Рішення

від 28.03.2023 по справі 917/1486/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 р. Справа № 917/1486/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські теплові мережі", просп. Героїв Харкова (колишній Московський), 199, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 41157207

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кевпрод", вул. Перемоги, буд. 3А, оф. 20, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 39423389

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські теплові мережі" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 11.11.2022 року (вх. № 1604/22 від 17.11.2022 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кевпрод" про стягнення заборгованості у розмірі 1 749 387,16 грн.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.11.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у справі № 917/1486/22, призначено підготовче засідання суду на 20.12.2022 року на 11:30.

Ухвалою суду від 20.12.2022 року відкладено підготовче засідання у даній справі на 24.01.2023 року на 10:15. Пунктом 4 вказаної ухвали запропоновано відповідачу, повторно, надати відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 165 ГПК України.

Ухвалою суду від 24.01.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 917/1486/22 та призначено її до судового розгляду по суті на 28.02.2023 р. на 10:30.

13.02.2023 року до суду електронною поштою (без ЕЦП) надійшла заява ТОВ "Кевпрод" від 10.02.2023 року (вх. № 1841), у якій він просить суд призупинити судовий розгляд справи № 917/1486/22, у зв`язку з тим, що директор підприємства, в особі ОСОБА_1, проходить військову службу в частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України. Як доказ викладеної обставини, до заяви долучено витяг з наказу про зарахування до складу частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 , військовий квиток, довідку Ф5 від 17.10.2022 року № 2290.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року відкладено розгляд справи по суті на 28.03.2023 року на 11:00 та зобов`язано позивача надати письмове реагування на клопотання відповідача про зупинення розгляду справи.

07.03.2023 року від позивача до суду надійшло заперечення на клопотання про зупинення від 06.03.2023 року (вх. № 2874), в якому вказує на те, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає, оскільки не сам директор ОСОБА_1 є стороною у даній справі, а стороною є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кевпрод", а тому директор ТОВ "Кевпрод" має право на залучення адвоката для представлення інтересів товариства.

Тому суд, дослідивши матеріали справи та подане відповідачем клопотання про зупинення розгляду справи, прийшов до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення даного клопотання, оскільки відповідно до п. 2 частини 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Також ухвалами суду явку представників сторін визнано не обов`язковою.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські теплові мережі" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кевпрод" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 03/11-21 (договір).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язався передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві паливні гранули (пелети) з деревини (товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості.

Найменування, якість, базова ціна за одиницю та кількість Товару, місце поставки зазначаються у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. договору).

Умовами п. 2.3. договору сторонами було узгоджено повну передплату вказаного товару.

Постачальником було виставлено рахунок-фактуру № 04/11-1 від 04.11.2021 року на оплату покупцем паливних гранул (пелета) з деревини діам. 6-8 мм в кількості 300 т за ціною 4 333,33 грн. (без ПДВ) на загальну суму 1 559 998,80 грн., у т.ч. ПДВ - 259 999,80 грн.

Покупцем вказаний рахунок на оплату за товар - паливні гранули (пелета) з деревини діам. 6-8 мм - був сплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 17 від 08.11.2021 року на суму 300 000,00 грн.;

- № 18 від 09.11.2021 року на суму 200 000,00 грн.;

- № 2375 від 08.11.2021 року на суму 300 000,00 грн.;

- № 2394 від 10.11.2021 року на суму 150 000,00 грн.;

- № 2395 від 11.11.2021 року на суму 200 000,00 грн.;

- № 2402 від 16.11.2021 року на суму 200 000,00 грн.;

- № 2404 від 16.11.2021 року на суму 209 998,80 грн.

Загальна сплачена покупцем сума становить 1 559 998,80 грн. за рахунком № 04/11-1 від 04.11.2021 року та за Специфікацією № 1 до договору № 03/11-21 від 03.11.2021 року.

Отже, як вказує позивач у позовній заяві, він свої зобов`язання щодо оплати товару виконав повною мірою та вчасно.

Відповідачем, на виконання умов договору, було оформлено видаткові накладні № 27/11 від 27.11.2021 року на постачання товару в кількості 22.2 т на суму 115 439,91 грн. та № 17/12 від 17.12.2021 року на постачання товару в кількості 22 т на суму 114 399,91 грн.

Відповідно до умов п. 3.2. договору, п. 4 Специфікації № 1 від 03.11.2021 року до договору датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної.

Згідно п. 3 Специфікації постачальник поставляє товар на умовах самовивозу зі складу постачальника за адресою: вул. Ярмакова, 9, м. Кременчук, Крюківський район, Полтавська область, Україна.

З матеріалів справи випливає, що постачальником було поставлено, а покупцем отримано товар у кількості 44,2 г. на загальну суму 229 839,82 грн.

Крім того, як зазначає позивач у позові, відповідачем часткового повернено грошові кошти 09.02.2022 року в розмірі 30 000,00 грн., 21.02.2022 року в розмірі 70 000,00 грн.

А тому, враховуючи часткову передачу товару та часткове повернення коштів, загальний розмір заборгованості за договором становить 1 230 158,97 грн.

Відповідно до умов п. 3.4 договору поставка товару здійснюється за заявкою, направленою не пізніше, ніж за 7 днів до початку відвантаження Товару. Постачальник зобов`язується повідомити про готовність відвантаження Товару за 5 робочих днів та організувати під`їзні шляхи і місце для завантаження Товару.

Згідно п. 3.1. договору покупець відправляє постачальникові заявку (сканкопію, по електронній пошті або наручно). Постачальник приймає Заявку до виконання шляхом направлення Покупцеві Специфікації і рахунку-фактури (сканкопію, по електронній пошті або наручно).

У пункті 2 Специфікації № 1 від 03.11.2021 року встановлено строк поставки: з 15 листопада 2021 року по 30 грудня 2021 року.

Позивач на адресу відповідача надсилав відповідні заявки в порядку п. 3.4. договору, а саме: на його електронну адресу, зазначену в договорі, 20.12.2021 року та 29.08.2022 року, на підтвердження зазначеного в матеріалах справи наявні роздруківки з його електронного кабінету.

Однак, відповідачем не було виконано належним чином зобов`язання за укладеним договором щодо постачання сплаченого товару.

Позивачем на адресу відповідача було направлено Вимогу № 1 від 16.09.2022 року щодо постачання товару в строк - 7 днів з моменту отримання вказаної вимоги, повідомлено Відповідача, що у випадку неповідомлення Постачальником про готовність відвантаження раніше 7-дненного строку, самовивіз буде здійснений покупцем на 7-й день від дня отримання вказаної вимоги, а у випадку припадання цього строку на вихідний день (субота, неділя) - у перший наступний робочий день.

Однак, ані відповіді, ані повідомлення постачальника в порядку п. 3.4. договору на адресу позивача не надходили.

Тому 11.10.2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3 про повернення коштів у сумі 1 230 158,97 грн.

Відповідач на вимогу жодним чином не відреагував, грошові кошти не сплатив.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 749 387,16 грн. з них: 1 230 158,97 грн. - сума попередньої оплати за договором, 149 573,85 грн. - сума штрафу за порушення строків постачання товару, 369 047,69 грн. пені за порушення строків повернення попередньої оплати та 606,65 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір поставки № 03/11-21 від 03.11.2021 року є підставою для виникнення господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно Господарського кодексу України та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідною товару.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога № 3 від 11.10.2022 року направлялася відповідачу на адресу зазначену у договорі, а тому вона вважається такою, що була вручена 27.10.2022 року, оскільки у роздруківці АТ "Укрпошта" в трекінгу відмічено про повернення поштового відправлення.

Згідно умов п. 5.3. договору встановлено, якщо постачальником порушено строк поставки товару більше, ніж на 7 календарних днів, покупець має право відмовитись від цього договору та вимагати від постачальника повернення у повному обсязі попередньої оплати, сплаченої Покупцем.

Відповідно до п. 5.4. договору повернення сплачених грошових коштів повинно бути здійснене Постачальником протягом 5 календарних днів, наступних за датою виставлення вимоги Покупця про повернення попередньої оплати.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 230 158,97 грн. грн. основного боргу за договором поставки № 03/11-21 від 03.11.2021 року підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до умов п. 5.2. договору за прострочення строків поставки товару, встановлених у цьому договорі постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу 149 573,85 грн. штрафу за порушення строків постачання товару за період з 31.12.2021 року по 30.06.2022 року.

Згідно ч. 2 п. 5.4. договору у випадку неповернення постачальником попередньої оплати, отриманої від покупця, у строк обумовлений цим договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 5 % від суми вчасно неповернутої попередньої оплати за кожен день затримки повернення.

Позивач нараховує відповідачу 369 047,69 грн. пені за порушення строків повернення попередньої оплати за період з 02.11.2022 року по 07.11.2022 року.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивачем нараховані 3% річних за період з 02.11.2022 року по 07.11.2022 року на суму 606,65 грн.

Здійснивши за допомогою калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН для всіх" перерахунок пені, штрафу та 3 % річних, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 26 240,80 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кевпрод" (вул. Перемоги, буд. 3А, оф. 20, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 39423389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські теплові мережі" (просп. Героїв Харкова (колишній Московський), 199, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 41157207) 1 230 158,97 грн. попередньої оплати за договором, 149 573,85 грн. штрафу за порушення строків постачання товару, 369 047,69 грн. пені за порушення строків повернення попередньої оплати, 606,65 грн. 3% річних та 26 240,80 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення складено та підписано 04.04.2023 року.

Суддя Білоусов С. М.