Постанова

від 15.03.2023 по справі 904/2464/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2464/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання Бурчак А.Ю.

Представники сторін до судового засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 (повний текст складено та підписано 16.12.2022 суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №904/2464/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Групп Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 846 351,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь Групп Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 846 351,01 грн., із яких 730 000, 00 грн. складають суму неповернутої фінансової допомоги за договорами поворотної фінансової допомоги №1301/22 від 13.01.2022 та №2701/22 від 27.01.2022; 73 400,00 грн. - пені, 42 951,01 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договорів поворотної фінансової допомоги №1301/22 від 13.01.2022 та №2701/22 від 27.01.2022, в частині своєчасного повернення фінансової допомоги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/2464/22 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Групп Україна" 730 000,00 грн. основного боргу, 73 400,00 грн. пені, 42 951,01 грн. інфляції грошових коштів, 12 695,27 грн. - судового збору, 11 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що доказів виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги на загальну суму 730 000,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав. Розрахунок інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення. Розрахунок пені позивачем здійснено за подвійною обліковою ставкою НБУ та з урахуванням норм діючого законодавств, а отже, вказана сума підлягає до примусового стягнення. Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлена пеня за договором № 2701/22 від 27.01.2022 за загальний період прострочення з 02.05.2022 по 02.06.2022 в сумі 23 000,00 грн. Відповідно до здійсненого господарським судом перерахунку, встановлено, що розрахунок здійснений без урахування вимог статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку для виконання зобов`язання, проте розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем. Пред`явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача, а отже, пеня в сумі 23 000,00 грн., підлягає до примусового стягнення. У даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимогах у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- зазначені Судом платіжні доручення № 1923 від 13.01.2022 (а.с. 41) та № 1930 від 27.01.2022 (а.с. 45) не є допустимими доказами, а тому вони не підтверджують факт виконання Позивачем умов Договору від 13.01.2022 № 1301/22 та Договору від 27.01.2022 № 2701/22.

- в порушення вимог ГПК України та ДСТУ 4163:2020 згадувані Судом в рішенні платіжні доручення № 1923 від 13.01.2022 (а.с. 41) та № 1930 від 27.01.2022 (а.с. 45) надані не в оригіналі та без належного посвідчення відповідних копій (відсутня помітка «Згідно з оригіналом», не зазначені найменування посади, власного імені та прізвища особи, яка здійснювала відповідне засвідчення та дати такого засвідчення).

- в порушення норм ГПК України Позивач не вказав у поданих ним документах будь-яких відомостей про наявність у нього або іншої особи оригіналів платіжних доручень № 1923 від 13.01.2022 (а.с. 41) та № 1930 від 27.01.2022 (а.с. 45) та, як вже було вказано вище, не посвідчив ці документи у відповідності до вимог чинного законодавства України.

- суд повністю проігнорував дані зауваження (не витребував у Позивача оригінали відповідних платіжних доручень) та не вказав в Рішенні жодних аргументів з даного приводу, які б спростовували відповідну позицію Відповідача.

- перевіривши здійснені Позивачем розрахунки пені Відповідач виявив, що Позивачем було нараховано пеню в розмірі, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, а саме:

1) за порушення умов Договору від 13.01.2022 № 1301/22 Позивач нарахував Відповідачу пеню за період з 19.04.2022 по 01.08.2022 у розмірі 50 400,00 грн., які розраховувались таким чином 480 000,00 грн. * 0,1% * 105 днів.

З вказаного вбачається, що Позивач нараховував пеню у розмірі 480,00 грн. за один день порушення відповідних зобов`язань.

Однак, в період з 19.04.2022 по 02.06.2022, коли облікова ставка НБУ складала 10%, розмір пені за один день прострочення складав 480 000,00 грн. * 20% / 365 = 263,01 грн., тобто на 216,99 грн. менше, ніж нарахував Позивач.

Таким чином, пеня за відповідний період повинна складати не 21 600,00 грн., 11 835,62 грн.

2) аналогічна ситуація по Договору від 27.01.2022 № 2701/22, де Позивач нарахував пеню за період з 02.05.2022 по 02.06.2022 у розмірі 8 000,00 грн. (з розрахунку 250 000,00 грн. * 0,1% * 32), а відповідно до подвійної облікової ставки за цей період (20%) пеня повинна складати 4 383.56 грн. (250 000.00 грн. * 20% /365 * 32), тобто на 3 616.44 грн. менше.

- Позивач заявив орієнтований розмір витрат на правову допомогу по Справі у розмірі 50 000,00 грн., але на виконання вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України до позовної заяви він не долучив жодного первинного документу з даного приводу.Як вбачається з Рішення відповідні докази були подані тільки 06.12.2022 (в день ухвалення відповідного судового рішення) та без надання часу Відповідачу для надання оцінки відповідним доказам.

- якщо ж і припустити, що вимоги Позивача є обґрунтованими, то необхідно зазначити, що станом на теперішній час Відповідач, як підприємство, знаходиться у дуже скрутному Фінансовому становищі, яке було викликано загальнодержавною та світовою кризою.

Враховуючи вказані обставини, стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 73 400,00 грн. за прострочення виконання зобов`язань по відповідним правочинам є занадто суворою відповідальністю.

- в матеріалах Справи немає жодного доказу, який би підтверджував, що вказане прострочення виконання Відповідачем зобов`язань за Договором з Позивачем будь-яким чином вплинуло на підприємницьку діяльність Позивача, а саме завдало йому будь-яких збитків тощо.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Групп Україна" не надано відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 19 042,91 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/2464/22.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою суду від 17.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/2464/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.03.2023 о 12:00 годин.

Про дату час і місце розгляду справи скаржник був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4900098839777 та №4900099106821, у зв`язку із чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Від представника позивача надійшло клопотання про розшляд справи за його відсутності.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Беручи до уваги, що неявка представників не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

15.03.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Групп Україна" (Надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" (Отримувач) укладено договори поворотної фінансової допомоги №1301/22 від 13.01.2022 та №2701/22 від 27.01.2022

Відповідно до п. 1.1 Договорів Надавач передає у власність Отримувачу грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цих Договорів, а Отримувач зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цими Договорами строк.

Розмір поворотної фінансової допомоги становить 480 000,00 грн. (п. 2.1 Договору № 1301/22 від 13.01.2022).

Розмір поворотної фінансової допомоги становить 250 000,00 грн. (п. 2.1 Договору № 2701/22 від 27.01.2022).

Згідно з п. 3.1 Договорів Надавач передає поворотну фінансову допомогу Отримувачу протягом 3-х днів з моменту підписання сторонами Договору.

Поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок Отримувача (п. 3.2 Договорів).

Поворотна фінансова допомога вважається переданою Отримувачу в момент зарахування такої поворотної фінансової допомоги на поточний рахунок Отримувача (п. 3.3 Договорів).

Поворотна фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок Надавача та вважається поверненою Отримувачем з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Надавача в банківській установі, що йог обслуговує (п. 5.2 Договорів).

Ці Договори вважаються укладеними і набувають чинності з моменту передання поворотної фінансової допомоги Отримувачу (п. 8.1 Договорів).

Строк цих Договорів починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цих Договорів та закінчується 31 грудня 2022 року (п. 8.2 Договорів).

Згідно з п. 4.1 Договорів строк поворотної фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цими Договорами і становить 3 (три) календарних місяці.

Після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цих Договорів, Отримувач зобов`язується протягом 5-ти календарних днів повернути Надавачу поворотну фінансову допомогу (п. 5.1 Договорів).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляйної скарги у відповідності до вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Групп Україна" (Надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" (Отримувач) договорів поворотної фінансової допомоги №1301/22 від 13.01.2022 та №2701/22 від 27.01.2022р., відповідно.

На виконання умов спірних договорів, за твердженням позивача, він здійснив безготівкові перекази грошових коштів у сумі 480 000,00 грн. та в сумі 250 000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями № 1923 від 13.01.2022 (а.с. 41) та № 1930 від 27.01.2022 (а.с. 45).

Ухвалою місцевого господарського суду від 22.08.2022р. у даній справі відкрито провадження у даній справі; визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.09.2022 о 12:20 год. у приміщенні господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 3-204.

Підготовчі засідання призначені на 20.09.2022р. та 12.10.2022р. були відкладені через неявку відповідача.

27.10.2022р. в канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області зареєстровано заяву представника відповідача адвоката Киселиці І.Ю. про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до рукописного напису, зробленного за заяві « З матеріалами справи ознайомлений, фотокопії зробив Кислиця Ю.І. 27.10.2022р.» (а.с. 73).

01.11.2023р. в канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області зареєстровано заяву представника відповідача адвоката Кислиці І.Ю. про відкладення підготовчого засідання, відповідно до тексту якої : « … оскільки Відповідач без позовної заяви не мав можливеості підготувати відзив, то п`ятнадцятиденний строк почав свій перебіг тільки з 28.10.2022, як наслідок, Відповідач має право подати відзив на позов до 11.11.2022 (включно), а тому підготовче засідання, яке призначене на 01.11.2022 необхідно відкласти для забезпечення можливості Відповідачу підготувати відзив на позовну заяву…» (а.с.79).

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що представник відповідача був належним чином обізнанний про необхідність подати до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву до 11.11.2022р. включно.

11 листопада 2022року згідно календаря є п`ятницею робочим днем.

15.11.2022р. в канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області зареєстровано зареєстровано пояснення відповідача стосовно позовної заяви про стягнення заборгованості, датовано 14.11.2022р. (а.с. 91).

Відповідно до роздруківки Онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електроного підпису «Пояснення стосовно позову (Калібр Техно), 14.11.22.pdf Розмір файлу без підпису:298,2 КБ Результат перевірки підпис: підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтвердджено Користувач: КИСЕЛИЦЯ ІВАН ЮРІЙОВИЧ…

… Час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для надання даних від Надавача): 17:37:28 14.11.2022…» (а.с. 93).

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі зі спливом яого пов`язана дія чи подія, яка має юридичну силу.

Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день стоку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що письмові пояснення подано відповідачем з порушенням п`ятнадцяти денного строку на подання відзиву, встановленного ухвалою місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі від 22.08.2022р..

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

В постанові Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:

21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

22. Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

23. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

24. При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.

25. Разом з тим, в аспекті зазначеного Суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Колегія суддів констатує, що місцевим господарським судом не надавалася відповідачу можливість подати пояснення в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, а текст письмових пояснень не містить в собі клопотань про поновлення строків на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до пунтку 8 частини 2 статті 176 Господарського процесуального кодексу України , про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Згідно вступної частини рішення суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження :

" ... У межах визначеного законом строку, відповідачу була надана можливість скористались своїми правами на подання відзиву з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами…

…У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника відповідача.

Господарський суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, у зв`язку з чим вбачається за можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами…».

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів доходить висновку, що місцевим господарським судом не поновлювався відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву чи то надання письмових пояснень в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки апелянтом не наводиться обгрунтувань на підтвердження того, що в суді першої інстанції він не заперечив проти обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього, доводи апеляційної скарги в частині того, що :

«… , в порушення вказаних вимог ГПК України та ДСТУ 4163:2020 згадувані Судом в Рішення платіжні доручення № 1923 від 13.01.2022 (а.с. 41) та № 1930 від 27.01.2022 (а.с. 45) НАДАНІ НЕ В ОРИГІНАЛІ ТА БЕЗ НАЛЕЖНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ВІДПОВІДНИХ КОПІЙ (відсутня помітка «Згідно з оригіналом», не зазначені найменування посади, власного імені та прізвища особи, яка здійснювала відповідне засвідчення та дати такого засвідчення) .

До речі, недопустимість таких доказів підтверджується системною практикою Верховного Суду, де, як правило вказано, що «... докази повинні бути посвідчені та/або підписані від імені сторони по справі тільки уповноваженою на те особою. При цьому, за відсутності таких повноважень посвідчені та/або підписані цими особами документи не можуть вважатись належним чином посвідченими (підписаними) та, як наслідок, достовірними та допустимими доказами. Вказані обставини унеможливлюють використання неналежним чином посвідчених копій документів, в якості доказів на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у цій справі».

В постанові Верховного Суду від 09.02.2021 по справі № 340/249/19 вказано, що: «...Суд вважає за необхідне звернути увагу, що як на час розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанцій, в матеріалах справи були відсутні докази повноважень особи, якою був поданий відзив та завірені надані до нього копії документів. Зважаючи на вищенаведене, Суд доходить, що судами попередніх інстанцій вирішено спір НА ПІДСТАВІ ДОКАЗІВ. ЯКІ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ КРИТЕРІЯМ ДОПУСТИМОСТІ. ЩО Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ СКАСУВАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ...».

Схожі висновки вказував Верховний Суд в постановах від 17.07.2019 по справі №810/719/18, від 23.04.2020 по справі № 811/1470/18, від 29.04.2020 по справі № 703/2908/17, від 22.07.2020 по справі № 803/485/18, від 16.12.2020 по справі №500/1970/19…

… в порушення вказаних норм ГПК України Позивач не вказав у поданих ним документах будь-яких відомостей про наявність у нього або іншої особи оригіналів платіжних доручень № 1923 від 13.01.2022 (а.с. 41) та № 1930 від 27.01.2022 (а.с. 45) та, як вже було вказано вище, не посвідчив ці документи у відповідності до вимог чинного законодавства України…

… Відповідач ще у своїх Поясненнях від 14.11.2022 вказував, що: «... на виконання вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України та вказаних вище положень Договору від 13.01.2022 № 1301/22 та Договору від 27.01.2022 № 2701/22 Позивач не надав Суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання ним Відповідачу фінансової допомоги у РОЗМІРІ 480 000.00 грн. (чотириста вісімдесят тисяч 00 грн. 00 коп.) та 250 000,00 грн. (двісті п ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Договір поворотної фінансової допомоги є реальним договором, а тому без доказів передання відповідних грошових коштів Відповідачу Договори від 13.01.2022 № 1301/22 та від 27.01.2022 № 2701/22 неможна вважати укладеними».

Однак, Суд повністю проігнорував дані зауваження (не витребував у Позивача оригінали відповідних платіжних доручень) та не вказав в Рішенні жодних аргументів з даного приводу, які б спростовували відповідну позицію Відповідача…

… Суд проігнорував відповідні зауваження та порушив такими діями норми чинного законодавства України, що вбачається з наступного.

Так, Позивач, нараховуючи пеню, керувався положеннями п. 7.4 Договорів від 13.01.2022 № 1301/22 та від 27.01.2022 № 2701/22, відповідно до якого: «При порушенні Отримувачем строку повернення поворотної фінансової допомоги вказаного в п. 4.1 цього Договору він повинен сплатити на поточний рахунок Надавача пеню в розмірі 0.1% від розміру поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення повернення поворотної фінансової допомоги».

Однак, відповідно до ст. ст. 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: «Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».

В той же час, перевіривши здійснені Позивачем розрахунки пені Відповідач виявив, що Позивачем було нараховано пеню в розмірі, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, а саме:

1) за порушення умов Договору від 13.01.2022 № 1301/22 Позивач нарахував Відповідачу пеню за період з 19.04.2022 по 01.08.2022 у розмірі 50 400,00 грн., які розраховувались таким чином 480 000,00 грн. * 0,1% * 105 днів.

З вказаного вбачається, що Позивач нараховував пеню у розмірі 480,00 грн. за один день порушення відповідних зобов`язань.

Однак, в період з 19.04.2022 по 02.06.2022, коли облікова ставка НБУ складала 10%, розмір пені за один день прострочення складав 480 000,00 грн. * 20% / 365 = 263,01 грн., тобто на 216,99 грн. менше, ніж нарахував Позивач.

Таким чином, пеня за відповідний період повинна складати не 21 600,00 грн., a 11 835,62 грн.

2) аналогічна ситуація по Договору від 27.01.2022 № 2701/22, де Позивач нарахував пеню за період з 02.05.2022 по 02.06.2022 у розмірі 8 000,00 грн. (з розрахунку 250 000,00 грн. * 0,1% * 32), а відповідно до подвійної облікової ставки за цей період (20%) пеня повинна складати 4 383,56 грн. (250 000.00 грн. * 20% /365 * 32), тобто на 3 616,44 грн. менше.

Враховуючи вказане, Відповідач вважає, що Суд повинен був враховувати дані обставини при ухваленні рішення по Справі.

До речі, в Рішенні Суд взагалі вказував інформацію, яка повністю не має значення до Справи, а саме: «Розрахунок пені позивачем здійснено ЗА ПОДВІЙНОЮ ОБЛІКОВОЮ СТАВКОЮ НБУ (???) та з урахуванням норм діючого законодавств, а отже, вказана сума підлягає до примусового стягнення». І це при тому, що з матеріалів Справи а.с. № 9 та № 10) чітко вбачається, що Позивач нарахував пеню не в розмірі подвійної облікової ставки, а відповідно до п. 7.4 Договорів від 13.01.2022 № 1301/22 та від 27.01.2022 № 2701/22 у розмірі 0.1% від поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення…

… Відповідач, як підприємство, знаходиться у дуже скрутному Фінансовому становищі, яке було викликано загальнодержавною та світовою кризою.

Враховуючи вказані обставини, стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 73 400,00 грн. (сімдесят три тисячі чотириста грн. 00 коп.) за прострочення виконання зобов`язань по відповідним правочинам є ЗАНАДТО СУВОРОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.

Слід, також, зазначити, що в матеріалах Справи немає жодного доказу, який би підтверджував, що вказане прострочення виконання Відповідачем зобов`язань за Договором з Позивачем будь-яким чином вплинуло на підприємницьку діяльність Позивача, а саме завдало йому будь-яких збитків тощо…

… Таким чином Відповідач вважає, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті З Цивільного кодексу України та положень ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 Господарського кодексу України, Суд повинен був зменшити відповідні штрафні санкції до більш справедливого розміру…

… Позивач заявив орієнтований розмір витрат на правову допомогу по Справі у розмірі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.), але на виконання вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України до позовної заяви він не долучив жодного первинного документу з даного приводу (акти приймання-передачі, детальні описи, платіжні доручення тощо).

Як вбачається з Рішення відповідні докази були подані тільки 06.12.2022 (в день ухвалення відповідного судового рішення) та БЕЗ НАДАННЯ ЧАСУ Відповідачу для надання оцінки відповідним доказам.

І при цьому Суд вказав у Рішенні, що: «... доказів або обгрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав».

Однак, яким чином Відповідач міг надати будь-яку оцінку доказам понесення Позивачем витрат на правову допомогу, якщо вони були надані Суду тільки 06.12.2022… » не приймаються до уваги колегією суддів оскільки відповідач позбавлений права заперечувати проти відповідних обставин виключно через свої дії з нехтування користування процесуальними правами, а обов`язок несення відповідних негативних наслідків узгоджується з принципами змагальності господарського процесуального кодексу України.

Відповідні висновки суду першої інстанції в частині того, що на виконання умов спірних договорі позивач здійснив безготівкові перекази грошових коштів у сумі 480 000,00 грн. та в сумі 250 000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями № 1923 від 13.01.2022 (а.с. 41) та № 1930 від 27.01.2022 (а.с. 45); відповідач, у визначений п. 5.1 спірних Договорів термін не повернув фінансову допомогу на загальну суму 730 000,00 грн. , що й стало причиною виникнення спору; доказів виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги на загальну суму 730 000,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав; з огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню; розрахунок інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення; пунктом 7.4 Договорів визначено, що при порушенні Отримувачем строку повернення поворотної фінансової допомоги вказаного в п. 4.1 цих Договорів він повинен сплатити на поточних рахунок Надавача пеню в розмірі 0,1% від розміру поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення повернення поворотної фінансової допомоги; розрахунок пені позивачем здійснено за подвійною обліковою ставкою НБУ та з урахуванням норм діючого законодавств, а отже, вказана сума підлягає до примусового стягнення, у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем, визнаються колегією суддів такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що: «… неустойка, виходячи з приписів статей 546,549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання…

… Відповідач звертає увагу Апеляційного суду, що при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Необхідно додатково зазначити, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та не порушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна?сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджеиі, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної…

… застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості…» визнаються колегією суддів такими, що носять декларативний характер.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/2464/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 19 043,00 грн. (а.с. 136) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/2464/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/2464/22 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 19 043,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "Калібр - Техно" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, убд. 106А, кімн.2.14, код ЄДРПОУ 43750822).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 07.04.2023

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.В. Березкіна

СуддяО.Г. Іванов