Рішення

від 04.04.2023 по справі 918/210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/210/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфермет"

простягнення 64 180,48 грн. штрафних санкцій

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від Рівненської АЕС - Годицький А.І.

від ТОВ "Інтерфермет"- не з`явився.

Суть спору:

Державне підприємство "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфермет" про стягнення 64 180,48 грн., з яких 34 883,52 грн. штрафу та 29 296,96 грн. пені.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договорів поставки №53-122-01-21-10453 від 09.03.2021 та №53-122-01-21-10720 від 05.05.2021, а саме відповідач несвоєчасно здійснив поставку товару позивачу. Посилаючись на пункти 3.1., 9.1. Договорів, ст. ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232, 271 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 663, 712, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 20, 46, 129, 162, 171, 176, 180, 232 ГПК України, позивач нарахував штраф та пеню.

Позивач просив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, вимог не заперечив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/210/23, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на 04 квітня 2023 р. на 10:20 год.

Від представника Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій просить суд надати можливість представнику приймати участь у судовому засіданні по справі №918/210/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/210/23 задоволено.

Представник відповідача до суду 04.04.2023 не прибув.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За наведеного суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №918/210/23 без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

04 квітня 2023 року представник Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надав пояснення з приводу предмету спору. Підтримав позиції, викладені у його заяві по суті справи.

Суд дослідив письмові докази, які містяться у справі.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

09 березня 2021 року Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" (Постачальник, відповідач) укладено договір поставки №53-122-01-21-10453 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору) (а.с. 5-7).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 518 400,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в строк по 26.04.2021 року. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".

Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного договору), на момент поставки залишковий гарантійний термін зберігання або термін придатності має складати 70% та більше від гарантійного строку або терміну придатності з дня виробництва продукції.

Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) (ВК-2) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.

Відповідно до п. 8.4. Договору сторони погодили, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Пунктом 9.1. Договору передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 12.1. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2021 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на суму 127 903,84 грн яка була проведена у межах встановлених строків.

Разом з тим, в порушення умов договору, поставка продукції була здійснена ТОВ "ІНТЕРФЕРМЕТ" з простроченням:

- 26.04.2021 р. за видатковою накладною № 0426/002 від 26.04.2021 на суму 20 198,40 грн;

- 28.05.2021 р. за видатковою накладною № 0526/002 від 28.05.2021 на суму 5 078,40 грн;

- 28.05.2021 р. за видатковою накладною № 0526/001 від 28.05.2021 на суму 23 044,80 грн;

- 18.06.2021 р. за видатковою накладною № 0426/001 від 26.04.2021 на суму 390 887,04 грн;

- 22.07.2021 р. за видатковою накладною № 0720/002 від 02.07.2021 на суму 38 367,36 грн;

- 12.08.2021 р. за видатковою накладною № 0809/001 від 12.08.2021 на суму 40 824,00 грн.

ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" було направлено на адресу ТОВ "ІНТЕРФЕРМЕТ" претензію № 19349/001-юр від 23.12.2022, яка була повернута підприємством поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

05 травня 2021 року Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" (Постачальник, відповідач) укладено договір поставки №53-122-01-21-10720 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору) (а.с. 20-22).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 70 486,68 гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в строк по 26.05.2021 року. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".

Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного договору).

Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) (ВК-2) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.

Відповідно до п. 8.4. Договору сторони погодили, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Пунктом 9.1. Договору передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 12.1. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2021 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на суму 70 486,68 грн яка була проведена у межах встановлених строків.

Разом з тим, в порушення умов договору, поставка продукції була здійснена ТОВ "ІНТЕРФЕРМЕТ" з простроченням:

- 02.06.2021 р. за видатковою накладною № 0602/001 від 02.06.2021 на суму 70 352,28 грн;

- 03.08.2021 р. за видатковою накладною № 0720/001 від 22.07.2021 на суму 134,40 грн.

ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" було направлено на адресу ТОВ "ІНТЕРФЕРМЕТ" претензію № 19306/001-юр від 23.12.2022, яка була повернута підприємством поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Зважаючи на умови пункту 9.1 договору, ВП "РАЕС" нарахував пеню за прострочення поставки, яка складає 29 296,96 грн. та штраф 34 883,52 грн. Загальна сума пені та штрафу складає 64 180,48 грн.

Сторони погодили у пункті 9.2. що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1 договору становить 2 (два) роки.

Пунктом 9.4 договору передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 9.1 Договорів поставки № 53-122-01-21-10453 від 09.03.2021 р., № 53-122-01-21-10720 від 05.05.2021 р. передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Умовами пункту 3.1. Договору поставки № 53-122-01-21-10453 від 09.03.2021 р., передбачено, що продукція поставляється Постачальником Замовнику у строк по 26.04.2021 року, Договору поставки № 53-122-01-21-10720 від 05.05.2021 р. передбачено, що продукція поставляється Постачальником Замовнику у строк по 26.05.2021 року .

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено товар позивачу, однак із простроченням.

Зважаючи на умови пункту 9.1 договору, ВП "РАЕС" нарахував пеню за прострочення поставки, яка складає 29 296,96 грн. та штраф 34 883,52 грн. Загальна сума пені та штрафу складає 64 180,48 грн.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу та встановлено, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства, а також умовам Договору і є арифметично вірним.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Положення ст. 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за не доведено понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 50%, та стягнути з відповідача 14 648,48 грн. пені, 17 441,76 грн. штрафу.

В задоволенні позову в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 14 648,48 грн. пені, 17 441,76 грн. штрафу слід відмовити.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" підлягає задоволенню частково у розмірі 14 648 грн 48 коп. пені, 17 441 грн 76 коп. - штрафу. В частині стягнення 14 648 грн 48 коп. пені та 17 441 грн 76 коп. штрафу слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" сплатило 2 684,00 грн. судового збору за подання позову. Інших витрат заявлено не було.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, сума судового збору, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" має відшкодувати Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" за подання позову становить 2 684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" (84301, місто Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 40А, кв. 4, код ЄДРПОУ 40354429) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська обл. м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) - 14 648 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 48 коп. пені, 17 441 (сімнадцять тисяч чотириста сорок одну) грн. 76 коп. - штрафу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 14 648 грн. 48 коп. пені, 17 441 грн. 76 коп. - штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06 квітня 2023 року.

Суддя Бережнюк В.В.