділянок загальною площею 35,9347 га у власність громадянам прийняті на підставі їх заяв, які подані одночасно протягом 01.10.2007 та 02.10.2007; розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації від 12.02.2008 № № 648, 650, 656-657, 654-655 цільове призначення всього масиву земель одночасно змінено з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд; державні акти на право власності на вище зазначені земельні ділянки видано громадянам протягом одного дня - 18.02.2008, а вже 03,03.2008 всі первісні власника відчужили спірні землі на підставі договорів купівлі-продажу на користь однієї юридичної особи - TOB "АМХ СЕРВІС";

- вищевказані обставини свідчать, що оскаржуваними розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації та Макарівської районної державної адміністрації Київської області вилучено землі лісогосподарського призначення площею понад 40 га та відчужено частину з них площею понад 35 га у приватну власність особам, які мали намір всупереч вимогам п. ґ ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України заволодіти землями лісового фонду площею понад 1 га, водночас, не звернулись до законної їх розпорядника, а штучно, з метою уникнення законодавчих обмежень, визначених ч. 8 ст. 122, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, розділили спірний масив лісу на 46 ділянок площею до 1 га.

Короткий зміст відзиву Кабінету Міністрів України на апеляційну скаргу

21.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у якому Кабінет Міністрів України просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, скасувати оскаржуване рішення і задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, Кабінет Міністрів України наголошував на наступному:

- рішення про вилучення спірних земельних ділянок має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу приписів ст. ст. 6, 9 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України;

- повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 27 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до яких, зокрема належить передача у власність, надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше 1 га, що перебувають у державній власності;

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13, ст. 20, 21, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, п. 5 ст. 27 Лісового кодексу України, до виключних повноважень (компетенції) Кабінету Міністрів України відноситься передача у власність та надання у постійне користування для несільськогосподарських потреб земельних ділянок площею 1 га, що перебувають у державній власності та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування, а вилучення спірних земельних ділянок лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача власність, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України.

Короткий зміст відзиву Київської обласної державної адміністрації на апеляційну скаргу

21.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Київської обласної державної адміністрації надійшов відзив, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у якому вказував на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Київська обласна державна адміністрація посилалась на те, що:

- кожне з оспорюваних розпоряджень отримали відповідне погодження , при їх прийнятті враховувались позитивні висновки Управління земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області, Державного управління охорони природного навколишнього середовища в Київській області, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та інших;

- уі розпорядження відносно спірних земельних ділянок були прийняті за відома та погоджені користувачем - ДП «Макарівське лісове господарство»

- при прийнятті оскаржуваних розпоряджень державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень, оскільки спірними розпорядженнями вилучались земельні ділянки, площа кожної з яких не перевищує 1 га, і повноваження щодо чого наявні у Київської обласної державної адміністрації згідно з приписами ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а твердження прокуратури в цій частині щодо розпорядження Київською обласною державною адміністрацією земельними ділянками єдиним масивом, площа якого перевищує 1 га, є припущеннями;

- прокуратурі про прийняття оспорюваних розпоряджень було відомо безпосередньо після їх видання, оскільки листом від 20.01.2005 № 07/1-185 прокурор Київської області зобов`язав Київську обласну державну адміністрацію на підставі ст. ст. 8, 20 Закону України «Про прокуратуру» невідкладно після видання розпоряджень, надати їх копії на адресу прокуратури, у зв`язку з чим державі в особі органу прокуратури, було і об`єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення;

- про використання землі і ухвалені розпорядження Кабінет Міністрів України мав можливість дізнатися зі звіту за відповідний рік, який мав би подаватися до 1 березня наступного року у відповідності до постанови КМУ від 22.02.2000 № 388 «Про щорічні звіти голів обласних , Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій», чинної на момент ухвалення оспорюваних розпоряджень.

Короткий зміст відзиву ПАТ «Дельта Банк» на апеляційну скаргу

31.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Дельта Банк» надійшов відзив, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у якому ПАТ «Дельта Банк» вказував на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» наголошував на наступному:

- внаслідок прийняття низки оспорюваних розпоряджень, низкою громадян були отримані Державні акти на право власності на землю для будівництва та обслуговування будинків, господарських будівель та споруд, і відповідні земельні ділянки відчужені за договорами купівлі - продажу на користь ТОВ «АМХ Сервіс», яке передало їх в іпотеку ТОВ «Український промисловий банк», який внаслідок задоволення вимог іпотеко держателя став власником спірних земельних ділянок, які в подальшому на підставі договорів купівлі - продажу відчужені на користь ПАТ «Дельта Банку», яке передало їх в заставу Національному банку України на підставі договорів іпотеки від 18.01.2022 № 80 та від 24.01.2011 № 312;

- на даний час ПАТ «Дельта Банк» перебуває у процедурі ліквідації згідно з рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- враховуючи те, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879-894, 897-906, від 28.09.2007 № 912, від 12.10.2007 №№ 1033-1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051-1052, 1056, 1058-1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки", як і розпорядження Макарівської РДА, на підставі яких передано у власність громадян вилучені з постійного користування державного підприємства «Макарівське лісове господарство» є чинними та не визнані недійсними, тому рішення суд першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим;

- станом на момент укладення договорів іпотеки, ПАТ «Дельта Банк» було власником земельних ділянок на підставі відповідних договорів купівлі - продажу земельних ділянок від 01.11.2010, що були укладені між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк», вказані договори не визнавались недійсними судовому порядку, а отже ПАТ «Дельта Банк» діяв правомірно, укладаючи відповідні договори, а прокуратурою не доведено тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів.

Короткий зміст відзиву Національного банку України на апеляційну скаргу

31.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшов відзив, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у якому НБУ вказував на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу НБУ наголошував на тому, що позивачем не доведено та не надано належних і достатніх доказів, які дають змогу встановити відповідність земельних ділянок, що знаходяться у власності АТ «Дельта Банк», земельним ділянкам, щодо яких видано спірні розпорядження;

- жодне з розпоряджень Київської обласної державної адміністрації не відноситься до земельних ділянок з площею понад 1 гектар, і відповідні розпорядження прийняті у відповідності до пункту 5 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпоряджень);

- твердження прокурора щодо розпорядження Київською обласною державною адміністрацією землями у вигляді єдиного масиву, та відповідно, об`єднання (підсумовування) площі земельних ділянок - є протиправним, оскільки вказаним органом було видано окремі, не пов`язані між собою розпорядження щодо земельних ділянок, площа кожної з яких не перевищує 1 га;

- відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпоряджень), ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, Київська обласна державна адміністрація мала повноваження на зміну цільового призначення земельних ділянок;

- прокурором не надано належних та достатніх доказів, які дають змогу ідентифікувати земельні ділянки земельні ділянки;

- розпорядження Макарівської РДА від 12 лютого 2008 року № 648, 650, 654-657 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області" видані на виконання судових рішень;

- станом на момент укладення договорів іпотеки, ПАТ «Дельта Банк» було власником земельних ділянок на підставі відповідних договорів купівлі - продажу земельних ділянок від 01.11.2010, що були укладені між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк», вказані договори не визнавались недійсними судовому порядку, а отже ПАТ «Дельта Банк» діяв правомірно, укладаючи відповідні договори, а прокуратурою не доведено тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів.

- враховуючи те, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879-894, 897-906, від 28.09.2007 № 912, від 12.10.2007 №№ 1033-1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051-1052, 1056, 1058-1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки", як і розпорядження Макарівської РДА, на підставі яких передано у власність громадян вилучені з постійного користування державного підприємства «Макарівське лісове господарство» є чинними та не визнані недійсними, тому рішення суд першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим;

- позовна давність щодо заявлених позовних вимог є такою, що спливла в силу приписів ст. 257, 261 Цивільного кодексу України;

- про використання землі і ухвалені розпорядження Кабінет Міністрів України мав можливість дізнатися зі звіту за відповідний рік, який мав би подаватися до 1 березня наступного року у відповідності до постанови КМУ від 22.02.2000 № 388 «Про щорічні звіти голів обласних , Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій», чинної на момент ухвалення оспорюваних розпоряджень.

Короткий заперечень Київської обласної прокуратури на відзив Національного банку України на апеляційну скаргу

03.11.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Київської обласної прокуратури надійшли заперечення на відзив Національного банку України на апеляційну скаргу, які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду, і в яких прокуратурою зазначено наступне:

- необгрунтованими та безпідставними є доводи представника відповідача щодо відсутності належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що оскаржувані розпорядження Київської обласної державної адміністрації та Макарівської районної державної адміністрації про вилучення земельних ділянок, відведення у приватну власність та зміну цільового призначення стосуються саме спірних земельних ділянок, що витребовуються з незаконного володіння;

- розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879, № 880, № 881, № 882, № 883, № 884, № 885, № 886, № 887, № 888, № 889, № 890, № 891, № 892, № 893, № 894, № 897, № 898, № 899, № 900, № 901, № 902, № 903, № 904, № 905, № 906; від 28.09.2007 № 912; від 12.10.2007 № 1033, № 1034, № 1036, № 1037, № 1038, № 1039, № 1041, № 1042, № 1043, № 1044, № 1045, № 1049, № 1051, № 1052, № 1056, № 1058, № 1059, № 1060, від 24.10.2007 № 1102 та Макарівської районної державної адміністрації: від 25.10.2007 № 4159, № 4360, від 09.11.2007 № 4291, № 4292, № 4293, № 4294 та від 12.02.2008 № 648, № 650, № 656, № 657, № 654, № 655, всупереч вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 20, 21, 57, 116, 118, 207, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 27, 31, 57 Лісового кодексу України, ст. ст. З, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», вилучено з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельні ділянки єдиним лісовим масивом загальною площею 45,26 га та в подальшому їх відведено у приватну власність громадян;

- на підтвердження заявлених позовних вимог прокуратурою області долучено вищезазначені розпорядження Київської обласної державної адміністрації «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельних ділянок», відповідно до яких з постійного користування державного підприємства «Макарівське лісове господарство» вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення, які складають єдиний масив загальною площею 45,26 га, розташованих в кварталі 81 Макарівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» (виділи 1,2,3, 3.1, 4, 5, 6,11);

- факт відведення оскаржуваними розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації у приватну власність земельних ділянок та зміну їх цільового призначення саме за рахунок земель, які попередньо вилучені з Державного лісового фонду вищезазначеними розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації повністю підтверджується долученими до матеріалів справи інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 29.09.2017 № 468 та доданими до неї графічними матеріалами;

- згідно наведеної інформації та картографічних матеріалів, спірні земельні ділянки за матеріалами лісовпорядкування 2004 року, перебувають у межах 81 кварталу, виділах 1, 2, 3, 3.1, 4, 5, 6, 11 Макарівського лісництва ДГІ «Макарівське лісове господарство» та становлять єдиний лісовий масив;

- таким чином, оскаржуваними розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації вилучено, та розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації відведено у власність земельні ділянки лісогосподарського призначення, які згідно картографічних матеріалів є тотожними і розташовані в межах виділів 1, 2, 3, 3.1, 4, 5, 6, 11 кварталу 81 Макарівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство»;

- інформація, надана ВО «Укрдержліспроект» щодо факту накладення спірних земельних ділянок на лісові ділянки з доданим викопіюванням з публічної кадастрової карти, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів;

- відповідно до картографічних матеріалів ВО «Укрдержліспроект», спірні земельні ділянки, за матеріалами лісовпорядкування 2004 року, перебувають у межах одного 81 кварталу ДП «Макарівське лісове господарство» та становлять єдиний лісовий масив;

- окрім того, розпорядження Макарівської районної державної адміністрації «Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради», якими передано вказані земельні ділянки у власність громадянам, прийнято також протягом одного дня, а саме 25.10.2007 № № 4159 - 4160 та 09.11.2007 № 4291 - 4294, а державні акти на право власності на вище зазначені земельні ділянки видано громадянам протягом одного дня - 18.02.2008.

- враховуючи те, що на підставі вказаних незаконних розпоряджень Київської обласної державної адміністрації, Макарівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 25.10.2007 № 4159, № 4160, від 09.11.2007 № 4291, № 4292, № 4293, № 4294 «Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради», якими передано у власність громадян вилучені з постійного користування державного підприємства «Макарівське лісове господарство» земельні ділянки лісового фонду для ведення особистого селянського господарства, останні також підлягають визнанню недійсними;

- окрім того, розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 12.02.2008 № 648, № 650, № 656, № 657, № 654, № 655 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області» прийнято всупереч встановленому Законом порядку зміни цільового призначення земель;

- у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено за договором купівлі- продажу поза волею власника може бути витребуване у останнього власника. В такому випадку право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна;

- відповідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею;

- земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред`явлення вимог про витребування їх із чужого незаконного володіння на користь останньої;

- оскільки при відведенні у приватну власність вищевказаних земель лісового фонду допущено суттєві порушення вимог законодавства, юридичні особи, які у подальшому передали їх банкам в іпотеку, на момент укладення іпотечних договорів не мали прав власника на розпорядження землею;

- договори іпотеки на оспорювані земельні ділянки також підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як наслідок позовні вимоги в цій частині пред`явлено до ПАТ «Дельта Банк» та Національного банку України;

- дійсний власник - Кабінет Міністрів України не був стороною зазначених правочинів - договорів іпотеки, тому має право на витребування цього майна в порядку передбаченому ст. 388 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст відзиву Фонду гарантування вкладів на апеляційну скаргу

31.08.2020 та 02.12.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли відзиви, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у якому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказував на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Фонд наголошував на необхідності врахування:

- статті 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки;

- відповідно до статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі;

- повноваження тимчасового адміністратора та ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» були делеговані виконавчою дирекцією Фонду уповноваженій особі;

- згідно частини третьої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду;

- Фондом не допускалася протиправна бездіяльність по відношенню до Позивача та не порушувалися його права чи інтереси.

Короткий зміст пояснень ДП «Макарівське лісове господарство»

31.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від ДП «Макарівське лісове господарство» надійшли пояснення по суті спору та апеляційної скарги, в яких наголошувалось на тому, що спірні земельні ділянки були вилучені як всупереч ст. 149 Земельного кодексу України, так і всупереч ст. 151 Земельного кодексу України у ДП «Макарівське лісове господарство» згоди на вилучення таких земель - отримано не було, а ст. 151 Земельного кодексу України взагалі не передбачала вилучення лісових земель на користь фізичних осіб. При цьому, суд у даній справі і повинен надати правову оцінку відповідним актам, на підставі яких вилучено спірні ділянки з користування підприємства.

Стосовно заявленого до застосування строку позовної давності, підприємство наголошувало на необхідності врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.11.2018 у справі № 653/1096/16-ц, де зазначено що тривалість відповідного правопорушення наділяє власника майна звернутись з відповідним позовом протягом усього часу правопорушення.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2

21.04.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у яких заявники відзиву вказували на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін з наступних підстав:

- позивачем не надано належних та достатніх доказів, які дають змогу встановити відповідність земельних ділянок, що знаходяться у власності ПАТ «Дельта Банк», земельним ділянкам, щодо яких видано спірні розпорядження;

- відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпоряджень), ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, Київська обласна державна адміністрація мала повноваження на зміну цільового призначення земельних ділянок;

- підстави для застосування ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України - відсутні;

- станом на момент укладення договорів іпотеки, ПАТ «Дельта Банк» було власником земельних ділянок на підставі відповідних договорів купівлі - продажу земельних ділянок від 01.11.2010, що були укладені між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк», вказані договори не визнавались недійсними судовому порядку, а отже ПАТ «Дельта Банк» діяв правомірно, укладаючи відповідні договори;

- до Державного земельного кадастру України не були внесені будь-які відомості та карти (плани), картографічні матеріали, що повинні бути складені у формі і масштабі відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, а тому відведення ат погодження документації із землеустрою громадянам України відбулось у законний спосіб, жодного судового рішення про протиправність дій органу, уповноваженого здійснювати функції держави - відсутні.

- позовна заява подана прокурором з пропуском строків позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020, апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

В свою чергу, 24.07.2020 судді - учасники колегії Тищенко О.В. та Тарасенко К.В. перебували у відпустках, а головуючий суддя Станік С.Р. перебував з 27.07.2020 по 07.08.2020 включно у відпустці, і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу головуючого судді з відпустки.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, і внаслідок неможливості вирішити питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги у визначеному складі суду, апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., ОСОБА_16

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 поновлено виконуючому обов`язки прокурора Київської області пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/1809/18. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020. Судове засідання призначено на 22.09.2020 о 14 год. 20 хв.

31.08.2020 2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу, яким просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18 без змін.

21.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Клопотання мотивоване тим, що ПАТ «Дельта Банк» не є власником частини земельних ділянок, які є предметом даного спору, оскільки на підставі укладених договорів купівлі - продажу відчужило у 2018 році право власності на спірні земельні ділянки на користь вказаних фізичних осіб, які на переконання ПАТ «Дельта Банк», мають бути залучені до участі у розгляді справи на підставі ст. 50 Господарського процесуального кодексу України.

22.09.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 10.10.2020.

У зв`язку з перебуванням з 12.10.2020 судді ОСОБА_16 та судді Тарасенко К.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 прийнято справу №№910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Чорногуз М.Г. Призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/1809/18 апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020. Судове засідання призначено на 05.11.2020 об 10 год. 45 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.11.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., ОСОБА_16

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 прийнято справу №№910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., ОСОБА_16 Призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/1809/18 апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020. Судове засідання призначено на 03.12.2020 об 10 год. 15 хв.

02.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив продовжити строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18 без змін.

09.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про долучення доказів по справі № 910/1809/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 розгляд справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 відкладено на 21.01.2021 о 11 год. 45 хв.

17.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Макарівської районної державної адміністрації Київської області надійшло клопотання про розгляд справи без присутності представника Макарівської районної державної адміністрації Київської області.

21.01.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020. Судове засідання призначено на 18.02.2021 об 12 год. 45 хв.

17.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від третьої особи Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» надійшли пояснення щодо залучення третіх осіб та щодо апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про залучення до участі у розгляді справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - задоволено. На підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у розгляді справи №910/1809/18 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ); ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ); ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 ).

03.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від третьої особи ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та залучення в якості представника адвоката Стрельниковича Сергія Анатолійовича.

04.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_15 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВА-ГРУП", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікалче Груп", ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

04.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про долучення доказів по справі № 910/1809/18.

04.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшла заява про виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 (в особі представника ОСОБА_15 ) про залучення до участі у розгляді справи Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА-ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікалче Груп", ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - задоволено. На підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у розгляді справи №910/1809/18 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВА-ГРУП", (місце реєстрації: м. Київ, просп. Голосіївський 42), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікалче Груп", (місце реєстрації: 17600, Чернігівська обл., Варвинський р-н, селище міського типу ВАрва, вул. Шевченка 82, кім. 8), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_5 ). ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_9 );

21.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/1809/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 розгляд справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 відкладено на 15.06.2021 о 12 год. 00 хв.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_16 з 14.06.2021 по 18.06.2021 включно у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/1809/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021, для розгляду справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 прийнято справу №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2021 об 13 год. 30 хв.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 30.06.2021 по 02.07.2021 включно у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/1809/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021, для розгляду справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., ОСОБА_16

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 прийнято справу №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., ОСОБА_16 Призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2021 об 16 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 розгляд справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 відкладено на 21.10.2021 о 11 год. 10 хв.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_16., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку, а тому здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення судді ОСОБА_16 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1809/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021, для розгляду справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 прийнято справу №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.12.2021 об 10 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 розгляд справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 відкладено на 10.02.2022 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 розгляд справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 відкладено на 31.03.2022 о 10 год. 00 хв.

31.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, та з 18.04.2022 по 29.04.2022 включно, з 02.05.2022 по 27.05.2022, а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

05.04.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020. Судове засідання призначено на 28.07.2022 об 10 год. 00 хв.

27.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 09.1-21/1714/22 від 27.07.2022), яке призначене на 28.07.2022 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 . Клопотання від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 09.1-21/1714/22 від 27.07.2022) задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 розгляд справи №910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 відкладено на 22.09.2022 о 10 год. 00 хв.

28.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 09.1-21/1726/22 від 28.07.2022), яке призначене на 22.09.2022 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 клопотання від представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 09.1-21/1726/22 від 28.07.2022) задоволено.

У зв`язку з оголошенням сигналу «повітряної тривоги» в місті Києві, судове засідання по справі № 910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18. Судове засідання призначено на 20.10.2022 об 11 год. 45 хв.

У зв`язку з оголошенням сигналу «повітряної тривоги» в місті Києві, судове засідання по справі № 910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18. Судове засідання призначено на 01.12.2022 об 11 год. 40 хв.

25.10.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначене на 01.12.2022 року о 11 год. 40 хв.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.10.2022 по 18.11.2022 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданого клопотання здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 клопотання від представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У зв`язку з оголошенням сигналу «повітряної тривоги» в місті Києві, судове засідання по справі № 910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18. Судове засідання призначено на 26.01.2023 об 11 год. 50 хв.

12.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 26.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 клопотання від представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

26.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від третьої особи Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з оголошенням сигналу «повітряної тривоги» в місті Києві, судове засідання по справі № 910/1809/18 за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18. Судове засідання призначено на 16.02.2023 об 12 год. 00 хв.

07.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 16.02.2023 об 12 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 клопотання від представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Явка представників сторін

В судове засідання 16.02.2023 з`явились прокурор, представник Кабінету Міністрів України, представник Київської обласної державної адміністрації, представник Макарівської районної державної адміністрації, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, представник Національного банку України, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (адв. Стрельникович С.А. ) приймав участь в судового засіданні в режимі відео конференції.

Інші учасники справи - представників в судове засідання не направили, про розгляд справи повідомлялись засобами електронного зв`язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції.

В свою чергу, 17.12.2020 від Макарівської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, а справу розглядати за наявними у ній матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Ухвали суду апеляційної інстанції про розгляд справи надсилались учасникам справи як засобами поштового зв`язку та отримувались ними, докази чого наявні в матеріалах справи, а в подальшому також за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

В судовому засіданні 16.02.2023 прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України просив задовольнити апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18 та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Київської обласної державної адміністрації просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18 залишити без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням поданих пояснень та відзиву.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечував щодо задоволення апеляційної скарги виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18 залишити без змін.

Представник Національного банку України просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18 залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18 - без задоволення.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/1809/18 заперечував, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/1809/18 просив залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879, № 880, № 881, № 882, № 883, № 884, № 885, № 886, № 887, № 888, № 889, № 890, № 891, № 892, № 893, № 894, № 897, 898, № 899, № 900, № 901, № 902, № 903, № 904, № 905, № 906; від 28.09.2007 № 912; від 12.10.2007 № 1033, № 1034, № 1036, № 1037, № 1038, №1039, № 1041, № 1042, № 1043, № 1044, № 1045, № 1049, № 1051, № 1052, №1056, № 1058, № 1059, № 1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки" з постійного користування державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (Макарівське лісництво, квартал 81) вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення, які складають єдиний масив загальною площею 45,26 га, розташовані в межах Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області. Цими ж розпорядженнями змінено цільове призначення цих земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення та віднесено їх до земель запасу.

В подальшому, розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації від 25.10.2007 № 4159, № 4160, від 09.11.2007 № 4291, № 4292, № 4293, № 4294 "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України на території Колонщинської сільської ради" передано у приватну власність громадян раніше вилучені з постійного користування державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (Макарівське лісництво, квартал 81) земельні ділянки загальною площею 35,9347 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаних розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації, отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Колонщинської сільської ради Макарівського району наступні громадяни:

ОСОБА_18 , серія ЯЕ № 999902 площею 0,6687 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0053;

ОСОБА_19 , серія ЯЕ № 999898 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0112;

ОСОБА_20 , серія ЯЕ № 999907 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0113;

ОСОБА_21 , серія ЯЕ № 999905 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0114;

ОСОБА_22 , серія ЯЕ № 999904 площею 0,8218 га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0115;

ОСОБА_23 , серія ЯЕ № 999900 площею 0,8218 га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0116;

ОСОБА_24 , серія ЯЕ № 999901 площею 0,7400га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0117;

ОСОБА_25 , серія ЯЕ № 999896 площею 0.7400 га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0118;

ОСОБА_26 , серія ЯЕ № 999899 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0119;

ОСОБА_27 , серія ЯЕ № 999897 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:06:005:0120;

ОСОБА_28 , серія ЯЕ № 999903 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0054;

ОСОБА_29 , серія ЯЕ № 999906 площею 0.7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0056;

ОСОБА_30 , серія ЯЕ № 999908 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0055;

ОСОБА_31 , серія ЯЕ № 959654 площею 0,7398 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0048;

ОСОБА_32 , серія ЯЕ № 996762 площею 0,7399 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0049;

ОСОБА_33 , серія ЯЕ № 959652 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0050;

ОСОБА_34 , серія ЯЕ № 959653 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0059;

ОСОБА_35 , серія ЯЕ № 959659 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600: 05:024:0060;

ОСОБА_36 , серія ЯЕ № 959656 площею 0.7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0051;

ОСОБА_37 , серія ЯЕ № 959657 площею 0,7399 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0052;

ОСОБА_38 , серія ЯЕ № 959655 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0061;

ОСОБА_39 , серія ЯЕ № 959651 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0062;

ОСОБА_40 , серія ЯЕ № 959658 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0063;

ОСОБА_41 , серія ЯЕ 999915 площею 0,7023 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0057;

ОСОБА_42 , серія ЯЕ № 999912 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0058;

ОСОБА_43 , серія ЯЕ № 999910 площею 0,7399 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0059;

ОСОБА_44 , серія ЯЕ № 996764 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0060;

ОСОБА_45 , серія ЯЕ № 996763 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0064;

ОСОБА_46 , серія ЯЕ № 999913 площею 0,7201 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0061;

ОСОБА_47 , серія ЯЕ № 999914 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0062;

ОСОБА_48 , серія ЯЕ № 999916 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0063;

ОСОБА_49 , серія ЯЕ № 999909 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0064;

ОСОБА_50 , серія ЯЕ № 999911 площею 0.7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0065;

ОСОБА_51 , серія ЯД № 775416 площею 0,6985 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0018;

ОСОБА_52 , серія ЯД № 775417 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0019;

ОСОБА_53 , серія ЯД № 775424 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0020;

ОСОБА_54 , серія ДЕ № 775418 площею 0.7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0021;

ОСОБА_55 , серія ЯД № 775419 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0053;

ОСОБА_56 , серія ЯД № 775425 площею 0.7009 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0022;

ОСОБА_57 , серія ЯД № 775423 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0023;

ОСОБА_58 , серія ЯД № 775422 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0024;

ОСОБА_59 , серія ЯД № 775420 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0025;

ОСОБА_60 , серія ЯД № 775421 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0054;

ОСОБА_61 , серія ЯД № 775405 площею 0,6052 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0008;

ОСОБА_62 , серія ЯД № 775407 площею в.7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0009;

ОСОБА_63 , серія ЯД № 775408 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0010;

ОСОБА_64 , серія ЯД № 775409 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0011;

ОСОБА_65 , серія ЯД № 775410 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0012;

ОСОБА_66 , серія ЯД № 775411 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0013;

ОСОБА_67 , серія ЯД № 775412 площею 0,6871 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0014;

ОСОБА_68 , серія ЯД № 775413 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0015;

ОСОБА_69 , серія ЯД № 775414 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0016;

ОСОБА_70 , серія ЯД № 775415 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0017;

ОСОБА_71 , серія ЯД № 775406 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0007;

ОСОБА_72 , серія ЯЕ № 959669 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:023:0039;

ОСОБА_73 , серія ЯЕ № 959660 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0055;

ОСОБА_74 , серія ЯЕ № 959667 площею 0,7400 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0056;

ОСОБА_75 , серія ЯЕ № 959671 площею 0,7555 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0057;

ОСОБА_76 , серія ЯЕ № 959663 площею 0,7556 га, кадастровий номер 3222782600:05:024:0058.

В подальшому, розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації від 12.02.2008 № 648, № 650, № 656, № 657, № 654, № 655 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області" змінено цільове призначення земельних ділянок вищевказаних громадян з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на території Колонщинської сільської ради Макарівського району.

В позовній заяві зазначено, що на підставі даних розпоряджень громадяни 18.02.2008 отримали державні акти на право власності на землю для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, а саме: ОСОБА_18 , серія ЯЖ 332833 ; ОСОБА_28 , серія ЯЖ № 332759 ; ОСОБА_29 , серія ЯЖ № 332762 ; ОСОБА_30 , серія ЯЖ 332764 ; ОСОБА_31 , серія ЯЖ № 332800; ОСОБА_32 , серія ЯЖ № 332816 ; ОСОБА_33 , серія ЯЖ 332798 ; ОСОБА_34 , серія ЯЖ № 332799 ; ОСОБА_35 , серія ЯЖ № 332805 ; ОСОБА_36 , серія ЯЖ № 332802 ; ОСОБА_37 , серія ЯЖ № 332803; ОСОБА_38 , серія ЯЖ № 332801; ОСОБА_39 , серія ЯЖ № 332797 ; ОСОБА_40 , серія ЯЖ № 332804; ОСОБА_41 , серія ЯЖ № 332792; ОСОБА_42 , серія ЯЖ № 332789; ОСОБА_43 , серія ЯЖ № 332787; ОСОБА_44 , серія ЯЖ № 332795; ОСОБА_45 , серія ЯЖ № 332794; ОСОБА_46 , серія ЯЖ № 332790; ОСОБА_47 , серія ЯЖ № 332791; ОСОБА_48 , серія ЯЖ № 332790; ОСОБА_49 , серія ЯЖ № 332786; ОСОБА_50 , серія ЯЖ № 332788; ОСОБА_51 , серія ЯЖ № 332766; ОСОБА_52 , серія ЯЖ № 332767; ОСОБА_53 , серія ЯЖ № 332780; ОСОБА_54 , серія ДЖ № 332769 ; ОСОБА_55 , серія ЯЖ № 332771; ОСОБА_56 , серія ЯЖ № 332785; ОСОБА_57 , серія ЯЖ № 332779; ОСОБА_58 , серія ЯЖ № 332778; ОСОБА_59 , серія ЯЖ № 332773; ОСОБА_77 , серія ЯЖ № 332777; ОСОБА_61 , серія ЯЖ № 332784; ОСОБА_78 , серія ЯЖ № 332774; ОСОБА_63 , серія ЯЖ № 332770; ОСОБА_64 , серія ЯЖ № 332781; ОСОБА_65 , серія ЯЖ № 332768; ОСОБА_66 , серія ЯЖ № 332772; ОСОБА_67 , серія ЯЖ № 332783; ОСОБА_68 , серія ЯЖ № 332776; ОСОБА_69 , серія ЯЖ № 332765; ОСОБА_70 , серія ЯЖ № 332775; ОСОБА_71 серія ЯЖ № 332782; ОСОБА_72 , серія ЯЖ № 332809; ОСОБА_73 , серія ЯЖ № 332818; ОСОБА_74 , серія ЯЖ № 332811; ОСОБА_75 , серія ЯЖ № 332807; ОСОБА_76 , серія ЯЖ № 332815, ОСОБА_19 , серія невідома; ОСОБА_20 , серія невідома; ОСОБА_21 , серія невідома; ОСОБА_22 , серія невідома; ОСОБА_23 , серія невідома; ОСОБА_24 , серія невідома; ОСОБА_25 , серія невідома; ОСОБА_26 , серія невідома; ОСОБА_27 , серія невідома.

У свою чергу між вказаними громадянами та TOB "АМХ СЕРВІС", 03.03.2008 укладено договори купівлі-продажу № № 477, 497, 502, 507, 512, 517, 522, 527, 552, 562, 567, 577, 587, 597, 602, 607, 612, 622, 637, 642, 647, 652, 657, 662, 672, 677, 687, 692, 697, 707, 717, 722, 727, 732, 737, 742, 762, 767, 777, 787, 792, 817, 822, 827, 832, 837, 847, 852, 987, 1066 на підставі яких товариством отримано державні акти на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд на території Колонщинської сільської ради, а саме: серії ЯЖ № № 422348, 422487, 422485, 422480, 422482, 422484, 422486, 422488,. 422476, 422477, 422478, 422503, 422479, 422481, 422483, 422525, 422521, 422519, 422517, 422515, 422513, 422511, 422509, 422507, 422505, 422550, 422553, 422557, 422555, 422556, 422554, 422552, 422551, 422549, 422504, 422506. 422508, 422510, 422512, 422514, 422516, 422518, 422520, 422532, 422534, 422536, 422538, 422542, 422544, 422546, 422548, 422547, 422545, 422543, 422541, 422539, 422537, 422535, 422533, 422540.

У подальшому, між TOB "АМХ СЕРВІС" та ТОВ "Український промисловий банк" укладено договори про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі яких останнє набуло права власності на вищезазначені земельні ділянки.

01.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено 50 договорів купівлі - продажу земельних ділянок, на підставі яких ПАТ "Дельта банк" набуло право власності на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:

3222782600: 05:023:0053, 3222782600: 05:023:0054, 3222782600: 05:023:0056,

3222782600: 05:023:0055, 3222782600: 05:023:0048, 3222782600: 05:023:0049,

3222782600: 05:023:0050, 3222782600: 05:024:0059, 3222782600: 05:024:0060,

3222782600: 05:023:0051, 3222782600: 05:023:0052, 3222782600: 05:024:0061,

3222782600: 05:024:0062, 3222782600: 05:024:0063, 3222782600: 05:023:0057,

3222782600: 05:023:0058, 3222782600: 05:023:0059, 3222782600: 05:023:0060,

3222782600: 05:024:0064, 3222782600: 05:023:0061, 3222782600: 05:023:0052,

3222782600: 05:023:0063, 3222782600: 05:023:0064, 3222782600: 05:024:0065,

3222782600: 05:023:0018, 3222782600: 05:023:0019, 3222782600: 05:023:0020,

3222782600: 05:023:0021, 3222782600: 05:024:0053, 3222782600: 05:023:0022,

3222782600: 05:023:0023, 3222782600: 05:023:0024, 3222782600: 05:023:0025,

3222782600: 05:024:0054, 3222782600: 05:023:0008, 3222782600: 05:023:0009,

3222782600: 05:023:0010, 3222782600: 05:023:0011, 3222782600: 05:023:0012,

3222782600: 05:023:0013, 3222782600: 05:023:0014, 3222782600: 05:023:0015,

3222782600: 05:023:0016, 3222782600: 05:023:0017, 3222782600: 05:023:0007,

3222782600: 05:023:0039, 3222782600: 05:024:0055, 3222782600: 05:023:0008,

3222782600:05:024:0056, 3222782600: 05:024:0057, 3222782600: 05:023:0058, на території Колонщинської сільської ради.

За інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначенні земельні ділянки перебувають у власності ПАТ "Дельта Банк" та передані під заставу Національному банку України на підставі договорів іпотеки від 18.01.2011 № 80 та від 24.01.2011 № 312.

На підставі постанови №150 від 02.03.2015р. Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015р. "Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. (включно).

Рішенням №71 від 08.04.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015р. "Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015р.

Згідно з рішенням №147 від 03.08.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта банк" тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015р.

02.10.2015р. на підставі постанови №664 від 02.10.2015р. правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 р. № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта банк" на два роки до 4 жовтня 2019 року.

Також, в процесі апеляційного розгляду справи, ПАТ "Дельта Банк" повідомив про те, що на підставі укладених договорів купівлі - продажу відчужено у 2018 році право власності на спірні земельні ділянки на користь вказаних фізичних осіб, а саме:

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від 06.12.2018 земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0013 було продано ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

- на підставі договорів купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від 04.12.2018 земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0054 та 3222782600:05:023:0055 та було продано ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від 29.11.2018 земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0056 було продано ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 );

- на підставі договорів купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від 29.11.2018 земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:024:0053 та 3222782600:05:024:0054 та було продано ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від 12.11.2018 земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0008 було продано ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 ).;

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від 03.07.2020 земельні ділянки з кадастровим номером 3222782600:05:023:0021, 3222782600:05:023:0023, 3222782600:05:023:0049, 3222782600:05:023:0050, 3222782600:05:024:0059, 3222782600:05:023:0010, 3222782600:05:023:0016, 3222782600:05:023:0019, 3222782600:05:023:0024, 3222782600:05:023:0011, 3222782600:05:023:0059, 3222782600:05:023:0060, 3222782600:05:023:0062, 3222782600:05:023:0063, 3222782600:05:023:0064, 3222782600:05:023:0020, 3222782600:05:023:0025, 3222782600:05:023:0012, 3222782600:05:023:0015, 3222782600:05:023:0058, що було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "АВА-ГРУП" (місце реєстрації: м. Київ, просп. Голосіївський 42)

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:024:0058, 3222782600:05:024:0062, було продано ОСОБА_79 (РНОКПП НОМЕР_23 );

- на підставі договорів купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0017 було продано ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:024:0057 було продано ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0053, 3222782600:05:023:0007, було продано ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:024:0056, було продано ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_4 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0014, було продано ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_5 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0018, було продано ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_6 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0064, було продано ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_7 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:024:0063, було продано ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_8 );

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0052, 3222782600:05:024:0061, 3222782600:05:023:0039, було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрікалче Груп" (місце реєстрації: 17600, Чернігівська обл., Варвинський р-н, селище міського типу ВАрва, вул. Шевченка 82, кім. 8);

- на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, що продана на аукціоні, від земельну ділянку з кадастровим номером 3222782600:05:023:0057, 3222782600:05:023:0061, 3222782600:05:024:0065, 3222782600:05:023:0022, 3222782600:05:023:0009, 3222782600:05:023:0048, 3222782600:05:024:0055, 3222782600:05:024:0060, 3222782600:05:023:0051, було продано ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_9 ).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені Законом.

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, чинним законодавством визначено дві умови, за обов`язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді:

1) порушення або загроза порушення інтересів держави та

2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 вказані міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону №1697-VII.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Конституція України (ст.ст. 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України статті 14, 19 Конституції України).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (п. 43). Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнено висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18. А також відступлено від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18; постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18; постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18; постанова Верховного Суду від 07 грудня 2018 у справі № 924/1256/17.

У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлену такі правові позиції, які згідно приписів статті 236 ГПК України суди повинні враховувати.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор обгрунтовано звернувся з відповідним позовом в інтересах держави в особі визначених позивачів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура посилається на положення статтей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України та зазначає, що оскільки земельні ділянки лісогосподарського призначення вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред`явлення вимог про витребування їх із чужого незаконного володіння на користь останнього.

А тому, на думку прокуратури, обраний спосіб захисту про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідає положенням ст.ст. 16, 387, 388 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку держава може звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, яке придбало за договором в особи, яка не мала права його відчужувати.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2776цс16.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Прокуратурою заявлено віндикаційний позов, тобто вимогу неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулу.

З огляду на заявлені позивачем вимоги у цій справі підлягає дослідженню питання законності вибуття земельних ділянок з постійного користування ДП "Макарівський лісгосп" у власність фізичних осіб, тому існує спір з приводу належності цьому підприємству майнових прав на спірні земельні ділянки. Зазначене свідчить про те, що у цьому спорі витребування майна з чужого незаконного володіння залежить від встановлення дійсного власника цього майна (майнових прав), належності йому прав на це майно та законності вибуття майна з його володіння.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 в частині позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Макарівської РДА від 25 жовтня 2007 року № 4159, 4160, від 09 листопада 2007 року № 4291, № 4292-4294 "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради", від 12 лютого 2008 року № 648, 650, 654-657 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області" скасовано постанову суду апеляційної інстанції та змінено ухвалу суду першої інстанції з тих підстав, що вимоги в цій частині не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, проте, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених розпоряджень, без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані, і неврахування вказаної позиції Великої Палати Верховного Суду, разом з позицією, висвітленою у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, призвело до допущення судом першої інстанції порушень приписів ст. 236 ГПК України;

Так, матеріалами справи підтверджується, що розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879, № 880, № 881, № 882, № 883, № 884, № 885, № 886, № 887, № 888, № 889, № 890, № 891, № 892, № 893, № 894, № 897, 898, № 899, № 900, № 901, № 902, № 903, № 904, № 905, № 906; від 28.09.2007 № 912; від 12.10.2007 № 1033, № 1034, № 1036, № 1037, № 1038, №1039, № 1041, № 1042, № 1043, № 1044, № 1045, № 1049, № 1051, № 1052, №1056, № 1058, № 1059, № 1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки" з постійного користування державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (Макарівське лісництво, квартал 81) вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення, які складають єдиний масив загальною площею 45,26 га, розташовані в межах Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області. Цими ж розпорядженнями змінено цільове призначення цих земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення та віднесено їх до земель запасу, і які в подальшому передані громадянам на підставі розпоряджень Макарівської РДА від 25 жовтня 2007 року № 4159, 4160, від 09 листопада 2007 року № 4291, № 4292-4294 "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради", від 12 лютого 2008 року № 648, 650, 654-657 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області".

На підтвердження заявлених позовних вимог прокуратурою області долучено вищезазначені розпорядження Київської обласної державної адміністрації «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельних ділянок», відповідно до яких з постійного користування державного підприємства «Макарівське лісове господарство» вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення, які складають єдиний масив загальною площею 45,26 га, розташованих в кварталі 81 Макарівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» (виділи 1,2,3, 3.1, 4, 5, 6,11).

При цьому, п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Віповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, Державний лісовий кадастр (далі - кадастр) включає системні відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів. Документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації,

обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України.

Факт відведення оскаржуваними розпорядженнями земельних ділянок саме за рахунок земель лісогосподарського призначення, які попередньо вилучені з Державного лісового фонду підтверджується долученими до матеріалів справи картографічними матеріалами ВО «Укрдержліспроект» за матеріалами лісовпорядкування 2004 року, наданими листом № 468 від 29.09.2017, які судом апеляційної інстанції визнається належним та більш вірогідними доказом в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження того факту, що спірні землі відносились до земель лісогосподарського призначення державної власності, перебували в межах 81 кварталу ДП «Макарівське лісове господарство» та становили єдиний лісовий масив, площею 45,26 га, і вказані документи в сукупності підтверджують, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами:

3222782600: 05:023:0053, 3222782600: 05:023:0054, 3222782600: 05:023:0056,

3222782600: 05:023:0055, 3222782600: 05:023:0048, 3222782600: 05:023:0049,

3222782600: 05:023:0050, 3222782600: 05:024:0059, 3222782600: 05:024:0060,

3222782600: 05:023:0051, 3222782600: 05:023:0052, 3222782600: 05:024:0061,

3222782600: 05:024:0062, 3222782600: 05:024:0063, 3222782600: 05:023:0057,

3222782600: 05:023:0058, 3222782600: 05:023:0059, 3222782600: 05:023:0060,

3222782600: 05:024:0064, 3222782600: 05:023:0061, 3222782600: 05:023:0052,

3222782600: 05:023:0063, 3222782600: 05:023:0064, 3222782600: 05:024:0065,

3222782600: 05:023:0018, 3222782600: 05:023:0019, 3222782600: 05:023:0020,

3222782600: 05:023:0021, 3222782600: 05:024:0053, 3222782600: 05:023:0022,

3222782600: 05:023:0023, 3222782600: 05:023:0024, 3222782600: 05:023:0025,

3222782600: 05:024:0054, 3222782600: 05:023:0008, 3222782600: 05:023:0009,

3222782600: 05:023:0010, 3222782600: 05:023:0011, 3222782600: 05:023:0012,

3222782600: 05:023:0013, 3222782600: 05:023:0014, 3222782600: 05:023:0015,

3222782600: 05:023:0016, 3222782600: 05:023:0017, 3222782600: 05:023:0007,

3222782600: 05:023:0039, 3222782600: 05:024:0055, 3222782600: 05:023:0008,

3222782600:05:024:0056, 3222782600: 05:024:0057, 3222782600:05:023:0058, - перебували у межах 81 кварталу Макарівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» та фактично становлять єдиний сукупний неподільний лісовий масив у виділах 1, 2, 3, 3.1, 4, 5, 6, 11 Макарівського лісництва ДГІ «Макарівське лісове господарство».

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до

закону.

Ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), п. 5 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська

та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території віднесено передання у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 27 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Ст. 57 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою

їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування

відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови

провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міста обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, передбачених ч. ч. 5, 9 цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для не лісогосподарських потреб.

Згідно з п. 5 ст. 27 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), а також ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передача у власність та надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш 1 га, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора стосовно необхідності врахування правових наслідків оскаржуваних актів індивідуальної дії в сукупності, і таким наслідком є вилучення земель лісогосподарського призначення площею понад 40 га з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, що не тільки відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України, а й суперечить змісту охорони земель, адже в силу приписів ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України, право на розпорядження землями лісового фонду для нелісогосподарських потреб площею понад 1 га на момент виникнення спірних правовідносин належали саме Кабінету Міністрів України.

За правилами ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Таке ж правило встановлене ст. 12 Лісового кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора, що стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює також пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га., і державна політика у сфері розпорядження лісами послідовно спрямована на захист лісових земель від їх необгрунтованого вилучення для інших потреб.

Так, Законом України «Про внесення змін до Лісового кодексу України» від 08.02.2006 повноваження місцевих державних адміністрації у сфері розпорядження землями лісового фонду обмежено можливістю вилучати ліси прощею до 1 га, а Законом України «Про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України щодо збереження лісів» від 15.03.2012, остаточно вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» ще з квітня 2008 року органам виконавчої влади заборонено надавати згоду на вилучення, зміну цільового призначення, передачу у власність чи користування земельних лісових ділянок та зобов`язано відкликати раніше надані відповідні погодження у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності з урахуванням ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879, № 880, № 881, № 882, № 883, № 884, № 885, № 886, № 887, № 888, № 889, № 890, № 891, № 892, № 893, № 894, № 897, 898, № 899, № 900, № 901, № 902, № 903, № 904, № 905, № 906; від 28.09.2007 № 912; від 12.10.2007 № 1033, № 1034, № 1036, № 1037, № 1038, №1039, № 1041, № 1042, № 1043, № 1044, № 1045, № 1049, № 1051, № 1052, №1056, № 1058, № 1059, № 1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки" всупереч вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 20, 21, 57, 116, 118, 207, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 27, 31, 57 Лісового кодексу України, ст. ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», вилучено з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельні ділянки єдиним лісовим масивом площею 45,26 га, і в подальшому відведено згідно розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації фізичним особам зі зміною цільового призначення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 07.11.19 у справі № 488/5027/14, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, від 14.11.18 у справі № 183/1617/16, від 29.05.19 у справі № 367/2022/15 звертала увагу на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель лісового фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а, отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 56 цього кодексу. Власник земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку. У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, втручаючись у право приватних осіб на мирне володіння відповідними земельними ділянками, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. а ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України).

Таким чином, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 за №879, №880, №881, №882, №883, №884, №885, №886, №887, №888, №889, №890, №891, №892, №893, №894, №897, №898, №899, №900, №901, №902, №903, №904, №905, №906; від 28.09.2007 №912; від 12.10.2007 №1033, №1034, №1036, №1037, №1038, №1039, №1041, №1042, №1043, №1044, №1045, №1049, №1051, №1052, №1056, №1058, №1059, №1060 та від 24.10.2007 № 1102 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Стосовно оспорюваних прокурором розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації, то суд апеляційної інстанції враховує, що провадженян у справі в цйі частині було закрито, з урахуванням мотивів, викладених Великою Палатою Верховного Суду від 22.01.2020 у спостанові, зокрема стсоовно того, що оскільки вимога про визнання недійсними розпоряджень Макарівської РДА "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради" та "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області" не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися судом господарської юрисдикції в межах одного провадження.

Також, у вказаній постанові зазначено, що позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених розпоряджень, без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, встановив, що розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879, № 880, № 881, № 882, № 883, № 884, № 885, № 886, № 887, № 888, № 889, № 890, № 891, № 892, № 893, № 894, № 897, 898, № 899, № 900, № 901, № 902, № 903, № 904, № 905, № 906; від 28.09.2007 № 912; від 12.10.2007 № 1033, № 1034, № 1036, № 1037, № 1038, №1039, № 1041, № 1042, № 1043, № 1044, № 1045, № 1049, № 1051, № 1052, №1056, № 1058, № 1059, № 1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки" всупереч вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 20, 21, 57, 116, 118, 207, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 27, 31, 57 Лісового кодексу України, ст. ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», вилучено з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельні ділянки єдиним лісовим масивом площею 45,26 га, які в подальшому відведено згідно розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації фізичним особам зі зміною цільового призначення, враховуючи те, що воля держави в особі уповноваженого органу (Кабінету Міністрів України) на вилучення спірних земельних ділянок, зміну їх цільового призначення та передання у власність фізичним особам - не виражалась у встановленому законом порядку, належних доказів такого волевиявлення матеріали справи не містять, а отже незаконність вказаних розпоряджень не тягне правових наслідків, на які вони спрямовані.

При цьому, відповідно до до п. а ч. 1 ст. 13, ст. 20, 21, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, п. 5 ст. 27 Лісового кодексу України (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), до виключних повноважень (компетенції) Кабінету Міністрів України відноситься передача у власність та надання у постійне користування для несільськогосподарських потреб земельних ділянок площею 1 га, що перебувають у державній власності та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування, а вилучення спірних земельних ділянок лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача власність, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, адже фактично припинено право постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства на земельні ділянки лісогосподарського призначення площею до 1 га, однак, фактично, які спрямовані на розпорядження масивом лісових земель площею, що значно перевищує 1 га, і відповідні доводи прокурора знайшли своє підтвердження наявними матеріалами справи.

При цьому, незаконне вибуття спірних земельних ділянок лісового фонду у приватну власність на підставі незаконних рішень місцевих державних адміністрацій, що діяли не у спосіб, встановлений законом, та з перевищенням компетенції, наданої законом, не може свідчити про наявність волі дійсного власника, та підтверджує саме відсутність достатньої правової підстави у розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України, на розпорядження спірними земельними ділянками, у зв`язку з чим доводи прокурора в цій частині знайшли своє підтвердження наявними матеріалами справи.

В свою чергу, прокурором обгрунтовано звернуто увагу, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації №№ 879-894, 897-906,912, 1033-1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051-1052, 1056, 1058-1060 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» прийняті в один день, а саме 26.09.2007 - 26 розпоряджень щодо земель площею 25,74 га, 12.10.2007 - 18 розпоряджень щодо земель площею 17,82 га, відносно лісових земель, які відповідно до картографічних матеріалів ВО «Укрдержліспроект» за матеріалами лісовпорядкування 2004 року перебували в межах 81 кварталу ДІЇ «Макарівське лісове господарство» та становили єдиний лісовий масив, а розпорядження Макарівської районної державної адміністрації про відведення земельних ділянок загальною площею 35,9347 га у власність громадянам прийняті на підставі їх заяв, які подані одночасно протягом 01.10.2007 та 02.10.2007; розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації від 12.02.2008 № № 648, 650, 656-657, 654-655 цільове призначення всього масиву земель одночасно змінено з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд; державні акти на право власності на вище зазначені земельні ділянки видано громадянам протягом одного дня - 18.02.2008, а вже 03,03.2008 всі первісні власника відчужили спірні землі на підставі договорів купівлі-продажу на користь однієї юридичної особи - TOB "АМХ СЕРВІС";

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що в порядку, визначеному ст. ст. 142, 149 Земельного кодексу України, речове право ДП «Макарівське лісове господарство» не припинялось, земельні ділянки з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» уповноваженим органом виконавчої влади не вилучались, спірні землі лісового фонду до цього часу своє цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювали, з приватної у державну власність відповідно до вимог ст. ст. 116, 118,.122 Земельного кодексу України - не передавались, а судом першої інстанції не враховано, що незаконне вибуття спірних земельних ділянок лісового фонду у приватну власність на підставі незаконних рішень місцевих державних адміністрацій, що діяли не у спосіб, встановлений законом, та з перевищенням компетенції, наданої законом, не може свідчити про наявність волі дійсного власника, та достатньої правової підстави у розумінні ст.388 Цивільного кодексу України на розпорядження спірними земельними ділянками, що є підставою для їх витребування.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання недійсними договори іпотеки, укладені між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України від 18.01.2011 № 80 та від 24.01.2011 № 312 посилаючись на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України прокуратурою зазначено, що оскільки при відведенні у приватну власність вищевказаних земель лісового фонду допущено суттєві порушення вимог законодавства юридичні особи, які у подальшому передали їх банкам в іпотеку, на момент укладення іпотечних договорів не мали прав власника на розпорядження землею.

Ст. 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Проте, враховуючи те, що розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 № 879, № 880, № 881, № 882, № 883, № 884, № 885, № 886, № 887, № 888, № 889, № 890, № 891, № 892, № 893, № 894, № 897, 898, № 899, № 900, № 901, № 902, № 903, № 904, № 905, № 906; від 28.09.2007 № 912; від 12.10.2007 № 1033, № 1034, № 1036, № 1037, № 1038, №1039, № 1041, № 1042, № 1043, № 1044, № 1045, № 1049, № 1051, № 1052, №1056, № 1058, № 1059, № 1060 та від 24.10.2007 № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки" всупереч вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 20, 21, 57, 116, 118, 207, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 27, 31, 57 Лісового кодексу України, ст. ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», вилучено з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельні ділянки єдиним лісовим масивом площею 45,26 га, і в подальшому відведено згідно розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації фізичним особам зі зміною цільового призначення, а фізичними особами відчужено відповідні земельні ділянки на користь TOB "АМХ СЕРВІС", і за рахунок яких ТОВ "Український промисловий банк" задовольнив свої вимоги іпотекодержателя, уклавши договори про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєструвавши за собою право власності і відчуживши їх на користь ПАТ "Дельта банк", яке передало спірні земельні ділянки в іпотеку.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1ст. 388 ЦК України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №906/420/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором (правочином) права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором (правочином) у ланцюгу договорів (правочинів).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

В свою чергу, матеріалами прави підтверджується і не було спростовано відповідачами, що станом на момент укладення договорів іпотеки ПАТ "Дельта Банк" не набуло в розумінні вимог закону прав власника спірних земельних ділянок, адже як встановлено вище, воля держави в особі уповноваженого органу (Кабінету Міністрів України) на вилучення спірних земельних ділянок, зміну їх цільового призначення та передання у всласність фізичним особам на підставі оспорюваних розпоряджень - не виражалась у встановленому законом порядку, належних доказів такого волевиявлення матеріали справи не містять, а отже незаконність вказаних розпоряджень не тягне правових наслідків, на які вони спрямовані, зокрема і не тягне такий наслідок як дійсність оспорюваного правочину, який суперечить ст. 5 Закону України «Про іпотеку», і відповідно підлягає визнанню недійсним в силу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим вимоги прокурора в цій частині щодо визнання недійсними договорів іпотеки, укладених між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України від 18.01.2011 № 80 та від 24.01.2011 №312 - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, прокурор просив у позові витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ПАТ "Дельта банк" земельні ділянки загальною площею 35,9347 га, що розташовані на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких складає 1 148 837,75 грн., посилаючись на те, що за інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначенні земельні ділянки перебувають у власності ПАТ "Дельта Банк" та передані в заставу Національному банку України на підставі договорів іпотеки від 18.01.2011 № 80 та від 24.01.2011 № 312, і суд апеляційної інстанції визнає вимоги прокурора у цій частині обґрунтованими.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції було залучено на стадії апеляційного розгляду справи у якості третіх осіб фізичних осіб, стосовно яких ПАТ "Дельта Банк" повідомив про те, що на підставі укладених договорів купівлі - продажу ним відчужено у 2018 році право власності на спірні земельні ділянки на користь вказаних фізичних осіб, проте, до матеріалів справи були долучені відповідні правочини стосовно здійсненого продажу земельних ділянок та акти приймання - передачі, а доказів саме державної реєстрації переходу права власності на відповідні земельні ділянки - матеріали справи не містять.

Щодо заявленої позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Норми, встановлені ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист інтересів держави.

Тобто, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Зі змісту наведених норм вбачається, що строк позовної давності обчислюється саме для особи, права якої порушено.

У даному випадку, позивачем у справі є Київська міська рада, яка на підставі ст. ст. 9, 122 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності на території міста Києва.

Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України у визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд апеляційної інстанції враховує, що внаслідок незаконного перебування у відповідачів спірних земельних ділянок у певні період часу, фактично кожен день відбувалась незаконність володінням, у зв`язку з чим це є триваючим порушенням у часі, і відповідно, строк позовної давності щодо такого триваючого порушення розпочинається відносно кожного дня такого володіння, і не може обмежуватись строком позовної давності як таким, адже сплив позовної давності стосовно певного строку володіння не може породжувати юридичну законність володіння певним майном, воля на вибуття якого з власності власника в особі Кабінету Міністрів України - була відсутня.

Також, щодо поважності пропуску строків позовної давності, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

В ході розгляду даної справи у суді першої інстанції, прокурором у позові заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом з вимогами стосовно оскарження відповідних розпоряджень, договорів та витребування спірних земельних ділянок, яке в частині поважності причин пропуску строку позовної давності мотивовано тим, що Кабінету Міністрів України про допущені порушення стосовно вибуття земельних ділянок лісогосподарського призначення із власності держави раніше не було відомо, оскільки розпорядження про припинення права постійного користування та передачу у власність земельних ділянок приймалось без його участі. Органами державного контролю своєчасно не виявлено вказані порушення у межах загального строку позовної давності, передбаченої ст. 257 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався.

Водночас, інтереси держави було порушено унаслідок незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення на підставі оскаржуваних розпоряджень, які прийнято з порушенням норм матеріального права. Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття розпоряджень про припинення права користування Державним Підприємством «Макарівське лісове господарство» лісовими землями - відомо не було, інформація про відведені у власність земельних ділянок за рахунок земель лісогосподарського призначення у доступних базах даних була відсутня.

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2015-2017 роках за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, Держземагентства у Макарівському районі, ДП «Макарівське господарство» та Київського обласного та по м. Києву управління та мисливського господарства, що підтверджують незаконне відведення у власність земель лісогосподарського призначення єдиним масивом поза волею держави, як власника.

Отже, з урахуванням обставин даної справи, великим обсягом розгалуженої інформації, документів, прокурор вказував на те, що своєчасне пред`явлення позову про витребування спірної земельної ділянки було неможливим.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас, закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

При цьому поважними причинами пропуску позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних даних про такі обставини.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд з огляду на положення ст. 13 Цивільного кодексу України («Межі здійснення цивільних прав») має враховувати добросовісність поведінки як позивача, так і відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

В свою чергу, позов був пред`явлений прокурором на захист інтересів держави, як власника землі, в особі Кабінету Міністрів України, який зобов`язаний представляти, захищати та діяти виключно в інтересах держави.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою вказані обставини, які свідчать про недобросовісну поведінку відповідачів, які, в даному випадку, діяли всупереч інтересам держави в частині прийняття розпоряджень, а вказані обставини підтверджують неможливість витребування спірних земельних ділянок, оскільки єдиним органом, який міг та повинен був звернутись до суду про витребування земельної ділянки на користь держави є Кабінет Міністрів України.

При цьому, доводи Київської обласної державної адміністрації про те, що про використання землі і ухвалені розпорядження Кабінет Міністрів України мав можливість дізнатися зі звіту за відповідний рік, який мав би подаватися до 1 березня наступного року у відповідності до постанови КМУ від 22.02.2000 № 388 «Про щорічні звіти голів обласних , Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій», чинної на момент ухвалення оспорюваних розпоряджень, а також і те, що прокуратурі про прийняття оспорюваних розпоряджень було відомо безпосередньо після їх видання, оскільки листом від 20.01.2005 № 07/1-185 прокурор Київської області зобов`язав Київську обласну державну адміністрацію на підставі ст. ст. 8, 20 Закону України «Про прокуратуру» невідкладно після видання розпоряджень, надати їх копії на адресу прокуратури, у зв`язку з чим державі в особі органу прокуратури, було і об`єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки не спростовують як висновків суду апеляційної інстанції стосовно незаконності оспорюваних розпоряджень, відсутності волевиявлення держави на відчуження спірних земельних ділянок, як не надано і доказів подання відповідного звіту.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності (рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

З рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» вбачається, шо правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі «Делькорт проти Бельгії» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 Конвенції не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі «Беллет проти Франції» Суд вказав, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).

Отже, обставини щодо поважності причин пропуску строку позовної давності стосовно вимог прокурора - визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що були доведені прокурором належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже правовідносини, пов`язані з розпорядженням земель із державної або комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відповідний орган розпорядився земельною ділянкою державної форми власності, поза встановленої законом процедури, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин суд апеляційної інстанції наголошує, що у даній справі, яка переглядається в апеляційному порядку, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з заявленими вимогами - є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - набуття особою у власність земель комунальної власності всупереч встановленому законом порядку, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, землі - національного багатства України, як джерела задоволення потреб суспільства в земельних ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права обраним прокурором шляхом.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує і на тому, що відповідач не позбавлений права вимагати у встановленому законом порядку відповідної компенсації, що узгоджується і з існуючою практикою Європейського суду з прав людини(наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства»), яка визначає те, що одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, і право на таку компенсацію жодним чином не обмежується прийняттям судових рішень.

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

Так, Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність та поведінка особи.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, спірні земельні ділянки вибули з володіння власника (держави) не з його волі, у зв`язку з чим у власника в особі відповідного деравного органу (Кабінету Мінітсрів України) в порядку статті 388 Цивільного кодексу України виникли правові підстави для витребування у відповідачів спірних земельних ділянок, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі визначеного позивача про витребування спірних земельних ділянок від ПАТ «Дельта Банку» - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи необхідність задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - набуття особою у власність земель державної власності всупереч встановленому законом порядку, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, землі лісогосподарського призначення - національного багатства України, як джерела задоволення потреб суспільства в земельних та лісових ресурсах.

Крім того, оцінюючи належність обраного прокурором способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що обраний прокурором спосіб захисту - є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку в контексті ініційованого спору.

Усі інші доводи, посилання, обґрунтування, заяви учасників спору розглянуті судом апеляційної інстанції, проте, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заявленого спору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції з огляду на приписи ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора - є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 за №879, №880, №881, №882, №883, №884, №885, №886, №887, №888, №889, №890, №891, №892, №893, №894, №897, №898, №899, №900, №901, №902, №903, №904, №905, №906; від 28.09.2007 №912; від 12.10.2007 №1033, №1034, №1036, №1037, №1038, №1039, №1041, №1042, №1043, №1044, №1045, №1049, №1051, №1052, №1056, №1058, №1059, №1060 та від 24.10.2007 № 1102 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки», визнання недійсними договорів іпотеки, укладені між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України від 18.01.2011 № 80 та від 24.01.2011 №312, витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ПАТ "Дельта Банк" земельні ділянки з кадастровими номерами:

3222782600: 05:023:0053, 3222782600: 05:023:0054, 3222782600: 05:023:0056,

3222782600: 05:023:0055, 3222782600: 05:023:0048, 3222782600: 05:023:0049,

3222782600: 05:023:0050, 3222782600: 05:024:0059, 3222782600: 05:024:0060,

3222782600: 05:023:0051, 3222782600: 05:023:0052, 3222782600: 05:024:0061,

3222782600: 05:024:0062, 3222782600: 05:024:0063, 3222782600: 05:023:0057,

3222782600: 05:023:0058, 3222782600: 05:023:0059, 3222782600: 05:023:0060,

3222782600: 05:024:0064, 3222782600: 05:023:0061, 3222782600: 05:023:0052,

3222782600: 05:023:0063, 3222782600: 05:023:0064, 3222782600: 05:024:0065,

3222782600: 05:023:0018, 3222782600: 05:023:0019, 3222782600: 05:023:0020,

3222782600: 05:023:0021, 3222782600: 05:024:0053, 3222782600: 05:023:0022,

3222782600: 05:023:0023, 3222782600: 05:023:0024, 3222782600: 05:023:0025,

3222782600: 05:024:0054, 3222782600: 05:023:0008, 3222782600: 05:023:0009,

3222782600: 05:023:0010, 3222782600: 05:023:0011, 3222782600: 05:023:0012,

3222782600: 05:023:0013, 3222782600: 05:023:0014, 3222782600: 05:023:0015,

3222782600: 05:023:0016, 3222782600: 05:023:0017, 3222782600: 05:023:0007,

3222782600: 05:023:0039, 3222782600: 05:024:0055, 3222782600: 05:023:0008,

3222782600:05:024:0056, 3222782600: 05:024:0057, 3222782600: 05:023:0058, загальною площею 35,9347 га, що розташовані на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких складає 1148837,75 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора, за наведених у даній постанові підстав, в частині визнання недійсними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 за №879, №880, №881, №882, №883, №884, №885, №886, №887, №888, №889, №890, №891, №892, №893, №894, №897, №898, №899, №900, №901, №902, №903, №904, №905, №906; від 28.09.2007 №912; від 12.10.2007 №1033, №1034, №1036, №1037, №1038, №1039, №1041, №1042, №1043, №1044, №1045, №1049, №1051, №1052, №1056, №1058, №1059, №1060 та від 24.10.2007 № 1102 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки», визнання недійсними договорів іпотеки, укладені між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України від 18.01.2011 № 80 та від 24.01.2011 №312, витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ПАТ "Дельта Банк" земельні ділянки з кадастровими номерами:

3222782600: 05:023:0053, 3222782600: 05:023:0054, 3222782600: 05:023:0056,

3222782600: 05:023:0055, 3222782600: 05:023:0048, 3222782600: 05:023:0049,

3222782600: 05:023:0050, 3222782600: 05:024:0059, 3222782600: 05:024:0060,

3222782600: 05:023:0051, 3222782600: 05:023:0052, 3222782600: 05:024:0061,

3222782600: 05:024:0062, 3222782600: 05:024:0063, 3222782600: 05:023:0057,

3222782600: 05:023:0058, 3222782600: 05:023:0059, 3222782600: 05:023:0060,

3222782600: 05:024:0064, 3222782600: 05:023:0061, 3222782600: 05:023:0052,

3222782600: 05:023:0063, 3222782600: 05:023:0064, 3222782600: 05:024:0065,

3222782600: 05:023:0018, 3222782600: 05:023:0019, 3222782600: 05:023:0020,

3222782600: 05:023:0021, 3222782600: 05:024:0053, 3222782600: 05:023:0022,

3222782600: 05:023:0023, 3222782600: 05:023:0024, 3222782600: 05:023:0025,

3222782600: 05:024:0054, 3222782600: 05:023:0008, 3222782600: 05:023:0009,

3222782600: 05:023:0010, 3222782600: 05:023:0011, 3222782600: 05:023:0012,

3222782600: 05:023:0013, 3222782600: 05:023:0014, 3222782600: 05:023:0015,

3222782600: 05:023:0016, 3222782600: 05:023:0017, 3222782600: 05:023:0007,

3222782600: 05:023:0039, 3222782600: 05:024:0055, 3222782600: 05:023:0008,

3222782600:05:024:0056, 3222782600: 05:024:0057, 3222782600: 05:023:0058, загальною площею 35,9347 га, що розташовані на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких складає 1148837,75 грн.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/1809/18 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/1809/18 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги виконуючого обов`язки прокурора Київської області в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - задовольнити.

4. Визнати недійсними розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.09.2007 за №879, №880, №881, №882, №883, №884, №885, №886, №887, №888, №889, №890, №891, №892, №893, №894, №897, №898, №899, №900, №901, №902, №903, №904, №905, №906; від 28.09.2007 №912; від 12.10.2007 №1033, №1034, №1036, №1037, №1038, №1039, №1041, №1042, №1043, №1044, №1045, №1049, №1051, №1052, №1056, №1058, №1059, №1060 та від 24.10.2007 № 1102 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки».

5. Визнати недійсними договори іпотеки, укладені між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України від 18.01.2011 № 80 та від 24.01.2011 №312.

6. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008 м.Київ, вул.. Грушевського, 12/2) з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код 34047020; 01133 м.Київ, вул.. Щорса, 36-Б) земельні ділянки з кадастровими номерами:

3222782600: 05:023:0053, 3222782600: 05:023:0054, 3222782600: 05:023:0056,

3222782600: 05:023:0055, 3222782600: 05:023:0048, 3222782600: 05:023:0049,

3222782600: 05:023:0050, 3222782600: 05:024:0059, 3222782600: 05:024:0060,

3222782600: 05:023:0051, 3222782600: 05:023:0052, 3222782600: 05:024:0061,

3222782600: 05:024:0062, 3222782600: 05:024:0063, 3222782600: 05:023:0057,

3222782600: 05:023:0058, 3222782600: 05:023:0059, 3222782600: 05:023:0060,

3222782600: 05:024:0064, 3222782600: 05:023:0061, 3222782600: 05:023:0052,

3222782600: 05:023:0063, 3222782600: 05:023:0064, 3222782600: 05:024:0065,

3222782600: 05:023:0018, 3222782600: 05:023:0019, 3222782600: 05:023:0020,

3222782600: 05:023:0021, 3222782600: 05:024:0053, 3222782600: 05:023:0022,

3222782600: 05:023:0023, 3222782600: 05:023:0024, 3222782600: 05:023:0025,

3222782600: 05:024:0054, 3222782600: 05:023:0008, 3222782600: 05:023:0009,

3222782600: 05:023:0010, 3222782600: 05:023:0011, 3222782600: 05:023:0012,

3222782600: 05:023:0013, 3222782600: 05:023:0014, 3222782600: 05:023:0015,

3222782600: 05:023:0016, 3222782600: 05:023:0017, 3222782600: 05:023:0007,

3222782600: 05:023:0039, 3222782600: 05:024:0055, 3222782600: 05:023:0008,

3222782600: 05:024:0056, 3222782600: 05:024:0057, 3222782600:05:023:0058, загальною площею 35,9347 га, що розташовані на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких складає 1148837,75 грн.

7. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (код 00022533; місцезнаходження 01196 м.Київ, пл. Лесі Українки, 1 , м.Київ) на користь Київської обласної прокуратури (код 02909996; 01601, м.Київ, бульвар Л.Українки, 27/2) судовий збір за подачу позову в сумі 81 052 (вісімдесят одну тисячу п`ятдесят дві) грн.. 00 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 121 578 (сто двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

8. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код 21708016; 04053 м.Київ, вул.. Січових Стрільців, 17) на користь Київської обласної прокуратури (код 02909996; 01601, м.Київ, бульвар Л.Українки, 27/2) судовий збір за подачу позову в сумі 1 174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 67 коп. та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.. 00 коп. судовий збір за подачу апеляційної скарги.

9. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код 34047020; 01133 м.Київ, вул.. Щорса, 36-Б) на користь Київської обласної прокуратури (код 02909996; 01601, м.Київ, бульвар Л.Українки, 27/2) судовий збір за подачу позову в сумі 1 174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 67 коп. та 27 610 (двадцять сім тисяч шістсот десять) грн. 86 коп. судовий збір за подачу апеляційної скарги.

10. Матеріали справи №910/1809/18 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 31.03.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення16.02.2023
Оприлюднено06.04.2023
Номер документу110018457
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —910/1809/18

Ухвала від 04.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 04.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 04.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 11.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 11.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 22.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 02.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 02.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 02.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 01.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні