Постанова

від 06.04.2023 по справі 520/7359/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 р. Справа № 520/7359/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача Кулапіна Валентина Валентиновича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання правової допомоги по справі № 520/7359/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.03.2021 року № 231-К "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу у Харківському районі Міськрайонного управління у Харківському районі та місті Люботин Управління Держгеокадастру у Харківській області з дня звільнення, а за відсутності такої посади - на рівнозначній посаді у цьому або іншому державному органі;

- стягнути з Управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з дня наступного за днем звільнення по день постанови рішення суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Позивач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 року вирішено перейти до апеляційного розгляду справи № 520/7359/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 року в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 по справі № 520/7359/21 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ голови комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.03.2021 року № 231-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу у Харківському районі Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" з 01.04.2021 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу у Харківському районі Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині з 01.04.2021 року.

В іншій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 року до 20.02.2023 у розмірі 252 434, 40 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу у Харківському районі Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині з 01.04.2021 року та стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9908, 64 грн - допущено до негайного виконання.

20.03.2023 року представник позивача позивача ОСОБА_1 - адвокат Подольська Т.В. надіслала до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання правової допомоги, в якій просила поновити строк на подання доказів щодо витрат на надання професійної правничої допомоги, долучити до матеріалів справи № 520/7359/21 докази витрат та стягнути на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 28 573 грн, що підтверджується штампом поштового відділення про прийняття поштової кореспонденції на конверті та описом вкладення в цінний лист.

Свою заяву мотивує тим, що позивач текст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 року отримав 14.03.2023 року, що підтверджується доказами отримання судового рішення, які містяться в матеріалах справи. Заяви про понесення витрат на правову допомогу за договором про надання професійної правової допомоги позивач подавав 17.11.2021 року та 17.02.2022 року, в яких зазначав, що докази судових витрат будуть ним надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по справі. Оскільки рішення прийнято в порядку письмового провадження і позивач та його представник не були обізнані про дату розгляду справи, тому просить поновити строк на подання доказів понесення судових витрат та задовольнити заяву про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 28 573 грн.

29.03.2023 року від представника відповідача до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якій зазначено, що заява не є належним чином обгрунтованою у контексті обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи та подано заперечення на заяву про поновлення строку на подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу та долучення доказів до матеріалів справи.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Приписами статті 139 КАС України встановлено, що сторона подає докази які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, або до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Тобто, заява про відшкодування витрат на правничу допомогу може бути подана до судових дебатів, а докази таких витрат протягом п`яти днів з моменту прийняття рішення.

Колегією суддів встановлено, що вимога про відшкодування судових витрат на правничу допомогу була заявлена позивачем у заявах від 17.11.2021 року та 17.02.2022 року, де зазначено, що він планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 7000 гривень та 13000 грн, докази судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Судове рішення у справі №520/7359/21 прийнято у письмовому провадженні без виклику сторін 20.02.2023 року, повний текст постанови виготовлено цієї ж дати. Копію постанови позивач отримав 14.03.2023 року.

Заяву про поновлення строку на подання доказів щодо витрат на надання професійної правничої допомоги та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання правової допомоги представником позивача подано через відділення поштового зв`язку 20.03.2023 року.

На підтвердження понесених витрат представник позивача надала договір про надання професійної правової допомоги від 10.08.2021 року, додаткові угоди №1, № 2, № 3 до договору від 10.08.2021 року, документи про кваліфікацію, стаж та досвід адвоката, акт наданих послуг від 14.03.2023 року.

Відповідно до акту наданих послуг адвокатом надані наступні послуги:

- надання усної консультації клієнту, підготовка, складання апеляційної скарги - 7000 грн;

- підготовка, складання доповнення до апеляційної скарги - 4000 грн;

- підготовка та складання письмових пояснень - 4000 грн;

- участь у судовому засіданні - 6000 грн;

позитивне рішення суду на користь клієнта - 7573 грн.

Всього на суму 28573 грн.

Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення разом із додатками направлена на адресу відповідача 20.03.2023 року.

Представником відповідача надано до суду заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якій зазначено, що заява не є обгрунтованою виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг та урахування складності справи.

Постанова Другого апеляційного суду ухвалена 20.02.2023 року. Документи на підтвердження витрат на правову допомогу представник позивача подала вже після закінчення п`ятиденного строку передбаченого ч. 7 ст. 139 КАС України, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складений 14.03.2023 року на суму 28573 грн.

Таким чином, представником позивача пропущено строк для подання доказів, понесених витрат на професійну правову допомогу. При цьому в заяві про ухвалення додаткового рішення вона просила поновити пропущений процесуальний строк та вказала поважність причин такого пропуску.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу заяву представника Кулапіна В.В. про поновлення строку для подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат віднесено до повноважень суду за результатами розгляду справи та є дискреційними повноваженнями.

Так, заявлену суму судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи у розмірі 28573 грн за надання усної консультації клієнту, підготовку та складання апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги, письмових пояснень, участь у судовому засіданні, прийняття позитивного рішення суду на користь клієнта, колегія суддів вважає неспівмірною із складністю справи та об`ємом наданих послуг.

Надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в апеляційної інстанції, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 3000 грн., оскільки вказаний розмір є доведеним, обґрунтованим та співмірним.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти додаткову постанову, якою заяву представника позивача Кулапіна Валентина Валентиновича задовольнити частково.

Поновити представнику позивача Кулапіна Валентина Валентиновича строк для подання доказів понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Рєзнікова С.С. Бегунц А.О.