Рішення

від 20.03.2023 по справі 910/332/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2023Справа № 910/332/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медінк 2020»доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»простягнення 838 663,13 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Талалаєв С.В.від відповідача:Бортник Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінк 2020» (надалі - ТОВ «Медінк 2020») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (надалі - ПАТ «СК «Уніка») про стягнення 838 663,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із виплати страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування майна №011118/2001/0000001 від 01.11.2020, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 743 741,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 189,18 грн., 3% річних у розмірі 19 059,60 грн. та інфляційних у розмірі 52 673,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що обґрунтований розмір страхового відшкодування в сумі 756 259,00 грн. було визначено на підставі звіту про вартість майнового збитку та повністю сплачено позивачу. Натомість, відповідач ставить під сумнів правильність та вірність наданого позивачем в якості доказу висновку експерта №813/12/2021, складеного 10.12.2021 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, на підставі якого розраховані позовні вимоги у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

12.01.2023 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи разом із листом №19109/22-43 від 03.01.2023, в якому зазначено про залишення ухвали суду від 22.06.2022 без виконання з огляду на несплату вартості експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 27.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2023.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

У судовому засіданні 20.03.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЛАТА-Т» (орендодавець) та ТОВ «Медінк 2020» (орендар) було укладено договір оренди №21-08-2020/1, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) на строк та на умовах даного договору частину об`єкта площею 724,00 кв.м, що розташований на 4 поверсі у будинку №32-В по вул. Глибочицька у м. Києві згідно плану.

01.11.2020 між ПАТ «СК «Уніка» (страховик) та ТОВ «Медінк 2020» (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування майна №011118/2001/0000001 (надалі - «Договір»), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням майном, що застраховано за цим договором, а саме будівля/споруда/приміщення із внутрішнім оздобленням загальною площею 724 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 32-В.

Відповідно до п. 5 Договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), а саме: пожежа (в т.ч. підпал), удар блискавки, падіння літаючих апаратів; вибух; шторм, ураган, буря, смерч, шквал; злива, сильний дощ; сильний снігопад, налипання снігу, обмерзання, тиск снігового покрову; схід лавини; обвал, обвал скельної породи, каменепад, селевий потік; зсув, просідання ґрунту; повінь, паводок, водопілля; землетрус; град; протиправні дії третіх осіб: крадіжка зі зломом, грабіж, розбій; протиправні дії третіх осіб, що направлені на пошкодження або знищення застрахованого майна, хуліганства, вандалізму; пошкодження водою внаслідок аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і підключених до них побутових пристроїв; проникнення води чи інших рідин із сусідніх приміщень; спрацьовування систем пожежогасіння.

Пунктом 12 Договору визначено строк його дії з 02.11.2020 по 01.11.2021.

16.02.2021 відбувся факт настання страхового випадку, а саме затоплення застрахованого приміщення, про що позивач повідомив відповідача.

16.02.2021 та 03.03.2021 представником відповідача було проведено огляд майна та складено відповідні акти, якими зафіксовано пошкодження оздоблення застрахованого приміщення.

Вподальшому відповідачем замовлено у ТОВ «АЙ ЕКСПЕРТ» незалежну оцінку вартості майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 32-В, 4 поверх.

Вказаним товариством було складено звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитку №17/0421 від 07.04.2021, відповідно до якого визначено його розмір - 766 259,00 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування майна №011118/2001/0000001 від 01.11.2020 відповідачем сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 756 259,00 грн. (за вирахуванням франшизи).

В той же час, позивач не погоджується із проведеним розрахунком та вважає, що є підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 743 747,00 грн., оскільки розмір завданої позивачу шкоди становить 1 537 029,00 грн. На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта №813/12/2021, складений 10.12.2021 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача різниці суми страхового відшкодування, що мала бути сплачена останнім внаслідок настання страхового випадку за Договором.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містить частина перша статті 354 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В силу статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом раніше, за змістом п. 5 Договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодо набувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна, в тому числі, в результаті проникнення води чи інших рідин із сусідніх приміщень.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується представниками сторін, що 16.02.2021 відбувся факт настання страхового випадку, а саме затоплення застрахованого приміщення, про що уповноваженими представниками відповідача були складені відповідні акти.

Відповідач не заперечує обставини настання страхового випадку та на виконання умов Договору замовив у ТОВ «АЙ ЕКСПЕРТ» незалежну оцінку вартості майнового збитку, завданого позивачу, за наслідками якого складено звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитку №17/0421 від 07.04.2021, відповідно до якого визначено його розмір - 766 259,00 грн.

За вирахуванням суми франшизи (10 000,00 грн.) відповідачем було сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 756 259,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №223647 від 31.05.2021.

02.09.2021 між ТОВ «Медінк 2020» як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» як виконавцем було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами надати за завданням замовника послуги проведення будівельно-технічної експертизи та оформлення висновку експерта (заява вхід. №01/02/09 від 02.09.2021), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги згідно рахунку у строки та на умовах, встановлених цим договором.

Зокрема, позивач просив вказану експертну установу провести експертизу і скласти висновок експерта щодо наступних питань:

- чи фактично виконувались ремонтно-будівельні роботи по усуненню недоліків залиття в приміщеннях 4-го поверху, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 32-В, перелік та обсяги яких зазначені в розрахунку вартості виконання ремонтно-будівельних робіт, завіреного штампом та підписом ФОП Хміль С.В., або актах приймання виконаних робіт (у разі їх складання)?

- яка вартість фактично виконаних робіт по усуненню наслідків залиття в приміщеннях 4-го поверху, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 32-В згідно цін, що представлені на ринку послуг з використання ремонтно-будівельних робіт станом на дату проведення дослідження?

- який розмір завданої матеріальної шкоди заподіяної наслідками залиття приміщень 4-го поверху, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 32-В, що відбулося 16.02.2021, враховуючи виконані ремонтно-будівельні роботи, що вказані в рахунку вартості виконання ремонтно-будівельних робіт, завіреного штампом та підписом ФОП Хміль С.В. або актах приймання виконаних робіт (у разі їх складання)?

За наслідками проведення будівельно-технічної експертизи було складено висновок експерта №813/12/2021 від 10.12.2021, відповідно до якого експертом зроблені наступні висновки:

- встановити повний перелік виконаних ремонтно-будівельних робіт та їх обсяги по усуненню наслідків залиття в приміщеннях №№6-21 групи 205 по вул. Глибочицькій, 32-В в м. Києві не вбачається за можливе, у зв`язку з усуненням наслідків залиття на дату проведення дослідження а також відсутністю інформації в наданих дослідженнях: щодо повного переліку приміщень, в яких відбулося залиття; повного переліку та обсягів виявлених дефектів. Разом з тим порівняні наданих на дослідження матеріалів, а також результатів проведення обстеження встановлено, що роботи, вказані в акті від 20.08.2021 №1 виконаних робіт, є фактично виконаними в приміщеннях №№6-21 групи №205 по вул. вул. Глибочицькій, 32-В в м. Києві, а обсяги вказані в акті від 20.08.2021 №1 виконаних робіт не перевищують фактично влаштованих робіт в даних приміщеннях, окрім робіт виділених в таблиці №4;

- вартість фактично виконаних робіт по усуненню наслідків залиття, що відбулося 16.02.2021 в приміщеннях №№6-21 групи 205 четвертого поверху по вул. Глибочицькій, 32-В в м. Києві, враховуючи виконані ремонтно-будівельні роботи, що вказані в розрахунку вартості виконання ремонтно-будівельних робіт враховуючи акт від 20.08.2021 №1 виконання робіт, в цінах на дату проведення дослідження, становить 1 614 601,50 грн.;

- вартість завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття приміщень №№6-21 групи 205 четвертого поверху по вул. Глибочицькій, 32-В в м. Києві, що відбулося 16.02.2021, враховуючи виконані ремонтно-будівельні роботи, які вказані в акті від 20.08.2021 №1 виконання робіт становить 1 537 029,05 грн.

На переконання позивача, вказаним висновком було встановлено розмір фактично завданих збитків внаслідок настання страхового випадку у розмірі 1 537 029,05 грн., а оскільки страхова сума за Договором становить 1 500 000,00 грн., відповідач має сплатити позивачу різницю між фактично завданою шкодою (в межах страхової суми) та фактично виплаченим відшкодуванням, що становить 743 474,00 грн.

Суд критично оцінює вказаний висновок експерта та не вважає його належним та допустимим доказом, що встановлює розмір шкоди, завданої внаслідок настання спірного страхового випадку, з огляду на наступне.

По-перше, зроблені у ньому висновки ґрунтувалися на актах від 20.08.2021 №1 та від 15.09.2021 №2 виконання робіт, складених ФОП Хміль С.В., тобто документах, які були створені вже після виплати відповідачем суми страхового відшкодування за Договором та більш ніж через пів року від дати настання страхового випадку.

По-друге, розрахунок вартості завданої матеріальної шкоди у вказаному висновку відбувалася станом на момент проведення дослідження, а не станом на момент настання страхового випадку.

По-третє, позивачем надано на дослідження технічний паспорт приміщень за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 32-В, третього поверху, в той час як оцінка завданих позивачу збитків внаслідок настання страхового випадку проводилася приміщень четвертого поверху, що є об`єктом оренди за договором №21-08-2020/1 від 21.08.2020.

Більш того, вказаний висновок не є висновком експерта, складеним на замовлення сторони у справі, в розумінні приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому висновку експерта не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

У зв`язку з викладеними обставинами, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

12.01.2023 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи разом із листом №19109/22-43 від 03.01.2023, в якому зазначено про залишення ухвали суду від 22.06.2022 без виконання з огляду на несплату позивачем вартості експертизи.

Тобто, судова експертиза у даній справі, необхідність проведення якої було встановлено в ухвалі суду від 22.06.2022, не була проведена у зв`язку з невиконанням позивачем вимог такої ухвали щодо попередньої оплати вартості експертизи.

При цьому, на запитання суду в судовому засіданні 27.02.2023 про необхідність проведення судової експертизи представник позивача повідомив суд, що така необхідність відсутня.

Таким чином, внаслідок бездіяльності самого позивача, належний доказ в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, який би зміг підтвердити розмір завданої матеріальної шкоди, заподіяної наслідками залиття приміщень 4 поверху в будинку №32-В по вулиці Глибочицька у місті Києві, що відбулося 16.02.2021, в матеріалах справи відсутній.

Жодних інших доказів на підтвердження іншого розміру завданої шкоди, ніж розрахованої відповідачем у звіті про незалежну оцінку вартості майнового збитку №17/0421 від 07.04.2021, в матеріалах справи не міститься.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами існування у відповідача грошового зобов`язання зі сплати вартості страхового відшкодування у розмірі 743 741,00 грн., а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, оскільки вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 189,18 грн., 3% річних у розмірі 19 059,60 грн. та інфляційних у розмірі 52 673,35 грн. є похідними від вимоги про стягнення суми основної заборгованості, такі вимоги також не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування сторін залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінк 2020» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.04.2023.

Суддя В.П. Босий