Ухвала

від 22.10.2007 по справі 5/3387-18/194а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/3387-18/194А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

22.10.07                                                                                           Справа  № 5/3387-18/194А

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                                  Процика Т.С.

суддів                                                                      Галушко Н.А.

                                                                           Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Галицькому районі м. Львова від 28.12.2006р. № 28056/10-008

на постанову           Господарського суду Львівської області від 28.12.2006р.

у справі           № 5/3387-18/194А

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Галицький ТД», м. Львів

до відповідача          ДПІ у Галицькому районі м. Львова, м. Львів

про           скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача          –Бучинська З.М., Монастирський О.Я. - представники;

від відповідача           –Рождественська Л.П. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз'яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.12.2006р. у даній справі, суддя Мартинюк В.Я., позов задоволено, скасовано, прийняті ДПІ у Галицькому районі м. Львова, податкові повідомлення-рішення за № 0003902321/0 та за № 0003912321/0 від 30.10.2006 року.

Постанова суду мотивована положеннями норм п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5  ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», а також тим, зокрема, що позивачем правомірно  відповідно до вимог ст.ст.5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включено до валових витрат суму 192369 грн. 00 коп., в тому числі витрат, пов'язаних з придбанням товарів на суму 188600 грн. 00 коп. та 3769 грн. 00 коп., та відповідно до вимог ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить в порядку п.3 ст.186 КАС України скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 28.12.2006р. у справі № 5/3387-18/194А повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Галицький ТД»повністю. Скаржник зокрема посилається на те, що постанова Господарського суду Львівської області від 28.12.2006р. у цій справі прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для даної справи та з порушенням норм матеріального права.

У запереченні на апеляційну скаргу ТзОВ «Галицький ТД»просить залишити апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 28.12.2006р. залишити без змін, з підстав правомірності і обґрунтованості постанови.

ТзОВ «Галицький ТД», позивач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що відповідачем були зроблені необґрунтовані висновки щодо заниження податкових зобов‘язань з податку на прибуток, оскільки не були враховані дані первинних бухгалтерських документів, а використана лише узагальнена інформація з даних головної книги, на яку і посилаються посадові особи податкового органу, не враховуючи особливості ведення податкового обліку та його відмінностей від бухгалтерського. Також позивач вважає, що ним правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в періоді, коли були отримані податкові накладні. Щодо накладних за липень 2004 року, то на момент проведення перевірки помилка була виправлена, а тому перевіряючі працівники відповідача не мали підстав фіксувати такі порушення.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова, скаржник і відповідач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що у порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, безпідставно завищено валові витрати в розмірі 192369 грн. 00 коп., в тому числі витрати, пов‘язані з придбанням товарів на 188600 грн. 00 коп. та 3769 грн. 00 коп. за рахунок збільшення витрат по поверненню товару постачальникам, а тому, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 48067 грн. 00 коп.; в акті попередньої комплексної документальної перевірки від 11.04.2005 року, яка проводилась за період 06.02.2004 року –31.12.2004 року, не зазначено, що 181962 грн. 00 коп. не включені до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2004 року –174005 грн. 00 коп. та липень 2004 року –7957 грн. 00 коп. А тому, орган державної податкової служби прийшов до висновку, що до складу податкового кредиту за січень 2005 року включені суми, які не підтверджені податковими накладними у розмірі 181962 грн. 00 коп.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у запереченні на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов до господарського суду про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за №0003902321/0 та за №0003912321/0 від 30.10.2006 року, прийнятих ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Галицький торговий дім»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 01.07.2006 року, ДПІ у Галицькому районі м. Львова складено акт за № 1342/23-024/32712884 від 17.10.2006 року (т.І, а.с.а.с.137-173) (далі Акт) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2006 року:

за № 0003902321/0 від 30.10.2006 року (т.ІІ, а.с.35), яким позивачу визначено податкове зобов‘язання з податку на прибуток у розмірі 65975 грн. 00 коп., у тому числі 47125 грн. 00 коп. –основний платіж та 18850 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

за № 0003912321/0 від 30.10.2006 року (т.ІІ, а.с.36), яким позивачу визначено податкове зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 272943 грн. 00 коп., в тому числі 181962 грн. 00 коп. –основний платіж та 90981 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акт перевірки, податкові декларації позивача з податку на додану вартість, копія головної книги товариства, копії накладних на отримання товару у періоди, коли виникли спірні правовідносини, копії накладних на отримання зворотної тари у період, коли виникли спірні правовідносини, копії накладних на повернення зворотної тари, у період, коли виникли спірні правовідносини, копії податкових накладних у періоди, коли виникли спірні правовідносини, копії реєстрів до книги придбання товарів та копії з книги придбання товарів у періоди, коли виникли спірні правовідносини у даному випадку є належними та допустимими доказами, у розумінні ст.70 КАС України.

Апеляційний господарський суд при прийнятті ухвали у даній справі погоджується із судом першої інстанції в наступному.

Як вбачається з матеріалів справи (Акт перевірки) орган державної податкової служби вважає, що в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за №283/97-ВР від 22.05.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, безпідставно завищено валові витрати в розмірі 192369 грн. 00 коп., в тому числі витрати, пов‘язані з придбанням товарів на 188600 грн. 00 коп. та 3769 грн. 00 коп. за рахунок збільшення витрат по поверненню товару постачальникам. А тому, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 48067 грн. 00 коп.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи  є копія головної книги рах.281 з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, копії накладних на отримання товару за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, копії накладних на повернення товару за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, копії накладних на отримання зворотної тари за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, копії накладних на повернення зворотної тари з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, які, в своїй сукупності, підтверджують правомірність включення позивачем до валових витрат 192369 грн. 00 коп., у тому числі витрат, пов‘язаних з придбанням товарів на 188600 грн. 00 коп. та 3769 грн. 00 коп. (дана сума згідно з висновком за № 23127/23-024 від 25.10.2006 року не була включена у визначене спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу податкове зобов‘язання з податку на прибуток) за рахунок збільшення витрат по поверненню товару постачальникам, а орган державної податкової служби прийшов до помилкових висновків, оскільки ним не були взяті до уваги первинні бухгалтерські документи та через те, що господарські операції по придбанню товару та господарські операції по поверненню товару постачальникам у головній книзі, згідно вимог бухгалтерського обліку відображаються однією згорнутою сумою, а в податковому обліку згідно вимог податкового законодавства –розгорнуто.

Враховуючи вищенаведені обставини, податкове повідомлення-рішення № 0003902321/0 від 30.10.2006 року (т.ІІ, а.с.35), яким позивачу визначено податкове зобов‘язання з податку на прибуток у розмірі 65975 грн. 00 коп., у тому числі 47125 грн. 00 коп. –основний платіж та 18850 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, правомірно скасовано судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003912321/0 від 30.10.2006 року (т.ІІ, а.с.36), яким позивачу визначено податкове зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 272943 грн. 00 коп., в тому числі 181962 грн. 00 коп. –основний платіж та 90981 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції, то слід зазначити наступне.

Відповідачем в акті перевірки зокрема зазначено, що в акті попередньої комплексної документальної перевірки від 11.04.2005 року, яка проводилась за період 06.02.2004 року –31.12.2004 року, не зазначено, що 181962 грн. 00 коп. не включені до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2004 року –174005 грн. 00 коп. та липень 2004 року –7957 грн. 00 коп. А тому, орган державної податкової служби прийшов до висновку, що до складу податкового кредиту за січень 2005 року включені суми, які не підтверджені податковими накладними у розмірі 181962 грн. 00 коп.  (том І, а.с.а.с. 164).

Позивач відзначив, що податкові накладні по операціях за грудень 2004 року були отримані ним лише в січні 2005 року, і саме в цей період були включені до податкового кредиту чого не заперечує і відповідач.

У матеріалах справи є копії податкових накладних, включених до складу податкового кредиту за період з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року, копії реєстрів до книги придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року, копії з книги придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року, копії податкових накладних включених до складу податкового кредиту за період з 01.12.2004 року, копії реєстрів до книги придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року, копія з книги придбання товарів (робіт) послуг) за період з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.1.4 ст.1 вищезгаданого Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція, чинна на момент здійснення господарських операцій).

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право платника податку на податковий кредит та включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, пов‘язується з отриманням податкової накладної.

Окрім того, як відзначив суд першої інстанції, у відповідності до Листа Державної податкової адміністрації України від 11.08.2003 року за №6936/6/15-2415-9, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана).

З огляду на викладене, орган державної податкової служби, не врахувавши вищезазначених положень, прийшов до безпідставного висновку про те, що позивачем було допущено порушення при включенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в січні 2005 року.

За таких обставин позивач правомірно включив до податкового кредиту суму 181962 грн., а тому позбавлення оспореним податковим повідомленням-рішенням права підприємства на податковий кредит є необґрунтованим, отже це податкове повідомлення-рішення правомірно скасовано.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала складена в повному обсязі 17.10.2007р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                   суддя                                                            Галушко Н.А.

                   суддя                                                            Юрченко Я.О.