ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 808/1051/17
адміністративне провадження № К/9901/425/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (головуючий суддя Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Приватного підприємства - фірми «Дарьял» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство - фірма «Дарьял» (далі - позивач, Підприємство, ПП-фірма «Дарьял») звернулося до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (яку замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.12.2016 №0002218261401 та №0002228261401.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, позов задоволено повністю.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентом ПП «Сігмастрой-2005» фактично проведені та належним чином документально оформлені. Вказали на те, що, матеріали справи містять достатні докази про залучення субпідрядників, якими виступили як фізичні, так і юридичні особи. Водночас, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства при оформленні результатів спірних господарських операцій спростовуються матеріалами справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на залишення судами поза увагою доводів про неможливість виконання будівельних робіт як самостійно контрагентом позивача, так і залученим субпідрядником, з огляду на недостатність трудових ресурсів, основних засобів, що свідчить про документування господарських операцій без їх реального здійснення. Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд відкрив касаційне провадження.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити судові рішення без змін, оскільки судами правильно встановлено всі обставини справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято законні і обґрунтовані рішення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Запорізька ОДПІ провела позапланову виїзну перевірку ПП-фірма «Дарьял» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень 2016 року та податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 при взаємовідносинах з ПП «Сігмастрой-2005» (код ЄДРПОУ 33869509).
За результатами перевірки відповідач склав акт №123/08-29-14-01/20496109 від 23.11.2016, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2016 року на загальну суму 116649,00 грн; підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2016 року на суму 129610,00 грн.
Зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача із контрагентом ПП «Сігмастрой-2005» з огляду на відсутність у останнього ліцензії на виконання будівельних робіт, трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів тощо.
Заперечення позивача на акт перевірки залишені контролюючим органом без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 09.12.2016 №0002228261401, яким позивачу збільшено суму грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 145811,25 грн., в тому числі за основним платежем 116649,00 грн. та штрафними санкціями 29162,25 грн; №0002218261401, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 194415,00 грн, у тому числі за основним платежем 129610,00 грн та штрафними санкціями 64805,00 грн.
За результатом адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, Головне управління ДФС у Запорізькій області рішенням від 10.02.2017 №661/10/08-01-10-01-13 та Державна фіскальна служба України рішенням від 10.04.2017 №8002/6199-99-11-01-02-15 скарги ПП-фірма «Дарьял» залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
В подальшому позивач оскаржив зазначені рішення контролюючого органу в судовому порядку.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2007 між ВАТ «Автотранспортне підприємство №2245» та ПП-фірма «Дарьял» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній придбав нерухоме майно за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Скворцова, будинок 243, а саме: будівлю адміністративно-виробничого призначення (виробничий блок) інв. №4108, будівлю допоміжного призначення інв. №4356, будівлю санітарно-побутового призначення з актовим залом інв. №4203, будівлю допоміжного виробничого призначення (ВГМ) інв. №4307, будівлю виробничого призначення з прибудовою (зварювання) інв. №4616, будівлю складського призначення (оборотних агрегатів) інв. №4680, будівлю складського призначення (оборотних агрегатів) інв. №4360, будівлю допоміжно-виробничого призначення інв. №4201, будівлю виробничо-допоміжну (термос) інв. №4682 (надалі об`єкти нерухомості).
Позивач (замовник) уклав із ПП «Сігмастрой-2005» (підрядник) договори №07/12-КВ від 07.12.2015, №18/02-СТФ від 18.02.2016, №10/06-СТТ від 10.06.2016, №01/07-КВКР від 01.07.2016, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати будівельно-ремонтні роботи на об`єкті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 243, а замовник прийняти та оплатити їх.
Вказаними договорами узгоджено виконання наступних робіт: облицювання стін і стелі гіпсокартоном, облицювання стін та стелі пластиком, улаштування підлоги, електромонтажні роботи, утеплення цоколя, стін та укосів фасаду, улаштування вимощення, облицювання ганку, улаштування водостічної системи, влаштування тротуарів з бетонної брущатки, з установкою бордюру та поребрика, установкою зливових лотків, улаштування ганку, укладка асфальту, улаштування покрівлі.
Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт.
Крім того, у ПП «Сігмастрой-2005» позивач придбав послуги з установки кондиціонера Daikin, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковою накладною та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Розрахунки за вказаними господарськими операціями проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.
ПП «Сігмастрой-2005» складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, на підставі яких Підприємство включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 129610,00 грн.
Відповідач наполягав на нереальності вищезазначених господарських операцій, оскільки у контрагента позивача - ПП «Сігмастрой-2005» у періоді, що перевірявся, був тільки один найманий працівник, чого недостатньо для виконання об`єму робіт, визначеного договорами. Також посилався на те, що до перевірки не надано ліцензію цього підприємства на виконання будівельних робіт; неподання додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, що, на переконання податкового органу, свідчить про відсутність основних фондів, транспортних засобів, обладнання, устаткування та іншого майна, які необхідні для здійснення господарської діяльності в зазначених обсягах.
Суди першої та апеляційної інстанцій наведені доводи контролюючого органу відхилили, відзначивши те, що матеріали справи містять копію ліцензії на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності, яка видана ПП «Сігмастрой-2005» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України строком дії з 09.03.2016 по 09.03.2021.
Крім того, судами встановлено, що придбання товарно-матеріальних цінностей, які передані позивачу, здійснено ПП «Сігмастрой-2005» у ТОВ «Леон-Маркет», що підтверджується видатковою накладною від 13.07.2016 №ЛМС-000118.
В свою чергу роботи по облицюванню стін і стелі гіпсокартоном, облицюванню стін та стелі пластиком, улаштування підлоги, електромонтажні роботи (договір №07/12-КВ) та роботи по влаштуванню тротуарів з бетонної брущатки, з установкою бордюру та поребрика, установкою зливових лотків, улаштування ганку, укладку асфальту (договір №10/06-СТТ) виконувались на замовлення ПП «Сігмастрой-2005» фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про що свідчать відповідні договори підряду, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №22-КВ-1, №22-КВ-2, №22-КВ-3 від 27.07.2016.
Виконання робіт по утепленню цоколя, стін та укосів фасаду, улаштування вимощення, облицювання ганку, улаштування водостічної системи (договір №18/02-СТФ) виконувались на замовлення ПП «Сігмастрой-2005» субпідрядником ТОВ «Еленберг», що відображено в акті приймання виконаних будівельних робіт.
Роботи по улаштуванню покрівлі (договір №01/07-КВКР) виконувались ТОВ «Будівельна компанія «Бенера» на виконання укладеного із ПП «Сігмастрой-2005» договору, що вбачається з акта приймання виконаних будівельних робіт.
Послуги з придбання та установки кондиціонеру Daikin виконувались субпідрядником ТОВ «Гіперіон сервіс», що підтверджується видатковими накладними, актом здачі прийняття робіт (надання послуг).
Також, матеріали справи містять докази щодо здійснення розрахунків між ПП «Сігмастрой-2005» та субпідрядниками ТОВ «Леон-Маркет», фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Еленберг», ТОВ «Будівельна компанія «Бенера», ТОВ «Гіперіон сервіс», які залучались для виконання робіт, замовлених позивачем.
За встановлених обставин, суди констатували, що матеріалами справи та наявними у них письмовими доказами спростовуються доводи контролюючого органу про отримання у липні 2016 року ПП «Сігмастрой-2005» ремонтно-будівельних послуг лише у ТОВ «Будпром-Інвест».
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, що проведені (оформлені) з контрагентами, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Сігмастрой-2005», оскільки останні фактично відбулись та є реальними, що підтверджено належними доказами.
Відповідачем не підтверджено невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, податкова інформація щодо контрагентів сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. В той же час у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок, що долучені Підприємством документи підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, зв`язок між фактом надання послуг (поставок товару) і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість відображення їх результатів у бухгалтерській та податкові звітності.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують вищезазначених висновків судів, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи. Водночас, за змістом частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України скасування або зміна рішення можлива лише за умови ухвалення незаконного рішення, чого в даному випадку не встановлено.
Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 06.04.2023 |
Оприлюднено | 07.04.2023 |
Номер документу | 110064766 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні