Рішення

від 14.03.2023 по справі 910/5955/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року Справа № 910/5955/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

за участі представників учасників справи:

прокурор - Дзюбан О.В.

від 1-го позивача (представник 1-го позивача) в судове засідання не з`явився,

від 2-го позивача (представник 2-го позивача) в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (55213, м. Первомайськ, Миколаївська область, вул. І. Виговського, 18, електронна адреса: pervom@myk.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі

Первомайської міської ради Миколаївської області (55213, м. Первомайськ, Миколаївська область, вул. Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 35926170),

Комунального підприємства Затишок Первомайської міської ради (55213, м. Первомайськ, Миколаївська область, вул. Київська, 63-а, код ЄДРПОУ 35964661)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про: стягнення 116033,24 грн.

Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради Затишок звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 116 033,24 грн. коштів за користування нерухомим майном, що розташоване по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відповідно до статей 215 та 2016 ЦК України може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Вказує, що у зв`язку з встановленням рішенням суду нікчемності договору оренди комунального майна від 01.09.2012 та додаткової угоди до цього договору №1 від 01.05.2014, а також факту користування ОСОБА_1 майном, що має преюдиційний характер, КП «Затишок» як сторона правочину та Первомайська міська рада, у зв`язку з неотриманням коштів на виконання нікчемного правочину вправі вимагати від відповідача відшкодування за користування майном. Прокурор зазначає, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає вартість користування майном приміщенням, яке розташоване по АДРЕСА_2 одержаним за нікчемним правочину, за цінами, які існують на момент відшкодування (недоотримана орендна плата).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 позовну заяву керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради Затишок до ОСОБА_1 про стягнення 116 033,24 грн. залишено без розгляду, оскільки прокурор не підтвердив підстав для представництва інтересів держави на момент звернення до суду з позовом та не дотримано порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову суду.

Не погодившись із вказаною ухвалою прокурор оскаржив її до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/5955/21 скасовано, а матеріали справи №910/5955/21 повернуто до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Вказаною постановою встановлено, що «у позовній заяві обґрунтування наявності правових підстав для звернення прокурором до суду з позовом у цій справі є сумісним з розумінням «інтереси держави», підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах є обґрунтованими, правомірними, вмотивованими та такими, що відповідають обставинам справи».

Отже, постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 встановлено правомірність звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 прийнято справу №910/5955/21 до провадження. Ухвалено матеріали справи №910/5955/21 передати на розгляд Господарського суду Миколаївської області, у відповідності до п.1, ч.1 ст. 31 ГПК України.

15.02.2022 до Господарського суду Миколаївської області від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5955/21.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5955/21, призначено головуючому судді Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 21.02.2022 справу №910/5955/21 прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О. за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21 березня 2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 21 березня 2022 року об 11 год. 30 хв., не відбулось у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 19.10.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 29 листопада 2022 року о 12 год. 00 хв.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Також, відповідачем надана до суду заява про застосування строків позовної давності.

Прокурор надав до суду відповідь на відзив в якій вказує, що посилання відповідача у відзиві є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а тому не спростовують викладені у позовній заяві доводи.

Ухвалою суду від 29.11.2022 занесену до протоколу судового засідання підготовче засідання відкладено на 14 грудня 2022 року о 10 год. 00 хв.

12 грудня 2022 року прокурор надав до суду пояснення в яких зазначає, що для правильного визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Так, позивачам у цій справі (Первомайській міській раді та КП «Затишок») про факт порушення свого права та про особу, яка його порушила, стало відомо 31.05.2018 у зв`язку з винесенням апеляційним судом Миколаївської області постанови у справі 484/877/17, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення заборгованості із орендної плати з відповідачки та встановлено нікчемність спірного договору оренди нерухомого майна комунальної власності №22 від 01.09.2012 та додаткової угоди до нього №1 від 01.05.2014, у зв`язку з відсутністю їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору стали наслідком протиправної бездіяльності саме ОСОБА_1 , оскільки відповідно до п. 6.2 Положення про надання майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Первомайська в оренду, затвердженого рішенням Первомайської міської ради №9 від 25.02.2010, що діяло на момент укладення договору від 01.09.2012, витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням договору оренди комунального майна, покладались на орендаря. Вказує, що в подальшому 16.08.2018, в межах строку позовної давності прокурор, звернувся до Первомайського міськрайонного суду з позовною заявою в інтересах Первомайської міської ради, КП «Затишок» про стягнення з ОСОБА_1 коштів за фактичне користування майном в сумі 116 033,24 грн, за якою судом відкрито провадження у справі №484/3750/18. Разом з тим, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04.09.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.02.2020, провадження у такій справі закрито у зв`язку з тим, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Вказує, що звернувшись з позовом 09.04.2021 до господарського суду м. Києва у даній справі, прокурором дотримано трирічний строк на звернення до суду з моменту об`єктивної можливості дізнатись про порушення інтересів держави у даних правовідносинах.

Ухвалою суду від 14.12.2022 занесену до протоколу судового засідання у відповідності до ст.ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 січня 2023 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 18.01.2023 занесену до протоколу судового засідання, за клопотанням відповідача судове засідання було відкладено на 15 лютого 2023 року о 10 год. 00 хв.

15.02.2023 відповідач надав до суду письмові пояснення в яких повторно заявляє про пропуск прокурором та позивачами строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом та просить суд застосувати до спірних відносин строк позовної давності, як одну з підстав для відмови в задоволенні позову. Вказує, що подані 18.06.2021 відзив та заяву про застосування строку позовної давності підтримує у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.02.2023 занесену до протоколу судового засідання судове засідання було відкладено на 28 лютого 2023 року о 14 год. 00 хв. Ухвалою суду від 28.02.2023 занесену до протоколу судового засідання судове засідання було відкладено на 14 березня 2023 року о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 14.03.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.09.2012 між комунальним підприємством Первомайської міської ради «Затишок» (орендодавцем) та ФОП Маношина І.І. (орендарем), укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності №22.01.09.12 (далі - Договір), згідно якого орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування майно комунальної власності - комплекс нежитлових будівель (гараж, майстерня, пункт технічного обслуговування, вбиральня) загальною площею 84,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Первомайськ, вул. Коротченка, 18, та перебуває на балансі КП «Затишок» (п. 1.1 Договору).

Додатковою угодою до Договору №1 від 01.05.2014 пункт 1.1 викладено в новій редакції та уточнено, що в користування передається нежитлове приміщення на першому поверсі житлового будинку загальною площею 84,1 кв.м.

За умовами п.3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Первомайської міської ради від 25.02.2010 №9 зі змінами від 25.02.2011, та на дату підписання договору становила 1800,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.6 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць і вноситься орендарем згідно наданого рахунку не пізніше 15 числа поточного місяця до місцевого бюджету в розмірі 50 % та Орендодавцю в розмірі 50 %.

Пунктами 4.2, 4.8 Договору, встановлено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктом 9.1 Договору визначено строк його дії з 01.09.2012 до 01.09.2017.

У відповідності до п. 9.2 Договору, умови Договору зберігають свою силу в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Як зазначає прокурор, факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання - передачі нерухомого майна від 01.09.2012 (додаток до договору), відповідно до якого комунальне підприємство Первомайської міської ради «Затишок» передало ФОП Маношина І.І. майно, що є предметом договору від 11.09.2012, для здійснення торгівлі.

Позивачі зазначають, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП Маношина І.І. 20 січня 2017 року припинила підприємницьку діяльність, у зв`язку з чим договір оренди комунального майна від 01 вересня 2012 року припинив свою дію з 21 січня 2017 року.

Позивачі у позовній заяві зазначають, що під час дії Договору ОСОБА_1 систематично порушувались умови Договору щодо своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку з чим у березні 2017 року заступником керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави у особі Первомайської міської ради та КП «Затишок» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2017 року у справі №484/877/17 позов задоволено частково.

Вказане рішення суду було змінено постановою апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2018 року, а саме зобов`язано ОСОБА_1 шляхом підписання акту приймання - передачі повернути КП «Затишок» нежитлове приміщення загальною площею 84.1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено, у зв`язку із встановленням нікчемності договору оренди комунального майна від 01 вересня 2012 року та додаткової угоди до цього договору №1 від 01 травня 2014 року через недотримання вимог ст. ст. 793, 794 ЦК України щодо їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

На виконання вищевказаного рішення суду відповідачкою за актом приймання-передачі від 15 грудня 2017 року повернуто спірне нежитлове приміщення.

У подальшому 16.08.2018 заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Первомайської міської ради та КП «Затишок» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в загальному розмірі 116 033,24 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2019 року у справі №484/3750/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 суму збитків за користування нерухомим майном за нікчемним договором оренди від 01 вересня 2012 року у сумі 70660 грн. 11 коп. та розподілено стягнення наступним чином: на користь КП «Затишок» у сумі 43175 грн. 71 коп.; на користь Первомайської міської ради у сумі 27484 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Первомайської місцевої прокуратури судовий збір в сумі 1059 грн. 90 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Миколаївської області та ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у справі №484/3750/18 апеляційні скарги заступника прокурора Миколаївської області та ОСОБА_1 задоволені частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області, комунального підприємства «Затишок» Первомайської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування нерухомим майном у розмірі 116 033грн.24 коп. закрито. Позивачу роз`яснено його право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку господарського судочинства.

Прокурор зазначає, що у зв`язку з встановленням рішенням суду у справі №484/877/17 нікчемності договору оренди комунального майна від 01.09.2012 та додаткової угоди до цього договору №1 від 01.05.2014, а також факту користування ОСОБА_1 майном, що має преюдиційний характер, КП «Затишок» як сторона правочину та Первомайська міська рада, у зв`язку з неотриманням коштів на виконання нікчемного правочину вправі вимагати від відповідача відшкодування за користування майном коштів (неотримана орендна плата) у розмірі 116 033,24 грн., що розташоване по вул. Коротченка, 18 у м. Первомайськ, Миколаївської області.

Прокурор у позові зазначає, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає вартість користування майном - приміщенням, яке розташоване по вул. Коротченка, 18, в м.Первомайськ Миколаївської області, - одержаним за нікчемним правочином, за цінами, які існують на момент відшкодування (недоотримана орендна плата).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закону), порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.

Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Первомайська, затвердженої рішенням міської ради №9 від 31.01.2019, визначено механізм нарахування орендної плати, інших платежів, пов`язаних з орендою майна комунальної власності.

Прокурор посилається на те, що на підставі вказаної Методики, позивачами з урахуванням вартості нерухомого майна, встановленої згідно звіту про незалежну експертну оцінку від 30.11.2017, дійсного на момент фактичного повернення нежитлового приміщення, складено розрахунки сум, що підлягають стягненню з відповідача - шкоди, що являє собою суму плати за користування нерухомим майном, визначеної за період з липня 2015 року по 15.12.2017 (до моменту повернення приміщення КП «Затишок» балансоутримувачу за актом приймання-передачі), що становить 116 033,24 грн.

Прокурор вказує, що внаслідок неодержання плати за використання ОСОБА_1 нерухомим комунальним майном КП «Затишок» та Первомайська міська рада були позбавлені можливості отримувати прибуток від комунального майна.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст.793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст.794 Цивільного кодексу України, право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.1 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Суд звертає увагу на те, що в постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 95, 96).

Як уже зазначалось судом, постановою апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2018 у справі №484/877/17 підтверджено обставини нікчемності договору оренди комунального майна від 01 вересня 2012 року та додаткової угоди до цього договору №1 від 01 травня 2014 року через недотримання вимог ст.ст. 793, 794 ЦК України щодо їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Положеннями статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1ст. 15 ЦК України).

З наданих прокурором та позивачами доказів вбачається, що ОСОБА_1 користувалась нерухомим майном, яке було їй передане в користування за нікчемним Договором оренди нерухомого майна комунальної власності №22.01.09.12 від 01.09.2019 та плату в розмірі 116 033,24 грн. за користування нерухомим майном в період з липня 2015 по 15.12.2017 (повернення приміщення КП «Затишок» за актом приймання-передачі) не здійснила.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 267 Цивільного Кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.3 ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 , ч. 3 ст. 261 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Тобто для вимог про застосування наслідків нікчемного правочину перебіг строку позовної давності починається від дня, коли почалося виконання даного правочину.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується учасниками справи, що на виконання нікчемного Договору №22.01.09.12 КП Первомайської міської ради «Затишок» передало ФОП Манашиній І.І. 01.09.2012 майно в користування.

Відповідно до п.3.6 Договору, орендна плата сплачується щомісячно до 15 числа поточного місяця до місцевого бюджету в розмірі 50 % та Орендодавцю в розмірі 50 %, тобто перший платіж до 15.09.2012.

Отже, строк позовної давності розпочався вересень 2012 року і закінчився вересень 2015 року, в той час як прокурор звернувся до суду з даним позовом лише 09.04.2021, тобто з пропуском строку позовної давності.

Доводи прокурора про те, що тільки 31.05.2018, у зв`язку з винесенням апеляційним судом Миколаївської області постанови у справі №484/877/17 якою встановлено нікчемність договору оренди нерухомого майна комунальної власності №22 від 01.09.2012 та додаткової угоди до нього №1 від 01.05.2014, прокурору та позивачам стало відомо про факт порушення їх прав та про особу, яка його порушила, є безпідставним, оскільки протирічить приписам ч.3 ст.261 ЦК України, якою встановлений перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на наведене, беручи до уваги сплив позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблено відповідну заяву, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.03.2023 (у зв`язку з перебування судді у відрядженні).

Суддя Н.О. Семенчук