Постанова

від 27.03.2023 по справі 912/1356/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2023 року м.Дніпро Справа № 912/1356/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 (суддя Поліщук Г.Б., м. Кропивницький, повний текст якого підписаний 20.01.2023) у справі №912/1356/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201

до Комунального підприємства "Гайворонський комунальник", 26300, Кіровоградська область, Голованівський район, м. Гайворон, вул. Каштанова, 3

про стягнення 179 507,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" про стягнення 1 669 343,96 грн заборгованості, з яких: 1 372 264,86 грн - сума основної заборгованості, 17 758,72 грн - 3% річних, 234 571,80 грн - пеня, 44 748,58 грн - інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 17.01.2022 №349.

29.11.2022 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач зазначив, що у зв`язку з добровільною сплатою заборгованості позивач зменшує свої позовні вимоги на суму сплаченої заборгованості, а також зменшує свої вимоги в частині пені та просить суд стягнути з Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" заборгованість у розмірі 179 507,30 грн, з яких: 117 000,00 грн пеня, 44 748,58 грн інфляційні втрати, 17 758,72 грн 3% річних, з покладанням на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн та винести ухвалу, якою повернути позивачу зайво сплачений судовий збір.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" 117 000,00 грн пені, 44 748,58 грн інфляційних втрат, 15 307,57 грн 3% річних, а також 2 655,84 грн судового збору, та 14 790,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду у задоволеній частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Комунальне підприємство "Гайворонський комунальник", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що під час розгляду справи відповідач визнавав наявність основного боргу у сумі 1 372 264,86 грн перед ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» за Договором від 17.01.2022 №349 в повному обсязі, однак, звертав увагу суду та просив врахувати, що порушення зобов`язання сталось внаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), під впливом яких опинилось підприємство. Так, відповідачем зазначено, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97- ВР, Статуту торгово-промислові палати в Україні (Далі - ТПП України) опублікувала на своєму сайті загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) воєнну агресію Російської Федерації проти України. ТПП України врахувала надзвичайно важку ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, та ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відповідно до якого суб`єкти господарювання не зобов`язані звертатись до ТПП України та готувати пакет документів в період воєнного стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин не переборної сили).

Крім того, відповідачем зазначено, що через значне підвищення цін на паливо-мастильні матеріали та інші матеріали, які використовуються в роботі підприємства, витрати КП "Гайворонський комунальник" значно збільшились, а фінансове становище підприємства погіршилось. Адміністрація КП "Гайворонський комунальник" звернулась до Гайворонської міської ради з питанням, про виділення додаткових коштів для погашення заборгованості перед ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС", з метою забезпечення функціонування та безперебійної роботи підприємства житлово-комунального господарства, так як погасити заборгованість власними силами було неможливо.

Станом на дату винесення оскаржуваного рішення сума основного боргу була сплачена у повному обсязі, однак, позивач просив суд стягнути з комунального підприємства «Гайворонський комунальник» заборгованість у розмірі 179 507,30 грн, з яких: 117 000,00 грн пеня, 44 748,58 грн інфляційні втрати, 17 758,72 грн 3% річних, з покладанням на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн та винести ухвалу, якою повернути позивачу зайво сплачений судовий збір.

З сумою даної заборгованості «КП «Гайворонський комунальник» категорично не погоджується, так як вважає, що прострочення зобов`язання сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин та не завдало збитків ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», виходячи з того, що останнім не надано документів, які б підтверджували факт завдання збитків.

Просить апеляційний суд врахувати, що Комунальне підприємство «Гайворонський комунальник» є об`єктом критичної інфраструктури згідно п.п. 3 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», однак, господарська діяльність КП «Гайворонський комунальник», згідно Статуту, не обмежується забором, очищенням, постачанням води. Згідно з п. 3.1 Статуту комунального підприємства «Гайворонський комунальник» предметом діяльності підприємства, окрім виробництва та постачання питної води, технічної води, прийняття та транспортування стічних вод, їхнього очищення є:

- управління та утримання багатоквартирних будинків та прибудинкових споруд,

- виконання функцій Замовника та виконавця житлово-комунальних послуг;

- вивезення твердих побутових відходів;

- виконання передбачених планом робіт по благоустрою території населених пунктів Гайворонської міської ради;

- здійснення організації поховань померлих і надання пов`язаних з ним ритуальних послуг та ін.

Таким чином, задля безперебійної роботи підприємства та задоволення потреб жителів міста, кошти, які сплачували споживачі за водопостачання та водовідведення частково витрачались на інші важливі потреби підприємства, зокрема на паливо-мастильні матеріали для транспортних засобів, які надають послуги у сфері вивезення твердих побутових відходів, надання житлово-комунальних послуг, організація поховань померлих та ін. Невиконання цих робіт призвело б до загострення санітарно-епідеміологічної ситуації в місті.

Також просить врахувати ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання за договором (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлену електричну енергію сплачена на 100%); згідно із фінансовою звітністю Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» за 2022 рік, фінансовий результат від операційної діяльності у 2022 році - збиток у розмірі 15 млн. 808 тис. грн. (у 2021 році - 8 млн. 960 тис. грн.).

Відповідач просить суд врахувати висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що відповідно до п.12.4 Договору укладеного між сторонами, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання у встановленому законодавством порядку.

Натомість, Відповідач не здійснив всі передбачені чинним законодавством заходи для підтвердження наявності форс-мажорних обставин і неможливості внаслідок цього викопувати умови саме Договору, що був укладений між сторонами.

Звертає увагу, що оскаржуваним рішенням з Відповідача стягнуто на користь Позивача пеню, інфляційні витрати та 3% річних. Предметом позовних вимог не було стягнення з Відповідача збитків. Відповідно, аргументи Відповідача про те, що судом першої інстанції незаконно стягнуто збитки є неправдивими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 16.02.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/1356/22 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

28.02.2023 матеріали справи №912/1356/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 у справі №912/1356/22; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 27.03.2023.

Сторони правом, передбаченим ст. 42 ГПК України, не скористалися, у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені судом апеляційної інстанції належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частин 2, 3 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 27.03.2023 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" (споживач, відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір, а.с. 16-20).

До умов цього Договору застосовуються положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію "код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5 - електрична енергія (електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно із п. 2.2. Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договорів про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Постачання електричної енергії Споживачу здійснюється у строк з січня 2022 року до 31.12.2022 року включно (п. 3.1. Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 4 500 094,27 грн з ПДВ. З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання Споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2022 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом, а за наявності інших джерел фінансування, що не встановлюються кошторисом - в межах фактичного надходження відповідних коштів Споживачу. Реєстрація бюджетного зобов`язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" (у випадку, якщо даний Договір підлягає реєстрації в органах Державної казначейської служби України) (п. 5.1. Договору).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строк не більше ніж 7 робочих днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії Споживачем, що надсилаються Споживачу після завершення розрахункового періоду.

У відповідності до п. 6.2. Договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну на повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 7.1. Договору, постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що постачальник зобов`язується, зокрема, забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Договору; нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором.

Згідно із п. 9.1. Договору сторонами погоджено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до 31.12.2022 року (п. 13.1 Договору).

Згідно п. 14 Договору, Додатками до договору є: комерційна пропозиція.

В той же день, споживачем було підписано Комерційну пропозицію (Додаток №2) (а.с. 20, зворотна сторона).

Пунктом 1 Комерційної пропозиції визначено, що ціна на електричну енергію, у тому числі диференційовані ціни та критерії диференціації (за 1 кВт*год): 3,57165 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 4,28599 грн, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції визначено, що термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію - відповідно до умов договору. В іншому випадку - у місяці, що слідує за розрахунковим. У грудні місяці - до 31.12.2022.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції сторони передбачили, що термін (строк) оплати рахунку - відповідно до умов договору. В іншому випадку - протягом 7 робочих днів з моменту отримання рахунку Споживачем. У грудні місяці - до 31.12.2022.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції визначено, що розмір пені за порушення строку оплати або штраф: згідно умов Договору. В іншому випадку - не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №2 від 17.02.2022 до Договору сторони дійшли згоди викласти назву Договору в наступній редакції: "Договір №349 про постачання електричної енергії споживачу". Внести зміни до розділу 5 "Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії" Договору і доповнити його п. 5.1.1 та викласти в наступній редакції: "Бюджетні зобов`язання Замовника виникають в межах бюджетних призначень, які складають на дату укладення Договору 700 000,00 у т.ч. ПДВ 20% 116666,67 грн".

Додатковою угодою №4 від 14.03.2022 до Договору сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.1 розділу 5 "Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії" Договору та викласти в наступній редакції: "Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 4 500 094,27 грн з ПДВ (в т.ч. за бюджетні кошти 700 000 грн, власні кошти 3 800 094,27 грн). З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання Споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2022 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом, а за наявності інших джерел фінансування, що не встановлюються кошторисом - в межах фактичного надходження відповідних коштів Споживачу. Реєстрація бюджетного зобов`язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" (у випадку, якщо даний Договір підлягає реєстрації в органах Державної казначейської служби України)".

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано відповідачу електричну енергію в період з 01.01.2022 року по 31.07.2022 за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 17.01.2022 №349 обсягом 512 875 кВт/год на загальну суму 2 198 172,01 грн з ПДВ, згідно наступних Актів прийому-передачі електричної енергії:

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00000342 від 31.01.2022 за січень 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 61 566,000 кВт/год на суму 263 870,64 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано;

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00000410 від 31.01.2022 за січень 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 57 023,000 кВт/год на суму 244 399,44 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано;

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00000999 від 28.02.2022 за лютий 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 38 165,999 кВт/год на суму 163 578,71 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано;

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00001000 від 28.02.2022 за лютий 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 51 711,001 кВт/год на суму 221 632,32 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано;

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00001399 від 31.03.2022 за березень 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 87 507,000 кВт/год на суму 375 053,26 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано;

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00001955 від 30.04.2022 за квітень 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 56 011,000 кВт/год на суму 240 062,03 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано;

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00002379 від 31.05.2022 за травень 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 54 326,000 кВт/год на суму 232 840,15 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано;

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00002777 від 30.06.2022 за червень 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 50 916,000 кВт/год на суму 218 224,96 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано;

- згідно Акту прийому-передачі електричної енергії №УГР00003215 від 31.07.2022 за липень 2022 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 55 649,000 кВт/год на суму 238 510,50 грн з ПДВ. Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" Акт не підписано.

За твердженням позивача, відповідач згідно пункту 5.6 Договору повинен був оплатити поставлену електричну енергію в наступні періоди та строки:

- поставка в січні 2022 - у строк до 10.02.2022;

- поставка в лютому 2022 - у строк до 10.03.2022;

- поставка в березні 2022 - у строк до 10.04.2022;

- поставка в квітні 2022 - у строк до 13.05.2022;

- поставка в травні 2022 - у строк до 10.06.2022;

- поставка в червні 2022 - у строк до 12.07.2022.

Позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки за розрахункові періоди за спожиту електричну енергію:

- рахунок на оплату №441 від 31.01.2022 за електричну енергію за січень 2022 року (період з 01.01.2022 по 15.01.2022) на суму 263 870,64 грн.;

- рахунок на оплату №520 від 31.01.2022 за електричну енергію за січень 2022 року (період з 16.01.2022 по 31.01.2022) на суму 244 399,44 грн.;

- рахунок на оплату №1035 від 28.02.2022 за електричну енергію за лютий 2022 року (період з 01.02.2022 по 15.02.2022) на суму 163 578,71 грн.;

- рахунок на оплату №1036 від 28.02.2022 за електричну енергію за лютий 2022 року (період з 16.02.2022 по 28.02.2022) на суму 221 632,32 грн.;

- рахунок на оплату №1449 від 31.03.2022 за електричну енергію за березень 2022 року на суму 375 053,26 грн.;

- рахунок на оплату №2003 від 30.04.2022 за електричну енергію за квітень 2022 року на суму 240 062,03 грн.;

- рахунок на оплату №2430 від 31.05.2022 за електричну енергію за травень 2022 року на суму 232 840,15 грн.;

- рахунок на оплату №2847 від 30.06.2022 за електричну енергію за червень 2022 року на суму 218 224,96 грн.;

- рахунок на оплату №3300 від 31.07.2022 за електричну енергію за липень 2022 року на суму 238 510,50 грн.

Відповідачем, в свою чергу, сплачено: за січень 2022 - 263 870,64 грн (платіжне доручення №20 від 15.03.2022); за лютий 2022 - 163 578,71 грн (платіжне доручення №25 від 16.03.2022); за січень 2022 - 20 000,00 грн (платіжне доручення №3357 від 18.04.2022); за березень 2022 - 169 457,80 грн (платіжне доручення №115 від 05.05.2022); за січень 2022 - 40 000,00 грн (платіжне доручення №3477 від 20.05.2022); за січень 2022 - 40 000,00 грн (платіжне доручення №3536 від 10.06.2022); за січень 2022 - 20 000,00 грн (платіжне доручення №3636 від 07.07.2022); за січень 2022 - 20 000,00 грн (платіжне доручення №3662 від 14.07.2022); за січень 2022 - 40 000,00 грн (платіжне доручення №3678 від 21.07.2022); за січень 2022 - 29 000,00 грн (платіжне доручення №3678 від 29.07.2022); за січень 2022 - 20000,00 грн (платіжне доручення №3686 від 03.08.2022) (а.с. 35-40).

Як стверджує позивач, фактично відповідачем за січень 2022 року сплачена сума у розмірі 492 870,64 грн, за лютий 2022 року сплачена сума у розмірі 163 578,71 грн, за березень 2022 сплачена сума у розмірі 169 457,80 грн.

07.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №173-Ю1, в якій просив оплатити наявну заборгованість у розмірі 1 372 264,86 грн. за поставлену електричну енергію у січні - червні 2022 року, а також просив підписати та повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" один примірник Актів прийому-передачі електричної енергії №УГР00000410 від 31.01.2022, №УГР00001000 від 28.02.2022, №УГР00001399 від 31.03.2022, №УГР00001955 від 30.04.2022, №УГР00002379 від 31.05.2022, №УГР00002777 від 30.06.2022, №УГР00003215 від 31.07.2022. Разом з претензією позивач повторно надіслав відповідачу рахунки на оплату і акти виконаних робіт. Зазначене підтверджується описом вкладення у цінний лист за тренінгом відправлення №0505097830457 (а.с. 33-34, зворотна сторона), яка отримана відповідачем - 14.09.2022.

Як стверджує позивач, відповідач жодної відповіді на претензію на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на дату звернення до суду з даним позовом не надіслав.

В подальшому, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" адвокатом Невструєвим Л.Б. направлено на адресу ПрАТ "Кіровоградобленерго" адвокатський запит №50/22 від 12.09.2022 у порядку ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо розподілу загального обсягу та обсягу в розрізі точок комерційного обліку електричної енергії споживачу - Комунальному підприємству "Гайворонський комунальник" по ЕІС кодам споживача, за період з 01.01.2022 по 31.07.2022 включно, постачальником ТОВ "Укр Газ Ресурс", ЕІС код - 56Х930000009170Х (а.с. 40-43).

Відповідно до відповіді ПрАТ "Кіровоградобленерго" №3497/05/07 від 14.09.2022 відповідачем у період 25.01.2022 по 31.07.2022 було спожито 509 821 кВт/год електричної енергії (а.с. 44-45).

Також, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" адвокатом Невструєвим Л.Б. направлено на адресу філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" адвокатський запит №49/22 від 12.09.2022 у порядку ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" аналогічний за змістом запит (а.с. 46).

Відповідно до відповіді філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" №ЕЕЦ-15/813 від 15.09.2022 відповідачем у період з березня 2022 по липень 2022 було спожито 3 054 кВт/год електричної енергії (а.с. 47).

Проте, як стверджує позивач, відповідач не розрахувався за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2022 по 31.07.2022 та має заборгованість у загальному розмірі 1 372 264,86 грн, у зв`язку із чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позов визнав наявність основного боргу перед позивачем, однак просив суд врахувати, що порушення зобов`язання сталось унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - воєнною агресією Російської Федерації проти України, під впливом яких опинилось підприємство. У зв`язку з вищевикладеним, просив суд не стягувати пеню за період дії форс-мажорних обставин, а саме період дії воєнного стану та зменшити на 70% розмір нарахованих інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами, а в разі задоволення позову просив суд вирішити питання про розстрочення стягнення заборгованості строком на 6 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами щомісячно.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленої електричної енергії за період з 01.01.2022 по 31.07.2022. Через що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 15 307,57 грн.

Оскільки, заявлена позивачем загальна сума пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення до 117 000,00 грн) є меншою за загальну суму пені по періодам встановленої судом (209 516,28 грн), заявлена позивачем загальна сума інфляційних втрат (44 748,58 грн) є меншою за загальну суму інфляційних втрат встановлених судом (105 532,75 грн), господарський суд розглянув дані вимоги в межах заявлених позовних вимог.

Суд врахував, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначений саме в тому розмірі, який передбачає і стаття 625 ЦК України, зокрема 3% річних; нараховані суми відсотків річних та інфляційних втрат не є значними в порівнянні із сумою заборгованості. З огляду на викладене, суд не знайшов підстав для зменшення сум відсотків річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про ринок електричної енергії" - ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), згідно з постановою №2594 від 03.12.2019.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №349 від 17.01.2022 з Додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу електричну енергію, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього Договору.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до п.3.1.1 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (надалі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".

У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 276 Господарського кодексу України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.1.1 р. III Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (надалі - Правила), постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (ч. 6, 7, 11 ст. 56 Закону "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Отже, укладений сторонами договір про постачання електричної енергії №349 від 17.01.2022 за своїм змістом є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Доказів розірвання договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем було надано відповідачу електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №349 від 17.01.2022 обсягом 512 875 кВт/год на загальну суму 2 198 172,01 грн з ПДВ.

У відповідності до п. 5.6. Договору, оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строк не більше, ніж 7 робочих днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії Споживачем, що надсилаються Споживачу після завершення розрахункового періоду.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у відповідності до п. 5.6. Договору було надано відповідачу Акти прийому-передачі електричної енергії №УГР0000342 від 31.01.2022, №УГР00000410 від 31.01.2022, №УГР00000999 від 28.02.2022, №УГР00001000 від 28.02.2022, №УГР00001399 від 31.03.2022, №УГР00001955 від 30.04.2022, №УГР00002379 від 31.05.2022, №УГР00002777 від 30.06.2022, №УГР00003215 від 31.07.2022.

Вказані Акти, наявні в матеріалах справи, відповідачем не підписані. Вмотивованої відмови від підписання таких актів матеріали справи також не містять.

Згідно абзацу 2 пункту 6.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.

Згідно відомостей наданих ПрАТ "Кіровоградобленерго" у відповіді №3479/05/07 від 14.09.2022, у період з 25.01.2022 по 31.07.2022 Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" спожито електричної енергії в загальному обсязі 509 821 кВт*год.

Також, згідно відомостей наданих філією "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" у відповіді №ЕЕЦ-15/813 від 15.09.2022 відповідачем у березні-липні 2022 року спожито 3 054 кВт/год електричної енергії.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем постачання електричної енергії на об`єкти відповідача згідно Актів прийому-передачі електричної енергії №УГР0000342 від 31.01.2022, №УГР00000410 від 31.01.2022, №УГР00000999 від 28.02.2022, №УГР00001000 від 28.02.2022, №УГР00001399 від 31.03.2022, №УГР00001955 від 30.04.2022, №УГР00002379 від 31.05.2022, №УГР00002777 від 30.06.2022, №УГР00003215 від 31.07.2022 у січні 2022 - липні 2022 обсягом 512 875 кВт*год.

Згідно з пунктом 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Як зазначено позивачем, укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії споживачу від 17.01.2022, який є підставою позовних вимог, було укладено за результатом проведеної публічної закупівлі на майданчику Prozorro: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-9-006495-b. При цьому, відповідачем самостійно вказано свою електронну пошту, як засіб зв`язку, саме електронну пошту: Komunhoz2@ukr.net, через яку між сторонами відбувався обмін документами та матеріалами.

Зокрема, 11.01.2022 на пошту відповідача Komunhoz2@ukr.net, позивачем було надіслано проект договору.

19.01.2022 з електронною пошти Komunhoz2@ukr.net від відповідача надійшла заява приєднання, яка є частиною укладеного між сторонами договору.

17.02.2022 відповідачу на пошту Komunhoz2@ukr.net надіслано акти приймання-передачі електричної енергії за січень 2022. При цьому, 22.02.2022 на електронну адресу позивача від відповідача з електронної адреси Komunhoz2@ukr.net надійшла сканована копія підписаного акту приймання-передачі електричної енергії за січень 2022 року.

08.03.2022 відповідачу на пошту Komunhoz2@ukr.net надіслано акти приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022.

12.04.2022 відповідачу на пошту Komunhoz2@ukr.net надіслано акти приймання-передачі електричної енергії за березень 2022.

12.05.2022 відповідачу на пошту Komunhoz2@ukr.net надіслано акти приймання-передачі електричної енергії за квітень 2022.

16.06.2022 відповідачу на пошту Komunhoz2@ukr.net надіслано акти приймання-передачі електричної енергії за травень 2022.

13.07.2022 відповідачу на пошту Komunhoz2@ukr.net надіслано акти приймання-передачі електричної енергії за червень 2022.

18.08.2022 відповідачу на пошту Komunhoz2@ukr.net надіслано акти приймання-передачі електричної енергії за липень 2022.

Враховуючи умови Договору, зокрема пункт 5.6, відповідно до якого остаточний розрахунок по оплаті фактичної електричної енергії здійснюється протягом 7 робочих днів з дня отримання рахунку та акту приймання-передавання електричної енергії, та враховуючи дату отримання відповідачем, через електронну адресу актів приймання-передачі, останній повинен був оплатити поставлену електричну енергію в наступні періоди та строки:

- поставка в січні 2022 - у строк до 28.02.2022 (включно);

- поставка в лютому 2022 - у строк до 17.03.2022 (включно);

- поставка в березні 2022 - у строк до 21.04.2022 (включно);

- поставка в квітні 2022 - у строк до 23.05.2022 (включно);

- поставка в травні 2022 - у строк до 27.06.2022 (включно);

- поставка в червні 2022 - у строк до 22.07.2022 (включно);

- поставка в липні 2022 - у строк до 29.08.2022 (включно).

Як свідчать матеріали справи, станом на час звернення позивачем з позовом до суду відповідачем за січень 2022 року сплачена сума у розмірі 492 870,64 грн, за лютий 2022 року сплачена сума у розмірі 163 578,71 грн, за березень 2022 сплачена сума у розмірі 169 457,80 грн.

У подальшому, після звернення позивача до суду з вищевказаним позовом, відповідачем була сплачена основна заборгованості в загальному розмірі 1 372 264,86 грн.

У зв`язку з цим, позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 25.11.2022, за змістом якої, у зв`язку з добровільною сплатою заборгованості відповідачем, позивач зменшує свої позовні вимоги на суму сплаченої основної заборгованості, а також зменшує позовні вимоги в частині пені та зменшує їх до 117 000,00 грн, та у зв`язку з вищевикладеним просить стягнути з відповідача 117 000,00 грн пені, 44 748,58 грн інфляційних втрат, 17 758,72 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 08.12.2022 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" №278-Ю1 від 25.11.2022 про зменшення розміру позовних вимог та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вказаної заяви.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайворонський комунальник" сплачено основний борг в сумі 1 372 264,86 грн в повному обсязі, у зв`язку з чим позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 117 000,00 грн, інфляційні збитки у розмірі 44 748,58 грн, нараховані на суму заборгованості за лютий, квітень, травень 2022 року та 3% річних у розмірі 17 758,72 грн за період з 10.02.2022 по 28.09.2022, відповідно до розрахунків, наведених у позовній заяві.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 наведеної норми передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Колегія суддів звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 17.01.2022, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства. Більш того, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції розмір пені за порушення строку оплати або штраф: згідно умов Договору. В іншому випадку - не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З підстав наведеного є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати за поставлену електричну енергію, а також нарахувань частини другої згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак, за розрахунком колегії суддів позивачем пеню та 3% річних нараховано неправильно (а.с. 14-15), зокрема, позивач неправильно визначив початок періоду прострочення заборгованості по кожній поставці окремо з урахуванням умов розрахунків, а саме пункт 5.6. Договору та отримання актів приймання-передавання електричної енергії.

Так, згідно умов Договору, остаточний розрахунок по оплаті фактичної електричної енергії здійснюється протягом 7 робочих днів з дня отримання рахунку та акту приймання-передавання електричної енергії.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів наводить наступний розрахунок пені та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням правильних боргових періодів та сум заборгованості:

1. Акти приймання-передачі №УГР00000342 від 31.01.2022 (за період з 01.01.2022 по 15.01.2022) та № УГР00000410 від 31.01.2022 (за період з 16.01.2022 по 31.01.2022):

- за період з 01.03.2022 по 14.03.2022 на суму боргу 508 270,08 грн пеня становить 3 899,06 грн; 3% річних - 584,86 грн,

- за період з 15.03.2022 по 17.04.2022 на суму боргу 244 399,44 грн пеня становить 4 553,20 грн; 3% річних - 682,98 грн,

- за період з 18.04.2022 по 19.05.2022 на суму боргу 224 399,44 грн пеня становить 3 934,68 грн; 3% річних - 590,20 грн,

- за період з 20.05.2022 по 09.06.2022 на суму боргу 184 399,44 грн пеня становить 3 182,78 грн; 3% річних - 318,28 грн,

- за період з 10.06.2022 по 06.07.2022 на суму боргу 144 399,44 грн пеня становить 5 340,80 грн; 3% річних - 320,45 грн,

- за період з 07.07.2022 по 13.07.2022 на суму боргу 124 399,44 грн пеня становить 1 192,87 грн; 3% річних - 71,57 грн,

- за період з 14.07.2022 по 20.07.2022 на суму боргу 104 399,44 грн пеня становить 1 001,09 грн; 3% річних - 60,07 грн,

- за період з 21.07.2022 по 28.07.2022 на суму боргу 64 399,44 грн пеня становить 705,75 грн; 3% річних - 42,34 грн,

- за період з 29.07.2022 по 02.08.2022 на суму боргу 35 399,44 грн пеня становить 242,46 грн; 3% річних - 14,55 грн,

- за період з 03.08.2022 по 28.09.2022 на суму боргу 15 399,44 грн пеня становить 1 202,42 грн; 3% річних - 72,15 грн.

2. Акти приймання-передачі №УГР00000999 від 28.02.2022 (за період з 01.02.2022 по 15.01.2022) та № УГР00001000 від 28.02.2022 (за період з 16.02.2022 по 28.02.2022):

- за період з 18.03.2022 по 28.09.2022 на суму боргу 221 632,32 грн пеня становить 45 176,56 грн; 3% річних - 3 552,19 грн.

3. Акт приймання-передачі №УГР00001399 від 31.03.2022 (за березень 2022):

- за період з 22.04.2022 по 04.05.2022 на суму боргу 375 053,26 грн пеня становить 2 671,61 грн, 3% річних - 400,74 грн,

- за період з 05.05.2022 по 28.09.2022 на суму боргу 205 595,46 грн пеня становить 36500,24 грн, 3% річних - 2 484,04 грн.

4. Акт приймання-передачі №УГР00001955 від 30.04.2022 (за квітень 2022):

- за період з 24.05.2022 по 28.09.2022 на суму боргу 240 062,03 грн пеня становить 40 119,96 грн, 3% річних - 2525,58 грн.

5. Акт приймання-передачі №УГР00002379 від 31.05.2022 (за травень 2022):

- за період з 28.06.2022 по 28.09.2022 на суму боргу 232 840,15 грн пеня становить 29 663,20 грн, 3% річних - 1 779,79 грн.

6. Акт приймання-передачі №УГР00002777 від 30.06.2022 (за червень 2022):

- за період з 23.07.2022 по 28.09.2022 на суму боргу 218 224,96 грн пеня становить 20 327,80 грн, 3% річних - 1219,67 грн.

7. Акт приймання-передачі №УГР00003215 від 31.07.2022 (за липень 2022):

- за період з 30.08.2022 по 28.09.2022 на суму боргу 238 510,50 грн пеня становить 9 801,80 грн, 3% річних - 588,11 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 15 307,57 грн.

Оскільки, заявлена позивачем загальна сума пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення до 117 000,00 грн) є меншою за загальну суму пені по періодам встановленої судом (209 516,28 грн), господарський суд правильно розглянув дані вимоги в межах заявлених позовних вимог.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням правильних боргових періодів та сум заборгованості, судом встановлено, що заявлена позивачем загальна сума інфляційних втрат (44 748,58 грн) є меншою за загальну суму інфляційних втрат встановлених судом (105 532,75 грн), а відтак господарський суд правильно розглянув дані вимоги в межах заявлених позовних вимог.

Доводи заявника апеляційної скарги про неможливість виконання грошових зобов`язань за договором внаслідок настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, у зв`язку з військовою агресією та введення в Україні воєнного стану, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №202402.0-7.1. є безпідставними з огляду на наступне.

Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час. Так, згідно з Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.

Цей перелік не є вичерпним, отже сторона договору, яка не може його виконати, вправі доводити існування відповідних обставин у загальному порядку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п.12.4 Договору укладеного між сторонами, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено колегією суддів, матеріали справи містять лише лист Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" №294 від 22.07.2022 "Про виникнення форс-мажорних обставин" адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", за змістом якого відповідач повідомляє про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), посилаючись на низьку неплатоспроможність споживачів, зазначає про неможливість виконання належним чином своїх зобов`язань перед позивачем.

Однак, доказів направлення позивачу відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України не пізніше 14 днів з дня виникнення форс-мажорних обставин, як-то визначено в п. 12.4 договору, чи в інший строк, враховуючи доступність та роботу ТПП, відповідачем суду не надано.

Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від договірних зобов`язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань.

13.05.2022 на офіційному сайті Торгово-промислової палати України надано роз`яснення щодо засвідчення форс-мажорних обставин, що знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022, за змістом якого зазначено, що вищезгаданий лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

При цьому колегія суддів також враховує наступне.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Таким чином, в даному конкретному випадку, надання доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором від 17.01.2022, шляхом видачі відповідного сертифіката, є обов`язковим. Самого лише письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору недостатньо.

До того ж, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).

Крім посилання на загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім, кого це стосується, відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання грошового зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії від позивача у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів враховує, що діяльності в тимчасово окупованих регіонах України відповідач не здійснює. На території м. Гайворона бойові дії не велися, діяльність відповідач не припиняв та не обмежував. Ускладнені обставини щодо налагодження роботи у воєнний час, про які зазначає відповідач, вплинули однаково на обох учасників відносин, а не виключно на відповідача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед позивачем не доведено. Тому, колегія суддів зазначає про наявність у позивача законного права на отримання грошових коштів за належне виконання ним умов договору та пені в розмірі, визначеному судом вище.

Жодних доказів того, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання відповідачем конкретних зобов`язань за Договором матеріали справи не містять.

При цьому слід також зазначити, що вищезазначені форс-мажорні обставини настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно норм ЦК та ГК України відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання по оплаті робіт чи послуг, які прийняті ним без зауважень.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Тобто, з наведеного випливає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати товару за відповідним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 по справі №904/6252/17, від 28.01.2019 но справі №917/611/18.

Неоплата в належний строк відповідачем поставленої позивачем електричної енергії призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Боржник на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо свого скрутного фінансового становища долучив до апеляційної скарги наступні докази, зокрема:

- фінансову звітність Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" за 2021 рік (баланс станом на 31.12.2021, звіт про фінансові результати за 2021 рік);

- фінансову звітність Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" за 2022 рік (баланс станом на 31.12.2022, звіт про фінансові результати за 2022 рік).

Щодо вищезазначених доводів заявника апеляційної скарги, у яких він посилається на ці докази, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву відповідачем додаються докази, які підтверджують обставини, на яких гуртуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідач був достеменно обізнаний про зазначені в ухвалі господарського суду від 05.10.2022 строки щодо надання до суду відзиву на дану позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) у строк, зазначений у п. 6 даної ухвали, тобто 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як підтверджено матеріалами справи, господарським судом надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником провадження своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, зокрема на подачу відзиву та доказів.

В той же час, Відповідач, достеменно знаючи про строки, встановлені п. 3 ухвали від 05.10.2022 для подання відзиву та доказів на позовну заяву, не скористався своїм правом та не надав до суду першої інстанції заяву або клопотання на поновлення строків їх надання, не просив суд про відкладення слухання справи до закінчення воєнного стану, не повідомив суд про причини неможливості надання доказів по справі та не надав будь-якого підтвердження щодо позбавлення його можливості подати докази у строк, встановлений судом першої інстанції.

До свого відзиву не долучив докази, долучені до апеляційної скарги, зокрема фінансову звітність Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" за 2021 рік (баланс станом на 31.12.2021, звіт про фінансові результати за 2021 рік).

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що відповідач взагалі не обґрунтовує неможливість подання зазначених вище документів до суду першої інстанції.

Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги документи, які виготовлені після вирішення справи судом першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про неможливість надання будь-яких доказів та не заявляв клопотань про необхідність в їх отримані та долучені до матеріалів справи.

Таким чином, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції копій документів, які ним долучено до апеляційної скарги, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, копії документів, що долучені Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" до апеляційної скарги, колегією суддів до розгляду не приймаються.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на неприйняття до уваги колегією суддів копій документів, що долучені Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" до апеляційної скарги, апелянтом не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, зокрема про свої скрутне фінансове становище (у 2022 році - збиток у розмірі 15 млн. 808 тис. грн.; у 2021 році - 8 млн. 960 тис. грн.)).

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

У спірному випадку, колегія суддів враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначений саме в тому розмірі, який і передбачає стаття 625 ЦК України, зокрема 3% річних, на відміну від справи № 902/417/18, на яку посилається заявник апеляційної скарги, у якій за умовами договору відсотки річних були визначені у розмірі більше 90%.

За наведеного, господарським судом правильно враховано, що нараховані суми відсотків річних не є значними в порівнянні із сумою заборгованості.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, то воно задоволенню не підлягає, оскільки не засновано на нормах цивільного законодавства.

З огляду на викладене, господарським судом правильно відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про зменшення сум відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 у справі №912/1356/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 у справі №912/1356/22 - залишити без змін.

Судові витрати по справі Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.04.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна