Ухвала

від 05.04.2023 по справі 640/20282/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 квітня 2023 року Київ№ 640/20282/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «Еден Буд» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання неправомірним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еден Буд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 14.05.2020 № 1564077/38557120;

- зобов`язати відповідача зареєструвати ПН № 1 від 01.04.2020, подану на реєстрацію 28.04.2020, номер у ЄРПН 9091587754 на суму 300 000, 00 грн.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Цю справу прийнято до провадження та у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою від 20.02.2023 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: доказів зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 4500, 00 грн. згідно з платіжним дорученням від 16.11.2022 № 221 шляхом надання відповідної довідки Державної казначейської служби; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали.

30.03.2023 до суду від представника позивача - адвоката Бута Д.Л. надійшла заява щодо строків звернення до суду.

При цьому представником позивача, всупереч вимогам ухвали суду від 20.02.2023, що набрала законної сили 20.02.2023 та є обов`язковою до виконання, у т.ч. у частині подання доказів зарахування сплаченої суми судового збору, не було надано доказів зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 4500, 00 грн. згідно з платіжним дорученням від 16.11.2022 № 221.

Натомість суд звертає увагу представника позивача, що відповідно до частини другої статті 35 Кодексу, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Установивши відсутність зарахування сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено роздруківкою з КП «ДСС» Київського окружного адміністративного суду, керуючись положеннями частини десятої статті 169 Кодексу, суд запропонував позивачеві надати докази зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 4500, 00 грн. згідно з платіжним дорученням від 16.11.2022 № 221.

Представник у своїй заяві фактично вступив у суперечку з судом з підстав незгоди із постановленою ухвалою в цій частині та зазначив, що залишаючи позов без руху Окружний адміністративний суд міста Києва жодних зауважень щодо сплати збору не зробив. Із цього приводу представник висловив свою думку, що суди мають робити в такому випадку та зазначив, що суди мають однаково застосовувати чинне законодавство.

При цьому, Київський окружний адміністративний суд, залишаючи позов без руху, не покладав на позивача додаткового обов`язку щодо повторної сплати судового збору, як у своїй заяві від 20.03.2023 № б/н стверджував адвокат Бут Д.Л. (сторінка 2, перший абзац зверху, друге речення).

Як зазначалось вище, суд застосував чинне законодавство, а саме положення частини десятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про що було вказано в ухвалі про залишення позову без руху, однак це залишено представником поза увагою.

Такі дії представника суд розцінює як зловживання процесуальними правами.

У той же час, суд констатує, що у силу вимог статей 44 та 45 Кодексу, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вказані вимоги процесуального закону представником позивача також залишені поза увагою.

Дослідивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку, із таких підстав.

У силу положень пункту 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Прохальна частина позову містить вимогу про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача від 14.05.2020 № 1564077/38557120 про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН.

Зазначене рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, про що контролюючим органом винесено рішення від 09.06.2020 № 20686/38557120/2.

Проте, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання неправомірним рішення про відмову в реєстрації ПН від 14.05.2020 № 1564077/38557120, оскільки в силу вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною четвертою статті 122 Кодексу регламентовано, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач як у позові, так і у заяві про поновлення строку стверджує, що спірне рішення від 14.05.2020 № 1564077/38557120 було оскаржено в адміністративному порядку, про що винесено рішення за результатами розгляду скарги від 09.06.2020 № 20686/38557120/2, відповідно до якого скарга позивача відхилена, а податкова накладна не зареєстрована.

Із урахуванням викладеного, тримісячний строк звернення до суду у позивача розпочався з 10.06.2020 та закінчився 10.09.2020.

Із цим позовом позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва засобами поштового зв`язку лише 18.11.2022, що підтверджено конвертом зі штриховим кодовим ідентифікатором 0421309199117, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

При цьому обрання позивачем невірного способу судового захисту шляхом оскарження рішення від 09.06.2020 № 20686/38557120/2 в адміністративній справі № 640/26930/20 за результатами розгляду скарги, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач не був позбавлений можливості оскаржити рішення від 14.05.2020 № 1564077/38557120 у межах встановлених законом строків окремо від рішення від 09.06.2020 № 20686/38557120/2 за результатами розгляду його скарги.

У той же час мотивування суду в його рішенні від 31.10.2022 у справі № 640/26930/20 про відмову позивачу в позові про те, що «…належним способом захисту у даному випадку є звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 14.05.2020 № 1564077/38557120 про відмову у реєстрації податкової накладної від 01.04.2020 № 1 та, як наслідок, вжиття дій щодо реєстрації зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних», не є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду, а є лише мотивування суду підстав відмови в позові у зв`язку з обранням позивачем помилкового способу судового захисту його прав.

Отже це рішення суду від 31.10.2022 у справі № 640/26930/20 жодного преюдиціального значення в контексті строків звернення до суду з позовом про оскарження рішення від 14.05.2020 № 1564077/38557120 для позивача не має, оскільки законом не передбачена можливість зупинення строків на оскарження рішення про зупинення реєстрації ПН в ЄРПН з підстав оскарження рішення за результатами розгляду скарги на рішення про зупинення реєстрації ПН в ЄРПН.

У зв`язку із цим, не набрання судовим рішенням у справі № 640/26930/20 законної сили з підстав відкритого апеляційного провадження відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2023, а також очікування позивачем результатів розгляду справи № 640/26930/20 про оскарження рішення від 09.06.2020 № 20686/38557120/2 за результатами розгляду його скарги, не впливають на строки звернення до суду та не зупиняють їх у частині оскарження в судовому порядку рішення від 14.05.2020 № 1564077/38557120, що є предметом позову у справі № 640/20282/22.

При цьому твердження представника щодо тривалого розгляду справи № 640/26930/20 може бути самостійною підставою лише для обґрунтування його апеляційної скарги на вказане судове рішення, проте ніяким чином це не випливає на строки звернення до суду в межах цієї позовної заяви про оскарження рішення від 14.05.2020 № 1564077/38557120, оскільки чинним законодавством позивач не був обмежений у праві оскаржити його в суді, у строки встановлені частиною четвертою статті 122 Кодексу, без додаткових очікувань розгляду іншої адміністративної справи.

При цьому посилання представника позивача на норму частини третьої статті 122 Кодексу та положень статті 102 ПК України в цьому випадку є безпідставними, оскільки у спірних правовідносинах відбулась процедура адміністративного оскарження рішення від 14.05.2020 № 1564077/38557120, за результатами якої прийнято рішення від 09.06.2020 № 20686/38557120/2, про що позивачеві було достеменно відомо та ним не заперечується.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.

Крім того, предметом спору в цій справі не є рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань, отже застосування статті 102 ПК України при оскарження рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН є помилковим.

Таким чином, суд не вбачає в повідомлених представником позивача обставинах підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, у т.ч. щодо тривалого розгляду іншої адміністративної справи.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із цим позовом, а повідомлені у заяві обставини пропуску цього строку суд не визнає поважними.

Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитись до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У силу вимог частини другої статті 123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому суд доходить висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять поважних причин пропуску вказаного строку.

Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 20.02.2023 позивач був попереджений судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявникові.

Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, про які зазначено в ухвалі від 20.02.2023, а вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави його пропуску не визнані судом поважними, враховуючи допущене представником зловживання процесуальними правами, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись статтями 44, 45, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еден Буд» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання неправомірним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Шевченко А.В.