Постанова

від 06.04.2023 по справі 640/2701/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/2701/22

адміністративне провадження № К/990/15364/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Білак М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу №640/2701/22

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грішиної Наталії Олександрівни на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року (постановлену у складі головуючого судді Вовка П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Богдана Чобітка щодо належного розгляду його заяви від 10 листопада 2021 року;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 10 листопада 2021 року та надати обґрунтовану відповідь по суті викладених вимог.

2. В мотивування позову позивач зазначив, що він 10 листопада 2021 року звернувся Державного бюро розслідувань (далі - ДБР, відповідач) із заявою про проведення службового розслідування стосовно протиправної діяльності старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ОСОБА_2 щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та інших офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності старшого слідчого ДБР ОСОБА_2 .

3. Як зазначено в позові, вказана заява була подана ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що старшим слідчим другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ОСОБА_2 , в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42015110000000471 від 07 жовтня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено наступні відомості:

1) до запису №7 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення встановленого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України (далі також - КК України) «... в діях директора ТОВ «Компанія Укртехекспорт» (код ЄДРПОУ 43022698), ОСОБА_1 , виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, шляхом внесення недостовірних даних до ВМД UA209140/2020/112325 від 25 листопада 2020 року, під час декларування...»;

2) до запису №8 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України «... в діях директора ТОВ «Компанія Укртехекспорт» (код ЄДРПОУ 43022698), ОСОБА_1 , виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 366 КК України, а саме: внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме до ВМД UA209140/2020/112325 від 25 листопада 2020 року, під час декларування...»;

3) до запису №9 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України «... в діях директора ТОВ «Компанія Укртехекспорт» (код ЄДРПОУ 43022698), ОСОБА_1 , виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 191 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, шляхом внесення недостовірних даних до ВМД UA209140/2020/084955 від 15 вересня 2020 року, під час декларування...»;

4) до запису №10 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України «... в діях директора ТОВ «Компанія Укртехекспорт» (код ЄДРПОУ 43022698), ОСОБА_1 , виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України, а саме: внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме до ВМД UA209140/2020/084955 від 15 вересня 2020 року, під час декларування...»;

5) до запису №13 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 191 КК України «... в діях директора ТОВ «ТВМ Холдінг» (код ЄДРПОУ 41027846), ОСОБА_1 , виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 5 статті 191 КК України, а саме: замах на незаконне відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість в сумі 5 072 196, 00 грн, шляхом внесення недостовірних даних до наступних ВМД UA209140/2021/010283, UA209140/2021/010747, UA209140/2021/012102, UA209140/2021/013775 під час декларування...»;

6) до запису №14 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 366 КК України «... в діях директора ТОВ «ТВМ Холдінг» (код ЄДРПОУ 41027846), ОСОБА_1 , виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України, а саме: внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме до ВМД UA209140/2021/010283, UA209140/2021/010747, UA209140/2021/012102, UA209140/2021/013775 під час декларування...».

4. В подальшому, на думку позивача, реалізуючи злочинний умисел перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ «Компанія Укртехекспорт» та ТОВ «ТВМ Холдінг», старший слідчий другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ОСОБА_2 , зловживаючи службовим становищем, використала завідомо неправдиві відомості з ЄРДР, які були нею ж внесені, для складання та формального обґрунтування повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 08 листопада 2021 року.

5. 10 листопада 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою (вх. ДРБ № 37362-21), в якій просив провести службове розслідування стосовно протиправної діяльності старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ОСОБА_2 щодо внесення до ЄРДР та інших офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та притягнути її до відповідальності у відповідності до вимог закону.

6. Відповідач листом від 23 листопада 2021 року №37362-21/10-10-01-20600/21, зокрема повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення службового розслідування відносно вказаного вище слідчого та надав роз`яснення, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються в порядку, передбаченому статтями 303-307 Кримінального процесуального кодексу України.

7. Вважаючи, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2021 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з посиланням на те, що враховуючи зміст позовних вимог даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом.

9. Відмовляючи у відкритті позовного провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що оскільки підставою для звернення з відповідним позовом стала незгода позивача з діями старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ОСОБА_2 щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42015110000000471 від 07 жовтня 2015 року та пред`явлення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, то спір необхідно вирішувати в порядку кримінально-процесуального Закону.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

10 Не погоджуючись із таким судовим рішенням представник позивача подав касаційну скаргу на вказані судові рішення.

11. У поданій касаційній скарзі сторона позивача із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Автор скарги наголошує, що суть позовної заяви полягає не в оскарженні дій старшої слідчої ОСОБА_2., а в тому що відповідачем - Державним бюро розслідувань була допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1 , від 10 листопада 2021 року щодо проведення службового розслідування, у відповіді на яку (лист Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 23 листопада 2021 року № 37362-21/10-10-01-20600/21) відсутня інформації про те ким та коли проводилась перевірка інформації, викладеної у заяві ОСОБА_1 від 10 листопада 2021 року/ Лист містить лише формальну відписку про нібито проведену перевірку та відсутність підстав для службового розслідування, тобто розгляд звернення позивача від 10 листопада 2021 року відбувся з порушенням вимог статті 15, статті 19 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправною бездіяльність керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Богдана Чобітка щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2021 року та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 листопада 2021 року та надати обґрунтовану відповідь по суті викладених вимог.

13. На думку позивача, його звернення від 10 листопада 2021 року є зверненням в порядку, визначеному Законом № 393/96-ВР.

14. Представник ДБР подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Предметом касаційного перегляду у цій справі є правомірність відмови у відкритті провадження у справі.

17. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, вказали, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, а спір у зазначеній справі повинен розглядатись в порядку, визначеному КПК України.

18. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

22. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

21. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

22. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

23. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

24. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

25. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

26. Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач звернувся до ДБР із заявою про проведення службового розслідування стосовно протиправної діяльності старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ОСОБА_2 щодо внесення до ЄРДР та інших офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності старшого слідчого ДБР ОСОБА_2 .

27. Також зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач листом від 23 листопада 2021 року №37362-21/10-10-01-20600/21, зокрема повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення службового розслідування відносно вказаного вище слідчого та надав роз`яснення, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються в порядку, передбаченому статтями 303-307 Кримінального процесуального кодексу України.

28. Водночас, позивач вказує, що суть позовної заяви полягає не в оскарженні дій старшої слідчої ОСОБА_2., а в тому що відповідачем - Державним бюро розслідувань була допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1 , від 10 листопада 2021 року щодо проведення службового розслідування, у відповіді на яку (лист Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 23 листопада 2021 року № 37362-21/10-10-01-20600/21) відсутня інформації про те ким та коли проводилась перевірка інформації, викладеної у заяві ОСОБА_1 від 10 листопада 2021 року/ Лист містить лише формальну відписку про нібито проведену перевірку та відсутність підстав для службового розслідування, тобто розгляд звернення позивача від 10 листопада 2021 року відбувся з порушенням вимог статті 15, статті 19 Законом № 393/96-ВР.

29. В той же час, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Богдана Чобітка щодо належного розгляду його заяви від 10 листопада 2021 року та зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 10 листопада 2021 року та надати обґрунтовану відповідь по суті викладених вимог.

30. В матеріалах адміністративної справи відсутня копія зави позивача від 10 листопада 2021 року та копія листа - відповіді Державного бюро розслідувань від 23 листопада 2021 року №37362-21/10-10-01-20600/21, хоча такі зазначені представником позивача, як додатки до позовної заяви.

31. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій зазначено, що обставини справи встановлено на підставі позовної заява, проте в них жодним чином не відображено зміст поданої ОСОБА_1 до ДБР України заяви.

32. Враховуючи вищенаведене, а також у зв`язку з відсутності в матеріалах адміністративної справи вищезазначених документів, Верховний Суд не може перевірити форму та зміст поданої позивачем до відповідача заяви, та відповідно позбавлений можливості достовірно стверджувати чого саме стосувалася вказана заява.

33. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

34. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане, дослідити належним чином документи, та встановити форму та зміст поданої позивачем заяви від 10 листопада 2021 року та відповідно копію листа-відповіді заявнику.

35. Судами попередніх інстанцій вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які витребовуються та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

37. Частиною 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

38. Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грішиної Наталії Олександрівни задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №640/2701/22 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова Ж.М. Мельник-Томенко М.В. Білак