Рішення

від 05.04.2023 по справі 380/4578/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4578/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» про визнання протиправною бездіяльності Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Миколаївського ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ Чайковської Л.В. щодо не закінчення виконавчого провадження №70193162;

- зобов`язати державного виконавця Миколаївського ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ Чайковську Л.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 про стягнення з ТОВ «Вояж - Львів» на користь держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на примусовому виконанні у Миколаївському ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ на виконанні перебувало виконавче провадження №69411050 щодо примусового виконання наказу №914/244/22 виданого 30.06.2022 Господарським судом Львівської області про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» на користь ПП «Айслаг» 957975,00 грн. - основної заборгованості, 287392,50 грн. - штрафу та 18680,51 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

В рамках виконавчого провадження №69411050, 14.07.2022 державним виконавцем Чайковською Л.В. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 126404,80 грн. В ході виконавчого провадження державним виконавцем частково виконано виконавчий документ та частково стягнуто з боржника виконавчий збір пропорційно до стягнутих на користь стягувача коштів.

У зв`язку з поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого документа стягувачеві та залишення без виконання наказу, 31.10.2022 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно п.2 даної постанови постанову про стягнення виконавчого збору від 14.07.2022 №69411050 виведено в окреме провадження.

31.10.2022 державним виконавцем Миколаївського ВДВС у Стрийському районі ЗМУ МЮ Чайковською Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70193162 щодо примусового виконання постанови №69411050, виданої 14.07.2022 Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУ МЮ, про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» виконавчого збору в розмірі 61350,22 грн.

У зв`язку з повторним пред`явленням стягувачем до виконання наказу №914/244/22 виданого 30.06.2022 Господарським судом Львівської області про стягнення заборгованості з ТОВ «Вояж-Львів» на користь ПП «Айслаг» 01.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70451702 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 61350,21 грн. (залишку непогашеного виконавчого збору).

Відтак виникла ситуація за якої у державного та приватного виконавця перебувають на виконанні постанови про стягнення з боржника одних і тих же сум в рахунок погашення виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного і того самого виконавчого документа (наказ Господарського суду Львівської області №914/244/22 виданого 30.06.2022), що свідчить про подвійне стягнення.

28.02.2023 ТОВ «Вояж - Львів» звернувся до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів, проте, Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 та не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 щодо примусового виконання постанови №69411050, виданої 14.07.2022 року Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУМЮ (м. Львів), про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» виконавчого збору в розмірі 61350,22 грн.

Вважаючи, що Миколаївським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущена протиправна бездіяльність щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 15 березня 2023 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 29 березня 2023 року.

Згідно витягу з протоколу судового засідання від 29 березня 2023 року, розгляд справи відкладено на 05 квітня 2023 року.

05 квітня 2023 року протокольною ухвалою суду, у зв`язку з тим, що в судове засідання сторони не прибули, суд перейшов до письмового провадження.

Ухвалою суду від 05 квітня 2023 року у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що на виконанні у Миколаївському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження ВП №69411050 від 14.07.2022 з примусового виконання наказу №914/244/22 від 30.06.2022 виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» на користь ПП «Айслаг» 957975,00 грн. - основної заборгованості, 287392,50 грн. - штрафу та 18680,51 грн. - понесених витрат на сплату судового збору.

14.07.2022 державним виконавцем відповідно до ст.3, 18, 20, 24, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору в сумі 126404,80 грн.

В межах виконавчого провадження з боржника частково стягнуто борг у сумі 650545,84 грн., виконавчий збір у сумі 65054,58 грн. та витрати виконавчого провадження 180,00 грн.

21.10.2022 надійшла заява стягувача щодо залишення без виконання та повернення виконавчого документа №914/244/22 від 30.06.2022 виданого Господарським судом Львівської області.

31.10.2022 державним виконавцем керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документу №914/244/22 від 30.06.2022 виданого Господарським судом Львівської області.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, а саме: у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто; державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, які є виконавчими документами.

31.10.2022 державним виконавцем відповідно до ст. 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

06.03.2023 надійшла заява боржника ТОВ «Вояж-Львів» щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки на виконанні у приватного виконавця Пиць А.А. перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду №914/244/22 від 30.06.2022.

Відповідно до ст.37, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця відсутні правові підстав для завершення виконавчого провадження ВП №70193162.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Миколаївським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на заяву ТОВ «Вояж-Львів» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу також подано відзив. Обґрунтовуючи відзив на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що позивачем документально не доведено, що ним понесено витрати на правову допомогу, тому заява є необґрунтованою та безпідставною.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» (далі ТОВ «Вояж-Львів») є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 38008383.

14.07.2022 державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69411050 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/244/22 виданого 30.06.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Приватного підприємства «Айслаг» 957975,00 грн. основної заборгованості, 287392,50 грн. штрафу та 18680,51 грн. понесених витрат на сплату судового збору та одночасно про стягнення виконавчого збору у розмірі 126404,80 грн.

31.10.2022 в рамках виконання виконавчого провадження ВП №69411050 державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача Приватного підприємства «Айслаг» від 21.10.2022 №92 щодо повернення та залишення без виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/244/22 виданого 30.06.2022. В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.10.2022 зазначено, що в ході вчинення виконавчих дій з боржника частково стягнуто основний борг і виконавчий збір, витрати стягнено в повному обсязі. Станом на 31.10.2022 залишок боргу становить 613502,17 грн., виконавчого збору 61350,22 грн.

31.10.2022 державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70193162 щодо примусового виконання постанови Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №69411050 виданої 14.07.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн.

Заявою від 23.11.2022 №96/01-03 Приватне підприємство «Айслаг» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича в якій просило прийняти до виконання наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/244/22 виданого 30.06.2022 щодо стягнення залишку заборгованості в сумі 613502,17 грн.

01.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70451702 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/244/22 виданого 30.06.2022 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Приватного підприємства «Айслаг» та одночасно про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 61350,21 грн.

28.03.2023 ТОВ «Вояж-Львів» звернувся з заявою до начальника Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в якій враховуючи постанову Верховного Суду у справі №320/6215/19 від 21.07.2022 просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 щодо примусового виконання постанови №69411050 виданої 14.07.2022 Миколаївським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн., оскільки приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про стягнення основної винагороди по тому ж виконавчому документу, по якому державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору та відносно якої відкрито виконавче провадження №70193162, а тому виконавче провадження підлягає закінченню.

На момент звернення до суду Миколаївським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 щодо примусового виконання постанови Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №69411050 виданої 14.07.2022 про стягнення з ТОВ «Вояж-Львів» на користь Держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльності Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України(надалі-КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі-Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закон №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема:

- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII);

- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).

Частинами першою, п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першою, другої та четвертої статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частиною 5 ст.27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Частинами шостою, сьомою та восьмою статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Згідно ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону №1404-VIII визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з приписами частин першої - п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі-Закон №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч.7 ст.31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - «Порядок №643»).

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

З матеріалів справи судом встановлено, що на примусовому виконанні у державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною перебувало виконавче провадження ВП №69411050 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/244/22 виданого 30.06.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Приватного підприємства «Айслаг» 957975,00 грн. основної заборгованості, 287392,50 грн. штрафу та 18680,51 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

31.10.2022 в рамках виконання виконавчого провадження ВП №69411050 державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача Приватного підприємства «Айслаг» щодо повернення та залишення без виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/244/22 виданого 30.06.2022. В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що станом на 31.10.2022 залишок боргу становить 613502,17 грн., виконавчого збору 61350,22 грн.

31.10.2022 державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чайковською Лілією Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70193162 щодо примусового виконання постанови Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №69411050 виданої 14.07.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 грн.

01.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70451702 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/244/22 виданого 30.06.2022 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Приватного підприємства «Айслаг» та одночасно про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 61350,21 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду у державного та приватного виконавця перебувають на виконанні постанови про стягнення з боржника одних і тих же сум в рахунок погашення виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного і того самого виконавчого документа (наказ Господарського суду Львівської області №914/244/22 виданого 30.06.2022), що свідчить про подвійне стягнення.

Позивач оскаржує протиправну бездіяльність державного виконавця щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі звернення з заявою про закінчення виконавчого провадження, оскільки приватним виконавцем відкрито виконавче провадження та прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди в рамках виконання одного і того самого виконавчого документа.

Отже, спірним є питання розв`язання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа, суд звертає увагу на таке.

Системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що закон не містить юридичної норми, яка врегульовує та регламентує спірні правовідносини, які виникли у ТОВ «Вояж-Львів».

Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Разом з тим, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Іншим аспектом цієї проблеми є балансування прав та інтересів учасників виконавчого провадження.

Проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов`язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Зрештою проблематика, яка зумовлена неповнотою законодавства, стосується й аспекту дієвого юридичного захисту індивідуальних людських прав від їх порушення суб`єктами владних повноважень та питання ефективного способу захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам.

Така невизначеність законодавчого регулювання окреслених правовідносин має наслідком потребу застосування аналогії закону (права).

У цьому контексті насамперед суд зауважує, що означене питання «про справедливість подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа» полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди як таких, а саме їхнє стягнення одночасно. Тобто у ракурсі поставленого питання справедливим є стягнення лише однієї з указаних сум.

Розв`язуючи це питання, суд зазначає, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Частиною 8 ст.27 Закону №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Поняття й процедура, що визначені в ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII стосується інших правовідносин, ніж ті, що розглядаються у даній справі, позаяк в спірних правовідносинах не було передачі виконавчого документа.

Однак, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону України «Про виконавче провадження» регулює подібні суспільні правовідносини.

Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Розуміння ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Вказана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів (подвійного стягнення). Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII.

Застосування ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дає суду підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволяє суду також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», так і ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на вжиті у ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII часові маркери для її застосування: «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі», «на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає», то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє зробити висновок, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.

Водночас строк на оскарження у такому випадку пов`язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

Зрештою, враховуючи положення ч.8 ст.27, ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

Указаний підхід до правозастосування дає змогу подолати невизначеність законодавчого регулювання, не атакувавши конвенційні й конституційні права особи та знайшовши справедливий баланс прав й інтересів учасників виконавчого провадження на основі волі законодавця, закладеної у нормі, що регулює подібні суспільні правовідносини.

Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод. (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Окрім цього, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням висновків суду щодо застосування аналогії закону, належним та ефективним способом захисту такого права є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Аналогічний правовий висновок, щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права викладено в постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в сумі 2684,00 гривень.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить з наступного.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 04.03.2023 позивачем (Клієнт) укладено Договір №7 про надання правової допомоги з адвокатським бюро «Віталія Репака» (Адвокатське бюро), згідно п.1.1 Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту в адміністративній справі, зокрема: підготовка/подання позовної заяви у Львівський окружний адміністративний суд до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі ЗМУ МЮ (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити дії; участь адвоката в судових засіданнях у даній справі; здійснення інших процесуальних дій в даній справі необхідних для захисту прав та інтересів Клієнта.

Пунктом 4.1. Договору №7 про надання правової допомоги визначено, що за надання правової допомоги, передбаченої цим Договором, Клієнт виплачує Адвокатському бюро гонорар у фіксованому розмірі в сумі 12000,00 гривень.

Клієнт може проводити виплату гонорару частинами, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів після набрання остаточного судового рішення суду законної сили. Оплата гонорару проводиться на банківський рахунок Адвокатського бюро, що зазначений в Розділі «Підписи сторін» або рахунку, що наданий Адвокатським бюро Клієнту (п.4.2 Договору №7 про надання правової допомоги).

Відповідно до п.4.3. для оплати гонорару Адвокатське бюро може додатково надавати Клієнту рахунок.

Згідно п.4.4. сторони погодили, що підписання акта-прийому передачі наданих Адвокатським бюро Клієнту послуг не є необхідним.

Відповідно до ордеру серії ВС №1196101 на надання правничої допомоги на підставі договору №7 про надання правової допомоги, представник інтересів позивача адвокат Репак В.В.

31.03.2023 Адвокатським бюро складено рахунок №1 за правничі послуги, що надані на підставі Договору №7 про надання правової допомоги від 04.03.2023. В рахунку зазначені реквізити на які необхідно перерахувати гонорар у розмірі 12000,00 гривень, який встановлений відповідно до п.4.1. Договору.

03.04.2023 у відповідно до п.4.1., 4.2., 4.3. Договору №7 про надання правової допомоги від 04.03.2023 ТОВ «Вояж-Львів» та Адвокатське бюро «Віталія Репака» склали Акт прийому-передачі наданих правничих послуг до Договору №7 про надання правової допомоги від 04.03.2023.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих правничих послуг від 03.04.2023:

1. Адвокатське бюро надало, а Клієнт отримав всю необхідну правову допомогу, що передбачена п.1.1. Договору №7 про надання правової допомоги від 04.03.2023.

2. Загальний розмір гонорару за надання Клієнту правової допомоги в суді першої інстанції складає 12000,00 гривень.

3. Клієнт може проводити виплату Гонорару частинами, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів після набрання рішення суду першої інстанції законної сили. Оплата гонорару проводиться на банківській рахунок Адвокатського бюро, що зазначений в Розділі «Підписи сторін» даної Додаткової угоди або Рахунку, що може бути наданий Адвокатським бюро Клієнту.

4. Цим Актом Клієнт підтверджує отримання від Адвокатського бюро рахунку №1 від 31.03.2023 за правничі послуги, що надані на підставі Договору №7 про надання правової допомоги від 04.03.2023.

5. Сторони погодилися, що станом на сьогоднішній день послуги надані Адвокатським бюро відповідно до доручення Клієнта. Претензій та зауважень у Клієнта немає.

Суд зазначає, що ТОВ «Вояж-Львів» або адвокатом Репак В.В. не надано квитанції або будь-які інші документи, які свідчать про часткову сплату гонорару за надані правничі послуги або внесення авансового платежу, про що також у відзиві на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає відповідач.

Щодо відсутності доказів сплати (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Суд зазначає, що в позовній заяві було зазначено орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат, зокрема на надання професійної правничої допомоги в розмірі 12000,00 гривень, проте станом на дату розгляду справи не надано доказів оплати послуг адвоката (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.»

Суд зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання суду, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».

Отже, суд не бере до уваги посилання Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відсутність розрахункового документа, який би свідчив про понесені витрати на оплату послуг адвоката, оскільки відповідно до п.4.2. Договору №7 про надання правової допомоги від 04.03.2023, Клієнт може проводити виплату Гонорару частинами, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів після набрання остаточного судового рішення суду законної сили. Оплата гонорару проводиться на банківській рахунок Адвокатського бюро, що зазначений в Розділі «Підписи сторін» або в Рахунку, що наданий Адвокатським бюро Клієнту.

Крім того, відповідно до акту прийому-передачі наданих правничих послуг від 03.04.2023, Клієнт може проводити виплату Гонорару частинами, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів після набрання рішення суду першої інстанції законної сили.

Разом з тим, на переконання суду, розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 гривень по даній справі не є співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 258, 260, 287 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сума гонорару за вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, суд вважає завищеним.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

З огляду на вказані обставини справи, суд вважає, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову та вартістю таких послуг у розмірі 12000,00 гривень не є співрозмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4000,00 гривень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь ТОВ «Вояж-Львів» необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковської Лілії Володимирівни щодо не закінчення виконавчого провадження №70193162.

3. Зобов`язати державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковську Лілію Володимирівну винести постанову про закінчення виконавчого провадження №70193162 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Держави виконавчого збору у розмірі 61350,22 гривень.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» (81400, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Лисенка, буд. 45, код ЄДРПОУ 38008383) з Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, буд. 9, код ЄДРПОУ 35048088) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні, 00 копійок).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» (81400, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Лисенка, буд. 45, код ЄДРПОУ 38008383) з Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, буд. 9, код ЄДРПОУ 35048088) за рахунок бюджетних асигнувань 4000 гривень (чотири тисячі гривень, 00 копійок) витрат на правову допомогу.

6. У решті вимог про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 8000,00 гривень відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду у відповідності до ч. 1 ст. 271 КАС України складене 05.04.2023.

Суддя Коморний О.І.