Ухвала

від 31.03.2023 по справі 947/19448/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/601/23

Справа № 947/19448/22, 1-кс/947/3666/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 у кримінальному проваджені №42021160000000331, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2021, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілка, Комінтернівського (нині Лиманського) району, Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, директор ТОВ «ВЕСЕЛИЙ ВІТЕР», неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, відносно якого на розгляді перебуває обвинувальний акт за ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні №42021160000000589 від 02.12.2021 та у кримінальному провадженні № 12022160000000436 від 27.06.2022 року - за ч. 2 ст. 364 КК України,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 відмовлено у задоволені клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному проваджені №42021160000000331, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2021 відносно ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 22.05.2023 року, тобто в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 23 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 184 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло у певний час доби, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням, прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Доводи обґрунтовує тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшились та продовжують існувати. Вказує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним способом забезпечення покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржувану ухвалу без змін; вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч.1ст.194КПК України,під часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених ст.177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини,передбачені пунктами1та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має правозастосувати більшм`який запобіжнийзахід,ніж той,який зазначенийу клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону цілком виконав, врахував їх при постановленні ухвали та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Оскільки наявність на даній стадії у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання слідчого та ніким з учасників не оспорюється, тому не перевіряється апеляційним судом.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, однак не доведено існування підстав, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_8 є громадянином України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце проживання та є раніше не судимою особою, що свідчить про наявність у нього достатньо міцних соціальних зв`язків.

Встановлені вище дані про особу підозрюваного, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні проступку, нетяжкого та особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, може свідчити про ступінь існування ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, про те, що на даному етапі існує незначний ризик знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 раніше займав посаду голови Кілійської районної державної адміністрації Одеської області та ймовірно має стійкі зв`язки з посадовими особами Кілійської районної державної адміністрації Одеської області, внаслідок чого може вжити заходів щодо знищення документації, яка має важливе значення для встановлення фактичних обставин ймовірного вчинення інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, що суттєво ускладнить забезпечення досягнення завдань кримінального провадження.

Також апеляційний суд вважає, що на даному етапі наявний ризик можливого впливу на свідків, інших підозрюваних та експертів у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч.4 ст. 95 КПК України.

Водночас, надаючи оцінку заявленим в апеляційні скарзі прокурора доводам, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що прокурором під час апеляційного розгляду не зазначено жодних посилань та не надано жодних доказів, які б підтверджували факт порушення підозрюваним ОСОБА_8 застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладених на нього слідчим суддею обов`язків. Матеріали провадження таких даних також не містять. Навпаки прокурором підтверджено, що підозрюваним з часу постановлення оскаржуваної ухвали не порушено запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладених на нього слідчим суддею обов`язків.

З огляду на викладені обставини, слідчий суддя згідно з вимогами ч. 4 ст. 194 КПК України дійшов вірного висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, який буде необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, та обґрунтовано визначив таким запобіжним заходом домашній арешт.

На думку апеляційного суду, одна лише тяжкість та суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, а оцінюватись в сукупності також повинні обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріали, які характеризують особу підозрюваного та його поведінка після вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому колегія суддів приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якого, за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Беручи до уваги вище зазначене, колегія суддів вважає доводи прокурора такими, що не знайшли свого підтвердження, а вказані обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги свідчать про те, що застосований запобіжний захід в повній мірі забезпечує виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 у кримінальному проваджені №42021160000000331, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2021, відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4