Рішення

від 07.04.2023 по справі 487/1226/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1226/23

Провадження № 2/487/1146/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2023 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-суддіА.А. Лагоди

секретаря -М.М. Ходикіна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), треті особи: Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Головне управління державної казначейської служби України в Миколаївській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог вказав про те, що з 05.12.2022 року по 03.01.2023 року працював за строковим трудовим договором у відповідача на посаді начальника відділу господарського забезпечення міського територіального центру та 03.01.2023 року був звільнений з посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. При звільненні з ним не був проведений остаточний розрахунок. За період з 03.01.2023 року по 13.01.2023 позивачем нарахована середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а тому просить стягнути на його користь 5704,10грн.

Ухвалою суду від 08.03.2023 року по справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду з викликом сторін.

22.03.2023 року на адресу суду надійшов відзив відповідача за підписом директора міського територіального центру Бондаренко С.М., де ставиться перед судом прохання залучити Управління державної казначейської служби України в Миколаївській області з підстав обслуговування ним відповідача. Також відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за обставин відсутності його вини в своєчасному розрахунку з позивачем мотивуючи положеннями Бюджетного кодексу України, позицією ВСУ в постанові від 27.01.2020 року у справі № 682/3060/16-ц та повним розрахунком з позивачем 13.01.2023 року після затвердження кошторису, його обслуговування.

27.03.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача в якому наголошується про обізнаність відповідача про строковість трудового договору за наказом №253-к від 05.12.2022 року і намагання останнього перекласти свою провину на положення бюджетного законодавства при існуванні трудового законодавства. Також від позивача 27.03.2023 року до суду надійшло письмове пояснення в якому позивач акцентує увагу суду на збіг повного розрахунку з ним 13.01.2023 року саме у день видачі авансу. Знаючи про закінчення строкового трудового договору відповідач не надає доказів звернення до розпорядника коштів про виділення певної суми аби погасити незначні кошти в сумі 1432.54 грн. (позивач припускає про наявність такої суми у відповідача на його рахунках).

05.04.2023 року від позивача надійшла заява згідно якої останній до судових витрат, понесених по справі відніс витрати по банківських послугах, щодо оплати судового збору, роздруківку позовної заяви, роздруківку та сканування письмових пояснень, роздруківку відповіді на відзив на загальну суму 184,00 грн.

В судове засідання позивач не з`явився надав заяву в якій підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за його відсутністю на підставі наявних доказів, що додані до справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву згідно якої просив відмовити у задоволенні позову в повному об`ємі з підстав наведених у раніше поданих заявах та розглянути справи без участі сторони.

Представники третіх осіб в призначене судове засідання не з`явились, про час та дату судового засідання повідомлено належними чином, про причини неявки суду не повідомлено, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та пояснення до суду не надали.

Згідно з ч.3ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Миколаївським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в період з 05.12.2022 року по 03.01.2023 року за наказом №253-к від 05.12.2022 року, був звільнений з займаної посади у зв`язку з закінченням строку трудового договору за наказом 4-к від 03.01.2023 року (а.с.3, 33).

Приписами ст. 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачеві в порушенняст. 116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати, що зокрема підтверджено листом відповідача від 19.01.2023 року (а.с.5) та є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності вини в своєчасному розрахунку з позивачем з наступних підстав.

Свою діяльність відповідач має планувати в т.ч. щодо видатків за наявним штатним розписом. Посилання відповідача на положення постанови КМУ від 28.02.2022 року №228 якраз доводить наявний правовий механізм в частині планування, затвердження кошторису відповідачем, однак відповідач не надав доказів про внесення змін до його кошторису, наявність тимчасового кошторису та прийняття всіх належних заходів з його боку аби своєчасно проводити видатки в т.ч. по зарплаті працівників. До того ж, таку можливість у внесенні змін до кошторису відповідач мав би застосувати і з огляду на строковість трудового договору з позивачем з 05.12.2022 року по 03.01.2023 рік.

Щодо посилання відповідача на позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 27.01.2020 року у справі № 682/3060/16-ц з мотивів відсутності власної вини роботодавця в цій справі то таке посилання є недоречним з огляду на наступне. Верховний Суд України розглядав справу де позивачем висувались вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. При цьому обставини такої справи стосувались повного розрахунку з працівником який був звільнений в день коли не працював і не пред`являв вимогу про розрахунок.

Вища судова інстанція зауважила, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбаченастаттею 116 КЗпП України(якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставістатті 117 КЗпП Українинаступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

При розгляді цієї справи судом встановлено звернення позивача з заявою від 12.01.2023 року та відповідь відповідача від 19.01.2023 року за №44/09.11.01-19/23 в якій останній підтвердив строковий характер трудових відносин з позивачем та розрахунок в найкоротший строк 13.01.2023 року. Відповідач не спростовує з посиланням на норми трудового законодавства про залежність своєї вини з відсутністю коштів для виплати зарплати працівникам.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачеві сум в день звільнення.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача за грудень 2022 та січень 2023 роки становить 12459,15/22 = 570,41 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні позивача з 04.01.2023 року по 13.01.2023 року становить 8 робочих днів, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 4563,28 грн. (570,41*8 днів). Розрахунок має бути виконано з 04.01.2023 року, дня який слідує за днем звільнення, а не з 03.01.2023 року в силу ст.116 КЗпП України.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4563,28 грн.

Разом з тим, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку зменшується на суму податків і зборів.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Така позиція суду в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 18 липня 2018 року, справа № 359/10023/16-ц, провадження № 61-14794св18.

Щодо понесених судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених витрат на суму 184,00 грн., пов`язаних з роздруківкою заяв по справі та сплати банківських послуг, суд вважає їх не обґрунтованими, оскільки позивач належним чином не обґрунтував їх як такі, що пов`язані саме з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, крім того з наданих фіскальних чеків суд не має можливості встановити, що вони підтверджують факт витрат, пов`язаних саме з поточною справою та процесуальних заяв по ній.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст. ст. ст..ст. 116 117 КЗпП України, ст.ст.3,10, 11, 76 81, 89, 141, 209, 223,229,247,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), треті особи: Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Головне управління державної казначейської служби України в Миколаївській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 04.01.2023 року по 13.01.2023 року включно в сумі 4563 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят три) грн. 28 коп. з утриманням з цих сум податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Миколаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Іншу частину позову залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач:Миколаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 9/2, код ЄДРПОУ 34706804.

Третя особа: Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 19, код ЄДРПОУ 03194499.

Третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Миколаївській області, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр-т. Центральний, 141-В, код ЄДРПОУ 37992030.

Суддя А.А. Лагода