Постанова

від 24.07.2023 по справі 918/210/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Справа № 918/210/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 04.04.23р. суддею Бережнюк В.В. о 12:08 у м.Рівному, повний текст складено 06.04.23р. у справі № 918/210/23

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфермет"

про стягнення 64 180,48 грн штрафних санкцій

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфермет" про стягнення 64 180,48 грн, з яких 34 883,52 грн штрафу та 29 296,96 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договорів поставки №53-122-01-21-10453 від 09.03.2021 та №53-122-01-21-10720 від 05.05.2021, а саме відповідач несвоєчасно здійснив поставку товару позивачу. Посилаючись на пункти 3.1., 9.1. Договорів, ст. ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232, 271 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 663, 712, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 20, 46, 129, 162, 171, 176, 180, 232 ГПК України, позивач нарахував штраф та пеню.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.23 у справі №918/210/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 14 648 грн 48 коп. пені, 17 441 грн 76 коп. - штрафу та 2 684 грн 00 коп. судового збору. Ухвалено видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 14 648 грн 48 коп. пені, 17 441 грн 76 коп. - штрафу.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 526, 549, 530, 551, 626, 627, 628, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.179, 193, 216, 225, 230, 231, 233, 265 ГК України, постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, умови укладених договорів поставки, суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено товар позивачу, однак із простроченням. Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу встановлено, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства, а також умовам Договору і є арифметично вірним. Разом з тим, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 50%, відповідно стягненню з відповідача 14 648,48 грн пені, 17 441,76 грн штрафу.

Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2023 у справі № 918/210/23 в частині відмови у стягненні з ТОВ Інтерфермет на користь ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Рівненська АЕС 14 648,48 гривень пені і 17 441,76 гривень штрафу та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити повністю.

Вважає, що судом першої інстанції неправомірно зменшено розмір пені та штрафу, оскільки відповідачем таке клопотання про зменшення не заявлялося. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності підстав для такого зменшення. В обґрунтування своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 03.10.2019 у справі №914/2002/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18.

Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ Інтерфермет не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2023 у справі №918/210/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

09 березня 2021 року Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" (Постачальник, відповідач) укладено договір поставки №53-122-01-21-10453 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору) (а.с. 5-7).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 518 400,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в строк по 26.04.2021 року. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".

Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного договору), на момент поставки залишковий гарантійний термін зберігання або термін придатності має складати 70% та більше від гарантійного строку або терміну придатності з дня виробництва продукції.

Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) (ВК-2) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.

Відповідно до п. 8.4. Договору сторони погодили, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Пунктом 9.1. Договору передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 12.1. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на суму 127 903,84 грн яка була проведена у межах встановлених строків.

Разом з тим, в порушення умов договору, поставка продукції була здійснена ТОВ "ІНТЕРФЕРМЕТ" з простроченням:

- 26.04.2021 за видатковою накладною № 0426/002 від 26.04.2021 на суму 20 198,40 грн;

- 28.05.2021 за видатковою накладною № 0526/002 від 28.05.2021 на суму 5 078,40 грн;

- 28.05.2021 за видатковою накладною № 0526/001 від 28.05.2021 на суму 23 044,80 грн;

- 18.06.2021 за видатковою накладною № 0426/001 від 26.04.2021 на суму 390 887,04 грн;

- 22.07.2021 за видатковою накладною № 0720/002 від 02.07.2021 на суму 38 367,36 грн;

- 12.08.2021 за видатковою накладною № 0809/001 від 12.08.2021 на суму 40 824,00 грн.

ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" було направлено на адресу ТОВ "ІНТЕРФЕРМЕТ" претензію № 19349/001-юр від 23.12.2022, яка була повернута підприємством поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

05 травня 2021 року Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" (Постачальник, відповідач) укладено договір поставки №53-122-01-21-10720 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору) (а.с. 20-22).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 70 486,68 гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в строк по 26.05.2021 року. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".

Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного договору).

Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) (ВК-2) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.

Відповідно до п. 8.4. Договору сторони погодили, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Пунктом 9.1. Договору передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 12.1. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на суму 70 486,68 грн.

Разом з тим, в порушення умов договору, поставка продукції була здійснена ТОВ "ІНТЕРФЕРМЕТ" з простроченням:

- 02.06.2021 за видатковою накладною № 0602/001 від 02.06.2021 на суму 70 352,28 грн;

- 03.08.2021 за видатковою накладною № 0720/001 від 22.07.2021 на суму 134,40 грн.

ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" було направлено на адресу ТОВ "ІНТЕРФЕРМЕТ" претензію № 19306/001-юр від 23.12.2022, яка була повернута підприємством поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Зважаючи на умови пункту 9.1 договору, ВП "РАЕС" нарахував пеню за прострочення поставки, яка складає 29 296,96 грн та штраф 34 883,52 грн. Загальна сума пені та штрафу складає 64 180,48 грн.

Сторони погодили у пункті 9.2. що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1 договору становить 2 (два) роки.

Пунктом 9.4 договору передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.23 у справі №918/210/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 14 648 грн 48 коп. пені, 17 441 грн 76 коп. - штрафу та 2 684 грн 00 коп. судового збору. Ухвалено видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЕРМЕТ" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 14 648 грн 48 коп. пені, 17 441 грн 76 коп. - штрафу.

При цьому скаржник не погоджується із таким рішенням в частині зменшення розміру пені та штрафу на 50 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів переглядає оскаржене рішення лише в частині правомірності зменшення пені та штрафу на 50%.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

За змістом зазначених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

За наведеного, доводи скаржника про те, що відповідачем у суді першої інстанції не заявлялося клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відтак суд позбавлений права самостійно їх зменшити, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки, як зазначалося вище, суд може зменшити її розмір з власної ініціативи без наявності відповідного клопотання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.

Разом з тим, слід вказати, що положення ст. 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції не доведено понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

На переконання суду стягнення всієї заявленої суми штрафних санкцій є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.

Таким чином, зменшення розміру неустойки надасть відповідачу можливість розрахуватися з наявною кредиторською заборгованістю, продовжити свою господарську діяльність.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції зменшуючи розмір неустойки на 50% врахував, також, майнові інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 03.10.2019 у справі №914/2002/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, то вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці постанови прийнято за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судовими інстанціями, і за інших поданих сторонами та оцінених судом доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідні судові рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним зменшення розміру пені та штрафу на 50%, та відповідно стягнення з відповідача 14 648,48 грн пені, 17 441,76 грн штрафу, в решті позовних вимог про стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 04.04.23 у даній справі в оскарженій частині прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.23 у справі №918/210/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.23 у справі №918/210/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №918/210/23 повернути до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "24" липня 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.