Рішення

від 29.03.2023 по справі 320/1257/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2023 року № 320/1257/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Лозовому О.А., за участю представників сторін:

представника позивача Гнатюка М.М., Черковського Б.І.;

представника відповідача Сливки А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ

доГоловного управління ДПС у Київській області

провизнання протиправними дій,

визнання протиправними та скасування рішень

На підставі частини 1 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України 29.03.2023 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ із позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій Головного управління Державної ДПС у Київській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ», за результатами якої складено акт № 17137/10-36-07-01/41790727 від 13.10.2021; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної ДПС у Київській області: № 00286890701 від 26.11.2021, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 140 274 977,70 грн, у т.ч. 127 522 707 грн податкового зобов`язання та 12 752 270,70 грн штрафних (фінансових) санкцій; № 00286900701 від 26.11.2021, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем із земельного податку з юридичних осіб на суму 5 041 912,37 грн, у т.ч. 4 937 955,41 грн податкового зобов`язання та 103 956,96 грн штрафних (фінансових) санкцій; № 00286920701 від 26.11.2021, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції із земельного податку з юридичних осіб на суму 680 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про необгрунтованість та безпідставність висновків податкового органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, щодо заниження товариством податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 127 522 707 грн, заниження показників зі сплати земельного податку на загальну суму 4 937 955,41 грн, в тому числі: за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 у розмірі 519 784,78 грн, за 2020 рік у розмірі 2 858 816,29 грн, за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 у розмірі 1 559 354,34 грн, та неподання податкової декларації із земельного податку за 2019 рік. Також позивачем звернуто увагу на протиправність дій щодо проведення контролюючим органом податкової документальної перевірки, оскільки останню здійснено у період установленої законодавчим актом заборони.

Відповідачем надано суду відзив, у якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у позові, мотивуючи тим, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими. Зауважує, що з урахуванням абзацу 8 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, пункту 5 П (С) БО №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №860/4153, пункту 5 П(С) БО №11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №85/4306, товариство обмеженою відповідальністю «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» необхідно було відобразити в бухгалтерському обліку операції з отримання активів наступними проводаками: Д-т 10 (15) К-т 745 "Дохід від безоплатно одержавних активів" на суму 708459481,5 грн та з врахуванням п.7 П (С) БО №3 "Звіт про фінансові результати" необхідно визначити фінансовий результат: Д-т 745 К-т на суму 708459481,5 грн. Також зазначив про обов`язок сплати позивачем земельного податку незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу №320/1257/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представники позивача в судовому засіданні 29.03.2023 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень діяв у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством України. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Щодо інших процесуальних дій, вчинених судом, слід вказати, що в судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про поновлення строку на подання доказів, в якому посилався на кримінальне провадження № 42019000000002328 та можливість встановлення нових обставин, які можуть вплинути на розгляд даної справи.

Суд, дослідивши подане відповідачем клопотання не встановив обставин, які б стосувались предмету позову даної справи, а тому в судовому засіданні судом відмовлено у приєднанні таких доказів з огляду на їх неналежність до предмету доказування та повернуто відповідачеві.

У судовому засіданні 29.03.2023 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено таке.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2021 № 1577-п проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» (податковий номер 41790727) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 30.06.2021, валютного - за період з 08.12.2017 по 30.06.2021; з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 08.12.2017 по 30.06.2021; іншого законодавства за період з 08.12.2017 по 30.06.2021; відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області складено акт від 13.10.2021 № 17137/10-36-07-01/41790727.

У висновках акту перевірки зазначено порушення: абзацу 8 ст.4 ст.8. ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями); п.п. 14.1.13., п.п. 14.1.36., п.п. 14.1.257. п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу країни 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, у результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 127522707 грн, у тому числі за 2019 рік на суму 127522707 грн; п.269.1 ст.269, п.270.1 ст.270, п.271.1 ст.271, п.274.1 ст.274, п.285.1 ст.285, п.286.1, п. 286.2 ст.286, п.287.1, п.287.3 ст.287 Податкового Кодексу країни 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено показники із сплати земельного податку на загальну суму 4937955,41 грн, в тому числі: за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 у розмірі 519784,78 грн, за 2020 рік у розмірі 2858816,29 грн, за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 у розмірі 1559354,34 грн; п.46.1 ст.46, п.49.1, п.49.2 ст.49, п.120.1 ст.120 Податкового Кодексу країни 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого не подано податкову декларацію із земельного податку за 2019 рік.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» ГУ ДПС у Київській області листом від 19.11.2021 № 18712/12/10-36-07-01 заперечення позивача залишено без задоволення, акт перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00286890701 від 26.11.2021 (Форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 140 274 977,70 грн, у т.ч. за основним зобов`язанням в розмірі 127 522 707 грн та за штрафними санкціями в розмірі 12 752 270,70 грн; № 00286900701 від 26.11.2021 (Форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 5 041 912,37 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 4 937 955,41 грн та за штрафними санкціями в розмірі 103 956,96 грн; № 00286920701 від 26.11.2021 (Форма «ПС»), яким застосовано штрафних (фінансових) санкцій із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 680 грн.

Вважаючи, що відповідачем необґрунтовано проведено перевірку та протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (з змінами та доповненнями, далі - Закон №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996-XIV).

Відповідно до статті 4 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Як зазначено в акті перевірки від 13.10.2021 № 17137/10-36-07-01/41790727 ТОВ «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» укладено договори про купівлю-продаж майна банкрута ПрАТ «Бліц-Інформ» від 28.11.2019 на загальну вартість 49 588 637,00 грн.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», яке згідно положень п. п.1, 9 Статуту AT «Укрексімбанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 № 1250, є державним банком, сто відсотків акцій якого належить державі та Приватним акціонерним товариством «Бліц-Інформ», ідентифікаційний код 20050164 (далі також - ПрАТ «Бліц-Інформ» або позичальник або боржник або банкрут) в якості позичальника було укладено дванадцять кредитних договорів № 27105К27 від 16.12.2005, № 27106К4 від 01.02.2006, № 27106К21 від 26.07.2006, № 27107К8 віл 15.06.2007, № 27107К9 від 19.06.2007, № 27107К11 від 03.07.2007, № 27108К7 від 27.03.2008, № 27108К8 від 27.03.2008, № 27108К11 від 22.04.2008, №271091К1 від 08.01.2009, № 27109К8 від 07.07.2009, № 27112V1 під 05.01.2012, в рамках яких позичальнику було надано кредитні кошти та станом на 01.10.2019 заборгованість ПрАТ «Бліц-Інформ» перед банком за кредитом, процентами та комісією за вказаними кредитними договорами становить еквівалент 1 278 748 523,77 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаними кредитними договорами було укладено два іпотечні договори та тринадцять договорів застави, за умовами яких в іпотеку та заставу банку позичальником було передано: майновий комплекс за адресою; м. Київ, вул. Мурманська, 7; піонерський табір «Сонячний» за адресою: м. Київ. вул. Промениста, 1; обладнання; транспортні засоби; товари в обороті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2592/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (ідентифікаційний код 20050164) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрофрут».

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 29.05.2019 та від 28.08.2019 у справі № 910/2592/19 визнано AT «Укрексімбанк» забезпеченим кредитором ПрАТ «Бліц-Інформ» на загальну суму 1 773 854 193,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.06.2019 у справі № 910/2595/19 ПрАТ «Бліц-Інформ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича .

В ході ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПрАТ «Бліц-Інформ» ліквідатором банкрута замовлено, а організатором аукціону Товарною біржею «Українська міжрегіональна спеціалізована» було організовано та проведено декілька аукціонів з продажу майна боржника, до якого входить і майно, яке перебуває в заставі/іпотеці AT «Укрексімбанк».

Так, 17.10.2019 на веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення № 1/17-10-19 від 17.10.2019 про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута у складі лоту № 1 «Усі види майнових активів ПрАТ «Бліц-Інформ»: нерухоме майно, рухоме майно, обладнання, автомобілі, інше рухоме .майно, дебіторська заборгованість, права вимоги, корпоративні права та цінні папери» (далі - Лот № 1).

Умовами другого повторного аукціону, призначеного на 18.11.2019, передбачено, шо до продажу ліквідатором боржника запропоновано усі активи ПрАТ «Бліц-Інформ», які включено до складу єдиного Лоту № 1.

Також з тексту оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута у складі Лоту № 1 вбачається, шо термін для подання заявок особами, які зацікавлені в придбанні майна боржника, був невиправдано коротким та склав лише 5 робочих днів.

За результатами другого повторного аукціону з продажу майна банкрута ПрАТ "Бліц-Інформ", що відбувся 18.11.2019, ТОВ "Палп Мілл Прінт" визнано переможцем та укладено відповідні договори купівлі-продажу.

За висновками податкового органу, для сплати гарантійного внеску в розмірі 49 588 637,65 грн вбачається штучне створення перешкоди для участі осіб, які зацікавлені в придбанні майна боржника, та не можуть бути розцінені як розумні дії ліквідатора банкрута, спрямовані на досягнення основної мети проведення аукціону - відчуження майна банкрута за максимальною ціною».

Як наслідок, в бухгалтерському обліку ТОВ «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» активи оприбутковано за вартістю 18606286,30 грн, натомість справедлива вартість активів складає 757 065 767,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, а саме, проведена оцінка майна ПраТ «Бліц-Інформ» ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЮРСФЕРА» (код ЄДРПОУ 38944572) і було оцінено майно на загальну суму 757065767,80 грн, а придбання ТОВ «ПАЛИ МІЛЛ ПРІНТ» становить лише 48606286,30 грн, тому відповідачем зроблено висновок, що активи на суму 708459481,50 грн надійшли безоплатно.

Згідно підпункту 14.1,13 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами і доповненнями безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) робота (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;».

При цьому під товарами розуміють матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п.п. 14.1.244 Податкового кодексу України).

Відповідно абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі також Положення № 88).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимогами пункту 2 Положення №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та ін. діяльності, цю впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарських операцій, пов`язано; з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, тмц, нематеріальних активів та іншого майна.

Згідно пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення, господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.13 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Дослідивши надані докази до матеріалів справи суд зазначає, що майно, придбане позивачем за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПрАТ «Бліц-Інформ», не містить ознак безоплатно наданого у відповідності до положень підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Суд звертає увагу на положення підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У вказаній нормі передбачено також особливості визначення звичайної ціни у деяких операціях, зокрема, що під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом.

При цьому суд наголошує, що доводи відповідача відносно безоплатного отримання активів позивачем від ПрАТ «Бліц-Інформ» ґрунтуються на припущеннях і жодним чином не підтверджено.

Відтак, висновок щодо заниження доходів при відображенні в обліку операцій з придбання у ПрАТ «Бліц-Інформ» активів за результатами проведеного аукціону з купівлі-продажу майна банкрута є протиправним, а тому підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 26.11.2021 № 00286890701.

Щодо земельного податку суд виходить з такого.

До матеріалів справи надано договори купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціонах) від 28.11.2019 на загальну ціну 49 588 637,20 грн а саме: договір купівлі-продажу майна банкрута - транспортні засоби: 22 вантажопасажирські машини FIAT DOBLO 2006 року випуску, 2 вантажних фургона MERCEDES-BENZ, ATEGO 1517 2007 року випуску, 1 легковий седан MERCEDES-BENZ S 500 L 2007 року випуску, 1 загальний легковий універсал TOYOTA LAND CRUISER 2006 року випуску, 1 машину SKODA OCTAVIA ELEGANCE 2003 року випуску було придбано на аукціоні за 198 354,55 грн; договір купівлі-продажу майна банкрута - вбудоване приміщення загальною площею 259,7 кв. м на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 було придбано на аукціоні за 54547,50 грн; договір купівлі-продажу майна банкрута - комплекс нежитлових будівель загальною площею 74 066,50 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 було придбано на аукціоні за 1 206 882,52 грн; договір купівлі-продажу майна банкрута - піонерський табір « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 3921,50 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 було придбано на аукціоні за 3 553 529,97 грн; договір купівлі-продажу майна банкрута - рухоме майно та обладнання було придбано на аукціоні за 32 466 672,55 грн.

В акті перевірки зазначено, що до продажу активів ПРАТ «БЛЩ-ІНФОРМ» подавало декларацію із земельного податку до Головного управління ДФС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі(Деснянський район м. Києва) із зазначенням кадастрових номерів ділянок, розташованих за адресою: м, Київ, вул. Мурманська, буд. 7:

1) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0901, площею 0,8547 га,

2) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0902, площею 0,6165 га.,

3) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0903, площею 0,1201 га,

4) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0904, площею 1,2113 га,

5) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0905, площею 5,0944 га,

6) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0906, площею 2,4808 га,

7) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0907, площею 3,1339 га,

8) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0908, площею 1,7181 га,

9) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0909, площею 1,0611 га,

10) Кадастровий номер 8000000000:62:068:0050, площею 2.3074 га.

ПРАТ «БЛІЦ-ІНФОРМ» також було подано декларацію із земельного податку до Головного управління ДФС у м. Києві, ДПГ у Деснянському районі (Деснянський район м. Києва) із зазначенням кадастрових номерів ділянок, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Промениста, 1:

1) Кадастровий номер 8000000000:62:340:0001, площею 4,5006 га. Державним акт на право постійного користування землею. Серія ІІ-КВ, №006702, від 07.03.2000.

Таким чином, у висновках акта перевірки відповідач зазначив, що на усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого чайна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

Суд зазначає, що згідно з приписів ПК України встановлено принцип платності користування землею, який реалізується у двох формах: земельний податок, який сплачується власниками земельних ділянок, а також постійними користувачами земельних ділянок державної або комунальної власності; орендна плата, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (підпункт 14.1.147 статті 14 ПК України).

Стаття 206 ЗК України визначає, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За визначенням пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Частиною першою пункту 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 ПК України, датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 06.08.2020 у справі № 826/13307/18.

Також вказана позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 7 липня 2015 року у справі 826/12388/13-а: «Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Відтак, на усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 816/347/17 та встановив також, що обов`язок щодо сплати земельного податку виникає з моменту реєстрації прав на це нерухоме майно, незважаючи на відсутність оформлення земельної ділянки. ВС зазначив, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів із дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. ВС зазначив, що платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 у справі №804/3018/18, зокрема незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними їй на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ураховуючи наведені вище норми права, принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що обов`язок із сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки (в тому числі, з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, на ній розташоване) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування.

Водночас, ПК України як спеціальний акт, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає об`єктом оподаткування саме земельну ділянку, яка перебуває у власності та користуванні, не встановлюючи імперативних умов щодо відповідного оформлення відповідного права щодо неї для виникнення обов`язку з плати за землю.

Суд зазначає, що обов`язок із сплати земельного податку пов`язується для особи саме із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номеру. При цьому згідно з пунктом 271.1 статті 271 ПК України базою нарахування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельної ділянки або її площа, у разі якщо нормативна грошова оцінка не проведена.

Аналогічне правозастосування наведене і в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №816/352/17.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача на праві власності перебуває нерухоме майно за адресами: м. Київ, вул. Мурманська, буд. 7, м. Київ, вул. Промениста, 1, що останнім і не заперечується, а отже за період з 01.11.2019 по 30.06.2021 ТОВ «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» повинно було сплатити земельного податку у відповідному розмірі.

При цьому, долучений до матеріалів справи висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 72022000320000014 від 14.02.2023 № 32051/32052/22-72/1509/23-72, який містить висновок щодо необґрунтованості доводів податкового органу щодо заниження земельного податку у період з листопада 2019 року по червень 2021 року, суд не бере до уваги, оскільки вказаний висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи складений за заявою позивача та містить експертне заключення щодо питань поставлених ним, зокрема у сфері права.

Відповідно до статті 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Статтею 113 КАС України визначено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Зі змісту наведених норм вбачається, що висновок не є доказом порушення інтересів позивача, а є вираженням суб`єктивної думки експерта по даному питанню, тому його прийняття та врахування є правом, а не обов`язком суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12 липня 2021 року по справі 766/12142/16-а, висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за клопотанням сторони чи її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Відтак, оскільки в даній справі судом не виносилося питання щодо проведення науково-правової експертизи, суд не вбачає підстав для його прийняття як належного доказу у даній справі.

Ураховуючи попередні висновки суду щодо законності обов`язку сплачувати ТОВ «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» земельного податку, висновок щодо безпідставного не подання останнім до органів ДПС податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) також є обґрунтованим.

Зокрема, підпунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-V1 із змінами та доповненнями податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебування обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контролі, за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Підсумовуючи викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.11.2021 №00286900701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем із земельного податку з юридичних осіб на суму 5 041 912,37 грн, у т.ч. 4 937 955,41 грн податкового зобов`язання та 103 956,96 грн штрафних (фінансових) санкцій та № 00286920701, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції із земельного податку з юридичних осіб на суму 680 грн, є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо тверджень позивача в частині неправомірності дій контролюючого органу в частині призначення та проведення перевірки під час дії мораторію, - суд зазначає таке.

Як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року. У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 карантин установлено з 22 травня 2020 року по 31 липня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 карантин установлено з 1 серпня 2020 року по 19 грудня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (із змінами) карантин установлено з 19 грудня 2020 року по 31 серпня 2021 року. Постановами Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 855 та від 22.09.2021 №981 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, якими карантин продовжено до 01 жовтня 2021 року та до 31 грудня 2021 року відповідно.

Отже, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і наразі триває, що є загальновідомою обставиною у розумінні частини 3 статті 78 КАС України.

Під дію мораторію, передбаченого вищевказаною нормою ПК України, підпадають планові перевірки.

В обґрунтування правомірності призначення документальної планової виїзної перевірки позивача контролюючий орган посилається на введення в дію постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 № 89, якою податковій дозволено здійснювати документальні перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Проте, норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось. Карантин також діє.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 5.2. ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 і суперечить останній, тому, у відповідності до п. 5.2 ПК України, саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Змінити норми, встановлені ПК України, в тому числі і щодо зміни строків та компетенції проведення документальної планової виїзної перевірки можливо лише шляхом внесення відповідних змін до ПК України, як це передбачено п. 2.1 ст. 2 ПК України.

До того ж, за змістом п.56.21 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак, контролюючий орган, реалізуючи власні повноваження, в першу чергу має керуватись нормами Податкового кодексу України, а у випадку існування обставин, визначених п.56.21 Податкового кодексу України приймати рішення на користь платника податків, в даному випадку, про перенесення документальної планової виїзної перевірки, як то чітко визначено п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З аналогічних підстав суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідно до вимог п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коди зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи, оскільки такі доводи представника контролюючого органу суперечать п.п.5.2, 7.3 Податкового кодексу України.

До того ж, Законом України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зміни до п.52-2 Податкового кодексу України не вносились.

Таким чином, вчиняючи дії по призначенню та проведенню документальної планової перевірки позивача всупереч імперативної норми Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу фактично вчинили дії, які суперечать меті законодавця, з якою був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внаслідок чого в рамках спірних правовідносин судом встановлено протиправність дій ГУ ДПС по призначенню перевірки.

Проте, суд наголошує, що в межах даного правового спору не оскаржується наказ на проведення перевірки, який фактично був реалізований допущенням посадових осіб до перевірки, а саме податкові повідомлення-рішення, прийняті за підсумками перевірки.

Таким чином, питання дотримання відповідачем умов дії мораторію на проведення деяких видів перевірок жодним чином не впливає на рішення у даній справі, оскільки позивачем не оскаржувався наказ про проведення перевірки.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної ДПС у Київській області №00286890701 від 26.11.2021, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Палп Мілл Прінт збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 810,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 квітня 2023 р.