Рішення

від 03.04.2023 по справі 440/7145/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 03 квітня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/7145/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О. розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0013930421 від 10.11.2020 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 позовну заяву залишено без руху в зв`язку із невідповідністю останньої вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та визначено спосіб усунення недоліків - шляхом заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску позивачем строку або інших доказів на підтвердження факту дотримання останнім такого строку.

22.12.2020 судом отримано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом.

Підстави, зазначені у заяві, не визнані судом поважними, а недоліки позовної заяви - усунутими, що стало підставою для повернення позовної заяви ініціатору звернення ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 допущено заміну первинного відповідача його правонаступником Головним управлінням ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ ВП 44057192).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 позовну заяву у справі № 440/7145/20 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 адміністративну справу №440/7145/20 прийнято до провадження; розгляд справи продовжено зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання на 10:00 27.02.2023.

Представником позивача заявлено клопотання про відкладення засідання та проведення засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 клопотання представника позивача задоволено, судове засідання призначене на 10:00 год. 13.03.2023 ухвалено провести в режимі відеоконференції.

13.03.2023 позивачем заявлено клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2023, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10:00 13.03.2023.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства, суд, на підставі протокольної ухвали від 27.03.2023, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 13.11.2020 отримав рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013930421 від 10.11.2020, яким застосовано штраф у розмірі 5369,38 грн. за період з 20.04.2018 по 19.10.2020 та нараховано пеню у розмірі 9254,96 грн. Вказане рішення позивач вважає необґрунтованим та незаконним, адже, податкові вимоги, за якими було нараховано борг зі сплати єдиного соціального внеску були скасовані в судовому порядку, зокрема, рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду:

- від 15.01.2020 по справі №440/4696/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 05.11.2019;

- від 12.03.2019 по справі №440/217/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 13.11.2018;

- від 03.02.2020 по справі №440/2641/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 17.05.2019.

Таким чином, у судовому порядку було доведено відсутність у позивача обов`язку сплати єдиного соціального внеску у період, за який контролюючим органом було нараховано штраф та пеню за несплату внеску, що й свідчить про протиправність прийнятого рішення.

Також позивач вказує, що він зареєстрований як фізична особа підприємець та здійснював оплату єдиного соціального внеску, зокрема, надав платіжні квитанції про сплату внеску за 4 квартал 2019 року, 1, 2, 3 квартали 2020 року.

Представником відповідача подано до суду відзив, у якому заперечувалось проти задоволення позову. Зазначено, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 22.12.2006 та як самозайнята особа - адвокат з 01.07.2014. Акцентовано увагу на тому, що фізична особа-підприємець, яка одночасно провадить незалежну професійну діяльність, здійснює окремо розрахунки перед бюджетом. Так, позивачу були проведені автоматичні щоквартальні нарахування:

- станом на 31.10.2018 заборгованість - 13438,29 грн., у зв`язку з чим платнику сформовано податкову вимогу № Ф-2404-53 (отримана 22.11.2018);

- станом на 30.04.2019 заборгованість - 16436,83 грн., у зв`язку з чим платнику сформовано податкову вимогу № Ф-2404-53 (отримана 31.05.2019);

- станом на 31.10.2019 заборгованість - 16245,19 грн., у зв`язку з чим платнику сформовано податкову вимогу № Ф-2404-53 (отримана 22.11.2019).

У зв`язку з несплатою вказаної заборгованості контролюючим органом було правомірно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013930421 від 10.11.2020, яким за несплату єдиного соціального внеску застосовано штраф у розмірі 5369,38 грн. за період з 20.04.2018 по 19.10.2020 та нараховано пеню у розмірі 9254,96 грн.

Також, представник відповідача зазначила, що судові рішення по справам №440/4696/19, №440/217/19 та №440/2641/19, якими скасовано вимоги про сплату боргу з єдиного соціального податку, стосуються лише вказаних вимог, а не боргу, на підставі якого їх було винесено.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно даних інформаційної бази ДПС України позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.12.2006 та як самозайнята особа (адвокат) з 19.05.2010.

Відповідно даних інтегрованої картки платника податків позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на:

- 31.12.2018 у розмірі 12618,29 грн.;

- 31.12.2019 у розмірі 16245,19 грн.;

- 19.10.2020 у розмірі 12774,67 грн.

У зв`язку з виникненням заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску контролюючим органом було винесено ряд вимог про сплату єдиного соціального внеску, які рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду:

- від 15.01.2020 по справі №440/4696/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 05.11.2019 на суму боргу розміром у 16245,19 грн. станом на 31.10.2019 (дата набрання законної сили 20.02.2020);

- від 12.03.2019 по справі №440/217/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 13.11.2018 на суму боргу розміром у 13438,29 грн. (дата набрання законної сили 20.01.2020);

- від 03.02.2020 по справі №440/2641/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 17.05.2019 на суму боргу розміром у 16436,83 грн. (дата набрання законної сили 05.03.2020);

- від 22.01.2021 по справі №440/2641/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 09.11.2020 на суму боргу розміром у 12774, 67 грн. станом на 31.10.2020 (дата набрання законної сили 23.02.2021)

У зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного соціального внеску ГУ ДПС у Полтавській області прийняло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013930421 від 10.11.2020, яким застосовано штраф у розмірі 5369,38 грн. за період з 20.04.2018 по 19.10.2020 та нараховано пеню у розмірі 9254,96 грн. Вказане рішення направлено на адресу позивача та отримано ним 13.11.2020 (згідно рекомендованого повідомлення до відправлення).

Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з п. 4, п.5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент правовідносин) (далі - Закон №2464) , платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність.

Приписами п.1 частини другої статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин 2-4 статті 25 Закону №2464, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з частиною десять статті 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафну санкцію за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до п.1, п.2 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449), до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449 встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 1 , пп. 2 п. 2 розділу VІІ Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

З огляду на наведені положення законодавства, суд робить висновок, що у випадку, коли особа самостійно не сплачує єдиний внесок та має на кінець звітного року недоїмку зі сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів надсилає такій особі вимогу про сплату боргу (недоїмки). Також, до особи застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Тобто, вимога про сплату недоїмки єдиного внеску засвідчує факт існування боргу особи перед державою за вказаним платежем та є первинною по відношенню до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.

Судом встановлено, що рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду:

- від 15.01.2020 по справі №440/4696/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 05.11.2019 на суму боргу розміром у 16245,19 грн. станом на 31.10.2019 (дата набрання законної сили 20.02.2020);

- від 12.03.2019 по справі №440/217/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 13.11.2018 на суму боргу розміром у 13438,29 грн. (дата набрання законної сили 20.01.2020);

- від 03.02.2020 по справі №440/2641/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 17.05.2019 на суму боргу розміром у 16436,83 грн.(дата набрання законної сили 05.03.2020);

- від 22.01.2021 по справі №440/2641/19 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-2404-53 від 09.11.2020 на суму боргу розміром у 12774, 67 грн. станом на 31.10.2020 (дата набрання законної сили 23.02.2021).

Таким чином, оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску, які охоплюють період нарахування штрафу (з 20.04.2018 по 19.10.2020), скасовані на підставі рішень суду, які набрали законної сили, суд робить висновок, що й оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій від № 0013930421 від 10.11.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийняте на підставі суми боргу, що спростована у судовому порядку.

Суд також враховує, що позивачем у період, за який було нараховану штраф та пеню (з 20.04.2018 по 19.10.2020), було здійснено сплату єдиного соціального внеску, що підтверджується даними з інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000, а саме: 22.05.2018 у сумі 820 грн., 16.06.2018 у сумі 820 грн., 17.07.2018 у сумі 820 грн., 20.08.2018 у сумі 820 грн., 18.09.2018 у сумі 820 грн., 16.10.2018 у сумі 820 грн., 16.10.2018 у сумі 820 грн., 11.12.2018 у сумі 820 грн., 14.01.2019 у сумі 950 грн., 20.02.2019 у сумі 950 грн., 15.04.2019 у сумі 1950 грн., 12.07.2019 у сумі 2850 грн., 10.10.2019 у сумі 2850 грн., 20.01.2020 у сумі 2850 грн., 15.04.2020 у сумі 3170 грн., 20.07.2020 у сумі 3200 грн., 19.10.2020 у сумі 3300 грн.

Щодо аргументу представника відповідача про те, що судовими рішеннями було скасовано лише вимоги про сплату єдиного соціального внеску, а не борг, суд зазначає наступне. При визнанні протиправними та скасуванні вимог про сплату єдиного соціального внеску у рішеннях Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 по справі №440/217/19, від 03.02.2020 по справі №440/2641/19, від 22.01.2021 по справі №440/2641/19 було зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачеві боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

У статті 1 Закону України "Про інформацію" інформацією визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В силу вимог пункту 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Наведене виключає наявність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про податкові зобов`язання платника податків у тому числі і по сплаті єдиного внеску без наявності у особи обов`язку щодо його сплати, що й спростовує аргумент представника відповідача про розмежування понять "вимога про сплату єдиного соціального внеску" та "облікований борг зі сплати єдиного соціального внеску".

Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування прийнятого ГУ ДПС у Полтавській області рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013930421 від 10.11.2020.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 3090,80 грн. (включають судовий збір у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2250,00 грн.).

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №18-1206967/1/С від 18.11.2020.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До позовної заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії КС №830012, виданий ОСОБА_2 на представлення інтересів ОСОБА_1 в Полтавському окружному адміністративному суді, що виданий Адвокатським об`єднанням "Етторні Груп", свідоцтво №2770, видане Радою адвокатів Полтавської області 23.04.2019, акт №1 від 19.11.2020 наданих послуг за договором №006 від 16.11.2020 про надання професійної (правничої) допомоги, за яким адвокатом були надані послуги з написання позовної заяви загальною вартістю 2250,00 грн. (3 год.), надано квитанцію від 18.11.2020 №0.0.1911327452.1 про перерахування оплати розміром у 2250,00 грн. за отримані послуги адвоката

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд приходить до висновку, що 3 години є достатнім часом, необхідним адвокату для підготовки позовної заяви, а загальна вартість адвокатських послуг є обгрунтованою.

З огляду на вищевикладене, при задоволенні позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2250 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013930421 від 10 листопада 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2250,00 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова