Постанова від 06.04.2023 по справі 200/5144/20-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 200/5144/20-а

адміністративне провадження № К/9901/32835/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 (головуючий суддя: Христофоров А.Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 (головуючий суддя: Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Ястребова Л.В.) у справі 200/5144/20-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачці пенсії з 01.06.2018;

зобов`язати відповідача відновити нарахування та виплату пенсії, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.06.2018;

стягнути з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій грошову суму у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2018;

зобов`язано відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2018, та сплатити заборгованість з виплати пенсії за весь період, починаючи з 01.06.2018.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в цій частині та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 29.09.2017 перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції і отримує пенсію за віком.

З 01.06.2018 виплату пенсії припинено.

З листа Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.02.2020 №1136/34-2/03, наданого у відповідь на адвокатський запит від 07.02.2020 №07/02-1, вбачається, що зупинення виплати пенсії пов`язано із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є пенсіонером, та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні пенсійного фонду України Донецької області. Проте, з 01.06.2018 виплата пенсії була припинена відповідачем з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає такі дії відповідача протиправними.

Одночасно просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, спричинену протиправними діями відповідача, яку оцінила у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування зазначених вимог стверджує, що відповідач позбавив її у віці 71 року єдиного джерела існування, що є знущанням над нею, як над людиною похилого віку, приниженням її честі, гідності, та людської особистості, а також є дискримінацією за ознакою місця проживання. Означене призвело до розпачу, завдало позивачці душевних страждань, стану безвиході у взаємовідносинах з державним органом. Позивачка зазнала душевних та моральних страждань, та нервових стресів через необхідність витрачання додаткових зусиль на відновлення її порушеного конституційного права.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що припиняючи виплату позивачці пенсії діяв у межах повноважень та у спосіб, визначених законодавством. Наголосив, що позивачка у визначеному законодавством порядку не вжила заходів, спрямованих на отримання належних їй сум пенсійних виплат та у зв`язку із цим не змогла отримувати вказані виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право. Зазначено, що позивачкою не надано доказів того, що вона була позбавлена права і можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України.

Вважає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у зв`язку із недоведеністю її заподіяння з боку відповідача.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір в оскаржуваній частині (щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди), суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою не обґрунтовано в чому саме полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань, що настали у зв`язку з діями відповідача. Суди зазначили, що позивачці виплату пенсії було припинено з червня 2018 року. Позивака наполягала, що протягом 22 місяців їй не було виплачено пенсійні виплати, що у сукупності призвело її до розпачу, завдало душевних страждань. Проте, з позовом до суду остання звернулася лише у травні 2020 року. Обставин, які б завадили раніше позивачці звернутися за поновленням порушеного права, остання не навела.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи в оскаржуваній частині. Скаржниця стверджує, що суди не надали правової оцінки обставинам та доказам, які підтверджують факт понесення нею моральної шкоди, зокрема, що зупинення виплати пенсії є знущанням над 71 річною людиною похилого віку, приниженням її гідності та людської особистості, суспільної значимості людини, що у сукупності призвело до розпачу, завдало душевних страждань, які пов`язані із усвідомленням доведення позивачки до стану безвиході у взаємовідносинах із державним органом.

За твердженнями скаржниці, моральна шкода полягає у перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність витрачання додаткових зусиль на відновлення ї порушеного права.

Скаржниця також зазначила про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених:

- у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 де зазначено, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано;

- у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 де вказано, що у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що позивачкою не надано жодних доказів в підтвердження заподіяння моральних страждань, а також не доведено зв`язок між діями пенсійного органу і душевними стражданнями ОСОБА_1 . Зазначає, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права в оскаржуваній частині та дійшов таких висновків.

Згідно із статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У розрізі заявлених позовних вимог і підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зауважує, що в силу вимог статті 341 КАС України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

У зв`язку з цим, оскаржувані рішення переглядаються лише в частині відмови у стягненні моральної шкоди в розмір 10 000 грн.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка не довела і суди не встановили, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, у зв`язку із чим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені ними обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі №750/6330/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.

Відтак суди попередніх інстанцій у цій справі дотрималися підходу, наведеного у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 та від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у питаннях відшкодування моральної шкоди також наведена у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №280/5216/19 та від 07.03.2023 №280/1530/20.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди в заявленому позивачкою розмірі.

Касаційна скарга не містить належних обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позові та апеляційній скарзі та яким судам вже надана оцінка встановленим обставинам справи.

Також касаційна скарга не містить об`єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі 200/5144/20-а в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб