Рішення

від 28.03.2023 по справі 916/3703/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3703/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд.1/27; адреса для листування: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 23/1, каб. 8, код ЄДРПОУ - 41422976, електронна адреса: ab@cls.ua)

До відповідача: Державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, м. Праці, буд.6, код ЄДРПОУ - 01125672, електронна адреса: port@imtp.ua)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Байдерін О.А. - на підставі ордера серії ВН №1214201 від 26.12.2022р.;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (далі - ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК») про стягнення заборгованості у розмірі 43 180 грн 80 коп., інфляційних втрат у розмірі 13 032 грн 13 коп., 3% річних у розмірі 1 728 грн 41 коп.

Ухвалою суду від 03.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 30.01.2023р. Ухвалою суду від 30.01.2023р. відкладено судове засідання на 21.02.2023р. Протокольною ухвалою від 21.02.2023р. відкладено судове засідання на 09.03.2023р. Ухвалою суду від 09.03.2023р. відкладено судове засідання на 28.03.2023р.

Позивач - ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 21.02.2023р.

Відповідач - ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 30.01.2023р., та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, що надійшли до суду 06.03.2023р.

Позивач у справі зазначає, що 26.04.2021р. між ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» (Постачальник) та ДП «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (Покупець) укладено Договір на закупівлю товару №21/91-Оз Холодоагент (фреон), за яким, Постачальник зобов`язався поставити Покупцю товар за кодом ДК 021:2015-24320000-3 «Основні органічні хімічні речовини», а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п.1.2. Договору найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), яка є його невід`ємною частиною.

Положеннями п.5.1. Договору врегульовано, що поставка товару здійснюється протягом строку дії цього Договору окремими партіями на підставі заявки Покупця. Постачальник протягом 10 календарних днів з дня отримання заявки Покупця на поставку товару, поставляє Покупцю товар відповідно до заявки.

Згідно п.5.4. Договору при передачі товару Постачальник надає Покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи, підтверджуючі якість, гарантійні зобов`язання на товар відповідно до п. 2.1. цього Договору.

Відповідно до абзацу 2 п.4.1. Договору Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Постачальника.

Позивач зазначає, що 17.05.2021р. йому надійшла письмова заявка ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» №364/04.1-07 з проханням виконати постачання товару згідно з умовами Договору з відвантаженням на адресу: 68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 4, склад № 1. Відповідачем також було визначено уповноважену особу Покупця, відповідальну за прийняття товару, а саме: провідного економіста ВМТ та ГП Поддубного С.В.

Позивач зауважує на тому, що у нього були відсутні підстави вважати, що особа, яка відповідно до заявки №364/04.1-07 відповідальна за отримання товару, є неуповноваженою на таке отримання у зв`язку з тим, що довіреність на отримання товару підписана неуповноваженим заступником директора порту та головним бухгалтером порту, адже з наданих до відзиву на позовну заяву документів, а саме статуту ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», неможливо встановити, що зазначені посадові особи порту в силу займаних посад та з огляду на посадові інструкції не були уповноваженими на оформлення довіреностей з приймання товару.

Крім того, з огляду на специфіку портової діяльності та складність внутрішньої організаційної структури порту, позивач вважає, що визначені вище в.о. заступника директора з економіки та фінансів Антімонов І.Ю. та головний бухгалтер порту могли бути уповноваженими особами на видачу довіреності в силу приписів внутрішніх актів, які зазвичай є чинними в порту, зокрема, таких як положення про організацію договірної роботи, порядок взаємодії структурних підрозділів тощо.

Поряд з тим, позивач зазначає, що відсутні жодні докази на підтвердження того, що отриманий провідним економістом з матеріально-технічного забезпечення Поддубним С.В. за видатковою накладною від 20.05.2021р. №ЧП-2005 товар був використаний не у діяльності порту, а був привласнений кимось із зазначених осіб.

Позивач також звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту отримання товару на виконання Договору.

Позивач зазначає, що 20 травня 2021р. ним поставлено на користь ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» відповідний товар, про що сторони підписали видаткову накладну №ЧП-2005 від 20.05.2021р. та товарно-транспорту накладну №ЧП-2005 від 20.05.2021р., у зв`язку із чим відповідачу було виставлено рахунок на оплату №ЧП-2005 від 20.05.2021р., про що зроблено відмітку в довіреності №23 від 19.05.2021р.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зауважує на тому, що оскільки довіреність №23 від 19.05.2021р. на отримання товарно-матеріальних цінностей підписана, зокрема, головним бухгалтером порту, то позивач (поза розумним сумнівом) вважав, що відповідач дійсно отримав відповідний рахунок від постачальника товару.

Крім того, у той же день - 20.05.2021р., на виконання вимог, передбачених чинним податковим законодавством України та умовами укладеного між сторонами Договору, ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» подано до податкового органу податкову накладну від 20.05.2021р. за порядковим №2 на загальну суму 43 180 грн 80 коп., у тому числі ПДВ - 7 196 грн 80 коп., яку було прийнято податковим органом та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9142567792.

Однак, у строк, визначений абз.2 п.4.1. Договору, тобто до 16.08.2021р., відповідачем не було оплачено поставлений товар, у зв`язку з чим ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» звернулося до ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» з листом від 14.12.2022р. про проведення звіряння взаємних розрахунків станом на 14.12.2022р. та про необхідність сплати суми боргу у розмірі 43 180 грн 80 коп.

Порушення умов Договору з боку відповідача позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача вартість поставленого товару у розмірі 43 180 грн 80 коп.

Крім того, згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та положень п.8.1. Договору позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 1 728 грн 41 коп. та інфляційні втрати у розмірі 13 032 грн 13 коп.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.509, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача витрати ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» на професійну (правову) допомогу, що надавалась позивачу Адвокатським об`єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС» на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги №84 від 03.03.2021р., у розмірі 9 500 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що заборгованість, яка є предметом спору у даній справі, виникла до запровадження воєнного стану. Крім того, дії відповідача, а саме небажання вирішити спір у позасудовому порядку призвели до звернення позивача до суду та, в свою чергу, до збільшення витрат останнього на правову допомогу.

На підставі зазначеного, враховуючи обґрунтований на думку позивача, розмір витрат на правову допомогу, заявлений до стягнення, позивач просить не примати доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та стягнути з відповідача витрати ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» на професійну (правову) допомогу у розмірі 9 500 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає факт укладення Договору на закупівлю товару №21/91-Оз Холодоагент (фреон), від 26.04.2021р. і зазначає, що відповідно до умов цього Договору, поставка товару підтверджується документами, передбаченими цим Договором, а обов`язок для Покупця оплати товар виникає на підставі таких документів, обов`язок оформлення яких умовами Договору покладено на Постачальника.

Враховуючи, що умовами Договору передбачено здійснення оплати на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку та беручи до уваги, що умовами Договору на Постачальника покладається обов`язок надання Покупцю належним чином оформлених рахунків, проте, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надаються докази надання Постачальником Покупцю рахунків, за таких обставин, відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для оплати товару на підставі видаткових накладних, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги.

Крім того, відповідач зазначає, що у наданій ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» видатковій накладній №ЧП-2005 від 20.05.2021р. наявне посилання на довіреність, видану особі, яка брала участь у здійсненні господарської операції та підписувала надану позивачем видаткову накладну.

Однак, як вважає відповідач, в порушення норм матеріального права вказану у зазначеній довіреності особу було вповноважено неналежною особою, оскільки, довіреність від 19.05.2021р. №23 була видана не директором ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», а заступником директора та головним бухгалтером, які не є органом управління або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами.

Також відповідач зауважує на тому, що в довіреності №23 від 19.05.2021р. не зазначено ПІБ підписантів, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати підписантів та встановити їх повноваження. Здійснивши співставлення підписів, відповідачем було встановлено, що вказану довіреність було підписано заступником директора з економіки та фінансів Антімоновим І.Ю. і головних бухгалтером Корніловою Т.О.

При цьому, як зазначає відповідач, згідно довіреності від 21.01.2021р. №37 в.о. заступника директора з економіки та фінансів Антімонова І.Ю. вповноважено укладати витратні договори на закупівлю, підписувати акти та накладні, заявки, представляти інтереси Підприємства в державних органах, підприємствах, організаціях та установах, підписувати листи та не вповноважено на видання довіреностей на отримання ТМЦ.

Таким чином, відповідач вважає, що факт поставки товару не доведено, враховуючи перелічені недоліки первинних документів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, та недотримання Постачальником умов Договору щодо поставки товару та оформлення документів, які є підставою для оплати.

Також, ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» не погоджується з наведеним в позовній заяві розрахунком 3% річних та інфляційних втрати від суми основного боргу за Договорами, так як, сума заборгованості, що заявлена до стягнення позивачем не підлягає задоволенню.

На думку відповідача, похідні позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрати від суми основного боргу не підлягають задоволенню.

Відповідач також просить зменшити розмір витрат на правову допомогу з підстав скрутного фінансового становища ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2022р., та запровадження на території України військового стану, що, в свою чергу, також призвело до зниження попиту на послуги підприємства відповідача.

Розглянув матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 26.04.2021р. між ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» (Постачальник) та ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» (Покупець) було укладено Договір на закупівлю товару №21/91-Оз Холодоагент (фреон), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар за кодом ДК 021:2015-24320000-3 «Основні органічні хімічні речовини», а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.12.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021р. включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

Згідно п.1.2. Договору найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору), яка є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п.5.1. Договору поставка товару здійснюється протягом строку дії цього Договору окремими партіями на підставі заявки Покупця. Постачальник протягом 10 календарних днів з дня отримання заявки Покупця на поставку товару, поставляє Покупцю товар відповідно до заявки.

Згідно п.5.3.1. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до письмових заявок Покупця з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації Договору.

Відповідно до п.5.3.3. Договору письмова заявка складається в 2 екземплярах, один з яких направляється Покупцем на електронну адресу Постачальника transsisteminv@gmail.com з подальшим направленням або цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу Постачальника: 65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Хімічна 1/27 із врученням уповноваженій особі Постачальника, зазначеній у п.5.3.4. цього Договору (при цьому представник Постачальника, якому вручається екземпляр заявки зазначає на копії заявки (або на екземплярі Покупця) свої прізвище та ініціали та розписується), а інший екземпляр заявки залишається у Покупця.

Згідно п.5.3.4 Договору Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від Покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки Постачальником від Покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи Постачальника на заявці, обмін листами між сторонами Договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи Постачальника.

Уповноваженою особою Постачальника є директор - Майн Михайло Олександрович або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови Постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим Покупцем належним чином, а неотримання Постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов Договору та Постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п.8.6. Договору.

Згідно п.5.3.6. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку (передачу) товару протягом строку, вказаного в п.5.1. Договору, з дати отримання письмової заявки від Покупця.

За умовами п.5.3.7. Договору передача-приймання товару відбувається за адресою, вказаною в заявці. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була заявлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором, та гарантійний талон.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, Транспортна 4, центральний склад №1, на умовах поставки DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010р.

Згідно п.5.4. Договору при передачі товару Постачальник надає Покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи підтверджуючі якість, гарантійні зобов`язання на товар відповідно до п.2.1. Договору.

Відповідно до п.5.6. Договору датою поставки партії товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН.

У п.4.1. Договору сторони домовилися, що Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Постачальника.

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» направлено ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» заявку №364/04.1-07 від 17.05.2021р. на отримання товару, а саме: Хладогентів R507 - у кількості 33,9 кг, R404A - у кількості 10,9 кг, R134A - у кількості 40,8 кг, R410A - у кількості 33,9 кг, R407C - у кількості 45,2 кг на загальну суму 43 180 грн 80 коп., з відвантаженням на адресу: 68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 4, склад № 1. ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» також було визначено уповноважену особу Покупця, відповідальну за прийняття товару, а саме провідного економіста ВМТ та ГП Поддубного С.В.

Судом встановлено, що ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» було поставлено, а ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» через уповноважену особу Поддубного С.В., уповноваженого на отримання товару довіреністю №23 від 19.05.2021р., прийнято товар на виконання Договору, що, зокрема, не заперечується відповідачем, підтверджується видатковою накладною №ЧП-2005 від 20.05.2021р. та товарно-транспортною накладною №ЧП-2005 від 20.05.2021р.

З приводу неналежного оформлення первинних документів суд зазначає, що відповідно до визначень термінів, що містяться у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. у справі №910/14900/19.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019р. у справі №915/905/16.

Досліджуючи наявну в матеріалах справи видаткову накладену №ЧП-2005 від 20.05.2021р., судом встановлено, що на ній міститься підпис уповноваженої особи та відбиток печатки відповідача, при чому матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу заволодіння печаткою третіми особами.

Крім того, з відомостей, що містяться в довіреності №23 від 19.05.2021р. та видатковій накладній №ЧП-2005 від 20.05.2021р. наявні відомості, які ідентифікують підписантів, як це вимагає ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін «передбачено законом» стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні пропорційності заходу Суд у минулому також враховував особисті обставини заявників, у тому числі їх добросовісність (див. справу «Вістінс та Перепьолкінс» (Vistiтр and Perepjolkins).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.05.2013 р. у справі «Н.К.М. проти Угорщини» зазначив, що ті, хто діє добросовісно на підставі закону, не повинні бути розчаровані в своїх законних очікуваннях без конкретних і переконливих причин.

У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» ЄСПЛ постановив, що стаття 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Верховним Судом в постановах від 14.05.2020р. у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019р. у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019р. у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019р. у справі № 903/394/18 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

У спірних правовідносинах у справі, виходячи із встановлених господарських судом обставин справи та вище викладеного, суд дійшов висновку також про необхідність застосувати принцип заборони суперечливої поведінки.

На підставі вищенаведеного, враховуючи первинні документи, складені на виконання Договору, відсутність доказів відмови або повернення товару, поставленого позивачем, суд вважає факт поставки товару відповідно до заявки №364/04.1-07 від 17.05.2021р. доведеним, а поведінку відповідача суперечливою.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з поставкою товару позивачем було виставлено рахунок на оплату №ЧП-2005 від 20.05.2021р. на 43 180 грн 80 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надсилання засобами поштового зв`язку рахунку на оплату №ЧП-2005 від 20.05.2021р., однак, суд, приймаючи до уваги положення 5.4. Договору, та наявність відповідної відмітки в довіреності №23 від 19.05.2021р. вважає, що вказаний рахунок було вручено уповноваженій особі відповідача при отриманні товару.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи не містять доказів оплати на користь позивача вартості поставленого товару, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 43 180 грн 80коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є вірним, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 728 грн 41 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13 032 грн 13 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9 500 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до додатку №13 до позову попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу становить 9500 грн

На підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем надано Договір №84 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.03.2021р., Додаткову угоду №8 до Договору від 01.12.2022р.; рахунок на оплату №6 від 13.12.2022р., копію платіжної інструкції №276 від 28.12.2022р. на суму 9 500 грн із призначенням платежу : рахунок №6 від 13.12.2022р., детальний опис виконаних адвокатських робіт від 21.02.2023р.

Відповідно до п.1 Договору №84 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.03.2021р., укладеного між АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» (Адвокатське об`єднання) та ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» (Клієнт) Адвокатське об`єднання приймає на себе обов`язки (зобов`язання) з надання професійної правничої (правової) допомоги на підставі доручень Клієнта.

Згідно п.1.1. Договору зміст конкретного доручення Клієнта про надання професійної правничої (правової) допомоги Адвокатським об`єднанням та розмір гонорару (винагороди) за його виконання, що підлягає сплаті Клієнтом, визначається сторонами на підставі цього Договору, зокрема шляхом укладання додаткових угод до нього.

За умовами п.1 Додаткової угоди №8 від 01.12.2022р. Клієнт надає доручення Адвокатському об`єднанню на представництво інтересів Клієнта в межах звернення до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» про стягнення заборгованості, відсотків річних та інфляційних втрат за укладеним між ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» та ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» Договором від 26.04.2021р. на закупівлю товару №21/91-Оз Холодоагент (фреон), зокрема, але не виключно: доручення з питання підготовки, підписання та подання позовної заяви, всіх необхідних процесуальних документів по справі та додатків до них, з правом їх підписання, а також представництва інтересів Клієнта в ході здійснення судочинства в суді першої інстанції, складання та подання всіх необхідних, на думку адвокатів, документів, усних та письмових пояснень, збирання доказів, виконання інших (без обмежень) дій, що будуть необхідні для належного та якісного представництва інтересів Клієнта.

У п.15 Договору визначено, що гонорар є формою винагороди Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої (правової) допомоги Клієнту.

Відповідно до п.17 Договору розмір гонорару визначається сторонами в залежності від вказаних в п. 16 Договору обставин (факторів) при отриманні Адвокатським об`єднанням доручення від Клієнта на ведення конкретної справи / надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, та вказується у додатковій угоді до цього Договору або в іншій письмовій формі (наприклад, в актах приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги).

У п.1 Додаткової угоди №8 від 01.12.2022р. сторони погодили розмір гонорару Адвокатського об`єднання по справі у розмірі 9 500 грн.

Згідно п.21 Договору розрахунки за цим Договором здійснюється в національній валюті України - гривні.

Відповідно до матеріалів справи, АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» виставлено ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» рахунок №6 від 13.12.2022р. на суму 9 500 грн на оплату гонорару за надання правової допомоги за виконання доручень Клієнта згідно з Додатковою угодою №8. Відповідно до вказаного рахунку даний акт-рахунок є одночасно актом приймання-передачі наданих послуг, який (у разі його сплати) свідчить про прийняття Клієнтом наданих Адвокатським об`єднанням послуг в повному обсязі.

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція №276 від 28.12.2022р., з якої вбачається, що ТОВ «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» сплачено рахунок №6 від 13.12.2022р. на суму 9 500 грн, що свідчить про прийняття позивачем послуг (правової допомоги), наданої АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» на підставі Договору №84 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.03.2021р. та Додаткової угоду №8 до Договору від 01.12.2022р.

Представництво інтересів позивача в межах даної справи здійснював Байдерін О.А. на підставі ордера серії ВН №1214201, виданого АО «СІ.ЕЛ.ЕС.».

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір витрат на правову допомогу з підстав скрутного фінансового становища відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269; рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 р., рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019р. у справі №915/237/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020р. у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 9 500 грн., заперечення відповідача щодо не співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи.

Дослідивши докази, якими підтверджуються витрати на правову допомогу позивача, суд встановив, що розмір гонорару АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» є фіксованим, що не суперечить нормам ГПК України. Витрати на правову допомогу у розмірі 9 500 грн, на думку суду, є обґрунтованими, а підстави для зменшення, наведені відповідачем, не є такими, що підтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі зазначеного, враховуючи повне невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором та період виникнення заборгованості (а саме до запровадження воєнного стану), суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» до Державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» про стягнення заборгованості у розмірі 43 180 грн 80коп., інфляційних втрат у розмірі 13 032 грн 13 коп., 3% річних у розмірі 1 728 грн 41 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, м. Праці, буд.6, код ЄДРПОУ - 01125672, електронна адреса: port@imtp.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІСТЕМ ІНВЕСТ» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд.1/27; адреса для листування: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 23/1, каб. 8, код ЄДРПОУ - 41422976, електронна адреса: ab@cls.ua) заборгованість у розмірі 43 180 грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 032 грн 13 коп., 3% річних у розмірі 1 728 грн 41 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 500 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога