Рішення

від 03.04.2023 по справі 914/3283/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 Справа № 914/3283/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Компані», с. Зимна Вода,

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», м. Львів

про стягнення заборгованості.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Компані» до Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 26.12.2022 відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 06.03.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 20.03.2023. В судовому засіданні 20.03.2023 оголошено перерву до 03.04.2023. Сторони явку уповноважених представників в судове засідання 03.04.2023 не забезпечили. Представник відповідача подав клопотання про відкладення, оскільки задіяний в іншому судовому засіданні. Належних доказів на підтвердження вказаних обставин не представлено.

Представник позивача подав клопотання вх. №8254/23 від 03.04.2023 про повернення на стадію підготовчого провадження з метою залучення третьої особа та клопотання вх. № 1338/23 від 03.04.2023 про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 03.04.2023 в задоволенні вказаних клопотань позивача відмовлено.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, суд прийшов до обґрунтованого переконання про прийняття рішення по справі.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору №43142150-ТП про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.11.2019 у зв`язку з чим виникла заборгованість з оплати послуг в розмірі 1 162 034,28 грн.

Вказана заборгованість підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, товарно транспортними накладними та актами надання послуг.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за його бухгалтерськими даними неоплаченими залишаються кошти на суму 1 085 390,10 грн.

Відповідно до результатів ревізії Західного офісу Держаудитслужби неоплаченими залишаються кошти в розмірі 966 937,10 грн.

Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не виконано норми п.п. 2.2.5 Договору, що дає право затримати оплату або не оплачувати послуги.

Також відповідач стверджує, що кошти за послуги оплачуються з бюджету, а не коштів підприємства, тобто без надходження відшкодування з бюджету Відповідач не може оплатити послуги.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Львівським комунальним підприємством Транспортна фірма Львівспецкомунтранс (далі - Відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю МС-Компані (далі - Позивач) уклали Договір №43142150-ТП про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.11.2019. Відповідно до п.1.1. даного Договору Замовник (Відповідач) зобов`язується надавати для перевезення вантажі - тверді побутові відходи (насипом), а Перевізник (Позивач) приймати їх об`ємом (масою), згідно із Заявками Замовника, зважувати вантаж за власний кошт, доставляти за вказаним маршрутом до пункту призначення у встановлений в Заявці термін і час та передавати отримувачеві (розвантажити у пункті призначення).

Відповідно до акту взаємних розрахунків між ТОВ МС-Компані та ЛКП Транспортна Фірма Львівспецкомунтранс, який сформований за період з 01.12.2019 по 30.11.2021, борг ЛКП Транспортна Фірма Львівспецкомунтранс склав 1 212 034,28 грн. Вказаний акт звірки підписаний сторонами.

Відповідно до акту взаємних рохрахунків між ТОВ МС-Компані та ЛКП Транспортна фірма Львівспецкомунтранс, станом на 28.07.2022, борг ЛКП Транспортна фірма Львівспецкомунтранс складає 1 162 034,28 грн. Даний акт підписаний сторонами

21 грудня 2021 року ТОВ МС-Компані надіслали відповідачу письмову претензію із вимогою відшкодувати борг за виконані транспортні послуги, а саме перевезення твердих побутових відходів (насипом).

Відповідно до п. 1.4. Договору №43142150-ТП про перевезення вантажів автомобільним транспортом договірна ціна транспортних послуг розраховується на підставі граничної вартості перевезення побутових відходів, затвердженої рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.07.2016 №524 і становить 15 (п`ятнадцять) гривень з ПДВ за один кілометр пробігу. Відповідно додатку до даного рішення гранична вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробігу транспортного засобу (вантажопідйомність понад 10 т), залученого на підставі договору про перевезення становить 15,00 грн (з ПДВ).

Матеріали справи містять акти наданих послуг та товарно-транспортні накладні, які підписані сторонами. Акти наданих послуг містять пройдений транспортними засобами кілометраж.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №5163 від 20.06.2019 Про затвердження Програми відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів відшкодування додаткових витрат виконавцям послуг з вивезення побутових відходів здійснюється у межах його фактичних витрат на вивезення твердих побутових відходів з м. Львова та населених пунктів, які входять до складу Львівської міської територіальної громади, на полігони захоронення побутових відходів, сміттєспалювальні, переробні підприємства тощо, інші ніж Львівський міський полігон твердих побутових відходів, який обслуговує ЛКП Збиранка.

Розрахунки, відповідно до цієї Програми, на відшкодування додаткових витрат проводяться щодекадно. Для відшкодування фактичних додаткових витрат перевізник у дводенний термін після закінчення декади подає департаменту з питань поводження з відходами:

1. Розрахунок відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів.

2. Реєстр товарно-транспортних накладних та їх належним чином завірені копії.

3. Рахунок на оплату.

4. Акт відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів.

Як наслідок, ціна Договору визначалася як добуток відстані перевезення ТПВ, отриманої із ТТН перевізників, та тарифу 15 грн. за один кілометр відстані вивезення ТПВ, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 01.07.2016 № 524.

Ціна у договорі визначена на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.07.2016 № 524, яким було затверджено граничну вартість перевезення твердих побутових відходів на один кілометр додаткового пробігу транспортного засобу.

Львівською міською радою 21.06.2016 прийнято рішення № 455 «Про відшкодування додаткових витрат на вивезення та захоронення побутових відходів».

У п. 2.1. рішення Львівської міської ради від 21.06.2016 № 455 «Про відшкодування додаткових витрат на вивезення та захоронення твердих побутових відходів» (зі змінами) встановлено, що у вартість послуг з вивезення побутових відходів (збирання та перевезення) для виконавців послуг з вивезення побутових відходів тимчасово протягом червня-серпня 2016 року додатково включається вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробігу транспортного засобу для всіх категорій споживачів, при цьому фактична вартість 1 км додаткового пробігу транспортного засобу не може перевищувати граничної вартості, передбаченої у додатку до цього рішення.

У додатку до вказаного рішення Львівської міської ради затверджено граничну вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробігу транспортного засобу для всіх категорій споживачів. Зокрема, для ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» затверджено граничну вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробігу транспортного засобу підприємства у розмірі 10,36 грн (з ПДВ) та граничну вартість перевезення побутових відходів, розрахована на 1 км додаткового пробігу транспортного засобу (вантажопідйомністю понад 10 т), залученого на підставі договору про перевезення у розмірі 15,00 грн (з ПДВ).

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, ЄСПЛ, 06.12.2007).

Частиною 2 ст. 4 П ІК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх

порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосудця, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 П ІК України).

Предметом доказування у цій справі є доведення заборгованості за договором у зв`язку з наданням послуг позивачем відповідачеві, тобто підтвердження першим понесених витрат на перевезення твердих побутових відходів.

У ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново - господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарський договір є особливим видом цивільно-правових договорів, який відрізняється тим, що його сторонами є суб`єкти господарювання в межах своєї господарської діяльності. Віднесення договору до господарських має важливе значення, оскільки до таких договорів, крім загальних положень цивільного законодавства, застосовуються також спеціальні вимоги, передбачені Господарським кодексом України. Тому укладення господарського договору потребує додаткового звернення до вимог Господарського кодексу України та інших актів, що регулюють діяльність господарюючих суб`єктів.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

20.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю МС - Компані та Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (перевізник) укладено договір № 43142150-ТП про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до пункту 3.2. Замовник перевіряє відповідність поданих документів, у випадку відсутності зауважень чи претензій, підписує їх та передає примірник Акту про надані послуги перевізнику (позивачу). Замовник копії належним чином оформлених документів подає до уповноваженого органу з метою отримання відшкодування витрат на вивезення побутових відходів у порядку встановленому рішенням компетентних органів та після надходження коштів оплачує вартість наданих послуг.

Отже, сторони погодили предмет договору - надання послуг перевезення та перевантаження твердих побутових відходів.

Перевезення та перевантаження належать до послуг, як виду діяльності (гл. 63 Цивільного кодексу України). Зокрема, відповідно до КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» включає перевезення відходів без діяльності щодо їх збирання або утилізації.

Ціна у договорі може бути виражена по-різному, оскільки з огляду на вид послуги сторони на момент укладання договору не можуть визначити точну ціну.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами (ст. 192 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

У ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, у тому числі, шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання граничних цін.

Отже, ціна у договорі може бути визначена як у фіксованій сумі, так і як змінна величина.

При цьому суб`єкти господарювання у своїй діяльності використовують вільні та державні регульовані ціни (ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Договір з вивезення відходів містить в собі елементи договору про надання послуг, договору перевезення та транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 326 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Сторони даного договору не визначили кількості послуг з огляду на об`єктивні обставини - на дату укладення договору жодна зі сторін не могла передбачити кількості необхідних транспортних послуг.

При цьому, у взаємозв`язку даного договору, звичаю ділового обороту, що склався між контрагентами, та рішення виконавчого комітету № 455, - для розрахунку кожної конкретної суми, яка підлягала б виплаті відповідачем позивачу, сторони застосовували відстань перевезення та затверджений тариф (для міжміських перевезень транспортними засобами вантажопідйомністю понад 10 тонн такий становив 15 грн. за один кілометр разом з ПДВ).

Відстань перевезення, як розрахункова величина містилась у реєстрі товарно - транспортних накладних.

Враховуючи наведене, плата за договором транспортного експедирування твердих побутових відходів з м. Львова здійснюється за регульованою ціною (тарифом затвердженим рішенням Львівської міської ради від 21.06.2016 № 455).

В якості підстави позову, позивач зазначив заборгованість по договору 43142150-ТП про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.11.2019. Матеріалами справи підтверджена заборгованість на загальну суму 1 085 390,10 грн. В якості підтвердження заборгованості суд бере до уваги підписані сторонами акти наданих послуг та товарно транспортні накладні.

В силу п. 3.2 Договору у випадку відсутності зауважень та претензій передає замовник примірник Акту про надані послуги Перевізникові. Оскільки такий передано позивачу по справі та підписано, суд робить закономірний висновок, що послуги по Договору №43142150-ТП надані, а документи відповідають необхідним критеріям. Крім того, факт надання послуг підтвердив представник відповідача в судовому засідання. Наявність заборгованості відповідачем зазначається у відзиві на позовну заяву. В силу підписання актів наданих послуг, відповідач прийняв надані послуги та на підставі п. 3.2 повинен належним чином оформлені документи подати до уповноваженого органу з метою відшкодування витрат.

Твердження відповідача про відсутність GPS - трекерів, в якості підстави для затримання оплати чи відсутності оплати наданих послуг, судом не беруться до уваги, оскільки відповідач прийняв надані послуги, підтвердженням чого є підписання актів наданих послуг.

Результати перевірки та висновки з актів ревізії Західного офісу Держаудитслужби, як підстава для обґрунтування заборгованості по договору, є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати.

Аудиторський акт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторський звіт не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Аудиторський акт вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним, в межах своєї компетенції, відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому законом порядку, а не для встановлення певного зобов`язання в межах господарсько-правових відносин.

Аудиторський акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, роботи (діяльність) яких перевірялися.

Аудиторський акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка аудиторського звіту, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні відповідного спору щодо оскарження, зокрема, дій чи рішення контролюючого органу.

До того ж аудиторський акт не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт має оцінюватись у сукупності з іншими доказами.

Сам по собі аудиторський акт не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів отриманих на виконання договірних відносин.

Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Суд вважає, що обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.

Крім того, суд зазначає, що за умови існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, стороною якого Західний офіс Держаудитслужби не є, то посилання позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, на акт який був складений в односторонньому порядку в ході проведення аудиту (без належного повідомлення та залучення підрядника до обстеження, - доказів на підтвердження зворотнього позивачем не надано), є неправомірними. Як вже зазначено вище в рішенні, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволення на підставі договору №43142150-ТП від 20.11.2019 в розмірі 1 085 390,10 грн. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити. Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості звертатися з позовом до суду про стягнення заборгованості, що виникла на іншій підставі та в інший спірний період та доводити її наявність відповідними обставинами та доказами.

Судові витрати в розмірі судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача по справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства Транспортна фірма Львівспецкомунтранс (ЄДРПОУ 03348465 адреса: 79019, місто Львів, вулиця Жовківська, 18) заборгованість по договору №43142150-ТП про перевезення вантажів автомобільним транспортом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МС-Компані (ЄДРПОУ 43142150, адреса: Львівська область, Пустомитівський район, вулиця Бічна Суховольська, 1-Б) в сумі 1 085 390,10 грн. та судовий збір 16 280,85 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.04.2023.

Суддя Горецька З.В.