Рішення

від 14.03.2023 по справі 921/543/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/543/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Фермерського господарства "УЛАР", вул. Шевченка, 498, с. Семенівка, Пустомитівськмий район, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛИУМ", вул. Танцорова, 14, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у розмірі 750 540,51 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: не з"явився.

від відповідача: не з"явився.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".

Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Фермерське господарство "УЛАР" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛИУМ" про стягнення заборгованості у розмірі 750 540,51 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 31.10.2022, для розгляду справи №921/543/22 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2022 відкрито провадження у справі №921/543/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.12.2022.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 06.12.2022.

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2022 підготовче засідання відкладалося на 14.12.2022 з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 14.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/543/22 на 30 днів.

Ухвалою суду від 14.12.2022 підготовче засідання відкладено на 06.02.2023 з підстав, викладених в ній.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/543/22 до судового розгляду по суті на 28.02.2023.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 14.03.2023 розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 28.02.2023 судове засідання відкладено на 14.03.2023 з підстав, викладених в ній.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 16.01.2023 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні 06.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1-77 від 01.01.2017.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 06.02.2023 представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Також, позивачем надіслано клопотання (вх. № 752 від 30.01.2023) про долучення до матеріалів справи - податкові накладні.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.

Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

01 січня 2017 року між Фермерським господарством "УЛАР" (Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕЛИУМ" (Покупець/відповідач) укладено договір поставки №1-77, відповідно до умов якого, Постачальник зобов"язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати товар, відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Замовлення - це факт узгодження сторонами умов поставки кожної окремої партії товару. Замовлення може здійснюватись в письмовій, електронній, а також в усній формі, якщо цього вимагають інтереси сторін.

Первинний документ - це документ, укладений відповідно до умов цього договору, що підтверджує факт поставки та передачі Покупцю відповідної партії товару, що в ньому вказана, в тому числі, але не виключно, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, тощо . Первинні документи є невід"ємними частинами цього Договору.

Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в Замовленнях ( п.1.2 Договору).

Асортимент товару, що поставляється за Договором, відображається сторонами в Специфікації, що є невід"ємною частиною Договору ( п.2.1 Договору).

Товар з асортименту , вказаного у Специфікації, поставляється Постачальником окремими партіями Товару, у кількості, за цінами та в асортименті відповідно до Замовлення, узгодженого сторонами у встановленому цим Договором порядку ( п.2.2 Договору).

Ціна товару, що поставляється за Договором, відображається сторонами в Замовленнях та первинних документах ( п.2.4 Договору).

Загальна вартість цього Договору складається з вартості поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем товару, згідно первинних документів, протягом дії Договору ( п.2.5 Договору).

Оплата за товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів від дати поставки товару (п.2.7 Договору).

Постачальник зобов"язується здійснити поставку партії товару в асортименті, кількості і за цінами, що зазначені в узгоджених сторонами Замовленнях ( п.3.7 Договору).

Постачальник зобов"язується здійснювати поставку товару за місцем поставки та в строк/термін, що вказані в Замовленні ( п.3.11 Договору).

Передача товару Постачальником і його приймання Покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі первинних документів ( п.3.15 Договору).

Датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання відповідних первинних документів уповноваженим представником Покупця ( п. 3.18 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов"язань, що залишились не виконаними на вказану дату до повного виконання таких зобов"язань сторонами (п.11.1 Договору).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар (назва товару, кількість, ціна та загальна сума, зазначені у видаткових накладних) на загальну суму 1 430 593,75 грн, про що свідчать видаткові накладні №УЛ-00000548 від 14.01.2021 на суму 319 229,00 грн, № УЛ-00000874 від 20.01.2021 на суму 260 155,25 грн, №УЛ-00001459 від 27.01.2021 на суму 170 961,50 грн, №УЛ-00003734 від 17.02.2021 на суму 374 028,00 грн, №УЛ-00004821 від 26.02.2021 на суму 306 220,00 грн; товарно-транспортні накладні №Р/584 від 14.01.2021, №Р874 від 20.01.2021, №Р1459 від 27.01.2021, №Р3734 від 17.02.2021, №Р4821 від 26.02.2021; акти прийому - передачі продукції від 14.01.2021, від 20.01.2021, від 27.01.2021, від 17.02.2021, від 26.02.2021 та податкові накладні від 14.01.2021, від 20.01.2021, від 27.01.2021, від 17.02.2021, від 26.02.2021, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Однак, відповідач свої договірні зобов"язання щодо оплати за отриманий товар виконав лише частково, про що свідчать платіжні доручення №221 від 11.03.2021 на суму 50 000,00 грн, № 256 від 12.03.2021 на суму 90 000,00 грн, № 257 від 12.03.2021 на суму 60 000,00 грн, №269 від 15.03.2021 на суму 100 000,00 грн, № 287 від 17.03.2021 на суму 100 000,00 грн, №299 від 18.03.2021 на суму 40 000,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору поставки щодо строків оплати за товар, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 750 540,51 грн (на момент звернення з даним позовом до суду), долучивши при цьому обґрунтований розрахунок ціни позову.

30.09.2022 позивач звертався до відповідача з претензією щодо виконання умов договору зокрема оплати за товар.

Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням договору поставки №1-77 від 01.07.2017, який за правовою природою є договором поставки.

Норми права, які застосував суд.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із договору, який по своїй правовій природі є договором поставки та, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, укладений між сторонами договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови продажу/ поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору поставки №1-77 від 01.01.2017, за умовами якого Постачальник зобов"язався поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати товар, відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Замовлення - це факт узгодження сторонами умов поставки кожної окремої партії товару. Замовлення може здійснюватись в письмовій, електронній, а також в усній формі, якщо цього вимагають інтереси сторін.

Первинний документ - це документ, укладений відповідно до умов цього договору, що підтверджує факт поставки та передачі Покупцю відповідної партії товару, що в ньому вказана, в тому числі, але не виключно, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, тощо . Первинні документи є невід"ємними частинами цього Договору.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в Замовленнях ( п.1.2 Договору).

Асортимент товару, що поставляється за Договором, відображається сторонами в Специфікації, що є невід"ємною частиною Договору ( п.2.1 Договору).

Товар з асортименту , вказаного у Специфікації, поставляється Постачальником окремими партіями Товару, у кількості, за цінами та в асортименті відповідно до Замовлення, узгодженого сторонами у встановленому цим Договором порядку ( п.2.2 Договору).

Постачальник зобов"язується здійснити поставку партії товару в асортименті, кількості і за цінами, що зазначені в узгоджених сторонами Замовленнях ( п.3.7 Договору).

Постачальник зобов"язується здійснювати поставку товару за місцем поставки та в строк/термін, що вказані в Замовленні ( п.3.11 Договору).

Передача товару Постачальником і його приймання Покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі первинних документів ( п.3.15 Договору).

Датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання відповідних первинних документів уповноваженим представником Покупця ( п. 3.18 Договору).

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар (назва товару, кількість, ціна та загальна сума, зазначені у видаткових накладних) на загальну суму 1 430 593,75 грн, що підтверджується видатковими накладними №УЛ-00000548 від 14.01.2021 на суму 319 229,00 грн, № УЛ-00000874 від 20.01.2021 на суму 260 155,25 грн, №УЛ-00001459 від 27.01.2021 на суму 170 961,50 грн, №УЛ-00003734 від 17.02.2021 на суму 374 028,00 грн, №УЛ-00004821 від 26.02.2021 на суму 306 220,00 грн; товарно-транспортними накладними №Р/584 від 14.01.2021, №Р874 від 20.01.2021, №Р1459 від 27.01.2021, №Р3734 від 17.02.2021, №Р4821 від 26.02.2021; актами прийому - передачі продукції від 14.01.2021, від 20.01.2021, від 27.01.2021, від 17.02.2021, від 26.02.2021 та податковими накладними від 14.01.2021, від 20.01.2021, від 27.01.2021, від 17.02.2021, від 26.02.2021, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме продаж товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Отже, видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов`язань, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Саме таким вимогам і відповідає видаткова накладна, яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції.

Таким чином, отримання товару відповідачем стверджується підписом останнього та його представниками про отримання товару на видаткових накладних.

За таких обставин, у відповідача виник обов"язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України ).

Ціна товару, що поставляється за Договором, відображається сторонами в Замовленнях та первинних документах ( п.2.4 Договору).

Загальна вартість цього Договору складається з вартості поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем товару, згідно первинних документів, протягом дії Договору ( п.2.5 Договору).

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата за товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів від дати поставки товару (п.2.7 Договору).

Отже, розрахуватися за товар, відповідач повинен відповідно до умов Договору, а саме п.2.7.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Таким чином, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за отриманий товар.

Відповідач свої договірні зобов"язання щодо оплати за отриманий товар виконав лише частково, що підтверджується платіжними дорученнями №221 від 11.03.2021 на суму 50 000,00 грн, № 256 від 12.03.2021 на суму 90 000,00 грн, № 257 від 12.03.2021 на суму 60 000,00 грн, №269 від 15.03.2021 на суму 100 000,00 грн, № 287 від 17.03.2021 на суму 100 000,00 грн, №299 від 18.03.2021 на суму 40 000,00 грн.

Отже, основний борг відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 750 540,51 грн.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 750 540,51 грн, який неоплачений станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem, що означає: У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги повністю.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 11 258,12 грн.

Згідно частини 9 статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд, вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Отже, в силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 11 258,12 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 11 258,12 грн, покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛИУМ", вул. Танцорова, 14, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40425159 на користь Фермерського господарства "УЛАР", вул. Шевченка, 498, с. Семенівка, Пустомитівськмий район, Львівська область, код ЄДРПОУ 32461669 - 750 540,51 грн основного боргу та 11 258,12 грн судового збору.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Стягувач/Позивач: Фермерське господарство "УЛАР", вул. Шевченка, 498, с. Семенівка, Пустомитівськмий район, Львівська область, код ЄДРПОУ 32461669.

Боржник/Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕЛИУМ", вул. Танцорова, 14, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40425159.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Фермерському господарству "УЛАР", вул. Шевченка, 498, с. Семенівка, Пустомитівськмий район, Львівська область.

Відповідачу: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛИУМ", вул. Танцорова, 14, м. Тернопіль.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано "06"квітня 2023 року.

Суддя Я.Я. Боровець