Вирок

від 06.04.2023 по справі 534/613/23

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 534/613/23

Провадження №1-кп/534/50/23

06 квітня 2023 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Горішні Плавні кримінальне провадження №12023170520000121 від 15 лютого 2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольська Полтавської області, громадянина України, українця,одруженого,який маєна утриманнімалолітню дитину, працює майстром гірничого у кар`єрі ТОВ «Єристівський ГЗК» , має вищу освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В:

21.04.2022 військовозобов`язаному рядовому запасу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було доведено вимоги законодавства України з питань оборони під особистий підпис. Військовозобов`язаний рядовий запасу ОСОБА_4 02.05.2022 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , задля проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Рішенням позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 (протокол № 55 від 02.05.2022), військовозобов`язаного рядового запасу ОСОБА_4 визнано придатним для військової служби, що засвідчено довідкою військово-лікарської комісії від 02.05.2022 №1/3/1/2375.

У подальшому, 12.01.2023 старший офіцер командування ІНФОРМАЦІЯ_5 та СПІ ОСОБА_5 , на виконання вимог ст. 65 Конституції України, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також Указів Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, № 65/2022 від 24.02.2022, №133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 342/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 574/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та_№ 758/2022 від 07.11.2022, в приміщенні кабінету №22 ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_3 довів зміст та намагався вручити ОСОБА_4 бойову повістку на 06 год 20 хв 20.01.2023, для відправки до військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації.

Однак, ОСОБА_4 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, за відсутності, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову, будучи визнаним придатним до військової служби, усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій, в письмовій формі категорично відмовився від отримання повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 06 год 20 хв 20.01.2023, про що 12.01.2023 складений Акт про відмову від отримання бойової повістки.

У подальшому ОСОБА_4 за відсутності поважних причин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх караність, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на 06 год 20 хв 20.01.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та пояснив суду, що дійсно був повідомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призиву на військову службу під час мобілізації в особливий період, знав, що йому необхідно з`явитись на 06 год 20 хв 20.01.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте свідомо не з`явився.

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думку прокурора, обвинуваченого, який пояснив, що бажає закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, що маються в матеріалах справи в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін кримінального провадження.

Суд, користуючись правом, наданим частиною третьою статті 349 КПК України та відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та допитом обвинуваченого ОСОБА_4 .. Учасникам судового провадження роз`яснено, що обставини, які вони визнали та ніким не оспорюються, не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

За визнаними обставинами, оцінюючи показання обвинуваченого з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вони вказують на те, що ОСОБА_4 , усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, тобто діяв з непрямим умислом та вчинив злочин, передбачений ст. 336 КК України, а саме ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена згідно з критерієм «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й достатнього заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв би досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому міри покарання, суд керується положеннями ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, які пом`якшують покарання, не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.

При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, враховує його сімейний стан, який є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, працевлаштований, відсутність обставин, що обтяжують покарання, стан здоров`я, позитивну характеристику з місця роботи, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, повного визнання обвинуваченим своєї вини, його процесуальну поведінку під час судового розгляду справи.

З урахуванням вище викладеного, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, передбачений статтею 65 КК України, характер та спосіб вчиненого обвинуваченим злочину, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів у виді позбавлення волі у межах санкції статті 336 КК України. Підстав для застосування положень статей 69 та 69-1 КК України суд не знаходить.

Вирішуючи питаннящодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків.

Враховуючи наведені вище обставини, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність даних, які характеризують його негативно, беручи до уваги, що обвинувачений повністю визнає свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, веде суспільно корисний спосіб життя, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному статтями 75, 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази по справі відсутні.

З урахуванням процесуальної поведінки обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосування до нього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом однорічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього наступні обов`язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_1