Ухвала від 23.03.2023 по справі 306/2492/22

Справа № 306/2492/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23.03.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

та учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 ,

та адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/53/23, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2023 року, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42022072040000048, відомості про кримінальне правопорушення в якому 07.07.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України про накладення арешту на майно, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером №2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2022 №320233585 належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , а також на розташований на вказаній ділянці об`єкт незавершеного будівництва, право власності на яке станом на 16.01.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не зареєстровано, із забороною використання, відчуження та розпорядження тимчасово вилученим майном.

Відповідно до клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що наказом № 8 від 26.01.2021 відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та цивільного захисту населення Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2447-6110-1802-0031 від 26.01.2021, згідно з якими замовнику будівництва ОСОБА_8 надано вихідні дані на будівництво «Будівництво 12-квартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га, що належить замовнику будівництва на праві власності. У клопотанні також зазначено, що відповідно до огляду Інтернет ресурсу «Google Earth» за квітень 2019 року, на цій земельній ділянці вже проводилося будівництво будинку, даний факт зафіксовано протоколом огляду з додатками, тобто будівництво почалося раніше без відповідної будівельної документації. В подальшому, замовником будівництва, на підставі отриманих містобудівних умов та обмежень, замовлено у Національному університеті «Львівська політехніка» проектну документацію на вищевказаний об`єкт. Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ЗК0512100430150 будівництво 12-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проектна документація не відповідає вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам. Земельна ділянка знаходиться в серединній частині м. Свалява, згідно генерального плану м. Свалява на дану земельну ділянку. У клопотанні зазначається, що 20.12.2022 слідчим СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області проведено огляд земельної ділянки з розміщеним на ній об`єктом незавершеного будівництва, що належить замовнику будівництва на праві власності та виготовлено схему до протоколу та ілюстративну таблицю і зі схеми вбачається, що пляма забудови становить 321, 95 м. кв. = 0,032195 га. (23,5 м * 13,7 м), що свідчить про те, що пляма забудови не відповідає проектній документації, і у свою чергу тягне наслідки у вигляді збільшення кількості проживаючих постійно осіб та зміну класу наслідків об`єкта будівництва, що є порушенням Державних будівельних норм та проектної документації. Згідно вимог чинних ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», для розміщення прибудинкової території багатоповерхового житлового будинку зі щільністю населення 47,457людини необхідна земельна ділянка площею 0,0958 га, а мінімальна розрахункова площа ділянки для окремого житлового будинку (без розміщення прибудинкової території) мінімально становить 17.0 на 1 людину, тобто 0,0806 га. Таким чином, для розміщення вказаного об`єкта будівництва у забудовника повинна бути земельна ділянка загальною площею не менше 0,1626 га, внаслідок чого у даному випадку допущено порушення вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, розробленні та затвердженні проектної документації на даний об`єкт та при наданні дозволу на виконання будівельних робіт на земельній ділянці площею всього 0,1179 га. Прокурор у клопотанні також зазначає, що в проектну документацію внесено завідомо неправдиву інформацію, при цьому посилається на те, що відповідно до детального плану на вказану територію, машино-місця та дитячий майданчик повинні знаходитися на іншій земельній ділянці, що навпроти земельної ділянки з номером 2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га, однак на вказану земельну ділянку замовником не надано ніяких правовстановлюючих документів, та відповідно до загальнодоступного Інтернет - ресурсу «kadastr.live», дані землі не виділені в натурі та знаходяться у комунальній власності. Окрім того, у клопотанні вказується на те, що під час досудового розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_9 , яка згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ЗК0512100430150 будівництво 12-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює авторський нагляд, та яка повідомила, що жодного стосунку до вказаного об`єкту будівництва не має, позаяк їй не відомо з яких підстав її було призначено для здійснення авторського нагляду за вказаним об`єктом. Постановою процесуального керівника від 16.01.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 та об`єкт незавершеного будівництва, що на ній розташований, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Прокурор у клопотанні також зазначає, що є достатні підстави вважати, що земельна ділянка, а також розташований на ній незавершений об`єкт будівництва є об`єктом кримінально-протиправних дій, та фактично отриманою в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, що свідчить, про те, що майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, а отже в рамках кримінального провадження існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що зазначена земельна ділянка та розташована на ній недобудова за вищевказаною адресою, є доказом злочину, тому застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, зумовлене необхідністю запобігання оформленню права власності на вказаний новозбудований об`єкт нерухомості, відчуження/передачі, або переходу права власності на цілісні та складові частини об`єкту нерухомого майна, за адресою АДРЕСА_1 . З огляду на наведене, прокурор просить клопотання задовольнити, накласти арешт із забороною використовувати, відчужувати та розпоряджатися вказаним у клопотанні майном, а також заборонити державним реєстраторам України, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі, проводити будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

В ухвалі слідчий суддя, перевіривши доводи клопотання та додані до нього документи, зазначає, що клопотання про арешт майна подано в рамках кримінального провадження №42022072040000048 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України - "Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів", що прокурором у клопотанні не зазначено, та в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_8 є суб`єктом передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України кримінального правопорушення. На переконання слідчого судді, клопотання не містить будь-яких даних щодо: документа, до якого внесено завідомо неправдиві відомості, даних щодо того, які саме внесено відомості, що є неправдивими тощо, що прокурором лише висловлено припущення, що містобудівні умови та обмеження, а також інші документи дозвільного характеру, на початок будівництва містять неправдиві відомості. Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки з кадастровим номером №2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га (згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2022 №320233585 земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 ), на яку просить накласти арешт прокурор, що сама земельна ділянка не являється об`єктом, передбаченого ч. 1 ст. 366 України кримінального правопорушення, а доказів того, що правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку є об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України прокурором не зазначено, у судовому засіданні не здобуто. З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що земельна ділянка не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України кримінального правопорушення. Окрім того, слідчий суддя зазначає, що відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 07.07.2022, тобто більше ніж шість місяців тому й упродовж вказаного часу до 23 грудня 2022 року у справі не було проведено жодних слідчих дій, зокрема, орган досудового розслідування протягом шести місяців не вбачав підстав і для арешту майна. Додана до справи копія протоколу огляду місця події від 23 грудня 2022 року є нечитабельною, тому не може бути досліджена судом. Також слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до ч. 7 ст. 214 КПК України - якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня внесення таких відомостей з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування, що станом на 16 січня 2023 року слідчі дії проводяться прокурором самостійно (постанова про визнання речовими доказами від 16 січня 2023 року). Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно необхідно відмовити.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на необґрунтованість та незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, просить її скасувати. Стверджує, що слідчий суддя, всупереч вимогам кримінального процесуального закону та наведеним прокурором у клопотанні підставам про те, що арешт вказаного майна має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, ухвалив незаконне рішення, відмовивши у задоволенні клопотання прокурора. Посилається на те, що вказане у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що не накладення арешту на майно перешкодить проведенню слідчих дій та позбавить можливості об`єктивно здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні. Стверджує, що прокурором у судовому засіданні наголошувалось на тому, що висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_8 не є суб`єктом кримінального правопорушення є необґрунтованими. При цьому, прокурором також акцентовано увагу на тому, що в офіційному документі про початок виконання будівельних робіт у графі «Авторський нагляд» наявне прізвище зовсім іншої особи, тобто документ, який надала власниця майна - ОСОБА_8 , повністю суперечить даним, внесеним у реєстр у будівельній сфері, а особа, яка відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва повинна здійснювати авторський нагляд - ОСОБА_9 , відповідно до протоколу допиту свідка, повідомила, що не має жодного стосунку до цього будівництва. З огляду на вищенаведене, зазначає, що вищевикладене слугує підставою для висновків, що невстановленими особами були внесені завідомо неправдиві відомості в офіційний документ, який у свою чергу призвів до незаконного будівництва вказаного об`єкту на земельній ділянці. Щодо тверджень слідчого судді про те, що прокурором висунуто припущення щодо вказаного об`єкту будівництва, проектної документації, то у цьому випадку прокурором надано прямі докази факту збільшення плями забудови, що підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами. Апелянт також зазначає, що слідчим суддею в описовій частині ухвали зазначено, що відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 07.07.2022, тобто більш ніж через 6 місяців, і до цього часу у справі не проведено жодних слідчих дій, однак такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора у повному обсязі та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, у тому числі із забороною державним реєстраторам України, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі, проводити будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Заслухавши доповідь судді про зміст ухвали, вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення учасників судового провадження : прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу ; представника власниці майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_5 , задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності власниці майна ОСОБА_8 , неявка якої, із огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності власниці майна, береться до уваги, що: власниця майна належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги; заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін не подавала; у розгляді апеляційної скарги брав участь представник власниці майна - ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 , який не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги без участі його довірительки.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги наступне.

Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером №2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га, та на розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладені в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку про те, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером №2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га, та на розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення взяв до уваги положення ч. 5 ст. 132, ст. ст. 170-173 КПК України, дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких прокурор вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дав належну оцінку фактичним обставинам, викладеним у клопотанні та дійшов вірного висновку про те, що надані прокурором матеріали не є достатніми для застосування у даному кримінальному провадженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Як вірно встановлено слідчим суддею, клопотання про арешт майна подано в рамках кримінального провадження №42022072040000048 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України - "Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів".

Обґрунтованими є і висновки слідчого судді про те, що прокурором у клопотанні не зазначено, та в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_8 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, і при цьому, клопотання не містить будь-яких даних щодо документа, до якого внесено завідомо неправдиві відомості, та які саме відомості, що є неправдивими тощо, а прокурором лише висловлено припущення, що містобудівні умови та обмеження, а також інші документи дозвільного характеру на початок будівництва містять неправомірні відомості.

Поряд із цим, дослідивши та перевіривши зміст клопотання та матеріали, долучені до нього, апеляційний суд вважає обгрунтованими і висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки з кадастровим номером №2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га (згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2022 №320233585 належить на праві приватної власності ОСОБА_8 ), на яку прокурор просить накласти арешт, однак сама земельна ділянка не являється об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 України, а доказів того, що правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку є об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, прокурором не надано і клопотання не містить виклад обставин на підтвердження того, що майно, яке за твердженням прокурора належить арештувати, відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, зокрема може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуто кримінально протиправним шляхом. При цьому колегія суддів констатує, що під час розгляду апеляційної скарги прокурор не вказував на те, що земельна ділянка отримана ОСОБА_8 у незаконний спосіб, ним не оспорювалось право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку і втручання у право власності ОСОБА_8 на мирне володіння майном, у право на відчуження цього майна, може бути розцінено як свавілля правоохоронних органів чи суду.

Тому, апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про те, що земельна ділянка не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що органом досудового розслідування не наведено достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно. При цьому колегія суддів констатує, що під час розгляду апеляційної скарги прокурор не обґрунтував доводи про те яким чином не накладення арешту на вищевказане майно унеможливить повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин діяння, пов`язаного з внесенням до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Також апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження майна тощо, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить і про те, що клопотання базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказане у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відтак відсутність арешту вказаного майна перешкодить проведенню слідчих дій та позбавить можливості об`єктивного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором у судовому засіданні наголошувалось на тому, що висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_8 не є суб`єктом кримінального правопорушення є необґрунтованими, і при цьому, прокурором також акцентовано увагу на тому, що в офіційному документі про початок виконання будівельних робіт в графі «Авторський нагляд» наявне прізвище зовсім іншої особи, тобто документ, який надала власниця майна - ОСОБА_8 , повністю суперечить даним, внесеним у реєстр у будівельній сфері, а особа, яка відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва повинна здійснювати авторський нагляд - ОСОБА_9 , відповідно до протоколу допиту свідка, повідомила, що вона взагалі жодного стосунку не має до вказаного будівництва, - апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Із цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що встановлені органом досудового розслідування обставини дають підстави вважати, що невстановленими особами були внесені завідомо неправдиві відомості в офіційний документ, який у свою чергу призвів до незаконного будівництва вказаного об`єкту на земельній ділянці. При цьому апеляційний суд обґрунтованими вважає твердження слідчого судді про те, що прокурор у клопотанні не вказує на те в який саме документ були внесені відомості і чому такі є завідомо неправдивими.

Доводи апеляційної скарги про помилковість тверджень слідчого судді про те, що прокурором висунуто припущення щодо вказаного об`єкту будівництва, проектної документації, оскільки прокурором надано прямі докази факту збільшення плями забудови, що підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, оскільки не підтверджені жодними доказами, та спростовуються наведеним вище. При цьому апеляційний суд констатує, що прокурор не посилається на те, який саме доказ є належним доказом у справі у підтвердження факту збільшення плями забудови, що чинний кримінальний процесуальний кодекс не призводить до суджень про імовірне існування такого доказу як пляма забудови.

Тому, наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи апеляційний суд визнає такими, що не можуть слугувати підставами для накладення арешту на майно, а відтак і клопотання про необхідність накладення арешту на майно є необґрунтованим, таким, що не узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону та фактичними обставинами, на підставі яких прокурор вніс клопотання.

При цьому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно оцінено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на належну ОСОБА_8 земельну ділянку та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва, з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв`язку із чим, як клопотання, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу - сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного чи їхніх захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи; що стороною обвинувачення не надано жодних доказів (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42022072040000048, відомості про кримінальне правопорушення в якому 07.07.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України про накладення арешту на майно, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером №2124010100:01:035:0041, площею 0.1179 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2022 №320233585 належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , а також на розташований на вказаній ділянці об`єкт незавершеного будівництва, право власності на яке станом на 16.01.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не зареєстровано із забороною використання, відчуження та розпорядження тимчасово вилученим майном, - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: