Рішення

від 04.04.2023 по справі 541/3156/22

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3156/22

Номер провадження 2/541/153/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 квітня 2023 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючої судді Шатілової Л.Г., за участю секретаря судового засідання - Гуриної В.М., представників позивача - Ревенчук С.Ю. , Кириченко Ю.С. , відповідача - ОСОБА_3 , представників відповідача - адвокатів Ковердяєвої Л.В., Мальчиніна Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миргород справу за позовом Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом у якому просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав, передати малолітню дитину ОСОБА_4 . Виконавчому комітету Миргородської міської ради як органу опіки та піклування для вирішення питання щодо її влаштування; стягнути з ОСОБА_3 на користь дитячого закладу куди буде передана дитина, або особи, якій дитина буде передана на виховання, аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що малолітня ОСОБА_4 перебуває на обліку відділу «Служба у справах дітей» як дитина, що опинились в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. Родина ОСОБА_3 також перебуває на обліку Центру соціальних служб за проблематикою низького виховного потенціалу матері та наявності складних життєвих обставин сім`ї. Відповідач ОСОБА_3 має ще одну дитину ОСОБА_5 , 2014 р.н., який вже тривалий час проживає з бабусею ОСОБА_6 в м. Миргороді. Саме бабуся займається вихованням, розвитком та матеріальним забезпеченням дитини. Батько хлопчика помер.

У зв`язку з відсутністю належних умов проживання для дитини, в грудні 2021 року ОСОБА_3 разом з малолітньою донькою ОСОБА_7 було тимчасово влаштовано до Полтавського обласного соціального центру матері та дитини, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За час перебування в закладі ОСОБА_3 зарекомендувала себе з негативної сторони, а саме: була пасивною до санітарного стану кімнати, в якій проживала разом з дитиною. Приміщення було в жахливому стані, був присутній запах зіпсованих продуктів харчування. Схильна до накопичення мотлоху. Маючи всі необхідні умови та продукти для приготування корисних та смачних для дитини страв, надавала перевагу картоплі в мундирах та крихтам хліба. Систематично прала підгузки в цілях економії, хоча отримувала кошти на дитину і могла собі дозволити купити нові. Часто вчинки ОСОБА_3 не мали логічного та адекватного пояснення. Траплявся випадок, коли ОСОБА_3 разом з дитиною просто зникли на цілу добу з закладу, а потім знову повернулися. Частіше всього дівчинка була залишена сама на себе, а мати займалась своїми справами. ОСОБА_3 годувала доньку молочними сумішами, додаючи туди сухарі, які сама сушила. Часто замість обіду дитина просто гризла хліб. Фізичний стан дівчинки був незадовільний. Маса тіла дитини не відповідала її віку. Психосоматичний розвиток також не відповідав нормам. ОСОБА_3 взагалі не займалась фізичним та розумовим розвитком доньки, не слідкувала за її безпекою. 01.04.2022 року ОСОБА_3 разом з дитиною вибули з Полтавського обласного соціального центру матері та дитини та були доставлені в будинок матері ОСОБА_3 - ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 .

Протягом всього часу родина ОСОБА_3 знаходилася в полі зору відділу «Служба у справах дітей» та Центру соціальних служб міської ради. ОСОБА_3 систематично отримувала набори харчування та гігієни для всієї родини.

02.12.2022 року до Миргородського РВП надійшло повідомлення від ОСОБА_8 , 1949 р.н., мешканки АДРЕСА_2 . про те, що її донька ОСОБА_3 вчиняє стосовно неї фізичне насильство. У ході проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 вчинила відносно своєї матері ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою та погрозою фізичною розправою. Свідком даної події була малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цього ж дня, близько 18 год. 30 хв., до Миргородського РВП надійшов повторний виклик від ОСОБА_8 , яка повідомила, що ОСОБА_3 , перебуваючи в неї в гостях, залишила доньку саму на вулиці в темну пору доби та на холоді. Дитина дуже плакала, замерзла, але мати не хотіла її забирати. За вказаною адресою виїхали патрульні Миргородського РВП, начальник СЮП Миргородського РВП та працівник відділу "Служба у справах дітей". Під час спілкування ОСОБА_3 поводила себе агресивно. Згодом вона намагалася забрати дитину до с. Малинівки в будинок, який не опалювався більше року, де відсутні умови для проживання дитини, де немає навіть мінімального запасу харчування та є безліч гризунів. ОСОБА_3 було запропоновано залишити дитину у бабусі, щоб мати можливість привести будинок у с. Малинівці до належного санітарно-гігієнічного стану, протопити його декілька днів, але вона категорично відмовилася. ОСОБА_3 погрожувала, що коли дитина залишиться з бабусею, то вона підпалить будинок разом з ними. ОСОБА_3 було також запропоновано поїхати разом з дитиною до дитячого відділення КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування», на що жінка відповіла, що краще разом з дитиною переночують в одному з під`їздів багатоповерхівки в місті Миргороді.

Працівником відділу "Служба у справах дітей" спільно з працівниками Миргородського РВП було проведено оцінку рівня безпеки дитини та встановлено рівень безпеки - дуже небезпечно, що передбачає негайне відібрання дітей у батьків. Автомобілем патрульної поліції дитину було доставлено до дитячого відділення КНП "Миргородська лікарня інтенсивного лікування".

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини" рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради від 06.12.2022 року №409, малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відібрано у матері ОСОБА_3 .

Відповідно до розпорядження голови Миргородської міської ради від 09.12.2022 №106в малолітню ОСОБА_4 було влаштовано до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_9 .

Усі вищевикладені аргументи є свідченням того, що ОСОБА_3 не забезпечує свою дитину належними умовами проживання, повноцінним харчуванням, не займається вихованням та розвитком своєї доньки. ОСОБА_3 не має розуміння, або ж не бажає розуміти, в яких умовах повинна проживати дитина. Вона не навчає дитину розмовляти, самостійно харчуватися, не купляє іграшок та ігор для розвитку дівчинки. У віці майже двох років ОСОБА_7 досі ходить в підгузках, бо мама не привчає дитину до горщика.

ОСОБА_3 жодного разу не була помічена в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Вміє добре слідкувати за своїм зовнішнім виглядом. Завжди вчасно приходила отримувати набори харчування та гігієни. Вона добре знає про свої права, але часто забуває про обов`язки.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Миргородської міської ради ОСОБА_3 підтвердила відсутність належних умов проживання для дитини за адресою: АДРЕСА_3 . На будь-які зауваження та пропозиції членів комісії остання реагувала агресивно, шукаючи приводи та відмови не робити ремонт у будинку, не прибирати, не приводити оселю в належний стан. ОСОБА_3 висловила впевненість у тому, що вона не повинна витрачати свої кошти на облаштування будинку та забезпечення належних умов для проживання дитини.

12.09.2022 року працівниками відділу «Служба у справа дітей» та Центру соціальних служб було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Двері ніхто не відчинив. Весь двір був захаращений височенними бур`янами,складалося враження, що там вже давно ніхто не проживає. На зворотній дорозі комісія завітала до бабусі дитини- ОСОБА_8 , яка проживає в с. Трудолюб, щоб дізнатися про можливе місце перебування її доньки. Зі слів бабусі, ОСОБА_3 проживає за адресою своєї реєстрації в АДРЕСА_3 , в холодному будинку. Також ОСОБА_8 повідомила, що 11.12.2022 року її донька приходила до неї щоб забрати якісь речі. На її пропозицію приготувати для ОСОБА_7 кашу та відвезти її дитині, ОСОБА_3 ніяк не відреагувала. Візит ОСОБА_3 до матері закінчився сваркою. ОСОБА_3 жбурнула в ОСОБА_8 металевою мискою та кудись поїхала.

Зважаючи на те, що між ОСОБА_3 та її малолітньою донькою ОСОБА_10 існує тісний родинний зв`язок, 13.12.2022 року комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Миргородської міської ради було одноголосно прийнято рішення про відібрання дитини без позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав з метою надання їй можливості усунити причини, які перешкоджають належному вихованню дитини.

05.01.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позову заяву, в якому ОСОБА_3 зазначали, що позовні вимоги не визнає . Вказала, що з моменту відібрання дитини вона радикально змінила своє ставлення до батьківських обов`язків, створила умови для повноцінного розвитку, виховання та навчання дитини, привела будинок у належний стан. Для дитини є окрема дитяча кімната, є ліжечко для сну з постіллю, іграшки, є продукти харчування. Також вказала, що приймає участь у громадських роботах та роботах тимчасового характеру, спиртні напої та наркотичні засоби не вживає.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Суду пояснила, що в лютому 2021 року в їхню службу звернувся неонатолог з м.Миргород і повідомив, що у них у пологовому відділенні є породілля зі слів якої встановлено, що їй не має куди забирати дитину, бо будинок, в якому вона проживає, не отоплюється. Поспілкувавшись з породіллею, а це була ОСОБА_3 , дійшли до загального висновку, що найкращим варіантом в даній ситуації буде їй винаймати житло. Це вона і робила до літа , а влітку повернулася до свого будинку. Восени почали надходити сигнали від сусідів, депутата про те, що ОСОБА_3 не піклується про свою дитину. В листопаді 2021 року вдалося побувати в її будинку за місцем проживання, де було встановлено, що дрова були в наявності, але вона ними не топила, в будинку був лише маленький обігрівач. Через цю ситуацію ОСОБА_3 запросили тимчасово переїхати в Полтавський обласний центр матері та дитини, на що ОСОБА_3 , погодилась і проживала там до квітня місяця. Працівники центру повідомили, що ОСОБА_3 не може організувати свій побут та харчування дитини. В квітні звернулися за допомогою до матері ОСОБА_3 і та погодилася тимчасово взяти проживати дочку з онукою до себе. Служба постійно здійснювала супровід ОСОБА_3 . Повідомила, що у ОСОБА_3 є ще одна дитина - ОСОБА_5 , 2014 року народження, який проживає з бабусею по батькові. 02.12.2022 року до поліції надійшло повідомлення від матері ОСОБА_3 про фізичне насилля з боку останньої в присутності дитини, в цей же день був повторний виклик . Виїхала поліція, з`ясувала що дитина сидить у візочку на вулиці, мати її не забирає. Пропонували різні варіанти вирішення проблеми, на які ОСОБА_3 категорично не погодилася. В цей же день був складений акт оцінки безпеки і було визначено, що дитина перебуває в небезпечних умовах і дитина була відібрана і доставлена до Миргородської лікарні. 06.12.2022 було прийнято рішення про відібрання дитини. 09.12.2022 дитину передали патронатному вихователю. За час перебування у патронатній сім`ї дитина змінилася, набрала вагу, стала ходити на горщик, впевнено ходить. На засіданні комісії ОСОБА_3 казала, що вона не зобов`язана створювати умови для дитини.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що це її друга дитина. Старший син проживає з бабусею. Повідомила, що умов для проживання дитини вона не має, в будинку в с.Малинівці є світло, вона ніде не працює, а дохід має з коштів, які платять на дитину, також з оренди паїв, який конкретно має дохід порахувати та повідомити суду не змогла. Зазначила, що вона привела будинок у належний стан, для дитини є окрема дитяча кімната, є ліжечко для сну з постіллю, іграшки, є продукти харчування. Працювати на теперішній час вона не влаштувалася.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що знає ОСОБА_3 приблизно три з половиною роки, за цей час бачив її близько 30-40 разів, точніше сказати не може. Кожного разу вона приїжджала на велосипеді з приводу його ремонту, спілкування з ОСОБА_3 становило від п`яти до двадцяти хвилин, кожного разу по різному. Коли вона до нього зверталась з приводу ремонту велосипеду, то приїздила майже завжди з дитиною, яку возила на спеціальному кріслі, яке було прилаштоване сзаду. Дитина мала охайний вигляд. Зі слів ОСОБА_3 знає, що вона проживає в селі Малинівка у батьківській хаті, а більше живе у братовій хаті.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідка ОСОБА_11 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтві про народження матір`ю вказана ОСОБА_3 (а.с.7). 12.11.2021 року до служби у справах дітей Миргородської міської ради звернувся Центр соціальних служб Миргородської міської ради з проханням розібратися в ситуації, що сталася в сім?ї ОСОБА_3 , яка перебуває під соціальним супроводом. Остання має неповнолітню дитину ОСОБА_4 і проживають з нею в приватному будинку без газо і теплопостачання, обігрів приміщення відбувається за допомогою електроприладів, до рекомендацій фахівців із соціальної роботи центру не прислухається, вказівки не виконує, інколи надає неправдиву інформацію (а.с.18). 29 листопада 2021 року було проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 і встановлено, що мати з дочкою проживають в одній кімнаті, де стоїть маленький обігрівач, на дворі є дрова, але ОСОБА_3 ними не топить. У будинку відсутні вода, каналізація, санвузол. Є одне ліжко на якому звалено мотлох, що підтверджується актом обстеження проживання (а.с.19). 11 травня 2022 року комісія прибула до місця проживання ОСОБА_3 з метою встановлення умов проживання дитини, ОСОБА_3 комісію в будинок не пустила. Дитина була одягнена за віком і по погоді. Зі слів матері ОСОБА_3 дитина погано їсть через відсутність апетиту і лінується ходить хоча вміє (а.с.20). 02.12.2022 року ОСОБА_3 вчинила психологічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_8 в її будинку, де в цей час знаходилася малолітня ОСОБА_4 . Причиною конфлікту стало бажання ОСОБА_3 забрати свою дитину від бабусі в с.Малинівку в не отоплюваний будинок, на вмовляння залишитися з дитиною в матері, не реагувала, поводила себе агресивно, говорила що якщо дитина залишиться в будинку разом з бабусею вчинить підпал будинку (а.с.16,17). 02.12.2022 року було проведено оцінку рівня безпеки, за результатими перевірки складено акт яким встановлено: рівень безпеки - дуже небезпечно, дитину було негайно відібрано у матері та поміщено до КНП «МЛІЛ» (а.с.22-24). 05 грудня 2022 року наказом начальника служби у справах дітей ОСОБА_4 було взято на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах (а.с.10). Згідно характеристики ОСОБА_3 встановлено, що остання спиртні напої та наркотики не вживає, але дочка не забезпечена задовільними умовами проживання, потребує медичного нагляду, старший син проживає з бабусею (а.с.11). 06.12.2022 року рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради вирішено негайно відібрати у ОСОБА_3 її малолітню дитину ОСОБА_4 (а.с.25). 09.12.2022 року розпорядженням виконавчого комітету Миргородської міської ради прийнято рішення влаштувати малолітню дитину ОСОБА_4 на тимчасовий догляд та виховання до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_9 (а.с.26). 12 грудня 2022 року було складено акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 згідно якого встановлено, що під час відвідування ніхто двері не відчинив, двір захаращений високим бур`яном, будинок має візуальні ознаки приміщення непридатного для проживання. Зі слів бабусі ОСОБА_8 , матері ОСОБА_3 , її донька проживає саме в цьому будинку по АДРЕСА_3 , який не опалює. Всі кімнати захаращені різними речами (а.с.21). 13.12.2022 року Виконавчим комітетом Миргородської міської ради було складено висновок про доцільність відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав (а.с.27-29). Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_8 , бабусі малолітньої ОСОБА_4 , в якій вона повідомляє, що не може взяти до себе на виховання онуку у зв`язку з віком та станом здоров`я. Інших родичів, які б могли взяти дитину, не має (а.с.41).Згідно висновку наданого Полтавським обласним соціальним центром матері та дитини від 20.04.2022 року після виходу із даного центру зазначено, що ОСОБА_3 може бути доброю господинею та матір`ю за умови, якщо прикладе власні зусилля для цього та допомогу з боку людей, які контролюватимуть її дії та направлятимуть на вірні вчинки (а.с.13,14). Дитина ОСОБА_4 перебуває на обліку в лікаря педіатра ОСОБА_12 , має не всі щеплення, на прийом дитину приводить матір, вказівки лікаря виконує (а.с.15).

Задовольняючи позов, суд вважає, що безвідповідальне ставлення відповідача ОСОБА_3 до дитини, її схильність до залишення дитини без нагляду, відсутність належних умов для проживання дитини, створює ризик для життя, здоров`я та морального виховання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому суд приходить до висновку про доцільність відібрання дитини від ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав та вважає, що повернення дитини матері можливе лише за умови, якщо перестануть існувати всі обставини, які стали підставою для її відібрання.

Суд враховує наявний ступінь небезпеки для життя, здоров`я або морального виховання дитини та те, що залишення дитини у матері може негативно вплинути на фізичний та психічний розвиток дитини.

При цьому, пояснення ОСОБА_3 про те, що вона створила умови для повноцінного розвитку, виховання та навчання дитини, привела будинок у належний стан,для дитини є окрема дитяча кімната, є ліжечко для сну з постіллю, іграшки, є продукти харчування, що вона приймає участь у громадських роботах та роботах тимчасового характеру, ніякими належними та об`єктивними доказами не були підтверджені в судовому засіданні, тому суд не може їх враховувати. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, і це підтвердили представники позивача, що з часу відібрання дитини ОСОБА_3 жодного разу не намагалася зустрітися з донькою за новим місцем її перебування, що свідчить про її небажання спілкуватися та бачитися з дитиною.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_11 , оскільки він бачив ОСОБА_3 не тривалий час, іноді, обставини її життя йому не відомі, в будинку за місцем її проживання він не був, тобто його покази є неконкретними, не стосуються суті позовних вимог. Навпаки, пояснення про те, що ОСОБА_3 приїзджала на велосипеді з дитиною, яка не досягла двох років, і яка перебувала у спеціальному кріслі, яке було прилаштоване сзаду велосипеду, свідчить про нехтування ОСОБА_3 правилами безпеки відносно своєї малолітньої дитини.

Відповідно до статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до положень ч. 1ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Ураховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7 статті 7 СК при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв`язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно п.16 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників.

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про організацію забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», правого статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Згідно ч. 4 ст. 170 СК України , при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, враховуючи, що позивачем доведено факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, наявність переконливих доказів реальної небезпеки для здоров`я дитини та неможливості усунення іншими заходами, ніж відібрання дитини, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що згідно вимогами ч.3 ст.170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дітей.

Таким чином, відібрання дитини у батьків це санкція за невиконання батьківських обов`язків, яка не є крайнім і незворотним заходом. Отже, відповідач не позбавлена можливості змінити своє відношення та ставлення до виконання батьківських обов`язків та звернутись в суд із позовом про повернення їй дитини.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків стосовно виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 , не проявляє батьківської турботи, наведене свідчить про самоусунення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню малолітньої дитини, тому позов підлягає до задоволення.

Судові витрати у вигляді судового збору, згідно вимог ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача

На підставі п.п. 2-5 ч. 1 ст.164, ч. 2 ст.166, ч. 1,2ст.170,182,183 СК України, керуючись ст. ст.4,12,19,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИ Р І Ш И В:

Позов Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав.

Передати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Виконавчому комітету Миргородської міської ради як органу опіки та піклування, для вирішення питання щодо її влаштування.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь дитячого закладу куди буде передана дитина або особі, якій дитина буде передана на виховання аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.12.2022 року і до повноліття дитини.

Стягнути ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1816,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: Виконавчий комітет Миргородської міської ради : юридична адреса м.Миргород, Полтавська область, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 04057468.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Шахворостівка Миргородського району, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 05.04.2023.

Суддя: Л. Г. Шатілова