Ухвала

від 29.03.2023 по справі 757/11319/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11319/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: не з`явився,

власника майна: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000530 від 16.06.2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 21.03.2023 року під час проведення обшуку автомобіля марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , а саме:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 ;

ключі запалення від автомобіля BMW, моделі X4, д.н.з. НОМЕР_1 ;

автомобіль марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2022 року за № 12022000000000530 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 260 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 шляхом здійснення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами окупаційної влади фінансує діяльність збройних формувань, створення яких не передбачено законами України.

Установлено, що ОСОБА_5 залучившись підтримкою посадовців окупаційної влади, домовився про стале функціонування суб`єктів господарювання та посприяв в отриманні ліцензії на здійснення діяльності на території так званих «ДНР» та тимчасово окупованої території АР Крим.

При цьому, ОСОБА_5 , будучи власником ряду підприємств ТОВ «Торговий дім «Завод метизних виробів» (код ЄДРПОУ 39854592), ТОВ «Укрспецстрой» (код ЄДРПОУ 31366140), ТОВ «Дорбудфінанс» (код ЄДРПОУ 41297388), ТОВ «Аветерра» (код ЄДРПОУ 39165774), ТОВ «ДКСУ Укренергочормет» (код ЄДРПОУ 32270936), надає допомогу представникам окупаційної влади у виведені коштів у тіньовий сектор економіки, які в подальшому спрямовуються на власні потреби та матеріальну підтримку незаконних збройних формувань, зокрема у ході ведення господарської діяльності вказаними товариствами сплачуються податки до так званого «Міністерства органів доходів і зборів «ДНР».

В результаті організованої фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств на окупованих територіях Донецької області та АР Крим до бюджету так званих республік надходять податки, які в подальшому можуть спрямовуватися, в тому числі, на утримання незаконно створених воєнізованих угрупувань, що протистоять ЗСУ на Сході та Півдні України.

Таким чином, ОСОБА_5 , здійснюючи господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами окупаційної влади та суб`єктами господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях Донецької області та АР Крим створює додаткові канали фінансування збройних формувань.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що безпосередньо до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_5 , який користується автомобілем марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 .

Під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 21.03.2023 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2023 року, проведено обшук у вищевказаному автомобілі, в ході якого вилучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 ; ключі запалення від автомобіля BMW, моделі X4, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

Вказаний транспортний засіб постановою слідчого від 21.03.2022 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022000000000530 від 16.06.2022 року.

Враховуючи, що вилучене під час обшуку майно має доказове значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, оскільки містить на собі відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому має ознаки речових доказів, прокурор просить накласти арешт на зазначене майно.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

В судове засідання прокурор не з`явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій підтримав вимоги клопотання з викладених у ньому підстав, просив їх задовольнити.

В судове засідання представник власника майна не з`явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, а також письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення представник власника майна вказує, що власником вилученого транспортного засобу є ОСОБА_6 , який набутий нею у встановленому законом порядку; остання не має жодного відношення до кримінального провадження. Крім того, доводи прокурора щодо причетності ОСОБА_5 до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами. Таким чином, вилучений транспортний засіб не відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, зокрема, не є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та, як наслідок, не може бути об`єктом кримінальних протиправних дій. Накладення арешту на вищевказане майно є неспівмірним з завданням кримінального провадження та порушує права власника майна.

Оскільки, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття прокурора та власника майна в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя визнав можливим розглянути клопотання за відсутності учасників провадження.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеномуц до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2022 року за № 12022000000000530 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 260 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 шляхом здійснення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами окупаційної влади фінансує діяльність збройних формувань, створення яких не передбачено законами України.

Під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні 21.03.2023 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2023 року, органом досудового розслідування проведено обшук автомобіля марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , під час якого вилучене: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 ; ключі запалення від автомобіля BMW, моделі X4, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

Постановою Старшого слідчого групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 21.03.2023 року вилучений під час обшуку транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022000000000530 від 16.06.2022 року.

Прокурор вказує, що з метою забезпечення збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на вилучене в ході обшуку майно.

Відповідно до ст. 131 КПК України, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, на правову підставу для звернення з клопотанням прокурор посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, згідно якого арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що майно, вилучене під час обшуків, є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх вчинення, набуте злочинним шляхом чи використовувалось під час вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 260 КК України, з наданих слідчому судді матеріалів провадження не вбачається.

Більш того, визнаючи майно у постанові від 21.03.2023 року речовими доказами у кримінальному провадженні, прокурор не вказав, якому із критеріїв ст. 98 КПК України вони відповідають, що свідчить про формальне винесення вказаної постанови, не визначившись, яке саме доказове значення може мати майно для даного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 260 КК України.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин не можливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Так, визнаючи майно речовим доказом у даному кримінальному провадженні слідчий взагалі не визначив критеріїв, якими би відповідало це майно в якості речових доказів, та не визначив порядку їх зберігання у відповідності до ст. 100 КПК України.

При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує мету накладення арешту, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за ч. 3 ст. 260 КК України, а також ту обставину, що повідомлення про підозру нікому не вручено та вищевказаний автомобіль не є предметом злочину. Крім того, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 , яка, як вбачається з наданих матеріалів клопотання, жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000530 від 16.06.2022 року, не має.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Вказане вище свідчить, що всупереч доводам прокурора, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна і при вказаних обставинах явно порушуватиметься справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як визначено у ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про арешт майна необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000530 від 16.06.2022 року, - відмовити.

Зобов`язати Прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні № 12022000000000530 від 16.06.2022 року повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або власнику майна ОСОБА_4 , майно, вилучене 21.03.2023 в ході обшуку автомобіля марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , а саме:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 ;

ключі запалення від автомобіля BMW, моделі X4, д.н.з. НОМЕР_1 ;

- автомобіль марки BMW, модель X4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1