Ухвала

від 03.04.2023 по справі 947/25607/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/25607/22

Провадження № 1-кс/947/3869/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , директорки КУ «ТЦ соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області» ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання директорки КУ «ТЦ соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області» ОСОБА_3 , про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

Директорка КУ «ТЦ соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області» ОСОБА_3 , звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту з ноутбука «Lenovo», інвентаризаційний номер 1014000032/1 ТЦСО, який був накладений 10.11.2022 року ухвалою слідчого судді в рамках кримінального провадження №42022162160000021.

Прокурор просив розглянути клопотання без його участі, звернувшись до суду з письмовими запереченнями, відповідно до змісту яких, за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів №22-6077, на мікросхемах пам`яті ноутбука марки «Lenovo», інвентаризаційний номер 1014000032/1 ТЦСО, виявлено відповідні файли з ключовими фразами.

Заявник та представник наполягали на задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність у ноутбука ознак речового доказу, також на те, що обмеження права власності на ноутбук завдає істотних ускладнень у виконанні основних виробничих завдань установи, що свідчить про відсутність підстав для подальшого арешту.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думки заявника та представника, приходжу до наступного.

Арешт вказаних у клопотанні речей накладений відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст.174 ч.2 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково зокрема, слідчим суддею під час досудового розслідування за клопотанням власника майна, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Як встановлено в судовому засіданні, на теперішній час досудове слідство не завершено, згідно до наданих до суду матеріалів, вилучене майно визнано речовим доказом, на якому містяться відомості, у вигляді файлів з ключовими фразами, тобто, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, з наданих прокурором суду даних, вбачається, що вказане майно було використано для скоєння кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, тому потреба в застосуванні подальшого арешту не відпала,

Таким чином, посилання представника на судову практику з аналогічних питань, а саме, що слідчим чи прокурором не надано жодних додаткових доказів, що арештоване майно має доказове значення для провадження та відповідає ст.98 КПК України, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

В зв`язку з чим, вважаю, що на теперішній час, підстав для скасування арешту, вказаного ноутбука, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 і 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання директорки КУ «ТЦ соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області» ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42020162160000021 - відмовити.

Ухвала, відповідно до вимог ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1