Постанова

від 30.10.2007 по справі 14/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "30" жовтня 2007 р.       Справа №  14/131

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б.,при секретарі судового засідання Безчасній Н.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: універсальної товарної біржі "Партнер", Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 51,  

до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17,

про визнання нечинними висновків акта перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення,

Представники сторін:

від позивача - Хімчак М.В., довіреність б/н  від 15.04.07р., представник;

від позивача - Данилов А.Л.,  директор;

від відповідача - Максимчук О.А., довіреність №6179/10  від 11.06.07р.,    представник;

Час прийняття постанови:   15   год.  15    хв.

Подано позов про визнання недійсним та скасування підпункту 3.1.4.7 акту №81\23-10-30225321 від 26.03.2007 р. “Про результати виїзної планової перевірки універсальної товарної біржі “Партнер” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р.”

04.05.2007 р. позивачем подано заяву №9 від 03.05.2007 р. про доповнення до позовних вимог, згідно якої позивач збільшує позовні вимоги та просить суд крім заявлених вимог визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007 р. №0000611710\0, складене на підставі акту №81\23-10-30225321 від 26.03.2007 р. про донарахування універсальній товарній біржі “Партнер” податку з доходів фізичних осіб за актом перевірки на суму 24027,07 грн. за основним платежем та 48054,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 72081,21 грн.

26.06.2007 року до господарського суду надійшла  заява позивача від 19.06.2007 року про зміну позовних вимог. Згідно цієї заяви позивач просить суд вважати позовними вимогами визнання нечинним пункту 1 висновків акту №81\23-10-30225321 від 26.03.2007 р. “Про результати виїзної планової перевірки універсальної товарної біржі “Партнер” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р.”, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2007 р. №0000611710\0, складеного на підставі акту №81\23-10-30225321 від 26.03.2007 р. про донарахування універсальній товарній біржі “Партнер” податку з доходів фізичних осіб за актом перевірки на суму 24027,07 грн. за основним платежем та 48054,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 72081,21 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач заперечує висновок податкового органу про порушення біржею підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 та пункту 12.3 статті 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки біржею при засвідчені угод по реалізації рухомого майна фізичних осіб контролюється сплата податку з доходів фізичних осіб, виходячи з вартості такого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу. Податок з доходів фізичних осіб, зазначає позивач, сплачується продавцем самостійно до чи під час реалізації біржових угод, а копія документів підтверджуючих сплату податку залишається у справах біржі.

Позивач стверджує, що органом державної податкової служби без посилання на нормативну базу невірно зазначено, що товарна біржа повинна контролювати сплату податок з доходів фізичних осіб з оціночної вартості рухомого майна та наполягає на правомірності нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб не з оціночної вартості автомобілів, а з договірної суми їх продажу.

Позивач вважає, що товарна біржа в Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” за ознаками, які наведені в Законі України  „Про товарну біржу” податковим агентом не визначена, оскільки посередницьку діяльність в договорах укладених на біржі не здійснює.

Позивач звертає увагу суду, що відповідно до Закону України “Про товарну біржу” товарна біржа є організацією, яка має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, тобто наданні послуг по оформленню договорів купівлі-продажу рухомого майна, і не виступає посередником при купівлі-продажу рухомого майна, такий вид послуг, зазначає позивач, є лише технічною роботою та ніяк не може впливати на ціноутворення предмету купівлі-продажу.

Позивач стверджує, що при посвідченні угод купівлі-продажу рухомого майна біржа не є податковим агентом, а тому не може нести відповідальність відповідно до пункту 17.2 статті17, пункту 20.2 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що відповідно до пункту 12.3 статі 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” при укладанні на товарній біржі угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю-фізичний особі, податковим агентом такого платника-фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу - є товарна біржа. Податок з доходів фізичних осіб сплачується продавцем самостійно до або під час реєстрації біржової угоди, а біржа під час реєстрації угоди повинна проконтролювати правильність сплати належної суми податку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

                                       ВСТАНОВИВ:

Олександрійською ОДПІ проведена виїзна планова перевірка універсальної товарної біржі “Партнер” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р.

При перевірці правильності оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна встановлено, що товарною біржею при реалізації рухомого майна фізичних осіб проконтрольовано сплату податку з доходів фізичних осіб, виходячи з вартості продажу такого майна, що значно нижче за його оціночну вартість. В зв'язку з чим державна податкова служба прийшла до висновку про порушення позивачем підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, пункту 12.3 статті 12, підпункту 19.2.а, 19.2.б. статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та встановила не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 24030,07 грн.

За результатами перевірки складено акт №81\23-10-30225321 від 26.03.2007 р., який став підставою для винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000611710\0 від 05.04.2007 р. про нарахування відповідачу  податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 24027,07 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 48054,14 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд приходить до висновку про неправомірність донарахування податкового зобов'язання та задовольняє позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Згідно пункту 12.3 статті 12 Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу, а пунктом 12.5 Закону визначено, що податковим агентом при нарахуванні доходів (прибутку), визначених цією статтею , є нотаріус.

Визначення терміну „податковий агент” надано в пункті 1.15 статті 1 Закону, відповідно до якого податковим агентом слід вважати юридичну особу (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи нерезидента або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону, податковий агент є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів із джерелом їх походження в Україні.

За змістом статті 1 Закону України “Про товарну біржу” товарна біржа за своїм правовим становищем має статус юридичної особи і має за мету, зокрема, надання послуг в укладанні біржових угод.

Біржа – це організація, яка об'єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність та має на меті надання послуг при укладанні та юридичному оформленні біржових угод та саме за надання послуг отримує плату, однак грошові кошти за реалізоване майно на власний рахунок не отримує і з цього рахунку не виплачує.

Таким чином товарна біржа в Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб” за ознаками, які наведені в Законі України “Про товарну біржу” податковим агентом не визначена, оскільки  посередницьку діяльність в договорах укладених на біржі не здійснює.

Відповідно до статей 1000,1011 Цивільного кодексу України посередник – це повірений по договору доручення, який зобов'язаний вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, чи комісіонер за договором комісії, який зобов'язаний за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

З огляду на наявні в матеріалах справи біржові угоди, товарна біржа в даних угодах не виступала ні повіреним, ні комісіонером, доходи фізичним особам не виплачувала, оскільки ці доходи були виплачені представниками (повіреними) покупця, відповідно товарна біржа не мала можливості та не повинна була утримувати податок з доходів фізичних осіб.

За викладених обставин, господарський суд погоджується з твердженням позивача, що при посвідченні угод купівлі-продажу рухомого майна товарна біржа не є податковим агентом, а тому не може нести відповідальність відповідно до норм пункту 17.2 статті 17, пункту 20.2 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Господарський суд вважає безпідставним посилання Олександрійської ОДПІ в акті перевірки від 26.03.2007 р. на Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів та самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. №1388 щодо визначення оціночної вартості транспортного засобу спеціалістом, якій пройшов відповідну підготовку у встановленому порядку і має відповідні документи.

Товарна біржа на підставі статей 278, 279 Господарського кодексу України надає послуги в укладанні біржових угод, а не реєстрації транспортних  засобів. Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.

Згідно статті 2 Закону України “Про товарну біржу”, товарна біржа здійснює свою діяльність за принципом застосування вільних цін.

За нормою статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.  

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона продавець передає або зобов'язується передати майно у власність іншій стороні покупцю, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Отже і податок сплачується з суми договору, а не з оціночної вартості майна, на якій наполягає відповідач при розрахунку податкового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладені обставини справи, норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Враховуючи повноваження суду  при вирішенні справи, визначені ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд задовольняє  вимоги позивача про  визнання нечинним пункту 1 висновків акту № 81/23-10-30225321 від 26.03.2007 року "Про результати планової перевірки універсальної товарної біржи "Партнер" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року" та визнання протиправним  і скасування податкового повідомлення рішення  № 0000611710/0 від 05.04.2007 року, складеного на підставі висновків акту   81/23-10-30225321 від 26.03.2007 року про донарахування універсальній товарній біржі "Партнер" податку з доходів фізичних осіб за актом перевірки       № 81/23-10-30225321 від 26.03.2007 року на суму 24027 грн. 07 коп. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 48054 грн. 14 коп.

Судові витрати у даній справі присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 162, 163, 167, 186, 254, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                         П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним пункт 1 висновків акту № 81/23-10-30225321 від 26.03.2007 року "Про результати планової перевірки універсальної товарної біржи "Партнер" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення              № 0000611710/0 від 05.04.2007 року складене на підставі висновків акту             № 81/23-10-30225321 від 26.03.2007 року про донарахування універсальній товарній біржі "Партнер" податку з доходів фізичних осіб за актом перевірки       № 81/23-10-30225321 від 26.03.2007 року на суму 24027 грн. 07 коп. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 48054 грн. 14 коп.

Стягнути із Державного бюджету України (УДК у  м. Кіровограді, р/р 31115095700002 в ГУДКУ у Кіровоградській області,  МФО 823016, код 24145329) на користь універсальної товарної біржи "Партнер" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 51, ідентифікаційний код - 30225321) - 3 грн. 40 коп. судових витрат.

Після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву  про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала не набрала законної сили.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня виготовлення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

  О.Б. Шевчук

Дата виготовлення постанови

в поному обсязі: 05.11.2007 р., 10:00