Рішення

від 24.03.2023 по справі 758/5895/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5895/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

секретаря судового засідання - Сіренко Б. В.

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» - представник Баршадська І. М. з`явилась,

відповідач ОСОБА_1 не з`явилась,

представник відповідача ОСОБА_2 з`явився,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся у суд із позовом до відповідача у якому просить стягнути з останнього відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 300000,00 грн та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що сторони перебували у трудових відносинах. Відповідач займав посаду провідного економіста відділу мікро, малого та середнього бізнесу відділення позивача. Відповідно до посадової інструкції згідно з займаної посади відповідач здійснював розрахунково-касове обслуговування за укладеними договорами банківських рахунків; приймав, перевіряв та обробляв розрахунково-касові документи клієнтів; формував документи за операціями юридичних осіб, що здійснювались протягом операційного дня. У разі порушення положень посадової інструкції особа несла відповідальність. Зокрема, списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні банку платника. Працівник банку винний у здійсненні помилкового переказу, несе відповідальність відповідно до закону. Внаслідок неправомірних дій - формування електронного платіжного доручення без фактичної наявності платіжного доручення власника рахунку, після чого завізувала його власним електронним підписом, відносно відповідача було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України за №12018100100001113. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.11.2021 №758/3779/18 кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 . Порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, а саме формування електронного платіжного доручення без фактичної наявності платіжного доручення власника рахунку, після чого завізувала його власним електронним підписом, заподіяло позивачу матеріальну шкоду у розмірі 300000,00 грн, які останній через винні дії банку зарахував 26.01.2018 на банківський рахунок ТОВ «КИЙ-7» (неналежного платника), що підтверджено меморіальним ордером. У відповідності до ст. ст. 130, 134 КЗпП України відповідач несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, адже його дії призвели до негативних наслідків для банку. Відтак у позивача виникло право регресної вимоги до працівника щодо стягнення заподіяної банку матеріальної шкоди у розмірі 300000,00 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання з викликом (повідомленням) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та просить такий задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Окрім цього, додатково пояснила суду, що з відповідачем укладався договір про повну матеріальну відповідальність, однак саме у період здійснення неправомірних дій із сторони відповідача, внаслідок яких банку завдано матеріальну шкоду, договір про повну матеріальну відповідальність між банком та ОСОБА_1 не діяв.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову. Наводить аргументи про те, що прямого умислу у вчиненні відповідачем інкримінованого правопорушення не було. Кримінальне провадження відносно відповідача було закрито. Вини останньої не встановлено. Оплата проведена за електронним цифровим підписом іншої особи, а саме Євреєнко Н.К .. Просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно з матеріалами справи судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах.

31 березня 2016 наказом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія - Головне по м. Києву та Київської області № 987-ос ОСОБА_1 , провідного економіста операційного відділу ТВБВ № 10026/0104 переведено на посаду провідного економіста відділу мікро, малого та середнього бізнесу ТВБВ № 10026/0104 з 01 квітня 2016 року.

Відповідно до посадової інструкції провідного економіста відділу, затвердженої заступником начальника Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» з мікро-, малого та середнього бізнесу 22.05.2017 (далі - Інструкція), провідний економіст відділу здійснює ідентифікацію, верифікацію та вивчення клієнтів мікро-, малого та середнього бізнесу; здійснює розрахунково-касове обслуговування за укладеними договорами банківських рахунків. Приймає, перевіряє та обробляє розрахунково-касові документи клієнтів банку, крім виконання платежів в національній валюті, що надійшли за системами дистанційного обслуговування; формує документи за операціями юридичних осіб, що здійснюється протягом операційного дня (п. п. 2.13, 2.37, 2.43).

Згідно з п. 4.2 цієї Інструкції за невиконання своїх обов`язків провідний економіст відділу може бути притягнути до дисциплінарної та/або матеріальної відповідальності.

Відповідно до п. п. 21.1.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Згідно з п. 22.06. ст. 22 цього Закону обслуговуючий платника банк у розрахунковому документів обов`язково перевіряється номер рахунка платника та код юридичної особи і приймає цей документ у разі їх збігу.

Відповідно до п. 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

Отже, аналізуючи наведені вище положення нормативно-правових актів суд прийшов до переконання про те, що для формування розрахункового документа з метою подальшого вчинення розрахункової операції ініціатором (клієнтом банку) переказу необхідно подати до банку, зокрема розрахунковий документ, якщо інше не установлено чинним законодавством, який у подальшому уповноваженою особою банку перевіряється і лише на підставі цього документа банк може здійснити списання коштів.

27 грудня 2017 року ОСОБА_1 здійснила оформлення розрахункового документа щодо списання коштів з рахунка клієнта банку (позивача у справі) ТОВ «КИЙ-7» на картковий рахунок фізичної особи ОСОБА_4 , з призначенням платежу - благодійна допомога на лікування, згідно з листа № б/н від 21.12.2017. Розмір перерахування коштів 300000,00 грн.

Попри те, формування розрахункового документа за операцією юридичної особи ТОВ «КИЙ-7» відбулось з порушенням вимог посадової інструкції працівника банку ОСОБА_1 , адже остання здійснила оформлення розрахункового документа без отримання від клієнта розрахунково-касового документа на здійснення такої банківської операції.

У зв`язку із наведеним, банком проведено службове розслідування за результатами перевірки фактів викладених в заяві клієнта - юридичної особи ТО «КИЙ-7» щодо безпідставного списання коштів у сумі 300000,00 грн з його поточного рахунку.

25 січня 2018 року розпорядженням Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія-Головне управління по м. Києву та Київській області № 146 здійснено заходи щодо поновлення безпідставно списаних коштів з поточного рахунку клієнта - юридичної особи ТОВ «КИЙ-7» у сумі 300000,00 грн. Повернення коштів підтверджено меморіальним ордером від 26 січня 2018 року №6364063911.

Позивач наводить аргументи про те, що внаслідок порушення покладених на відповідача трудових обов`язків банком понесено матеріальну шкоду у розмірі 300000,00 грн, яку повинна відшкодувати відповідачка ОСОБА_1 , адже її дії мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, що установлено судовим рішенням у межах кримінального провадження.

Згідно з постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 №12 «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну роботодавцю» в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх колишніми працівниками, потрібно керуватися нормами статей 130-137 КЗпП України. Звільнення працівника не припиняє його обов`язку відшкодувати заподіяну підприємству, установі, організації шкоду.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 134 цього Кодексу відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Отже, зазначений у ст.134 КЗпП України перелік випадків, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст.137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Згідно з ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, 30 січня 2018 року за заявою позивача внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12018100100001113 про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 . Попередня кваліфікація ч. 2 ст.367 КК України в подальшому змінено на ст. 356 КК України (самоправство).

25 листопада 2018 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва, справа № 758/3779/18, задоволено клопотання сторони обвинувачення у кримінальній справі, відомості внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12018100100001113. Звільнено ОСОБА_1 , обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 356 КК України закрито. Цивільний позов потерпілого ПАТ «Державний ощадний банк України» залишено без розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зі змісту ухвали суду від 25.11.2021 ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що «будучи обізнаною про порядок проведення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті, який передбачений Інструкцією, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 за № 22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, діючи самовільно, всупереч вказаного порядку, маючи реальну можливість відмовити невстановленій досудовим розслідуванням особі у переказі коштів без фактичної наявності доручення власника рахунку, маючи велике навантаження щодо формування великої кількості платежів в системі АБС Барс ММФО, помилково вважаючи, що вказане платіжне доручення їй буде надано наступного дня, о 12 годині 20 хвилин в порушення п. 1.7 Глави 1 вказаної Інструкції, без фактичної наявності доручення власника рахунку, сформувала в системі АБС Барс ММФО електронний платіж - платіжне доручення №1133, після чого завізувала його власним електронним підписом. У подальшому, о 12 годині 28 хвилин платіжне доручення №1133 Єврєєнко Н. К. , матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження та скеровано до суду з обвинувальним актом, в порушення п. 1.7 Глави 1 вказаної Інструкції, без перевірки фактичної наявності доручення власника рахунку, завізовано за допомогою електронного підпису головного економіста ТВБВ №10026/0104 - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» Євреєнко Н. К. в системі АБС Барс ММФО, у результаті чого кошти у розмірі 300 000,00 гривень були зараховані на рахунок ОСОБА_4 . Внаслідок умисних неправомірних дій, вчинених через самовільне, всупереч установленого порядку проведення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», посадовою інструкцією затвердженою заступником начальника Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» з мікро-, малого та середнього бізнесу 22.05.2017 та Інструкцією, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 за № 22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, 27.12.2017 ТВБВ №10026/0104 - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», помилково вважаючи, що платіжне доручення від ТОВ «КИЙ-7» їй буде надано наступного дня, усвідомлюючи, що без передбаченої нормативними актами підстави її дії можуть завдати значної шкоди інтересам юридичної особи - клієнту банка, і свідомо допускаючи настання такої шкоди, було здійснено операцію по перерахуванню грошових коштів у розмірі 300 000,00 гри. із поточного рахунку ТОВ «КИЙ-7» на картковий рахунок фізичної особи ОСОБА_4 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України», чим надано ОСОБА_4 можливість у повній мірі розпоряджатись вказаною сумою грошових коштів та заподіяно матеріальної шкоди інтересам ПАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 300 000, 00 грн, що у сто і більше разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян».

Отже, позивач наводить обставини про наявність застосування до спірних правовідносини положень п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України, а саме, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до правової позиції викладеної у п 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 12 «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю», роз`яснено, що підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпП).

Згідно з правової позиції викладеної у п. 3 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам організаціям, їх працівниками» від 29.12.1992 роз`яснено, що виходячи з вимог ст.15 ЦПК (1501-06) суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП (322-08) залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Враховуючи наведене вище, суд установив, що ОСОБА_1 без фактичної наявності доручення власника рахунку, сформувала в системі АБС Барс ММФО електронний платіж - платіжне доручення №1133, після чого завізувала його власним електронним підписом, всупереч установленого порядку проведення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», посадовою інструкцією затвердженою заступником начальника Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» з мікро-, малого та середнього бізнесу 22.05.2017 та Інструкцією, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 за № 22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, 27.12.2017 ТВБВ №10026/0104 - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк».

Разом із тим, позивачем долучено до матеріалів справи референс документу № 121466456611, що містить відомості про те, що користувач ОСОБА_1 27.12.2017 ввела (створила) платіжне доручення № 1133 (№121466456611) об 11:58:29 та завізувала його об 12:09:16. Попри те, це не свідчить про здійснення списання коштів з рахунку клієнта банку - юридичної особи. Оплату здійснено користувачем головним економістом Євреєнко Наталією Костянтинівною за допомогою електронного підпису об 12:19:32.

Отже, як і ОСОБА_1 так і Євреєнко Н. К. здійснили одну і ту ж операцію по перерахуванню грошових коштів по електронному платіжному дорученню створеному ОСОБА_1 без фактичної наявності доручення клієнта та в подальшому без перевірки наявності такого із сторони Євреєнко Н. К. , про що вказано в ухвалі суду від 25.11.2021, адже лише після візування власним електронним цифровим підписом Євреєнко С. В. , відбулась оплата, що підтверджено референсом документу № 121466456611.

Враховуючи встановлене вище, суд прийшов до переконання про те, що внаслідок порушення трудових обов`язків із сторони відповідача було сформовано електронний платіж без фактичної наявності доручення власника рахунку.

Попри те, суд звертає увагу, що із поданих до суду доказів не встановлено у судовому засіданні та не доведено представником позивача, що внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 була завдана шкода саме у розмірі прямої дійсної шкоди, адже як вбачається із матеріалів справи, оплата здійснена за електронним цифровим підписом іншого працівника банку.

Окрім цього, позивачем не подано суду посадової інструкції працівника банку Євреєнко Н. К. з метою з`ясування в останньої обов`язку чи відсутності такого щодо перевірки фактичного наявності доручення клієнт банку щодо подальшого списання коштів із його рахунку у відповідності до п.2.24 Інструкції та покладення на неї за це відповідальності (дисциплінарної, матеріальної тощо); розмежування матеріальної відповідальності між працівниками щодо здійснення одного і того ж безготівкового розрахунку, за електронним цифровим підписом якої ( Євреєнко Н. К. ) здійснено списання коштів із рахунку ТОВ «КИЙ-7» за сформованим ОСОБА_1 електронним розрахунковим документом.

У зв`язку із наведеним, суд прийшов до переконання про те, що позивачем у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України не подано суду доказів, які б підтверджували заподіяння банку прямої дійсної шкоди у розмірі 300000,00 грн внаслідок вчинення неправомірних дій шляхом формування електронного платежу та винної поведінки ОСОБА_1 , адже списання (вибуття) коштів з рахунку клієнта банку відбулось внаслідок дій іншого працівника банку; не подано доказів розмежування між такими працівниками відповідальності при вчиненні дій та ступінь вини кожного із них при виконанні однієї і тієї ж платіжної операції.

Окрім цього суд бере до уваги наведені у судовому засіданні представником банку обставини про те, що між банком та відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, однак на момент формування спірного електронного платежу такий припинив свою дію.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними доказами, що внаслідок вчинених лише відповідачем неправомірних дій щодо формування електронного платіжного документа без фактичної наявності доручення власника рахунку, а також враховуючи відсутністю доказів для встановлення ступеня вини відповідача - банку заподіяну пряму дійсну шкоду у спірному розмірі, а відтак у позові необхідно відмовити повністю за недоведеністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 4500,00 грн, що підтверджено платіжним документом, який міститься у матеріалах справи, а відтак судовий збір необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у позові Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на останнього.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариства «Державний ощадний банк України», місцезнаходження - міст Київ, вулиця Госпітальна, будинок № 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 29 березня 2023 року.

Суддя О. І. Якимець