Ухвала

від 06.04.2023 по справі 357/3661/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3661/23

Провадження № 2-з/357/43/23

УХВАЛА

про забезпечення позову

06 квітня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукуров В. П. розглянувши заяву заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

04.04.2023 року до суду надійшли матеріали позову заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту та заборони державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485100:03:023:0034 площею 0,8062та 3220485100:03:023:0001 площею 3,1938га, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 .

В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач послався на наступні обставини.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2020 року у справі №357/14272/19 було задоволено позовну заяву прокурора про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування від ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Під час ужиття заходів, спрямованих на виконання указаного судового рішення було встановлено, що дані про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 відсутні в ДЗК. При цьому, із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 15.09.2021 року стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 було закрито об`єкт нерухомого майна у зв`язку із її об`єднанням із земельної ділянкою з кадастровим номером 3220485100:03:023:0045.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.10.2021 року у справі №357/10824/19 було задоволено позовну заяву прокурора про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування від ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0045 в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Під час ужиття заходів, спрямованих на виконання указаного судового рішення було встановлено, що дані про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:03:023:0045 відсутні в ДЗК. При цьому, із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 15.09.2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:03:023:0045 було закрито об`єкт нерухомого майна у зв`язку із її об`єднанням із земельної ділянкою з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046

У подальшому, за заявою ОСОБА_1 , як власника земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485100:03:023:0045 площею 2 га та 3220485100:03:023:0046 площею 2 га, здійснено їх об`єднання, в результаті чого утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 3220485100:03:023:0072 площею 4 га, власником якої є також ОСОБА_1 .

Надалі, за заявою ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:03:023:0072 площею 4 га, здійснено її поділ, у результаті чого утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485100:03:023:0034 площею 0,8062 га та 3220485100:03:023:0001 площею 3,1938 га, власником яких є також ОСОБА_1 .

Указане, на думку позивача, свідчить про неодноразові спроби відповідача уникнути виконання зобов`язання щодо повернення спірних земельних ділянок шляхом вжиття заходів, спрямованих на їх поділ та об`єднання. Відтак, позивач вважає, що у даній справі є реальна можливість вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження вищевказаних земельних ділянок іншим особам, а також ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Національне процесуальне законодавство України встановлює наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства убачається, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому ураховується, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

З урахуванням викладених заявником обставин та вищезазначених доказів, які надані заявником на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права користування земельною ділянкою і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому суд бере до уваги, що обраний заявником вид забезпечення позову заборона вчиняти певні дії, передбачений і відповідає вимогам статті 150 ЦПК України. Судом також враховано, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову може бути порушено права позивача, а саме, відповідачі матимуть можливість розпорядитися земельною ділянкою на користь інших осіб. Відтак, відмова в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485100:03:023:0034 площею 0,8062 та 3220485100:03:023:0001 площею 3,1938 га, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі задоволення позовних вимог.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485100:03:023:0034 площею 0,8062 та 3220485100:03:023:0001 площею 3,1938 га, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та не матиме фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки.

Утім, виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» указані дії здійснюють саме державні реєстратори.

При цьому, відповідно до абз.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - система органів та нотаріусів, які забезпечують в межах безспірних правовідносин позасудову охорону та захист цивільних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави в межах безспірних правовідносин шляхом вчинення нотаріальних дій.

Відтак, відповідні посадові особи державних органів та органів місцевого самоврядування, нотаріуси, здійснюючи указані вище дії виступають саме у якості державних реєстраторів.

З огляду на викладене, вживання термінів «державний орган» та «орган нотаріату» не дозволяє конкретизувати категорію осіб, на яких має бути покладено обов`язок щодо заборони вживати певні дії у даній справі.

У той же час, вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки задоволенню не підлягає, оскільки, виходячи із специфіки спірних правовідносин, співмірним та достатнім способом забезпечення позову є саме заборона вчиняти певні дії, який і застосовано судом.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому суд зауважує, що забезпечення позову має тимчасовий характер і у випадку відмови у задоволенні позовних вимог, буде скасовано судом.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Утім, судом не встановлено вищевказаних обставин. Тому правові підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

Заяву розглянуто з урахуванням обраного заявником способу захисту права на підставі поданих ним доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485100:03:023:0034 площею 0,8062 та 3220485100:03:023:0001 площею 3,1938 га, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 .

В іншій частині заявлених вимог по забезпеченню позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Позивач: Білоцерківська міська рада Київської області, місцезнаходження: вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, місто Біла Церква, Київська область, 09117, ЄДРПОУ: 26376300.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя В. П. Цукуров