Рішення

від 31.03.2023 по справі 681/1224/22

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/1224/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Горщар А.Г.

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 , його представника - адвоката Кушнірука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про незаконне придбання права на 1/2 частку господарських будівель та скасування права власності на такі будівлі, -

встановив:

У квітні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив: визнати незаконним заволодіння чужим майном та придбання права на його господарські будівлі, шляхом обману, маніпуляцій з документами реєстрації прав на належне для нього нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав 26.06.2014 року за № 6133317 "розмір частки ОСОБА_2 складає 1/2 приватної власності як об`єкти нерухомого майна "які належать ОСОБА_3 з 05.09.2000 року, це сарай цегляний "В", літня кухня цегляна "Г", погріб кам`яний "Д", гараж цегляний "Ж", вбиральня цегляна "Е"; скасувати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину перелічених будівель, надати юридичну оцінку діям ОСОБА_2 .

Позов мотивований тим, що згідно договору дарування від 05 вересня 2000 року ОСОБА_4 подарувала для позивача частину житлового будинку АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного договору дарування до ОСОБА_3 перейшло у власність: частина одноповерхового дерев`яного будинку покритого шифером житлового будинку жилою площею 27,9 кв.м, яка складається з кухні - 5,9 кв.м, коридору - 2,8 кв.м, двох житлових кімнат площею - 17,0 та 10,9 кв.м, веранди - 12,2 кв.м, хліва цегляного - В, кам`яного погреба з шийкою - Г, цегляної літньої кухні - Д та частини паркану штахетного - N.

Даний житловий будинок був побудований до 1917 року та фактично складався із двох окремих квартир, а земельна ділянка була розділена парканом з окремими виходами на вулицю. частину вказаного житла на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 1956 року придбала ОСОБА_5 , яка складалась з двох жилих кімнат площею 28 кв.м., та надвірних будівель: сарай, половина погреба розташованих на земельній ділянці 500 кв.м. Інша частина - згідно свідоцтва про право приватної власності від 29 липня 1959 року стала належати ОСОБА_6 , після смерті котрого ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) власницею цієї частини будинку, господарських будівель, які побудовані та узаконені за ОСОБА_6 , стала його дочка ОСОБА_4 . Названі об`єкти нерухомості розташовувались на земельній ділянці 0,142 га, що була передана останній у власність для обслуговування житлового будинку рішенням Понінківської селищної ради 22.12.1993 року. ОСОБА_5 було передано земельну для обслуговування 1/2 житлового будинку - 0,07 га.

Таким чином позивач стверджує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожен в різний час стали власниками окремих відокремлених квартир з господарськими будівлями, мали свою приватну власність, яка розташовувалась на відокремлених земельних ділянках у вищенаведених розмірах.

Після набуття ОСОБА_3 за договором дарування від 05.09.2000 року права власності на 1/2 частину житлового будинку ним було отримано державний акт на право приватної власності на землю від 14.03.2001 року за яким до нього перейшла у власність земельна ділянка площею 0.142 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 в межах якої знаходиться 1/2 частина подарованого житлового будинку, та зазначені в договорі дарування господарські будівлі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 . Після її смерті ОСОБА_7 отримала 15.02.2002 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну спадкодавиці частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями, а 25.12.2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті своєї дружини ОСОБА_7 , яке ґрунтується на даних записах, котрі містяться в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 15.02.2002 року, а останнє в свою чергу складено згідно до договору купівлі-продажу від 29.04.1956 року в якому визначено, що ОСОБА_5 відчужується 1/2 частка дерев`яного жилого будинку, котра складалась з двох жилих кімнат площею 28 кв.м., та надвірних будівель: сарай, половина погреба на земельній ділянці 500 кв.м.

На початку червня 2014 року за зверненням ОСОБА_2 працівники КП Полонської районної ради "Бюро технічної інвентаризації", без присутності позивача, здійснили обміри спірного домоволодіння, виготовили для відповідача технічний паспорт, в якому не вказали наявність у ОСОБА_2 дерев`яного хліва, а включили до технічного паспорту належні для ОСОБА_3 господарські будівлі.

В свою чергу державний нотаріус Мельник Л.П. посвідчивши для ОСОБА_2 26.06.2014 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом надала для останнього право власності на 1/2 частину всіх належних для ОСОБА_3 господарських будівель, та на власний розсуд, без згоди позивача, без рішення суду провела поділ домоволодіння в натурі, чим грубо порушила право позивача на приватну власність, після чого ОСОБА_2 також без відома позивача, без рішення суду 25.06.2014 року зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як свою приватну власність 1/2 частину жилого будинку так і 1/2 всіх належних ОСОБА_3 господарських будівель, а саме: сарай цегляний "В", літня кухня цегляна "Г", кам`яний погріб "Д", гараж цегляний "Ж", вбиральня цегляна "Е".

26 грудня 2022 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення(виклику) сторін.

За клопотанням ОСОБА_3 від 30.12.2022 року ухвалою суду від 02.01.2023 року постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В ході судового розгляду позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги.

Відповідач та його представник адвокат Кушнірук В.М. заперечили позов, зазначивши, що ОСОБА_2 на законних підставах набув в порядку спадкування право власності на 1/2 частину житлового будинку, а також господарських споруд, які ОСОБА_3 безпідставно вважає своєю особистою власністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та матеріали цивільних справ № 681/882/19, № 681/620/22, а також рішення Полонського районного суду від 20.01.2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21.04.2022 року у справі № 681/412/21 суд зазначає про таке.

Встановлено, що до 1917 року було збудовано житловий будинок, адреса якого на даний час - АДРЕСА_1 .

1/2 частина даного будинку (в тому числі сарай, половина погреба) належала ОСОБА_8 на підставі довідки Понінківської сільської ради депутатів трудящих, виданої 20.04.1956 року за № 30/680. Вказану частку домоволодіння він відчужив ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу 1/2 (половинної) частки житлового будинку від 29.04.1956 року. В зазначеному договорі вказано, що покупець набула 1/2 частку одноповерхового дерев`яного жилого будинку, сарай, половину погреба.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 лютого 2002 року, виданого Полонською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 70, зареєстрованого в реєстрі за № 258, спадкоємницею майна ОСОБА_5 є ОСОБА_7 та спадкове майно складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

У згаданому свідоцтві зазначено, що на земельній ділянці розміром 750 кв.м розташований цей одноповерховий дерев`яний критий шифером будинок житловою площею 55,7 кв.м, зазначений у плані л. «А-1», хлів дерев`яний л. «Б», хлів цегляний л. «В», погріб з шийкою кам`яний л. «Г», літня кухня цегляна л. «Д».

За даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.06.2012 року, який міститься в інвентарній справі спірного домоволодіння зазначено, що його власниками являються ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в частках кожен по 1/2, а в об`єкт нерухомості входить: жилий будинок "А", сарай цегляний "В", літня кухня цегляна "Г", погріб "Д".

Після смерті ОСОБА_7 належну їй 1/2 частку вищевказаного домоволодіння успадкував її чоловік ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25.06.2014 року, в якому зазначено, що спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вищевказаного свідоцтва, а також витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності видах державним нотаріусом Мельник Л.П. 25.06.2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві спільної часткової власності в розмірі частки 1/2 об`єкт житлової нерухомості куди входить: житловий будинок дерев`яний позначений в плані "А-1" з прибудовою цегляною "а", ганком кам`яним "а'", ганком кам`яним "а" загальною площею 107,3 кв.м, житловою площею 55,7 кв.м,; сарай цегляний "В"; літня кухня цегляна "Д"; погріб кам`яний "Ж"; гараж цегляний "Е"; вбиральня цегляна.

Інші 50% даного домоволодіння свого часу належали ОСОБА_6 - на підставі дубліката свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння від 28.10.1964 року .

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями його 1/2 частки у праві власності на вказане домоволодіння стали п`ятеро його дітей, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.07.1985 року. В даному свідоцтві вказано, що спадкове майно складається з 1/2 частки дерев`яного критого шифером будинку з надвірними будівлями: сараю «Б», сараю «В», літньої кухні «Г», погреба з шийкою «Д», споруди «N».

За договором дарування частини будинку від 06.09.1985 року четверо зі спадкоємців передали свої частки у праві власності п`ятій спадкоємиці - ОСОБА_4 , після чого у її власність перейшла вся 1/2 частка домоволодіння, раніше належна її батькові ОСОБА_6 .

05 вересня 2000 року ОСОБА_4 відчужила ОСОБА_3 за договором дарування належну їй 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 22).

В п.1 вказаного договору зазначено: « ОСОБА_4 - подарувала, а ОСОБА_3 - прийняв у дар 1/2 (одну другу) частину жилого будинку номер АДРЕСА_1 .

У власність обдарованого відходить: 1/2 частина одноповерхового дерев`яного покритого шифером житлового будинку жилою площею 27,9 кв.м (двадцять сім цілих дев`ять десятих) кв.м, яка складається з кухні - 5,9 кв.м, коридору - 2,8 кв.м, двох житлових кімнат площею 17,0 та 10,9 кв.м, веранди - 12,2 кв.м, хлів цегляний - В, кам`яний погріб з шийкою - Г, цегляна літня кухня - Д, 1/2 частина паркану штахетного - N».

За даними витягу з реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі договору дарування зареєстровано право спільної часткової власності власності на 1/2 частину жилого будинку номер АДРЕСА_1 без визначення конкретних жилих і нежилих приміщень житлового будинку та господарських будівель та споруд та без зазначення окремих приміщень, які вказані у договорі дарування.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, яка набрала законної сили у день її прийняття, постановленою по цивільній справі № 681/882/19, визнано недійсним абзац другий пункту першого договору дарування 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 3055, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , від 05 вересня 2000 року, за яким: «У власність обдарованого відходить 1/2 частини одноповерхового покритого шифером жилого будинку площею, площею 27,9 кв.м, яка складається з: кухні 5,9 кв.м, коридору 2,8 кв.м, двох житлових кімнат площею 17,0 та 10,9 кв.м, веранди 12,2 кв.м, хліва цегляного В, кам`яного погреба з шийкою Г, цегляної літньої кухні Д, 1\2 частина паркану штахетного N».

При цьому судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що ні розподілу, ні виділу частки майна в натурі між співвласниками (попередніми та нинішніми) згаданого будинку у встановленому законом порядку будь-коли не проводилось. Не встановлено цих обставин і на час розгляду даного позову.

Слід зауважити, що згідно рішення виконавчого комітету Понінківської селищної ради від 29 липня 2015 року № 838 частині житлового будинку, належній ОСОБА_3 у зв`язку з даруванням, присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 (т.1 а.с.114 цивільної справи № 681/882/19). За даною адресою 11 січня 2001 року зареєстровано місце проживання позивача.

За даними витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6809448462019 від 30.07.2019, 30 липня 2019 року на праві власності за ОСОБА_3 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6823655400:01:002:0199, площею 0,1447 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за тією ж самою адресою.

За змістом статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1,2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст. 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (частини 1,2 ст. 358 ЦК України)

За положеннями частин 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, порядок проведення якої встановлюються законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частина 1 ст. 5 Закону передбачає, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Згідно до ч.1 ст. 6, п.2 ч.1 ст. 10 Закону повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснюється, зокрема державними реєстраторами прав на нерухоме майно, яким є також нотаріус.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви (ч.1 ст. 18 Закону)

Пункт 3 частини 1 ст. 27 Закону встановлює, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката.

Відповідно до ч.3 ст. 26 ЗК відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно до ч. 1 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на встановлені вище обставини та наведені норми права суд приходить до таких висновків.

Співвласниками житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , на даний час на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 кожен є сторони по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що беззаперечно засвідчено даними вищевказаних витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводи позивача, що господарські будівлі розташовані за вказаною адресою, а саме: сарай цегляний "В"; літня кухня цегляна "Д"; погріб кам`яний "Ж"; гараж цегляний "Е"; вбиральня цегляна є його особистою власністю, оскільки ці будівлі були збудовані попередніми власниками, відносились саме до відокремленої 1/2 частини житлового будинку, яка за договором дарування від 05 вересня 2000 року перейшла разом із згаданими господарськими спорудами у його власність не заслуговують на увагу, так як не підтверджуються належними та допустимими доказами, та спростовуються вище наведеними судовими рішеннями, даними Державних реєстрів.

Та обставина, що вище перелічені господарські будівлі розташовані на земельній ділянці, яка є власністю ОСОБА_3 сама по собі не свідчить про належність останньому на праві особистої власності спірних будівель, оскільки державна реєстрація прав на ці об`єкти нерухомості офіційно визнана і підтверджена даними Державного реєстру речових прав за обома співвласниками домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частках по 1/2 та на даний час є чинною і у встановленому законом порядку не скасована.

В ході судового розгляду позивач не довів, що реєстрація права власності спірних господарських будівель за ОСОБА_2 здійснена останнім, або ж іншими особами шляхом обману, маніпуляцій з документами. Будь-яких доказів з цього приводу ОСОБА_3 не надано.

Також суд звертає увагу, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання незаконним заволодіння чужим майном та придбання права на його господарські будівлі, шляхом обману, маніпуляцій з документами реєстрації прав на належне для нього нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав, скасування право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину перелічених будівель, надання юридичної оцінки діям ОСОБА_2 не узгоджуються із способами захисту цивільних прав та інтересів передбачених ч.2 ст. 16 ЦК України.

Відтак позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись наведеним ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, ч.6 ст.268, ст.ст.274, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після тридцяти днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подано апеляційну скаргу учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено - 06.04.2023 року.

Позивач - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий: