Ухвала

від 19.05.2023 по справі 912/1356/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19 травня 2023 рокуСправа № 912/1356/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву № 167 від 03.05.2023 Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" про розстрочку виконання рішення суду у справі №912/1356/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201

до Комунального підприємства "Гайворонський комунальник", 26300, Кіровоградська область, Голованівський район, м. Гайворон, вул. Каштанова, 3

про стягнення 179 507,30 грн

Представники сторін участь в засіданні суду 19.05.2023 не приймали.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 у справі №912/1356/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" 117 000,00 грн пені, 44 748,58 грн інфляційних втрат, 15 307,57 грн 3% річних, а також 2 655,84 грн судового збору, та 14 794,50 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

15.02.2023 на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 видано наказ.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 у справі №912/1356/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 у справі №912/1356/22 залишено без змін.

11.04.2023 матеріали справи повернуто до Господарського суду Кіровоградської області.

08.05.2023 до господарського суду від Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" надійшла заява №167 від 03.05.2023 про розстрочку виконання судового рішення з вимогами:

1. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 по справі №912/1356/22 та затвердити наступний графік: травень 2023 року - 21611,32 грн; червень 2023 року - 21611,32 грн; липень 2023 року - 21611,32 грн; серпень 2023 року - 21611,32 грн; вересень 2023 року - 21611,32 грн; жовтень 2023 року - 21611,32 грн; листопад 2023 року - 21611,32 грн; грудень 2023 року - 21611,32 грн; січень 2024 року - 21611,32 грн.

Ухвалою від 09.05.2023 суд призначив судове засідання з розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі №912/1356/22 на 19.05.2023 об 12:00 год.

18.05.2023 в системі "Електронний суд" позивачем сформовані заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення.

В судовому засіданні 19.05.2023 представники сторін участі не брали, повідомлені про розгляд заяви. Господарський суд вважає можливим розглянути заяву про розстрочення виконання судового рішення за відсутності учасників справи, оскільки згідно приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України така заява розглядається у десятиденний строк з дня її надходження.

Розглянувши матеріали заяви, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі №912/1356/22, виходячи з наступного.

Заявником мотивовано необхідність розстрочення виконання судового рішення у даній справі, тим, що на підприємстві працює більше 73 осіб і фонд оплати праці складає близько 700 000 грн, а також у зв`язку із важким фінансовим становищем, що підтверджується фінансовою звітністю комунального підприємства за 2022 рік, де значиться, що загальний збиток Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" у 2022 році становить 9 375,1 млн.грн, а тому є необхідність розстрочити виконання судового рішення. Крім того, заявник звернув увагу суду, що КП "Гайворонський теплоенергетик" виконує функції із забезпечення потреб життєдіяльності населення міста Гайворон, де проживає близько 15 000 жителів, що також потребує значних фінансових ресурсів, до того ж, комунальне підприємство має й інші грошові зобов`язання, зокрема і по сплаті податків тощо.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" заперечуючи щодо розстрочення виконання судового рішення звертає увагу суду на те, що за відкритими джерелами які опубліковані на сайті Єдиний веб-портал використання публічних коштів відповідач лише у квітні 2023 року провів платежів на загальну суму 942 744,00 грн. При цьому, відповідачем по рішенню від 17.01.2023 по справі №912/1356/22 залишається несплаченою заборгованість у розмірі 194 501,99 грн. На переконання стягувача, у відповідача є всі фінансові можливості погасити наявну заборгованість у відповідності до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 у справі №912/1356/22.

Суд враховує, що згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до вимог Конституції України, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Крім того, розглядаючи питання про розстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що реально ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. Суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Також, вирішуючи питання про розстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Отже, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, при цьому суд повинен досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. Також, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідачем порушено зобов`язання, тобто через його винні дії виник спір, при цьому відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що порушення зобов`язання сталося внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не надано відповідачем і належних та допустимих доказів, які-б доводили наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі або роблять його неможливим, зокрема про важкий фінансовий стан відповідача, відсутності коштів на банківських рахунках підприємства, майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

При цьому, наданий відповідачем звіт про фінансові результати не підтверджує відсутності у відповідача майна, за рахунок якого можливим було б задоволення вимог стягувача та погашення існуючої заборгованості.

Отже, у даному випадку, обставини щодо неможливості Комунальним підприємством "Гайворонський комунальник" виконати судове рішення у даній справі є недоведеними, належні докази в їх обґрунтування не надані.

Суд також враховує, що заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду, у разі надання йому розстрочки.

Доводи наведені в обґрунтування заяви відповідача не підкріплені належними доказами та не підтверджують наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, у зв`язку з чим суд вважає, що підстави для задоволення заяви Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2023 у справі №912/1356/22 відсутні з огляду на її необґрунтованість.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" №167 від 03.05.2023 про розстрочку виконання рішення суду у справі №912/1356/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Копії ухвали надіслати сторонам через підсистему "Електронний суд".

Повний текст ухвали складено та підписано 23.05.2023.

Суддя Г.Б. Поліщук