ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2136/22
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕФЕЛЬ ТПК», Київська обл., м. Бровари
про стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача не з`явився
від відповідача не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» б/н від 07.09.2022 року (вх. №1853/22 від 25.10.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕФЕЛЬ ТПК» про стягнення заборгованості за Договором №20.3 від 24.06.2020 року у сумі 283312,81 грн., з яких 100000,00 грн. основного боргу, 3024,00 грн. штрафу, 145152,00 грн. пені, 30073,82 грн. інфляційних втрат, 5062,99 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 13.12.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.01.2023 року.
Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 24.01.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою суду від 24.01.2023 року підготовче засідання відкладено на 14.02.2023 року.
Позивач та відповідач у судове засідання 14.02.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою суду від 14.02.2023 року підготовче засідання відкладено на 14.03.2023 року.
До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 01.03.2023 року (вх. №4365 від 07.03.2023) про розгляд справи без участі позивача.
Ухвалою суду від 14.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі №911/2136/22 та призначено розгляд справи по суті на 28.03.2023 року.
Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.03.2023 року не з`явились.
Судом враховано, що ухвали Господарського суду Київської області направлялись учасникам справи на юридичні адреси згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи №911/2136/22 оприлюдено на сайті «Судова влада України».
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕФЕЛЬ ТПК» (за договором виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» (за договором замовник) 24.06.2020 року укладено Договір на виготовлення та монтаж металоконструкцій №20\СХ-1.3 (далі Договір), згідно умов п. 1.1. якого виробник бере на себе зобов`язання виготовити та встановити на об`єкті Замовника: секція 1.3. першої черги будівництва багатоповерхового житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-а, у Голосіївському районі м. Києва (надалі - Об`єкт), металоконструкцій згідно з проектом будівництва, а саме секцій огородження сходових маршів під`їзду у кількості 54 штуки (далі - металоконструкції) з використанням власного обладнання та матеріалів. Замовник зобов`язується прийняти готові металоконструкції і роботи по їх монтажу та оплатити їх вартість.
Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.6 Договору, виробник зобов`язаний виготовити та встановити на Об`єкті металоконструкції згідно умов договору. При передачі робіт по Договору Замовнику передається сертифікат якості та акт приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов`язаний оплатити вартість виготовлених металоконструкцій та робіт по їх монтажу.
Відповідно до п. 3.1 Договору, виробник зобов`язується виготовити та встановити на Об`єкті металоконструкції протягом 25 робочих днів з моменту отримання авансу у відповідності до п. 4.1. Договору.
Проміжна та кінцева приймання-передача належним чином виконаних робіт як в цілому, так і окремих їх обсягів (частин), а також поставлених (та/або використаних) матеріалів, оформляється Сторонами шляхом підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в), який перед подачею на розгляд Замовнику повинен бути завізований службою технічного нагляду за будівництвом Об`єкта, та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (по формі №КБ-3), які в контексті цього Договору спільно та/або окремо називаються «Акт приймання виконаних підрядних робіт». Виробник перед наданням Замовнику Акту приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) повинен завізувати його службою технічного нагляду за будівництвом Об`єкта та надати сертифікати відповідності на Продукцію. Замовник повинен не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту отримання від Виробника акта приймання виконаних підрядних робіт (завізованого технаглядом) підписати та повернути його Виробнику, або надати письмову мотивовану відмову від приймання встановленої Продукції і виконаних робіт («Дефектну відомість»), із зазначенням у ній по пунктах допущені недоліки у виконаній роботі (дефекти), або браку Продукції. Факт наявності допущених недоліків у виконаній роботі (дефекти), або браку Продукції повинен підтверджуватись відповідним актом складеним за участю Виробника. У разі необґрунтованої відмови або ухилення Виробника від участі у складенні дефектного акту він може бути складений Замовником із залученням спеціалістів інших компетентних незацікавлених організацій. Виробник усуває недоробки, що встановлені належним чином, власним коштом в обумовлені строки. Після усунення таких недоліків, Сторони повертаються до підписання відповідного Акту приймання виконаних підрядних робіт. У випадку спору між Сторонами щодо виявлених недоліків, інша Сторона може залучити до складання Дефектної відомості службу технічного нагляду за будівництвом Об`єкта. Висновки, викладені у такому Акті, є обов`язковими для виконання Сторонами (п.п. 3.3, 3.4 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що договірна ціна виготовлення, доставки та встановлення на Об`єкті Металоконструкцій у кількості 54 штуки становить 151200,00 грн., в тому числі ПДВ - 25200,00 грн., з яких: - 86400,00 грн., включно з ПДВ, - вартість виготовлення та доставки металопродукції; - 64800,00 грн., включно з ПДВ, - вартість монтажу металопродукції.
Оплата вартості робіт здійснюється Замовником наступним чином: - 80% від загальної суми Договору, вказаної у п. 4.1 договору, Замовник перераховує на р/р Виробника на підставі даного Виробником рахунку протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого рахунку. Виробник розпочинає роботи після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. - 20% від загальної суми Договору, вказаної у п. 4.1 договору, Замовник перераховує на р/р Виробника протягом 5 робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідних Актів виконаних робіт (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору, в ціну договору входять: вартість робіт та матеріалів для виготовлення металоконструкцій; вартість виготовлення креслень КМД; вартість ґрунтування металоконструкцій; вартість фарбування металоконструкцій; вартість завантажувальних/розвантажувальних робіт та доставки металоконструкцій на Об`єкт. вартість монтажу металоконструкцій на Об`єкті.
Сторонами у п. 9.2 Договору погоджено, що цей Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
На виконання умов Договору позивачем сплачено на користь відповідача авансовий платіж у сумі 100000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №ОМБЄ0000930 від 04.08.2020, №ОМБЄ0001033 від 20.08.2020, №ОМБЄ0001149 від 14.09.2020 №ОМБЄ0001145 від 16.09.2020. Однак, як зазначено позивачем, після перерахування авансового платежу відповідачем не виконано визначені Договором роботи та не поставлена продукція.
Оскільки, з червня 2020 року відповідач так і не приступив до виконання робіт, передбачених умовами Договору, виконання зобов`язання відповідачем втратило інтерес для позивача, а тому, позивачем направлено на адресу відповідача претензію №1 від 30.12.2020 року про повернення авансового платежу (докази надіслання претензії долучено до матеріалів справи). Однак, відповідна претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем взяті на себе зобов`язання за Договором не виконано, виконання зобов`язання відповідачем втратило інтерес для позивача, тому, позивач просить суд стягнути з відповідача 100000,00 грн. авансу. Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3024,00 грн. штрафу, 145152,00 грн. пені, 30073,82 грн. інфляційних втрат, 5062,99 грн. 3% річних.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Положеннями ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Частиною 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж у сумі 100000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №ОМБЄ0000930 від 04.08.2020, №ОМБЄ0001033 від 20.08.2020, №ОМБЄ0001149 від 14.09.2020, №ОМБЄ0001145 від 16.09.2020.
Згідно п. 3.1 Договору, виробник зобов`язується виготовити та встановити на Об`єкті металоконструкції протягом 25 робочих днів з моменту отримання авансу у відповідності до п. 4.1. Договору.
В ході розгляду спору судом встановлено, що доказів, які б свідчили про виконання відповідачем робіт у визначені в п. 3.1 Договору терміни в матеріалах справи відсутні. Більш того, в матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що відповідач приступив до виконання таких робіт.
В той же час, суд зазначає, що частина 2 статті 849 ЦК України встановлює, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Згідно ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Юридичний аналіз ст. 837 ЦК України, ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання. Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, за наявності такого чіткого законодавчого регулювання, до договору підряду не можуть застосовуватися положення інших договорів, зокрема, договору купівлі продажу на предмет можливостей повернення передоплати за договором купівлі-продажу згідно ст. 693 ЦК України, якщо умовами укладеного договору сторони не передбачили іншого.
Таким чином, якщо спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору підряду, однак одна із сторін обрала предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів сторін за договором підряду, визначеним законодавством та не передбаченим умовами укладеного договору підряду, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №922/2982/18.
В даному випадку, предметом спору є визначена позивачем вимога про стягнення авансу у сумі 100000,00 грн. за Договором на виготовлення та монтаж металоконструкцій №20\СХ-1.3 від 24.06.2020 року.
Підставою позову позивачем визначено неналежне (з порушенням строків згідно Договору) виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на порушення статей 525, 526, 530, 610, 629, 849 ЦК України, статті 193 ГК України.
Як встановлено судом вище, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, і сторони погодили усі істотні умови такого договору, зокрема, предмет, ціну, строк виконання робіт та строк дії договору (моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань).
Положеннями ЦК України про підряд не передбачено право замовника вимагати повернення авансового платежу, що фактично є попередньою оплатою, у разі невиконання або несвоєчасного виконання підрядником робіт.
Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів (стягнення авансу) не відповідає способам захисту, передбаченим законодавцем за договором підряду, а умовами договору підряду також не передбачено можливості повернення авансу, якщо підрядником порушено строки виконання робіт.
У спірних правовідносинах законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до ст. 849 ЦК України, а інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено.
Так, матеріали справи не містять жодних доказів відмови позивача від спірного договору підряду.
Водночас, суд зазначає, що наявна в матеріалах справи претензія №1 від 30.12.2020 року про повернення коштів, не може бути прийнята судом в якості безумовної відмови від договору пов`язаної із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), як це визначено ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.
При цьому, необхідно враховувати, що при відсутності в договорі умови про те, що закінчення строку його дії тягне припинення зобов`язань сторін за цим договором, договір вважається чинним до визначеного в ньому моменту закінчення виконання сторонами зобов`язань. При відсутності такої вказівки - момент закінчення зобов`язань визначається суттю самого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №925/182/17).
Сторонами у Договорі чітко встановлено, що договір діє до виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань відповідно до умов цього договору.
З урахуванням встановлених судом обставин, оскільки, законодавством про підряд не передбачено право замовника вимагати повернення попередньої оплати, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту та нормативно-правове обґрунтування вимог, оскільки, позивач не відмовився від Договору підряду, а Договір продовжує свою дію в частині виконання сторонами своїх зобов`язань, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 100000,00 грн. авансу.
Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 30073,82 грн. інфляційних втрат та 5062,99 грн. 3% річних, оскільки, фактично не відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що повернення авансу, який було сплачено на виконання умов договору підряду, не передбачено ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якою в свою чергу, закріплено право замовника вимагати відшкодування збитків при наявності відмови від договору підряду, які, в свою чергу, містять іншу правова природу, підстави виникнення і доведення наявності підстав для їх стягнення.
Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3024,00 грн. штрафу та 145152,00 грн. пені, суд зазначає наступне.
Згідно п. 6.1 Договору, у випадку порушень строків виготовлення металоконструкцій та/або виконання робіт по їх монтажу, до Виробника, на розсуд Замовника, можуть бути застосовані наступні санкції: одноразово нараховано штраф в розмірі 2% від суми несвоєчасно виготовлених\встановлених металоконструкцій, за кожен факт затримки, а також неустойку в наступних розмірах: 0,5% від загальної вартості договору за кожний тиждень прострочення на протязі перших двох тижнів; 1% від загальної вартості договору за кожний послідуючий тиждень прострочення, починаючи з третього тижня. Підставою для пред`явлення вимог по стягненню штрафних санкцій є: акт про недоліки в роботі та /або факт невиконання робіт в строк, котрий буде підтверджуватись відсутністю двостороннього підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт в встановлений договором строк.
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Дослідивши Договір №20\СХ-1.3 від 24.06.2020 року, судом встановлено, що умовами вказаного Договору сторони не передбачили можливості нарахування неустойки понад шість місяців.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що позивачем нараховано неустойку за 95 тижнів за загальний період з 21.10.2020 по 07.09.2022, тобто, більше ніж за 6 місяців.
Так, згідно вірного розрахунку, зробленого судом, з урахуванням п. 6.1 Договору та ч. 6 ст. 232 ГК України, розрахунок суми неустойки, яка підлягала сплаті за порушення строків виконання робіт за спірним Договором, повинен бути розрахований наступним чином: 756,00 грн. (0,5% від вартості Договору) х 2 (тижні) + 1512,00 грн. (1% від вартості Договору) х 24 (тижні) = 37800,00грн. Зазначений розрахунок неустойки у сумі 37800,00 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зазначеній сумі.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 3024,00 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов`язання щодо строків виконання робіт за Договором, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу в передбаченому Договором розмірі: 2% від суми несвоєчасно виготовлених/встановлених металоконструкцій, за кожен факт затримки, а також, неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості договору за кожний тиждень прострочення на протязі перших двох тижнів та 1% від загальної вартості договору за кожний послідуючий тиждень прострочення, починаючи з третього тижня згідно вірного розрахунку, зробленого судом.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕФЕЛЬ ТПК» про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕФЕЛЬ ТПК» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, будинок 3-А, квартира 13, Код ЄДРПОУ 40046480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-УКРІНВЕСТ» (03150, м. Київ, Ямська, буд. 41, офіс 4, Код ЄДРПОУ 39534806) 3024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 00 коп. штрафу, 37800 (тридцять сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. пені та 612 (шістсот дванадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 07.04.2023 року.
Суддя Д.Г. Заєць
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 28.03.2023 |
Оприлюднено | 10.04.2023 |
Номер документу | 110079845 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Заєць Д.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні