Постанова

від 05.04.2023 по справі 131/409/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/409/21

Провадження № 22-ц/801/651/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 рокуСправа № 131/409/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.

Секретар: Ковальчук О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності "Городок Агроплюс"

на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" про визнання правочину недійсним,

Рішення ухвалив суддя Кривенко Д. Т.

Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Липовець Вінницької області

Дата складення повного тексту рішення 23 січня 2023 року,

Встановив:

У квітні 2021 року СТОВ "Авангард" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 і ТОВ "Городок Агроплюс" про визнання правочину недійсним, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 05 жовтня 2020 року, укладений між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,6817 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0275), що розташована на території Городоцької сільської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 серпня 2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі на 10 років, об`єктом якого є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,6817 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0275), що розташована на території Городоцької сільської ради.

Як слідує зі змісту договору, сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту його підписання. Позивач стверджує, що сторони в договорі оренди мають право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії договору, а у проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Позивач приступив до користування земельною ділянкою, а відповідач отримував від нього платежі, належні йому за договором оренди, підтверджуючи наявність між сторонами укладеного договору.

У січні 2021 позивач вирішив провести державну реєстрацію речових прав на об`єкт нерухомого майна, та дізнався, що на підставі іншого договору оренди, який укладено між відповідачами 05 жовтня 2020 року, за ТОВ "Городок Агроплюс" було 07 грудня 2020 року зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0275. Отже, укладення між відповідачами іншого договору оренди щодо однієї земельної ділянки стало перешкодою для позивача для реалізації речового права на об`єкт нерухомого майна та користування земельною ділянкою відповідно до умов раніше укладеного договору.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 21 вересня 2020 року, який укладено між ОСОБА_1 і ТОВ "Городок Агроплюс" щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,6817 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0275), що розташована на території Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ТОВ "Городок Агроплюс" на користь СТОВ "Авангард" сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2270,00 грн., тобто з кожного по 1135,00 грн.

Відповідач ТОВ «Городок Агроплюс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не враховано, що учасники правочину дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають та підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації, згідно чинної редакції статті 17 Закону України «Про оренду землі», що діяла на момент підписання договору.

Тому, на час підписання оспорюваного договору оренди землі права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на об`єкт нерухомого майна у нього були відсутні, через відсутність належним чином зареєстрованого права оренди на земельну ділянку.

У встановлений судом строк, відзиви на апеляційну скаргу відповідача до суду не надходили.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Городок Агроплюс» - адвокат Варцаба С. А. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивача СТОВ «Авангард» і відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Суд апеляційноїінстанції,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_1 надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,6817 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0275), що розташована на території Городоцької сільської ради.

Сторонами погоджені істотні умови договору й серед іншого визначено: строк договору 10 років (п. 8 Договору); розмір орендної плати й термін її внесення позивачем (п.п. 9, 11 Договору); права та обов`язки сторін; умови припинення дії договору, його розірвання у односторонньому порядку. Разом з тим, визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення такого договору, то він є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (п. 38 Договору)(а. с. 17-21).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1.6817 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0521281600:03:000:0275, що розташована на території Городоцької сільської ради, право оренди земельної ділянки якої належить ТОВ «Городок Агроплюс» (а. с. 24-25).

Згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами 05 жовтня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 надав, а ТОВ "Городок Агроплюс" прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами: 0521281600:03:000:0275, 0521281600:03:000:0277, 0521281600:04:000:0120, 0521281600:04:000:0122.

У цьому договорі сторонами також погоджено деякі істотні умови, а саме визначено: строк договору 10 років (3.1. Договору); розмір орендної плати, термін її внесення позивачем (п. 4.1. Договору); права та обов`язки сторін (п. 9. Договору); зміну умов договору і припинення його дії (п. 12. Договору).

Визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а право оренди за цим договором виникає з моменту державної реєстрації цього права (п. 14.1. Договору) (а. с. 127-130).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не спростували факт набрання чинності договором оренди земельної ділянки, що був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 14 серпня 2018 року, а тому його положення діють у тій частині, що виникли і продовжують існувати до їх виконання, в той час як укладаючи інший договір від 05 жовтня 2020 року щодо цієї земельної ділянки з цим же кадастровим номером, відповідач ОСОБА_1 , діючи недобросовісно та всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про оренду землі» і приписам ст. 525 ЦК України, в односторонньому порядку відмовився від виконання умов раніше укладеного договору оренди з позивачем, чим були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону У країни «Про оренду землі»).

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Водночас, за правилом частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

У постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13 Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. При цьому Верховний Суд України указав, що цивільні права та обов`язки за договором набуваються після його державної реєстрації.

Поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовними наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13 та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17.

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Законодавством, чинним на час укладення 14 серпня 2018 року договору оренди землі, орендарем за яким є позивач, не передбачалася обов`язкова державна реєстрація договору оренди. Втім, обов`язковою була державна реєстрація права оренди земельної ділянки, з якою пов`язувався момент передачі орендодавцем орендареві об`єкта за договором оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2022 року у справі № 131/1486/20.

Оскільки встановлено, що державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за СТОВ «Авангард» на підставі договору оренди землі від 14 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і СТОВ «Авангард», не була здійснена, то юридична передача спірної земельної ділянки СТОВ «Авангард» не відбулася і позивач не набув відповідне речове право.

Відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у позивача не виникло право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 14 серпня 2018 року.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 229/5551/18.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що апеляційна скарга ТОВ "Городок Агроплюс" підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції та постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, тому із СТОВ «Авангард» на користь ТОВ «Городок Агроплюс» підлягають стягненню судові витрати в сумі 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Судові витрати за подання позовної заяви слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Городок Агроплюс" задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" про визнання правочину недійсним, відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в сумі 3405,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:М. В. Матківська Судді:Ю. Б. Войтко В. В. Сопрун

Повний текст судового рішення складено 05 квітня 2023 року