Ухвала

від 06.04.2023 по справі 19/39-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

06.04.2023м. ДніпроСправа № 19/39-10

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача (стягувача): Іванченко І.С.,

від відповідача (боржника): представник не з`явився,

розглянувши заяву стягувача про поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання у справі №19/39-10

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "Зодіак України"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Через відділ документального забезпечення 13.03.2023 від позивача надійшла заява від 14.02.2023 за №10-12-00673 про поновлення строку для пред`явлення судового наказу від 26.04.2010 №19/39-10 до виконання, у якій позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 у справі №19/39-10 та поновити строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 у справі №19/39-10.

Розпорядженням керівника апарату від 14.03.2023 №96 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та надходженням заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №19/39-10 за вх. №12127/23.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду подання про видачу дублікату виконавчого листа визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023.

Згідно з вимогами законодавства матеріали справи №19/39-10 перебувають на зберіганні у архіві, який розташований поза межами суду.

На запит суду від 15.03.2023 матеріали справи №19/39-10 були надані з архіву до суду лише 20.03.2023, що підтверджується замовленням на одержання справи з архіву.

Ухвалою від 20.03.2023 заяву позивача про поновлення строку для пред`явлення судового наказу від 26.04.2010 №19/39-10 для виконання прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 04.04.2023.

За результатами судового засідання, яке відбулося 04.04.2023 оголошено перерву до 06.04.2023.

В судовому засіданні 06.04.2023 представник заявника (позивача, стягувача) відповіла на запитання суду, надала пояснення по суті заяви та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.04.2023, складено (оголошено) вступну та резолютивну частину ухвали.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, заяву розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача (заявника)

Позивач вважає, що строк пред`явлення наказу пропустив з поважних причин, а тому просить суд його поновити.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача, зокрема, на користь позивача 12.969,97 грн заборгованості по орендній платі та 1.333,16 грн пені.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010, яке набрало законної сили 26.04.2010 видано наказ зі строком пред`явлення його для виконання до 26.04.2013.

Позивач /в черговий раз/ звернувся до начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою від 13.02.2018 за вих. №10-11-00946 про відкриття виконавчого провадження (арк. 36, том 1), з тексту якої вбачається, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 у справі №19/39-10 перебував на виконанні в Центральному відділі ДВС та виконавче провадження №53915102 постановою від 27.09.2017 закінчено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Також позивач просив начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження, ухвалити постанову про арешт майна (коштів) боржника тощо.

В якості доказу направлення заяви від 13.02.2018 за вих. №10-11-00946 про відкриття виконавчого провадження позивач надав суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області отримав поштове відправлення 21.02.2018 (арк. 37, том 1).

В подальшому, позивач звернувся до начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою від 28.08.2018 за вих. №10-11-05484 про відкриття виконавчого провадження (арк. 38, том 1), з тексту якої вбачається, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 у справі №19/39-10 перебував на виконанні в Центральному відділі ДВС та виконавче провадження №53915102 постановою від 08.08.2018 закінчено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Також позивач просив начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження, ухвалити постанову про арешт майна (коштів) боржника тощо.

В якості доказу направлення заяви від 28.08.2018 за вих. №10-11-05484 про відкриття виконавчого провадження позивач надав суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області отримало поштове відправлення 31.08.2018 (арк. 39, том 1).

Позивач звернувся до начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з листом від 25.05.2020 за вих.№10-12-02773 (арк. 40, том 1), у якому позивач вказав, що відповідь на заяву від 28.08.2018 за вих. №10-11-05484 про відкриття виконавчого провадження позивач не отримав, постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходила, у зв`язку із чим позивач просив Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області надати вичерпну інформацію стосовно виконавчого провадження за наказом від 26.04.2010 у справі №19/39-10.

В якості доказів направлення вказаного листа на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області позивач надав опис вкладення у цінний лист від 02.05.2020, фіскальний чек від 02.05.2020 та накладну (арк. 41, том 1).

Оскільки лист позивача від 25.05.2020 за вих.№10-12-02773 (арк. 40, том 1) залишений Центральним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області без відповіді та задоволення позивач звернувся до начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області зі скаргою від 24.03.2021 за вих.№10-12-01827 (арк. 42-43, том 1) на дії (бездіяльність) останнього, у якій просив розглянути скаргу, вжити заходи спрямовані на відновлення прав та законних інтересів позивача і зобов`язати начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області направити постанову про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 за №19/39-10 разом із оригіналом виконавчого документа на адресу позивача.

В якості доказів направлення вказаної скарги на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області позивач надав список поштових відправлень зі штампом пошти 01.04.2021, фіскальні чеки від 01.04.2021.

Постановою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про результати перевірки виконавчого провадження від 21.04.2021 (арк. 45, том 1) постановлено: перевірку завершити; дії державного виконавця визнати такими, що не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження"; виконавче провадження №55941361 повернути до архіву.

Разом із клопотання/заявою, сформованим(ою) в системі "Електронний суд" 05.04.2023 позивач надав суду постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№57157655 від 07.09.2018 та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.12.2018 ВП№57157655, у якій державний виконавець встановив, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За загальним правилом ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущений строк з поважних причин.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Відтак, вищенаведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відновлення строку.

При цьому, суд зазначає, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. У заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає поважними ті причини пропуску строку, про які вказала сторона, а відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі за наведених нею обставин вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущено.

Таким чином, можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання безпосередньо пов`язана із наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин.

В такому випадку, обов`язковому встановленню підлягають обставини, які заважали стягувачу пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99, від 14.10.2003).

Аналізуючи подану заявником (позивачем, стягувачем) заяву про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та докази на її обґрунтування суд доходить висновку, що позивачем вживалися заходи спрямовані на фактичне виконання наказу від 26.04.2010 у справі №19/39-10, проте зазначений наказ не виконаний, у зв`язку із відсутністю у боржника майна на яке можна звернути стягнення, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2010 ВП №20812821, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.03.2012 ВП №27177452, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2013 ВП №33445388, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.12.2014 ВП №4397____, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.11.2015 ВП №

---

, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від __.07.2016 ВП №50693192, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.03.2017 ВП №52178234, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.09.2017 ВП №53915102, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.08.2018 ВП №55941361, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.12.2018 ВП№57157655.

Отже, суд доходить висновку, що наказ від 26.04.2010 у справі №19/39-10 не був виконаний з об`єктивних причин, які не залежали від волі позивача, однак позивач вчиняв дії спрямовані на фактичне виконання наказу від 26.04.2010 у справі №19/39-10

Приймаючи рішення про визнання поважними причин пропуску строку пред`явлення наказу до виконання суд взяв до уваги і те, що згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, а тому вказані обставини також могли мати негативний вплив на роботу державних органів.

При таких обставинах, враховуючи надані заявником докази у їх сукупності, які доводять поважність причин пропуску заявником строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, і розглядаючи заяву в межах зазначених заявником обставин, суд доходить висновку про визнання поважними причин пропуску строку для пред`явлення наказу від 26.04.2010 у справі №19/39-10.

Вирішуючи питання поновлення строку пред`явлення наказу від 26.04.2010 у справі №19/39-10 для виконання, суд взяв до уваги, що останній раз виконавчий документ повернутий стягувачу, на підставі ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", постановою від 10.12.2018, отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 10.11.2018, чинній станом на час винесення постанови ВП №57157655 від 10.12.2018).

Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 10.11.2018, чинній станом на час винесення постанови ВП №57157655 від 10.12.2018) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 10.11.2018, чинній станом на час винесення постанови ВП №57157655 від 10.12.2018) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Господарський суд встановив, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 у справі №19/39-10 повернуто стягувачу 10.12.2018.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 у справі №19/39-10 міг бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 10.12.2021.

Оцінюючи фактичні обставини справи у їх сукупності, господарський суд вважає за можливе поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та визначити строк пред`явлення наказу для виконання до 10.12.2023.

Суд вважає, що період з квітня до грудня 2023 року достатній задля отримання дубліката наказу і пред`явлення його до виконання.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 329 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області №19/39-10 від 26.04.2010 до виконання.

Поновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області №19/39-10 від 26.04.2010 до виконання.

Визначити строк пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області №19/39-10 від 26.04.2010 для виконання до 10.12.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її (оголошення) підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 07.04.2023

Суддя С.А. Дупляк