Постанова

від 06.04.2023 по справі 160/13894/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/13894/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022

у справі №160/13894/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЖА БУДПОСТАЧ»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вежа Будпостач» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ВП щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року ТОВ «Вежа Будпостач», оформленої листом № 17860/6/04-36-18-08-16 від 21.02.2022;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області ВП прийняти та зареєструвати податкову декларацію ТОВ «Вежа Будпостач» з податку на додану вартість за січень 2022 року, реєстраційний номер 9035452122, днем її фактичного отримання - 18.02.2022 року.

Також позивач просив в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не прийняття податкової декларації Товариства є безпідставним та необґрунтованим, оскільки остання подана вчасно та з належним заповненням всіх необхідних реквізитів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ВП щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року ТОВ «Вежа Будпостач» податковою звітністю, оформленої листом № 17860/6/04-36-18-08-16 від 21.02.2022.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області ВП прийняти та зареєструвати податкову декларацію ТОВ «Вежа Будпостач» з податку на додану вартість за січень 2022 року реєстраційний номер 9035452122 днем її фактичного отримання - 18.02.2022.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Вежа Будпостач» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 1240,50 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час співставленні інформації про зареєстровану адресу місцезнаходження ТОВ «Вежа Будпостач» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначеної адреси місцезнаходження позивача в поданій податковій декларації з ПДВ за січень 2022 року, судом не встановлено помилок, описок або неповноти зазначення в частині податкової адреси ТОВ «Вежа Будпостач».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач наполягає, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість заповнена з порушенням вимог законодавства щодо порядку подання декларації, а саме: поле «податкова адреса» не відповідає відомостям ЄДРПОУ, внаслідок чого така податкова декларація не вважається податковою звітністю. Також відповідач заперечує проти визначеного розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що їх розмір є завищеним та не обгрунтованим.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вежа Будпостач» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, взято на облік контролюючим органом ГУ ДПС у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість.

Місцезнаходженням ТОВ «Вежа Будпостач» (код ЄДРПОУ 43354018) визначена адреса: 49000 Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, що підтверджується інформацією з ЄДРПОУ, яка міститься у матеріалах справи.

18.02.2022 ТОВ «Вежа Будпостач» направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року засобами електронного зв`язку.

Про отримання контролюючим органом вищевказаної податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року свідчить квитанція №2 від 21.02.2022.

Листом від 21.01.2022 №17860/6/04-36-18-08-16 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що надана 18.02.2022 податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за січень 2022 року № 9035452122 заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: поле «податкова адреса» не відповідає відомостям, що містяться у ЄДРПОУ. Податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за січень 2022 року № 9035452122 від 18.02.2022 не вважається податковою звітністю.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Вимоги до складання податкової декларації визначені статтею 48 ПК України.

Відповідно до п.48.1 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п.48.2 ст.48 ПК України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

За правилами п.48.3 ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.48.7 ст.48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів врегулюваний статтею 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

За змістом пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

пп.49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

пп.49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п.49.10 ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

пп.49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

пп.49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до п.49.12 ст.49 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

пп.49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

пп.49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.49.13 ст.49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

За приписами п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.

Аналіз наведених вище норм податкового законодавства дає підстави для висновку про наявність у контролюючого органу обов`язку під час прийняття податкової декларації перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і у разі подання податкової декларації, складеної з порушенням вказаних приписів ПК України, контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

В даному випадку спір виник з приводу встановленого відповідачем порушення п. 48.3 ст. 48 ПК України під час заповнення та подання позивачем податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року, суть якого (порушення) полягає в зазначенні неповних даних місцезнаходження позивача, а саме: в графі 05 «Податкова адреса» податкової декларації позивачем зазначено: 49000, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, що не відповідає відомостям, які містяться у ЄДРПОУ.

Відповідно до п.45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом проаналізовано направлену на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року і встановлено, що в графі 05 «Податкова адреса» податкової декларації позивачем зазначено: 49000, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17.

У відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованою адресою місцезнаходження позивача є: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17.

При співставленні інформації про зареєстровану адресу позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначеної в поданій податковій декларації з ПДВ за січень 2022 року, судом не встановлено помилок, описок або неповноти зазначення податкової адреси ТОВ «Вежа Будпостач» та її невідповідності відомостям, що містяться в ЄДРПОУ.

Посилання відповідача на п.42 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від від 5 березня 2009 року № 270, в частині зазначення в поштовій адресі найменування населеного пункту, району, області; країни призначення, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки вказаний нормативний документ не регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та не встановлює жодних правил заповнення податкових декларацій.

В будь-якому випадку не зазначення в податковій декларації в полі «податкова адреса» назви області, країни не робить вказану в податковій декларації податкову адресу неправильною, не свідчить про невідповідність та помилки при її складенні, оскільки ніяким чином не впливає та не змінює місцезнаходження підприємства, тому не є порушенням п.48.3 ст.48 ПК України.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не дотримано приписів п.49.11 ПК України, згідно якому у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, тоді як в даному випадку листом від 21.02.2022 № 17860/6/04-36-18-08-16 відповідач повідомив позивача, що податкова звітність складена з порушенням норм Податкового кодексу України, а тому не визнається податковою звітністю.

Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу «не визнана як податкова декларація», оскільки у відповідності до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію або відмовити у її прийнятті.

За встановлених у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, діючи в межах наданих йому повноважень відповідно до ст.9, 245 КАС України, дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року ТОВ «Вежа Будпостач» податковою звітністю, оформленої листом № 17860/6/04-36-18-08-16 від 21.02.2022, та зобов`язання відповідача прийняти та зареєструвати податкову декларацію ТОВ «Вежа Будпостач» з податку на додану вартість за січень 2022 року днем її фактичного отримання - 18.02.2022.

Стосовно висновку суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Отже, з аналізу положень ст. 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За правилами частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, підлягають відшкодуванню не всі заявлені стороною витрати, а лише такі, що пов`язані з розглядом справи. Також суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем з адвокатським об`єднанням «Бізнес Енд Лекс» укладений договір про надання правничої допомоги від 03.02.2022 № BL02-02/22.

Факт надання правничої допомоги в межах вказаного договору і понесення позивачем у зв`язку з цим витрат підтверджений наявними у справі доказами: актом № 1 від 31.08.2022, рахунком на оплату № 27 від 29.08.2022, актом наданих послуг № 31 від 31.08.2022, платіжним дорученням від 01.09.2022 №14 на суму 12000 грн.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер і предмет спору, погоджується з судом першої інстанції, що оскільки ця справа є справою незначної складності із сталою судовою практикою, обґрунтовано визначеним та документально підтвердженим розміром витрат на правничу допомогу, пов`язану із справою, із урахуванням часткового задоволення позову, є 3000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач, разом з тим в апеляційній скарзі не навів жодного обґрунтованого доводу, що сума витрат на правничу допомогу 3000,00 грн. присуджена судом першої інстанції до стягнення з відповідача без дотримання вимог співмірності та обґрунтованості.

Суд першої інстанції врахував усі обставини, що мають значення для справи, надав їм належної правової оцінки, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, тому передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 у справі №160/13894/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко