Постанова

від 27.03.2023 по справі 320/5920/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року

м. Київ

справа № 320/5920/19

адміністративне провадження № К/9901/31021/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Дашутіна І.В.,

секретар судового засідання Лупінос Я.В.,

представники: позивача - Черковський Б.І.,

відповідача - Сливка А.В.,

розглянувши у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц-Інформ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 (суддя Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 (головуючий суддя Губська Л.В., судді Епель О.В., Степанюк А.Г.),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бліц-Інформ» (далі - позивач, ТОВ «Бліц-Інформ», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

-від 12.07.2019 №0020581401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 695,00 грн (з яких 3 756,00 грн - основний платіж, 939,00 грн - штрафні (фінансові) санкції);

-від 12.07.2019 №0020611401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 148 461,00 грн;

-від 12.07.2019 №0020551401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 860 032,50 грн (з яких 1 488 026,00 грн - основний платіж, 372 006,50 грн - штрафні (фінансові) санкції);

-від 12.07.2019 №0020531401 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 349 107,00 грн;

-від 12.07.2019 №0020561401 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 10 474 888,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 618 722,00 грн;

-від 15.07.2019 №0008961304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 63 109,00 грн (з яких 36 178,00 грн - основний платіж, 26 931,00 грн - штрафні (фінансові) санкції);

-від 15.07.2019 №0008971304 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 5 259,00 грн (з яких 3 015,00 грн - основний платіж, 2 244,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що висновок контролюючого органу в акті перевірки, що операції з постачання Товариством каталогів («Оріфлейм», «Орифлэйм», «Oriflame») ТОВ «Оріфлейм Україна» відповідно до підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі ПК) звільнені від оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) є безпідставним, оскільки для застосування пільги, встановленої цим підпунктом, повинен бути спеціальний об`єкт правовідношення, а саме: повинна бути поставка періодичного видання друкованого засобу масової інформації, тоді як зазначені каталоги такими не є. Позивач посилався на те, що ТОВ «Оріфлейм Україна» відсутній у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств, як засновник друкованого засобу масової інформації, а каталоги не містили посилань на серію та номер свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації та дати його державної реєстрації. Позивач доводить, що каталоги, які він постачав ТОВ «Оріфлейм Україна», є промисловими каталогами, що містять перелік косметичної промислової продукції, яка пропонується для споживача, та не є періодичним виданням. Відтак, підстав, встановлених підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК, для звільнення від оподаткування ПДВ продукції, яка поставлялась ТОВ «Оріфлейм Україна», не було.

Також Товариство заперечує відповідність фактичним обставинам та нормам ПК висновок контролюючого органу про не виконання ним обов`язку податкового агента щодо утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вартості автомобільного палива, витраченого працівниками Товариства при експлуатації (використанні) власних автомобілів у комерційних інтересах Товариства. Позивач зазначив, що використане в зазначених цілях працівниками автомобільне паливо було списане в бухгалтерському обліку як використане у господарській діяльності Товариства на підставі належним чином оформлених первинних документів, до змісту чи форми яких відповідач не мав жодних зауважень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що при здійсненні господарських операцій позивача з постачання каталогів ТОВ «Оріфлейм Україна» останній був відсутній у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств, як засновник друкованого засобу масової інформації, а каталоги не містили посилання на серію та номер свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації та дати його державної реєстрації. Суди дійшли висновку, що каталоги «Оріфлейм» (українською мовою), «Oriflame» (англійською мовою), «Орифлэйм» (російською мовою) є промисловими каталогами, які містять перелік косметичної промислової продукції, що пропонується для споживача, не є періодичним виданням друкованих засобів масової інформації, відтак у позивача не було підстави, встановленої підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК, для відображення операцій з постачання зазначених каталогів у податковому обліку як звільнених від оподаткування ПДВ.

Суди також виснували, що витрати палива ТОВ «Бліц-Інформ», вартість якого контролюючий орган кваліфікував як базу для нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору (як дохід, виплачений працівникам Товариства у вигляді додаткового блага), підтверджені первинними документами, а тому підстав для неврахування цих витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток немає. Суди зазначили, що вартість пального, використаного працівниками підприємства для заправки власних автомобілів при виконанні робочих завдань, які пов`язані з господарською діяльністю Товариства, не є додатковим благом у розумінні пункту 164.2.17 статті 164 ПК, а відтак підстав для нарахування на вартість пального, утримання та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору немає. Суди відхилили довід відповідача про відсутність договорів оренди (найму) транспортних засобів між Товариством та працівниками щодо використовуваних автомобілів, вказавши, що позивач підтвердив факт використання автомобілів саме у своїй господарській діяльності для забезпечення ефективного виконання працівниками функціональних обов`язків впродовж робочого часу.

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити Товариству у задоволенні позову повністю.

У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду (у правовідносинах щодо застосування до операцій з постачання каталогів режиму звільнення від оподаткування ). Також відповідач доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, не дали оцінку доказам відповідача, внаслідок чого неправильно (неповно) встановили обставини справи щодо виплати Товариством доходу працівникам у вигляді додаткового блага - безоплатного надання палива для заправки працівниками власних автомобілів.

Верховний Суд відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, ухвалою від 08.12.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

ТОВ «Бліц-Інформ» у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з наведеними в ній відповідачем доводами, стверджує про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представники сторін надали пояснення щодо обставин у справі, доводів кожної із сторін стосовно предмета та підстав позову, обґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, підстав касаційного оскарження. При цьому представник позивача просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а представник відповідача просив скаргу задовольнити.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення проти касаційної скарги позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС) проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Бліц-Інформ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 19.06.2019 №541/10-36-14-01/38108212 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення Товариством, зокрема:

- пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 3 756,00 грн за 2016 рік та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на 148 461,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 194.1 статті 194, підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197, пункту 198.5 статті 198 ПК, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 1 488 256,00 грн (у тому числі, за березень 2016 року - 230,00 грн, за серпень 2016 року - 2 207,00 грн, за вересень 2016 року - 655,00 грн, за жовтень 2016 року - 1 739,00 грн, за листопад 2017 року - 455 659,00 грн, за грудень 2017 року - 424 598,00 грн, за березень 2018 року - 540 601,00 грн, за травень 2018 року - 6 642,00 грн, за червень 2018 року - 1 106,00 грн, за липень 2018 року - 34 490,00 грн, за серпень 2018 року - 20 329,00 грн), завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 10 474 888,00 грн (у тому числі, за жовтень 2017 року - 169 228,00 грн, за грудень 2017 року - 2 000 000,00 грн, за січень 2018 року - 1 375 647,00 грн, за квітень 2018 року - 1 380 013,00 грн, за травень 2018 року - 4 000 000,00 грн, за червень 2018 року - 700 000,00 грн, за липень 2018 року - 850 000,00 грн) та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2018 року на 349 107,00 грн;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК внаслідок заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 - 2018 роки на загальну суму 36 178,00 грн;

- підпункту 1.4 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК внаслідок заниження військового збору за 2016 - 2018 роки на загальну суму 3 015,00 грн.

Відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, Товариство занизило у податковому обліку суму податку на прибуток на 3 756,00 грн та завищило від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 148 461,00 грн в результаті завищення показників у рядку 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» на 20 867,00 грн за 2016 рік, у рядку 2130 «Адміністративні витрати» на 24 654,00 грн (у тому числі, за 2017 рік - 14 208,00 грн, за 2018 рік - 10 446,00 грн), у рядку 2150 «Витрати на збут» на 123 806,00 грн (у тому числі, за 2017 рік - 110 110,00 грн, за 2018 рік - 13 697,00 грн), оскільки перевіркою документально не підтверджені витрати на придбання списаних паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ).

Також встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, виплаченого працівникам як додаткове благо у розмірі 200 990,03 грн, що відповідає вартості ПММ (бензин, дизельне паливо), використаних працівниками при експлуатації власних транспортних засобів, оскільки Товариство не підтвердило документально використання ПММ у своїй господарській діяльності. Товариство не надало договори найму (оренди) транспортних засобів, на заправку яких використані ПММ, відомості обліку видачі нафтопродуктів, а надало тільки чеки, в яких час заправки автомобіля не відповідає робочому часу в Товаристві, накази про використання автомобільного транспорту в цілях господарської діяльності та подорожні листи.

В акті також зроблено висновок про заниження Товариством податку на додану вартість на 1 488 256,00 грн, завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 10 474 888,00 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2018 року на 349 107,00 грн. Цей висновок обґрунтований тим, що Товариство завищило податкові зобов`язання з ПДВ за грудень 2016 року - травень 2018 року на загальну суму 55 290 875,00 грн за операціями з постачання ТОВ «Оріфлейм Україна» каталогів «Оріфлейм», «Орифлэйм», «Oriflame», які звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК, та завищило податковий кредит за ці ж звітні податкові періоди на загальну суму 67 566 068,00 грн за операціями з придбання послуг з виготовлення зазначених каталогів у Приватного підприємства «Бліц-Інформ». Згідно з інформацією з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, встановлено наявність свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - каталогу «Оріфлейм» (українською мовою), «Oriflame» (англійською мовою), «Орифлэйм» (російською мовою) серії КВ 14487-3458Р, державну реєстрацію Міністерством юстиції України якого здійснено 16.10.2008.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС стосовно ТОВ «Бліц-Інформ» прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.07.2019 №0020581401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 695,00 грн (з яких 3 756,00 грн - основний платіж, 939,00 грн - штрафні (фінансові) санкції); від 12.07.2019 №0020611401 - про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 148 461,00 грн; від 12.07.2019 №0020551401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 860 032,50 грн (з яких 1 488 026,00 грн - основний платіж, 372 006,50 грн - штрафні (фінансові) санкції); від 12.07.2019 №0020531401 - про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 349 107,00 грн; від 12.07.2019 №0020561401 - про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 10 474 888,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 618 722,00 грн; від 15.07.2019 №0008961304 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 63 109,00 грн (з яких 36 178,00 грн - основний платіж, 26 931,00 грн - штрафні (фінансові) санкції); від 15.07.2019 №0008971304 - про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 5 259,00 грн (з яких 3 015,00 грн - основний платіж, 2 244,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Щодо висновку контролюючого органу в акті перевірки про заниження Товариством податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вартості пального, яке видавалося Товариством своїм працівникам для експлуатації їхніх автомобілів, що використовувалися ними при виконанні службових обов`язків без укладення з Товариством договорів оренди автомобілів, то висновок суду першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не довів порушення позивачем встановленого правовими нормами порядку справляння податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідає обставинам у справі щодо підстав отримання працівниками Товариства палива та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 ПК).

Підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК визначає перелік вигод, що отримуються фізичною особою-платником податків, які законодавцем віднесено до категорії додаткового блага.

Зокрема, підпунктами «а», «б, «г» та «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК).

Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що видача Товариством своїм працівникам смарт-карток на пальне була обумовлена виконанням працівниками трудових (службових) обов`язків та в комерційних інтересах Товариства. В бухгалтерському обліку Товариства вартість цього пального списана на виробничі витрати. Факт використання працівниками власних автомобілів у господарській діяльності позивача, здійснення Товариством контролю за використанням такими працівниками пального для виконання службових завдань підтверджений актами списання паливно-мастильних матеріалів, подорожніми листами, актами передачі відпущених смарт-карток; наказами керівника Товариства про використання автомобільного транспорту, що належить працівникам ТОВ «Бліц-Інформ», в цілях господарської діяльності Товариства, з визначенням працівників, з якими погоджено використання власних автомобілів для виконання трудових (службових) обов`язків.

Та обставина, що між Товариством і працівниками не були укладені нотаріально посвідчені договори найму транспортних засобів, не спростовує використання виданого для експлуатації автомобілів палива у межах господарської діяльності Товариства.

Витрати на паливо, яке видавалось підприємством працівникам для експлуатації власних транспортних засобів, що використовувались для виконання службових обов`язків, є витратами, які пов`язані з провадженням суб`єктом господарювання господарської діяльності, а тому (в разі підтвердження витрат належними обліковими документами) відносяться до складу інших витрат суб`єкта господарювання і не є додатковим благом фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання, та оподатковуваним доходом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.

З цього приводу Верховний Суд вже висловив правову позицію, зокрема у постановах від 01.10.2019 у справі №1940/1309/18, від 30.11.2020 у справі №580/3038/19.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанції зробили правильний висновок, що у ГУ ДПС не було законних підстав для донарахування Товариству сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вартості пального, списаного у зв`язку з використанням його для експлуатації автомобілів, які є власністю працівників позивача.

Довід відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС, не знайшов підтвердження. Фактично довід щодо цієї підстави касаційного оскарження стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, а не порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС можуть бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

ГУ ДПС фактично оспорює висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо достатності наданих позивачем доказів для встановлення обставин щодо використання ПММ працівниками для виконання службових обов`язків. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо нарахування Товариству грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1 860 032,50 грн (з яких 1 488 026,00 грн - основний платіж, 372 006,50 грн - штрафні (фінансові) санкції), зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 349 107,00 грн, зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 10 474 888,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 618 722,00 грн (згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.07.2019 №0020551401, №0020531401, №0020561401 відповідно) суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов Товариства у відповідній частині позовних вимог, виходили з того, що каталоги «Оріфлейм» (українською мовою), «Oriflame» (англійською мовою), «Орифлэйм» (російською мовою), які ТОВ «Бліц-Інформ» постачало ТОВ «Оріфлейм Україна», є промисловими каталогами, які містять перелік запропонованої потенційним споживачам косметичної промислової продукції, не є періодичним виданням, відтак підстави, встановлені підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК, для звільнення операцій з постачання каталогів від оподаткування немає, а позивач правомірно оподаткував ці операції за ставкою 20%.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Бліц-Інформ» (виконавець) та ТОВ «Оріфлейм Україна» (замовник) був укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції від 01.12.2016 №3, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції (брошури, каталоги «Оріфлейм») згідно з наданими замовником специфікаціями, які супроводжуються електронним оригіналом-макетом продукції для кожного окремого випадку, а замовник зобов`язаний оплатити і прийняти роботу у відповідності з умовами договору і специфікації, як невід`ємної частини договору.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків оподатковуються за ставкою визначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (стаття 194 ПК).

Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, підготовлення (літературне, наукове і технічне редагування, коригування, дизайн та верстка), виготовлення (друк на папері чи запис на електронному носієві), розповсюдження книжок, у тому числі електронного контенту (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови вітчизняного виробництва на митній території України.

Для застосування пільги зі сплати ПДВ, встановленої пунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК необхідно існування спеціального об`єкту постачання, а саме періодичних видань друкованих засобів масової інформації.

Норми ПК не розкривають визначення терміну «періодичне видання друкованого засобу масової інформації», а відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Частинами першою, другою статті 11 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлено, що друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

Відповідно до пункту 1.4 Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 №12/5 (зареєстровано в Міністерства юстиції України 24.02.2006 за №173/12047) (далі - Положення), державна реєстрація (перереєстрація) друкованих засобів масової інформації (далі - ЗМІ) залежно від сфери розповсюдження та розгляд заяв з інших питань, зазначених у пункті 2.6 Положення, здійснюється такими реєструючими органами: 1) загальнодержавної, регіональної (дві і більше областей) та/або зарубіжної сфери розповсюдження - Міністерством юстиції України (далі - Мін`юст); 2) місцевої сфери розповсюдження - головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні територіальні управління юстиції).

Заява про державну реєстрацію друкованих ЗМІ, додатків до них у вигляді видань газетного та журнального типу подається до реєструючого органу засновником (співзасновниками) на кожне видання окремо в друкованому вигляді державною мовою. Про державну реєстрацію друкованого видання, випуск якого передбачено кількома мовами одночасно (паралельними випусками), подається одна заява (абзац перший пункту 2.2 Положення).

Зареєстрованому друкованому ЗМІ присвоюються відповідний номер і серія (пункт 2.14 Положення).

Згідно з положеннями пунктів 2.6, 2.15, 2.16, 2.17, 6.11 Положення в разі прийняття рішення про державну реєстрацію друкованого ЗМІ відповідне свідоцтво видається засновнику (співзасновникам) (його (їх) уповноваженому представнику) або надсилається поштовим відправленням на підставі письмової заяви засновника (співзасновників) (його (їх) уповноваженого представника) на зазначену ним (ними) в заяві адресу, що оформляється відповідним записом у книзі обліку виданих свідоцтв про державну реєстрацію друкованих ЗМІ. Після цього відомості про серію та номер свідоцтва вносяться до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого ЗМІ протягом одного року з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію. У разі пропуску цього строку без поважних причин реєструючий орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію таким, що втратило чинність, та вносить відомості про це до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Про прийняте рішення реєструючий орган повідомляє засновника (співзасновників) видання.

Перереєстрація друкованого ЗМІ здійснюється реєструючим органом у порядку, установленому для його реєстрації, у разі зміни, зокрема засновника (складу співзасновників), у тому числі зміни найменування засновника (пункт 3.1 Положення).

Верховний Суд, застосувавши наведені норми у системному зв`язку, висновує, що від сплати ПДВ звільнені операції з постачання (передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, які виходять на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Державна реєстрація друкованого засобу масової інформації є юридичним фактом, який звільняє платника ПДВ від обов`язку сплачувати цей податок з операцій з постачання (передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва. Державна реєстрація друкованого засобу масової інформації нерозривно пов`язана із визначенням його засновника (співзасновників), на підставі заяви якого (яких) здійснюється державна реєстрація або перереєстрація друкованого засобу масової інформації. Якщо незареєстроване періодичне друковане видання видається іншою особою, ніж та, яка зазначена як засновник (співзасновник) зареєстрованого друкованого засобу масової інформації, таке друковане видання, навіть при схожості із зареєстрованим (щодо назви, характеру, періодичності, способу виготовлення тощо), не є предметом операції з постачання, яка відповідно до підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК звільнена від оподаткування.

ГУ ДПС як у касаційній скарзі, так і в судовому процесі, наводить довід, що каталоги «Оріфлейм» (українською мовою), «Oriflame» (англійською мовою), «Орифлэйм» (російською мовою), які поставлялися ТОВ «Бліц-Інформ» для ТОВ «Оріфлейм Україна», зареєстровані у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відхиляючи цей довід відповідача, правильно зазначили, що засновником друкованого засобу масової інформації - каталогу «Оріфлейм» (українською мовою), «Oriflame» (англійською мовою), «Орифлэйм» (російською мовою), щодо державної реєстрації якого видано свідоцтво серії КВ №14487-3458Р від 16.10.2008, є Дочірнє підприємство «Оріфлейм Косметікс Україна», тоді як в каталогах, операцій з оподаткування яких стосується спір, виробником зазначено ТОВ «Оріфлейм Україна».

За встановлених у справі обставин щодо відсутності ТОВ «Оріфлейм Україна» у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, як засновника періодичного видання друкованого засобу масової інформації та відсутності державної реєстрації каталогів ТОВ «Оріфлейм Україна», що були предметом постачання, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що операції Товариства з постачання зазначених каталогів не звільнені від оподаткування, відповідає правильному застосуванню норм підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК, статей 1, 11 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Відповідно, у контролюючого органу не було законних підстав для зменшення у податковому обліку Товариства за грудень 2016 року - травень 2018 року суми податкових зобов`язань на 55 290 875,00 грн за операціями з постачання ТОВ «Оріфлейм Україна» каталогів «Оріфлейм», «Орифлэйм», «Oriflame» та податкового кредиту на 67 566 068,00 грн за операціями з придбання послуг з виготовлення зазначених каталогів у Приватного підприємства «Бліц-Інформ», а відтак і підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.07.2019 №0020551401, №0020531401, №0020561401.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим обставини щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог Товариства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2019 №0020581401, №0020611401 судом касаційної інстанції не перевірялись.

Наведені в касаційній скарзі доводи відповідача не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та зробленого на підставі їх юридичної оцінки висновку щодо підстав задоволення позову.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС та здійснення заміни відповідача у справі відповідно до статті 52 КАС шляхом заміни Головного управління ДПС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, яке утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Керуючись статтями 250, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон І.В. Дашутін