Рішення

від 29.03.2023 по справі 620/2437/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

29 березня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/2437/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Шукай К.П.,

представника позивача Матвійчук А.С..,

та представника відповідача Лисиці О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Керніг до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Керніг (далі ТОВ Керніг, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2023 №2087/ж10/25-01-07-00 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56933,33 грн та нарахування штрафних санкцій в сумі 28466,66 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56933,33 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 28466,66 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Оріон», оскільки позивачем надано всі підтверджуючі первинні документи щодо здійснення господарської операції.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим. У задоволенні позовних вимог просила відмовити, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку 28.07.2016 та перебуває на податковому обліку як платник податків. Основним видом діяльності за КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

22 грудня 2021 року між ТОВ «Оріон» (як Продавцем) та ТОВ «Керніг» (як Покупцем) укладено Договір купівлі-продажу №22/12, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію просо (в подальшому - товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем.

Найменування, орієнтована кількість, ціна за одну тонну поставленого Продавцем товару визначається в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2 Договору купівлі-продажу №22/12).

Згідно з п. 3.1. Договору купівлі-продажу №22/12 товар вважається власністю Покупця з моменту підписання Покупцем видаткових накладних Продавця.

Відповідно до п.5.1. Договору купівлі-продажу №22/12 Покупець сплачує за товар у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця - 80% після завантаження машини, 20% - після реєстрації податкової накладної.

22 грудня 2021 року між сторонами укладено Додаток №1 до Договору купівлі- продажу №22/12 від 22.12.2021 (надалі - Додаток №1).

Так, відповідно до Додатку №1 ТОВ «Оріон» зобов`язується поставити ТОВ «Керніг» просо у кількості 48,80 т +/- 5% на загальну суму 341 600,00 грн з ПДВ. Строк поставки до 28.02.2022. Приймання-передача товару по кількості і якості здійснюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної на складі Продавця.

На виконання досягнутих домовленостей ТОВ «Оріон» поставлено ТОВ «Керніг» просо загальною кількістю 48,800 т на загальну суму 341 600,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000004 від 28.12.2021, №РН-0000005 від 30.12.2021 та товаро-транспортними накладними №4 від 28.12.2021, №5 від 30.12.2021.

Вищевказаний товар був оплачений ТОВ «Керніг» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріон», що підтверджується платіжними дорученнями №№315 від 28.12.2021, №1 від 04.01.2022, №5 від 13.01.2022, №13 від 18.01.2022.

У подальшому отриманий від ТОВ «Оріон» товар (просо) було імпортовано до Німеччини для технологічної переробки, що підтверджується контрактом PC 120620- 70 RV від 12.06.2020 та митними деклараціями вн №10779 від 30.01.2022, вн №10760 від 17.01.2022.

Згідно наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області №1769-п від 20 грудня 2022 року, на підставі направлень №55, №56 від 10 січня 2023 року, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Керніг» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.11.2022 №9246707671 від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №838/07/40694273 від 25 січня 2023 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Керніг» порушено вимоги: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.4, п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за жовтень 2022 року в розмірі 65 100 грн; п. 200.4, п. 200.7, п.200.8 ст. 200 ПК України, в результаті чого платнику податків відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2022 року в сумі 20 513 грн.

Відповідні висновки податковий орган пов`язує, зокрема, з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оріон», оскільки податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ «Оріон» для ТОВ «Керніг», не відповідають змісту та обсягу проведених операцій. На обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в акті перевірки зазначив, що під час перевірки було встановлено неможливість встановлення походження товару; відсутність необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для надання послуг, дефектність первинних документів.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, 10.02.2023 позивачем подані заперечення на акт перевірки, однак заперечення позивача залишені ГУ ДПС у Чернігівській області без задоволення.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №2087/ж10/25-01-07-00 від 22.02.2023, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 65100,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 32550,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення частково протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56933,33 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 28466,66 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Оріон», позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.14.1 ст.14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

В силу абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами п. 186.1 ст. 186 ПК України встановлено, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно пп.186.2.1 п. 186.2. ст. 186 Податкового кодексу України, місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном.

В силу п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/ послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/ послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу, (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 196 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність ГЇ оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв`язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/ або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п. 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та визначення витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі № 808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі № 820/3119/17.

Як встановлено судом на підтвердження реальності здійснення господарської операції (купівлі-продажу проса) ТОВ «Керніг» були надані контролюючому органу Договір купівлі-продажу №22/12 від 22.12.2021, Додаток №1 від 22.12.2021 до Договору купівлі-продажу №22/12 від 22.12.2021, видаткові накладні №РН-0000004 від 28.12.2021, №РН-0000005 від 30.12.2021, товаро-транспорті накладні №4 від 28.12.2021, №5 від 30.12.2021, платіжні доручення №315 від 28.12.2021, №1 від 04.01.2022, №5 від 13.01.2022, №13 від 18.01.2022.

Таким чином, відсутність у видаткових накладних №РН-0000004 від 28.12.2021, №РН-0000005 від 30.12.2021 посади та прізвища, ім`я, по-батькові отримувача товару є неістотним недоліком, що не перешкоджає контролюючому органу можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки міститься підпис особи та печатка товариства, крім того вказані відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Щодо недоліків, виявлених відповідачем у товаро-транспортних накладних, слід зазначити наступне.

Відповідно до Договору купівлі-продажу №22/12 від 22.12.2021 обов`язок з доставки товару покладений на постачальника, отже обов`язок щодо належного завантаження автомобіля, а також складання товаро-транспортних накладних покладений саме на ТОВ «Оріон».

Відповідач в акті перевірки вказує, що особа ОСОБА_1 (водій, який зазначений в усіх ТТН) не перебуває в штаті ПП «Альфа-С Сервіс», а склад, з якого здійснювалось навантаження продукції (м. Чернігів, вул. Кільцева 5-а) перебуває у приватній власності ТОВ «Наша Булочка».

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що частина нежитлового приміщення площею 200 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в строковому безоплатному користуванні ТОВ «Оріон», відповідно до Договору позички нежилого приміщення №01082017 від 01.08.2017, а ОСОБА_2 прийнятий на роботу водієм ПП «Альфа-С Сервіс» з 01.03.2017, згідно з наказом ПП «Альфа-С Сервіс» №14 від 01.03.2017.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), який не був позбавлений відповідного статусу на час його складення, має силу первинного документа.

Якщо інша особа внесла до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце.

Таким чином, факт використання первинних документів із недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку.

Крім того, необхідно зазначити, що транспортні документи на перевезення товарно- матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо- складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.07.2020 по справі №814/1792/17. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 10.11.2020 у справі № 440/3779/18, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19.

Щодо не надання платником податку документів, що підтверджують придбання проса (паспорти або сертифікати якості, або інші наявні документи) суд зазначає, що це документи, які підтверджують якість товарів та відповідно, за своїм змістом вони не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій, у зв`язку з чим їх відсутність жодним чином не може впливати на результати проведення перевірки.

У постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 640/12451/20 зазначено, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання відповідача на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами

Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи зазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 22.02.2023 №2087/ж10/25-01-07-00 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56933,33 грн та нарахування штрафних санкцій в сумі 28466,66 грн є протиправним та такими, що підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Так на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги; договір №27/02/23/2 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 27.02.2023 на суму 18400,00 грн; акт надання послуг №28 від 02.03.2023 на суму 18400,00 грн; рахунок на оплату №32 від 27.02.2023; платіжна інструкція №141 від 28.02.2023 про сплату 18400,00 грн за договором №27/02/23/2 від 27.02.2023 (а.с.16, 103-108).

Отже адвокатом документально доведено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18400,00 грн.

Водночас суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у контексті цієї справи метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від прийняття безпідставних рішень та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18400,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області.

Також позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн (а.с.15), який також підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області.

Керуючись статтями 168, 227-228, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Керніг до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2023 №2087/ж10/25-01-07-00 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56933,33 грн та нарахування штрафних санкцій в сумі 28466,66 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Керніг судовий збір в розмірі 2684 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 18400 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Керніг (вул. Підвальна, буд. 23/120, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40694273).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Повний текст рішення суду складено 04.04.2023.

Суддя О.М. Тихоненко