Постанова

від 16.03.2023 по справі 450/1236/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 450/1236/17 пров. № А/857/13668/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Шевчук С.М., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання: Хабазні Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 липня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Добош Н.Б., час ухвалення рішення 13 год 35 хв у м. Пустомити, повний текст судового рішення складено 27 липня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, голови Лапаївської сільської ради Заблоцького Ярослава Володимировича (за участі третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 ) про визнання рішення недійсним, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання чинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати недійсним рішення VIII сесії VII скликання Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі Лапаївська сільська рада) №083 від 16.02.2017 «Про затвердження Генеральних планів (далі - Генплан) сіл Лапаївка та Холодновідка Пустомитівського району Львівської області», зобов`язати Лапаївську сільську раду відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі по тексту - Закон №3038, в редакції, чинній на момент розроблення спірної містобудівної документації) забезпечити проведення громадських слухань (обговорень) щодо врахування громадських інтересів у містобудівній документації «Генплан с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області» та «Генплан с. Холодновідка Пустомитівського району Львівської області», визнати протиправними дії відповідачів у порушенні вимог ст.21 Закону №3038, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі Закон №280/97, в редакції Закону України №1540-VIII від 22.09.2016, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 16.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1468/20206 (далі Порядок №290), Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №555 (далі Порядок №555, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Позов мотивований тим, що при прийнятті Лапаївською сільською радою рішення №019 від 06.05.2011 «Про планування територій сіл Лапаївка та Холодновідка» фактично не буо виконано один з його пунктів, який передбачав звернення із клопотанням до Пустомитівської районної ради та Львівської обласної державної адміністрації про включення розробки Генпланів до «Обласної програми розроблення містобудівної документації на 2011-2015 роки» на умовах співфінансування з відповідним бюджетом Лапаївськї сільської ради. Також зазначає, що оспорюване рішення, яким Лапаївська сільська рада затвердила містобудівну документацію, зокрема, Генплан с. Лапаївка та Генеральний план с. Холодновідка, прийнято з порушенням вимог ст.21 Закону №3038, оскільки сільська рада не забезпечила проведення громадських слухань з метою врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні, не було проведено та не оприлюднено оголошення про проведення громадських слухань, не враховано громадський інтерес під час розроблення спірних Генпланів. Громадські слухання не проводились ні перед погодженням Генплану з відповідними службами, ні перед розглядом архітектурно-містобудівною радою, ні перед затвердженням його оспорюваним рішенням. Сам протокол громадських слухань не містить вимог, які передбачені Порядком №555.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.07.2022 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог ч.3 ст.21 Закону №3038 відповідачем не було оприлюднено прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками, не оприлюднено проекти містобудівної документації на місцевому рівні та не надано доступу до цієї інформації громадськості, не було проведено реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, а також не було оприлюднено результати розгляду вказаних пропозицій. Вищевказані доводи були проігноровані судом та не надано їм належної правової оцінки. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні покликається на газету «Голос Народу» за 2011 рік, копія чи оригінал якої відсутній у матеріалах справи. Також, Лапаївською сільською радою не було оприлюднено проекту спірного Генплану у місячний строк з дня його подання розробником до виконавчого комітету ради. Лапаївська сільська рада також не приймала жодних рішень щодо визначення місця, де мали б бути розміщені матеріали (планшети, макети) проекту спірного Генплану, не було також жодного інформування громадян через розповсюдження брошур та повідомлень через засоби масової інформації, що поширюються на відповідні території. Не було розміщено інформації і на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування. Скаржниця звертає увагу на те, що покази свідків, які покладені в основу висновків про правомірність оспорюваного рішення, містять суперечності щодо дійсних обставин, а тому не можуть бути неналежними та допустимими. Також скаржниця вказує на невідповідність змісту оголошення про проведення громадських слухань, опублікованого в газеті «Голос Народу» №38 (1533) від 26.09.2015 вимогам п.5, 6, 10, 11 Порядку №555. Вказані недоліки повідомлення позбавили її та третіх осіб на її стороні можливості доступу до містобудівної документації, а відповіді відповідача на її звернення з цього приводу носили формальний та загальний, а подекуди суперечливий характер. Суд першої інстанції, в порушення вимог ч.4 ст.78 КАС України не врахував обставини, які встановлені при розгляді справ, рішення по яких набрали законної сили та якими встановлено факт приховування відповідачем та надання недостовірної інформації (постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 по справі №876/1029/14, від 26.04.2016 по справі №876/1005/16, постанови Пустомитівського районного суду від 28.03.2017 по справі №450/1058/16-а, від 12.04.2018 по справі №450/1035/17). Також скаржниця вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що оспорюваним рішенням не порушуються її права, свободи та інтереси та зазначає, що порушення процедури, яка передує прийняттю оспорюваного рішення, призвело до прийняття рішення про відмову у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою та надання такого дозволу для влаштування дитячого майданчика. Крім того, звертає увагу на недопустимість як доказу протоколу громадських слухань від 14.06.2016, який на її думку є сфальсифікованим, оскільки в одному випадку він згадується цією датою, а в іншому 14.03.2016. Також позивач вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення помилково взяв до уваги покази свідків ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 та ОСОБА_189 , оскільки такі особи є зацікавленими в силу того, що після затвердження спірного Генплану отримали земельні ділянки. Крім того, покази вказаних свідків не ґрунтувалися не на власних спостереженнях, а на словах ОСОБА_190 . Також позивач звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при долученні отриманих від відповідача доказів.

Відповідач та треті особи не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Треті особи не з`явилися в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату час та місце слухання справи, а тому колегія суддів на підставі ч.2 ст.313 КАС України ухвалила провести судове засідання за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Іваницького Я.О., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Якимишин І.З., яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведених вище процесуальних норм, а також завдань адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне надати відповідну правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам сторін, враховуючи підстави та предмет позову, а також висловлених відповідачем заперечень.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 1986 році було розроблено Генплан с. Лапаївка.

У 1994 році Лапаївська сільська рада виготовила «Схему генерального плану сіл Лапаївка і Холодновідка», а в 2005 році відкоригувала її та користувалась нею до набрання чинності Законом №3038.

У зв`язку з тим, що Законом №3038 не передбачено такого виду містобудівної документації як «Схеми Генерального плану», Лапаївська сільська рада прийняла рішення №019 від 06.05.2011 «Про Планування територій сіл Лапаївка та Холодновідка».

Відповідно до угод №474-13, №475-13 Державному підприємству Державний інститут проектування міст «Містопроект» (далі ДП ДІПМ «Містопроект») у 2013 році було доручено виготовлення проектної документації «Генплан с. Лапаївка Лапаївської сільської ради» та «Генплан с. Холодновідка Лапаївської сільської ради».

Новий Генплан вказаних сіл було розроблено ДП ДІПМ «Містопроект» на підставі рішення Лапаївської сільської ради №019 від 06.05.2011 «Про розроблення генпланів сіл Лапаївка та Холодновідка», в якому вирішено розробити вказані генплани.

У газеті «Голос народу» у випуску №38 від 26.09.2015 (1533) Лапаївською сільською радою було оприлюднено оголошення, яким орган місцевого самоврядування інформував про проведення громадських слухань по містобудівній документації спірних генпланів, розробником яких є ДП ДІПМ «Містопроект» та запропоновано надати пропозиції та зауваження протягом місяця з дня опублікування оголошення в газеті.

У Довідці №105 від 28.01.2021 Зимноводівської сільської ради зазначено, що за період від 26.09.2015 (дати надання Лапаївської сільською радою оголошення в газету про проведення громадських слухань по виготовленню генпланів сіл Лапаївка та Холодновідка) до 14.06.2016 в Лапаївську сільську раду заяв, зауважень чи пропозицій від мешканців вищевказаних сіл стосовно спірних проектів не поступало. Довідка видана на підставі журналів реєстрації заяв Лапаївської сільської ради.

20.08.2014 Лапаївською сільською радою на запит позивача на інформацію від 20.08.2014 було надано копію листа сільської ради №251 від 08.11.2011, яким голів Пустомитівської районної ради та Пустомитівської райдержадміністрації було повідомлено про прийняття сільською радою рішення №019 від 06.05.2011 «Про планування території сіл Лапаївка та Холодновідка», в яких також сільська рада просила клопотати перед Львівською обласною радою, Львівською обласною державною адміністрацією про включення розроблення генплану сіл Лапаївка та Холодновідка в програму розроблення містобудівної документації на 2012 рік за кошти обласного бюджету у співфінансуванні з відповідним бюджетом Лапаївської сільської ради.

На запит позивача управлінням архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів Львівської облдержадміністрації було надано відповідь №80-0-В від 05.09.2014, в якому зазначено, що станом на день надання відповіді новий Генплан с. Лапаївка розробляється ДП ДІПМ «Містопроект».

На запит позивача від 08.09.2015 Лапаївська сільська рада у листі №305 від 08.09.2015 надала відповідь про прийняття рішення 06.05.2011 за №019, а не рішення за №019, датованого 2013 роком, якого сільська рада не приймала.

На запит на інформацію ОСОБА_1 , отриманий 23.09.2015 відділом містобудування та архітектури Пустомитівської райдержадміністрації було надано відповідь №04/01-18 від 28.09.2015, згідно якої розроблення генплану сіл Лапаївка та Холодновідка проводиться проектною організацією ДП ДІПМ «Містопроект» на підставі рішення Лапаївської сільської ради №019 від 06.05.2011.

15.04.2016 листом №136 Лапаївська сільська рада у відповідь на запит ОСОБА_1 від 12.04.2016 повідомила про те, що пункти 1, 2, 3 запиту вказані в проекті пояснюючої записки, з якою вона може ознайомитись в приміщенні сільської ради. Оголошення надруковане в газеті «Голос народу».

20.08.2014 Лапаївською сільською радою на запит позивача на інформацію від 20.08.2014 було надано копію листа сільської ради №251 від 08.11.2011.

Рішенням №083 від 16.02.2017 VIII сесії VII скликання Лапаївської сільської ради «Про затвердження генеральних планів сіл Лапіївка і Холодновідка Пустомитівського району, Львівської області», розглянувши містобудівну документацію, розроблену ДП ДІПМ «Містопроект», на підставі рішення Лапаївської сільської ради №019 від 06.05.2011, було затверджено містобудівну документацію «Генеральний план с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області» та містобудівну документацію «Генеральний план с. Холодновідка Пустомитівського району Львівської області»

Вважаючи протиправним оспорюване рішення, а також протиправність дій відповідача стосовно організації підготовки та проведення процедури затвердження спірних Генпланів, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення прийняте з урахуванням вимог Закону №3038 та Порядку №555. Відхиляючи доводи представника позивача про порушення відповідачем вимог п.4 Порядку №555 щодо оприлюднення рішення №019, суд першої інстанції вказав, що вказаний Порядок набрав чинності 02.06.2011, тоді як рішення було прийняте до набрання ним чинності 06.05.2011. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач була обізнана про рішення Лапаївської сільської ради №019 від 06.05.2011 «Про планування територій сіл Лапаївка та Холодновідка», про розробку ДП ДІПМ «Містопроект» проектів Генеральних планів вказаних сіл, а також обізнана з проектом Генерального плану, затвердженого оспорюваним рішенням. При цьому, такі висновки суду ґрунтуються на показах свідків ОСОБА_187 та ОСОБА_191 . У підсумку, на думку суду першої інстанції, доводи позивача зводяться до формальних недоліків поданого оголошення в газеті «Голос Народу» та не спростовує той факт, що Лапаївська сільська рада подала оголошення про проведення громадських слухань по спірній містобудівній документації, чим проінформовано мешканців про початок процедури громадського обговорення. Суд також дійшов висновку, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оспорюваного рішення та процедури його прийняття на конкретні реальні індивідуально виражені її права, свободи чи інтереси.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон №3038, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно дефініції, наведеної у п.2 ч.1 ст.1 Закону №3038, генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч.1, 3 ст.8 Закону №3038, планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно ч.1 ст.16 Закону №3038, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

За містом ч.1 ст.17 Закону №3038, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частиною другою статті 17 Закону №3038 передбачено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.17 Закону №3038, рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Частиною сьомою статті 17 Закону №3038 визначено, що виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк : 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; 2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Кабінету Міністрів України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Проаналізувавши наведені вище нормативні положення Закону №3038, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Лапаївська сільська рада наділена повноваженнями щодо замовлення та затвердження спірного Генплану, на підтвердження чого суд першої інстанції звернув увагу на прийняте відповідачем рішення про його розроблення у 2011 році та укладену з ДП ДІПМ «Містопроект» у 2013 році угоду.

У подальшому, рішенням Лапаївської сільської ради №083 від 16.02.2017 було прийнято рішення про затвердження спірного Генплану.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на основні доводи позивача, на яких фактично ґрунтуються її позові вимоги та які зводяться до порушення органом місцевого самоврядування вимог статті 21 Закону №3038 та Порядку №555.

Так, відповідно до ч.1 ст.21 Закону №3038, громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні : генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Частиною другою статті 21 Закону №3038 встановлено заборону затверджувати на місцевому рівні містобудівну документацію, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації.

Частиною третьою статті 21 Закону №3038 на сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (у разі делегування їм таких повноважень) покладено обов`язок забезпечити : 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Частиною п`ятою статті 21 Закону №3038 визначено, що оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.6 ст.21 Закону №3038, пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, державних будівельних норм, стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Щодо застосування до спірних правовідносин Порядку №290 та Порядку №555, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно карти документа, розміщеного на офіційному Веб-сайті https://zakon.rada.gov.ua/, Порядок №290 набрав чинності 30.12.2011 а Порядок №555 02.06.2011 відповідно.

Рішення Лапаївської сільської ради №019 «Про планування території сіл Лапаївка та Холодновідка» було прийняте 06.05.2011, тобто до набрання чинності наведеними вище Порядками.

Порядок №555, який був розроблений на виконання вимог статті 21 Закону №3038, визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій.

Відповідно до п.2 Порядку №555, проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

Згідно п.3 Порядку №555, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (у разі делегування їм таких повноважень) відповідно до частини третьої статті 21 Закону №3038 забезпечують : оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування (п.4 Порядку №555).

Відповідно до п.5 Порядку №555, повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити : 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Проаналізувавши наведені вище норми Закону №3038 та Порядку №555, суд першої інстанції вірно вказав, що громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій, безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що рішення №019 від 06.05.2011, яке слугувало основою для затвердження спірного Генплану, було оприлюднено в газеті «Голос Народу» у 2011 році, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_192 , яка працювала на посаді секретаря Лапаївської сільської ради у період з 1993 року по 2018 рік.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Аналіз приведених вище процесуальних норм дає підстави для висновку, що наведені відповідачем заперечення, які обґрунтовані відповідними доказами, перелік яких міститься у статті 72 КАС України, повинні бути спростовані позивачем.

Проте, позивач не спростувала повідомлені свідками обставини, які були допитані в суді першої інстанції, показами яких суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач дотримався вимог Закону №3038 та Порядку №555 в частині оприлюднення прийнятого рішення щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками.

Вимога суду апеляційної інстанції в частині надання доказу опублікування рішення від 06.05.2011 не може бути виконана в силу тривалого часу, який сплинув з дня звернення позивачки до суду з даним позовом. При цьому, після повідомлення таких обставин свідком ОСОБА_193 , позивач не була позбавлена можливості в суді першої інстанції заявити клопотання, вирішення якого дало б змогу спростувати такі покази.

Стосовно доводів позивачки про те, що відповідачем не було оприлюднено проекту містобудівної документації на місцевому рівні та не надано доступу до цієї інформації громадськості, а також не було проведено реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, а також результатів розгляду вказаних пропозицій, які були проігноровані судом та не надано їм належної правової оцінки, колегія суддів також вважає такі необґрунтованими, з огляду на приведені вище висновки з посиланням на покази свідка ОСОБА_191 .

Стосовно доступу до інформації громадськості, колегія суддів зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу громадських слухань від 14.06.2016, на них були присутні серед представників органу місцевого самоврядування, також мешканці села Лапаїівка ОСОБА_194 , ОСОБА_15 та мешканець села Холодновідка ОСОБА_195 .

На думку колегії суддів, доводи позивача про те, що протокол громадських слухань було сфальсифіковано є безпідставними та необґрунтованими, оскільки за вчинення дій, спрямованих на підробку офіційних документів, Кримінальним кодексом України встановлена кримінальна відповідальність. Проте, позивачка не надала суду вирок суду, який набрав законної сили, яким би такі обставини були встановлені.

Разом з тим, при формуванні документу, наданні відповідей на звернення про обставини його формування чи прийняття, не виключається можливість допущення описки чи помилки, які в свою чергу, на думку колегії суддів, за відсутності інших доказів, не свідчать про ту обставину, що громадські слухання взагалі не проводилися.

Крім того, допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_196 , ОСОБА_192 та ОСОБА_197 підтвердили факт проведення громадських слухань та своєї участі у цьому саме у червні 2016 року.

Отже, доводи скаржниці в цій частині також колегія суддів не бере до уваги.

Стосовно того, коли саме сільська рада приймала рішення за №019, з матеріалів справи видно, що з наявних копій такого рішення, воно датоване 06.05.2011, а зазначення іншими державними органами, зокрема, Львівською облдержадміністрацією 06.05.2013, свідчить про описку у зазначенні року його прийняття, оскільки усі інші обставини справи свідчать про прийняття рішення саме у 2011 році і доказів у їх спростування позивачка суду не надала.

Колегія суддів також вважає такими, що не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для визнання оспорюваного рішення нечинним, доводи позивачки про невідповідність змісту оголошення про проведення громадських слухань, опублікованого в газеті «Голос Народу» №38 (1533) від 26.09.2015 вимогам п.5, 6, 10, 11 Порядку №555, виходячи з наступного.

З наявної в матеріалах справи копії газети «Голос Народу» №38 (1533) від 26.09.2015 вбачається, що у ній міститься оголошення, яким Лапаївська сільська рада інформує про проведення громадських слухань по містобудівній документації Генпланів сіл Лапаївка та Холодновідка. Розробник Генпланів ДП ДІПМ «Містропроект». Пропозиції та зауваження приймаються протягом місяця з дня опублікування оголошення в газеті.

На думку колегії суддів, в оголошенні були наведені основні деталі, які необхідні для ідентифікації предмету обговорення. Простіше кажучи, заінтересована особа змогла б у даному випадку скористатися правом внесення своїх зауважень до проекту, який підлягав обговоренню.

При цьому, недотримання одного або кількох підпунктів наведеного вище пункту Порядку №555, на думку колегії суддів, не можна розглядати як беззаперечну підставу для задоволення позовних вимог у даній справі, редакцію яких позивач остаточно сформувала у заяві про їх уточнення, оскільки кожен підпункт окремо має свої певні правові наслідки у разі його недотримання.

Інші наведені позивачем у своїй позовній заяві доводи не гармонізуються та не співвідносяться з вимогами, які вона ставить перед адміністративним судом, зокрема, доводи про ігнорування пункту рішення сільської ради №019 від 06.05.2011 в частині звернення із клопотанням до Пустомитівської районної ради та Львівської обласної державної адміністрації про включення розробки Генпланів до «Обласної програми розроблення містобудівної документації на 2011-2015 роки» на умовах співфінансування з відповідним бюджетом Лапаївської сільської ради, та які, на думку колегії суддів не є підставою для визнання нечинним оспорюваного нормативно-правового акту.

Також, в контексті правових норм, які регулюють спірні відносини як на момент прийняття рішення №019 від 06.05.2011, так і на момент прийняття оспорюваного рішення, слід зазначити, що для висновку про правомірність чи протиправність оспорюваного рішення, доводи позивача з посиланням на відповіді сільського голови ОСОБА_198 в частині існування Схеми генплану, її затвердження, на думку колегії суддів, не мають впливового значення.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, які підтверджені матеріалами справи, зокрема, описані вище листи на звернення ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, шо доводи позивачки є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оспорюваного рішення та процедури його прийняття на конкретні реальні індивідуально виражені її права, свободи чи інтереси.

Додатково слід зазначити, що суд першої інстанції після скасування Верховним Судом попередніх судових рішень, виконав вимоги статті 171 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивачки до адміністративного суду), а відтак, в контексті положень частини шостої цієї статті, всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Разом з тим, жодних заперечень від третіх осіб, які були залучені до участі в справі на стороні позивачки, до суду апеляційної інстанції не надходили, а також не надходило будь-яких письмових пояснень, у яких такі особи висловлювали свою думку, зокрема, про існування обставин або порушень вимог Закону, про які описує позивачка у своєму позові та апеляційній скарзі.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про наявність у неї порушеного права у рамках розглядуваного публічно-правового спору, проте такі не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав, описаних вище.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Таким чином, аналізуючи зміст вищевказаних рішень ЄСПЛ та положення ст.ст.9, ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що судом були надані відповіді на усі питання, які були викладені позивачем у своїй позовній заяві та які стосувалися обставин, які на його думку, стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 липня 2022 року по справі №450/1236/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар У зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.М. на лікарняному з 24.03.2023 по 05.04.2023 повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 06.04.2023.