Постанова

від 30.06.2023 по справі 910/5955/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 рокум. ОдесаСправа № 910/5955/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 (суддя Н.О. Семенчук, м.Миколаїв, повний текст складено 27.03.2023)

у справі № 910/5955/21

за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі:

1)Первомайської міської ради Миколаївської області;

2)Комунального підприємства «Затишок» Первомайської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення 116033,24 грн,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» (надалі також КП «Затишок») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 ) про стягнення 116033,24 грн коштів за користування нерухомим майном, що розташоване по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 позовну заяву керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» до ОСОБА_1 про стягнення 116033,24 грн залишено без розгляду, оскільки прокурор не підтвердив підстав для представництва інтересів держави на момент звернення до суду з позовом та не дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/5955/21 скасовано, а матеріали справи №910/5955/21 повернуто до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 прийнято справу №910/5955/21 до провадження. Ухвалено матеріали справи №910/5955/21 передати на розгляд Господарського суду Миколаївської області у відповідності до пункту 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

15.02.2022 до Господарського суду Миколаївської області від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5955/21.

Ухвалою від 21.02.2022 справу №910/5955/21 прийнято до свого провадження Господарським судом Миколаївської області та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позовних прокурор послався на те, що у зв`язку з встановленням судовим рішенням у справі №484/877/17 преюдиційних обставин щодо нікчемності договору оренди комунального майна від 01.09.2012 та додаткової угоди до цього договору №1 від 01.05.2014, а також факту користування ОСОБА_1 майном, КП «Затишок» та Первомайська міська рада у зв`язку з неотриманням коштів на виконання нікчемного правочину вправі вимагати від відповідача відшкодування за користування майном. Відтак, стягненню з ОСОБА_1 підлягає вартість користування майном приміщенням, яке розташоване по АДРЕСА_1 , одержаним за нікчемним правочином, за цінами, які існують на момент відшкодування (недоотримана орендна плата).

При цьому прокурор зазначив, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що з наданих прокурором та позивачами доказів вбачається, що ОСОБА_1 користувалась нерухомим майном, яке було їй передане в користування за нікчемним договором оренди нерухомого майна комунальної власності №22.01.09.12 від 01.09.2012, при цьому плату в розмірі 116033,24 грн за користування нерухомим майном в період з липня 2015 по 15.12.2017 (повернення приміщення КП «Затишок» за актом приймання-передачі) не здійснила, у зв`язку з чим дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Разом з тим, беручи до уваги сплив позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблено відповідну заяву, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор послався на те, що оскільки з вимогою щодо застосування наслідків нікчемності правочину звернувся прокурор, який не є стороною спірних угод, строк позовної давності має визначатись з урахуванням частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, для правильного визначення факту пропуску прокурором строку позовної давності, суд першої інстанції мав дослідити обставини справи, а саме, виконання сторонами умов нікчемного договору до моменту виникнення заборгованості з орендної плати у 2015 році, а також судові рішення у справах №484/877/17 та №484/3750/18, з яких можливо встановити час, коли прокурор та Первомайська міська рада дізналися про нікчемність договору від 01.09.2012. Стосовно пропуску строку позовної давності для КП «Затишок» прокурор зазначив, що через те, що комунальним підприємством та ОСОБА_1 договір оренди майна фактично виконувався упродовж 2012 2015 років належним чином, нікчемність останнього через вади в його оформленні фактично встановлена лише 31.05.2018 Апеляційним судом Миколаївської області у справі №484/877/17. Таким чином, саме з 31.05.2018 у позивачів, в інтересах яких звернувся до суду прокурор, виникла об`єктивна можливість і підстави для повернення коштів в порядку статті 216 Цивільного кодексу України.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: С.В. Таран, К.В. Богатиря.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/5955/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 20.04.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 у справі № 910/5955/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №910/5955/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

28.04.2023 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5955/21.

З огляду на те, що колегія суддів перебувала у відпустках з 24.04.2023 по 10.05.2023, а саме: головуючий суддя Л.В. Поліщук - з 24.04.2023 по 28.04.2023 та з 01.05.2023 по 05.05.2023, суддя зі складу колегії суддів К.В. Богатир з 24.04.2023 по 05.05.2023, суддя зі складу колегії суддів С.В. Таран - з 24.04.2023 по 10.05.2023, питання щодо апеляційної скарги першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 у справі №910/5955/21 вирішувалося 11.05.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 у справі № 910/5955/21. Розгляд апеляційної скарги першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 у справі №910/5955/21 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк до 29.05.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Позивачі та відповідач ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 отримали, проте не скористалися своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

01.09.2012 між КП «Затишок» (орендодавцем) та ФОП Маношиною (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності №22.01.09.12 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування майно комунальної власності (далі - майно), а саме: комплекс нежитлових будівель (гараж, майстерня, пункт технічного обслуговування, вбиральня), загальною площею 84,1 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Первомайськ, вул. Коротченка, 18, та перебуває на балансі КП «Затишок» (балансоутримувача), вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку на 30.04.2012 і становить 85433,00грн.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (пункт 2.1. договору).

За умовами пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради від 25.02.2010 №9 зі змінами від 25.02.2011, та на дату підписання договору становить 1800,00 грн.

Відповідно до пунктів 3.3., 3.6. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць, і вноситься орендарем згідно наданого рахунку не пізніше 15 числа поточного місяця до місцевого бюджету в розмірі 50 % та орендодавцю в розмірі 50 %.

Пунктом 4.2. договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно отримувати рахунки і в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктом 9.1. договору визначено строк його дії з 01.09.2012 до 01.09.2017.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання - передачі нерухомого майна від 01.09.2012 (додаток до договору), відповідно до якого комунальне підприємство Первомайської міської ради «Затишок» передало ФОП Маношиній І.І. майно, що є предметом договору від 11.09.2012, для здійснення торгівлі.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2014 пункт 1.1. договору викладено в новій редакції та зазначено, що в користування передається нежитлове приміщення на першому поверсі житлового будинку загальною площею 84,1 кв.м. Також у зв`язку з виправленням в основному договорі внесено уточнення до пункту 9.1. договору про те, що договір діє до 01.09.2017 згідно рішення сесії Первомайської міськради № 14 від 24.05.2012.

У березні 2017 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі та повернення майна, за яким Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області відкрито провадження у справі № 484/877/17.

Звертаючись із вказаним позовом прокурор, посилаючись на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП Маношина І.І. 20.01.2017 припинила підприємницьку діяльність, зазначав, що на підставі пункту 9.6. договору оренди комунального майна від 01.09.2012 останній припинив свою дію з 21.01.2017.

У зв`язку з порушенням ФОП Маношиною І.І. у період з 01.07.2015 по 28.02.2017 умов договору оренди комунального майна, прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 61097,79 грн, з яких: 52377,03 грн орендної плати, 4454,71 грн пені та 4266,05 грн неустойки, а також просив зобов`язати ОСОБА_1 шляхом підписання акту приймання-передачі повернути КП «Затишок» нежитлове приміщення загальною площею 84,1 кв.м, балансовою вартістю 144925 грн, розташоване по АДРЕСА_1 .

Також у справі № 484/877/17 ОСОБА_1 було заявлено зустрічний позов до заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок», про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.10.2017 указаний позов задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» 35699,30 грн заборгованості за договором оренди; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Первомайської міської ради 25398,49 грн заборгованості за договором оренди; зобов`язано ОСОБА_1 шляхом підписання акту приймання передачі повернути Комунальному підприємству Первомайської міської ради «Затишок» нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2018 у справі №484/877/17 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.10.2017 в частині стягнення заборгованості з орендної плати та вирішення зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено нікчемність договору оренди нерухомого майна комунальної власності № 22 від 01.09.2012 та додаткової угоди до цього договору № 1 від 01.05.2014, укладених між Комунальним підприємством Первомайської міської ради «Затишок» та ФОП Маношиною І.І. В частині зобов`язання ОСОБА_1 шляхом підписання акту приймання-передачі повернути Комунальному підприємству Первомайської міської ради «Затишок» нежитлове приміщення загальною площею 84,1 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1 рішення залишено без змін.

Апеляційний суд Миколаївської області, задовольняючи зустрічний позов у справі № 484/877/17, виходив з того, що всупереч вимогам статті 793 Цивільного кодексу України договір оренди нерухомого майна комунальної власності № 22 від 01.09.2012 з додаткової угодою №1 від 01.05.2014 до нього нотаріально не були посвідчені, у зв`язку з чим зазначені договір та додаткова угода на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними. Разом із тим, виходячи із приписів статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи предмет і підстави зустрічного позову, апеляційний суд зазначив, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 , тобто таким, що відповідає вимогам закону, є встановлення нікчемності вказаних договору та додаткової угоди до нього.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора про стягнення заборгованості апеляційний суд вказав, що вказана позовна вимога не може бути задоволена, оскільки вона заявлена з підстав невиконання ОСОБА_1 обов`язків за договором оренди, а не на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України про відшкодування саме вартості того, що одержано відповідачкою за договором, та не на підставі частини другої статті 216 Цивільного кодексу України про відшкодування збитків у зв`язку із вчиненням нікчемного правочину.

Залишаючи без змін рішення суду в частині задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути орендоване майно апеляційний суд вказав, що висновок суду про відсутність правових підстав перебування цього приміщення у користуванні відповідачки відповідає як обставинам справи, так і вимогам закону.

15.12.2017 ОСОБА_1 було повернуто спірне нежитлове приміщення Комунальному підприємству Первомайської міської ради «Затишок» за відповідним актом приймання-передачі.

У подальшому, 16.08.2018 заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Первомайської міської ради та КП «Затишок» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в загальному розмірі 116033,24 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.05.2019 у справі №484/3750/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 суму збитків за користування нерухомим майном за нікчемним договором оренди від 01.09.2012 у сумі 70660,11 грн.

Миколаївський апеляційний суд постановою від 04.09.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.02.2020, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.05.2019 скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснив позивачу його право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку господарського судочинства.

Предметом спору у цій господарській справі №910/5955/21 є стягнення з Маношиної вартості користування майном - приміщенням, яке розташоване по вул. Коротченка, 18, в м.Первомайськ Миколаївської області, одержаного за нікчемним правочином, за цінами, які існують на момент відшкодування, у розмірі 116033,24 грн.

Як зазначив прокурор, Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Первомайська, затвердженої рішенням міської ради №9 від 31.01.2019, визначено механізм нарахування орендної плати, інших платежів, пов`язаних з орендою майна комунальної власності. На підставі вказаної Методики позивачами, з урахуванням вартості нерухомого майна, встановленої згідно звіту про незалежну експертну оцінку від 30.11.2017, дійсного на момент фактичного повернення нежитлового приміщення, складено розрахунки сум, що підлягають стягненню з відповідача - шкоди, що являє собою суму плати за користування нерухомим майном, визначеної за період з липня 2015 року по 15.12.2017 (до моменту повернення приміщення КП «Затишок» балансоутримувачу за актом приймання-передачі), що становить 116033,24 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Приймаючи рішення у цій справі Господарський суд Миколаївської області виходив з того, що постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2018 у справі №484/877/17 підтверджено обставини нікчемності договору оренди комунального майна від 01.09.2012 та додаткової угоди до цього договору №1 від 01.05.2014 через недотримання вимог статей 793, 794 Цивільного кодексу України щодо їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Суд першої інстанції встановив, що з наданих прокурором та позивачами доказів вбачається, що ОСОБА_1 користувалась нерухомим майном, яке було їй передане в користування за нікчемним договором оренди нерухомого майна комунальної власності №22.01.09.12 від 01.09.2019, при цьому плату в розмірі 116033,24 грн за користування нерухомим майном в період з липня 2015 по 15.12.2017 (повернення приміщення КП «Затишок» за актом приймання-передачі) не здійснила.

Врахувавши викладене, а також приписи статті 216 Цивільного кодексу України, Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Однак місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову з огляду на сплив позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблено відповідну заяву.

У апеляційній скарзі прокурор не погоджується з рішенням суду про відмову у задоволенні позову з підстави застосування судом першої інстанції строків позовної давності за заявою відповідача.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд, зважаючи на межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, зазначає, що суд першої інстанції встановив, що відповідач, як орендар за нікчемним договором оренди, має юридичний обов`язок відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Висновки суду щодо вирішення спору по суті (обов`язку відповідача відшкодувати вартість користування майном - приміщенням, яке розташоване по вул. Коротченка, 18, в м.Первомайськ Миколаївської області, одержаного за нікчемним правочином, за цінами, які існують на момент відшкодування, у розмірі 116033,24 грн), не перевіряються, оскільки не оскаржуються прокурором та сторонами.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 257, 267 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; рішення ЄСПЛ у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Статтею 260 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Поняття строку міститься у частині першій статті 251 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання (частина третя статті 261 Цивільного кодексу України).

У постанові від 21.09.2022 у справі № 638/16768/19 Верховний Суд, вирішуючи питання, з якого моменту починається перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред`явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину), дійшов наступних висновків:

-частина третя статті 261 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою стосовно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України. Законодавець у частині третій статті 261 Цивільного кодексу України передбачив особливості початку перебігу позовної давності. З урахуванням принципу розумності та справедливості, очевидним є те, що закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочину має поширюватися тільки на сторін нікчемного правочину. Оскільки саме сторони (сторона) здійснюють виконання і, зрозуміло, що їм про його здійснення має бути відомо. Тобто, презюмується, що сторони (сторона) нікчемного правочину обізнані про початок його виконання. Натомість заінтересована особа (не сторона нікчемного правочину), яка пред`являє вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, вочевидь може й не знати про існування нікчемного правочину, а також про те, що почалося виконання нікчемного правочину;

-для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред`явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину), належить застосовувати частину першу статті 261 Цивільного кодексу України;

-для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред`явлена стороною такого правочину, належить застосовувати частину третю статті 261 Цивільного кодексу України. Перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред`явлена стороною такого правочину, пов`язується саме з початком виконання нікчемного правочину, незалежно від того, чи був такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Причому такий початок перебігу стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину.

Господарський суд Миколаївської області, визначаючи початок перебігу позовної давності, керувався приписами частини третьої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, які визначають початок перебігу позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину від дня, коли почалося його виконання.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на виконання нікчемного договору №22.01.09.12 комунальне підприємство передало ФОП Маношиній І.І. 01.09.2012 майно в користування. В той же час, відповідно до пункту 3.6. договору орендна плата сплачується щомісячно до 15 числа поточного місяця до місцевого бюджету в розмірі 50% та орендодавцю в розмірі 50%, тобто перший платіж сплачується до 15.09.2012.

Встановивши наведені обставини Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку, що строк позовної давності розпочався у вересні 2012 року і закінчився у вересні 2015 року, тоді як прокурор звернувся до суду з даним позовом лише 09.04.2021, тобто з пропуском строку позовної давності.

Прокурор не погодився із наведеним висновком суду, оскільки вважає, що у даному випадку для визначення початку перебігу позовної давності належить застосовувати частину першу статті 261 Цивільного кодексу України, яка визначає початок перебігу позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, адже у цій справі з вимогою про застосування наслідків нікчемності правочину звернувся прокурор, який не є стороною договору.

Колегія суддів такі твердження прокурора відхиляє з огляду на таке.

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

У частині третій статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно із усталеною судовою практикою Верховного Суду позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що хоча прокурор і не є стороною нікчемного договору, однак звертаючись в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з позовом до суду представляє інтереси держави в особі уповноваженого органу, який є стороною такого договору, а тому неправильно вважати, що позов у цій справі заявлено прокурором, як заінтересованою особою (не стороною нікчемного договору).

Доводи прокурора про те, що саме з 31.05.2018 у позивачів, в інтересах яких звернувся до суду прокурор, виникла об`єктивна можливість і підстави для повернення коштів від відповідача в порядку статті 216 Цивільного кодексу України, є безпідставним, адже протирічить приписам частини третьої статті 261 Цивільного кодексу України, якою встановлений перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину, про що було правильно зазначено судом першої інстанції.

Окрім того, відхиляючи доводи прокурора про те, що позовна давність почала свій перебіг з моменту набрання чинності постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2018 у справі №484/877/17, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи, тобто від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Миколаївської області, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2023 у справі №910/5955/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран