Рішення

від 03.03.2023 по справі 922/2152/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2023м. ХарківСправа № 922/2152/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд", м.Харків до Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків про розірвання договору та стягнення коштів 402 000,00 грн. за участю представників:

позивача: Коваль О.Ю.;

відповідача: Юровський М.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського заводу "Продтовари", в якому просить суд:

-визнати розірваним укладений між Відповідачем - Харківським заводом "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 00380008, адреса: 61052, м.Харків, вул. Кокчетавська, 8) та Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд" (код ЄДРПОУ 41460021, адреса: 61183, м.Харків, вул. Дружби Народів, буд. 243, кв.114) Договір поставки №ЄШ-535 від 30.12.2020;

- стягнути з Відповідача - Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 00380008, адреса: 61052, м.Харків, вул. Кокчетавська, 8) на користь Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд" (код ЄДРПОУ 41460021, адреса: 61183, м.Харків, вул. Дружби Народів, буд. 243, кв.114) суму основного боргу за поставлений товар - 547 500,08 грн та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.2022 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд" залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду подання доказів сплати (доплати) судового збору в сумі 2481,00 грн за подання позову до Господарського суду Харківської області.

29.11.2022 позивачем заявою (вх.№15078) усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 14.11.2022.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2022 відкрито провадження у справі №922/2152/22; справу визначено розглядати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.01.2023 об 11:30.

14.12.2022 відповідач до суду надав клопотання про спонукання Позивача до надсилання Відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (вх.№16361).

20.12.2022 та 21.12.2022 позивач до суду подав письмові пояснення щодо клопотання відповідача від 14.12.2022, в яких просить відмовити у його задоволенні з підстав його необгрунтованості. Вказує, що позовна заява з додатками була надіслана на офіційну адресу відповідача, проте не була отримана останнім, що вбачається з відомостей АТ "УКРПОШТА". Крім цього зазначає, що Відповідач має право на ознайомлення з матеріалами справи як в приміщенні суду, так і дистанційно за допомогою сервісу «Електронний суд».

Враховуючи те, що після подання клопотання від 14.12.2022 (вх.№16361) відповідач самостійно ознайомився з матеріалами справи, вказане клопотання по суті судом не розглядалось.

27.12.2022 відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№17251), в якому зазначає, що станом на 26.12.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 432 000,00 грн, що вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 26.12.2022. Проти розірвання Договору поставки №ЄШ-535 від 30.12.2020 не заперечує.

03.01.2023 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№120), в якому наполягає на обгрунтованості та повному задовленні позовних вимог.

10.01.2023 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх.№523) в яких вказує, що станом на 10.01.2023 його заборгованість становить 417 000,00 грн. та просить визнати Договір поставки розірваним та затвердити у своєму рішенні умови, погоджені Сторонами у Додатковій угоді- погашення відповідачем боргу шляхом сплати 5000,00 грн. кожного банківського дня з моменту ухвалення рішення Господарського суду Харківської області про розірвання Договору поставки.

23.01.2023 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№1549), в якій останній наголошує, що після подання позовної заяви до суду, відповідачем було здійснено оплату заборгованості на загальну суму 145 500,00 грн.(остання оплата була здійснена 12.01.2023 на суму 15000 грн.), у зв`язку із чим вимоги у зазначеному розмірі не підтримує, сума основного боргу за поставлений товар складає 402 000,00 грн. У відповідності до ч.3 ст.130 ГПК України просить сплачений судовий збір покласти на відповідача у повному обсязі.

Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен вважати таку заяву як:

- подання іншого (ще одного) позову чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

До таких висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові № 911/2139/19 від 03.08.2020.

Таким чином, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі.

Відповідно до п. 4.16. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №922/404/19 від 09.07.2020 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19).

Вищезазначені правові позиції узгоджуються з практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові №924/1437/15 від 25.06.2020.

Таким чином, судомпостановлено кваліфікувати заяву про уточнення позовних вимог, як зменшення позовних вимог . У зв`язку із вказаним, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням позовних вимог, зазначених у заяві.

Після цього, 31.01.2023 (вх.№2242) та 01.03.2023 (вх.№4980) позивачем надані до суду клопотання про залучення документів до справи , а саме - платіжні доручення про часткову сплату заборгованості. Наголошує, що станом на 28.02.2023 заборгованість відповідача складає 242 000,00 грн.

Протокольною ухвалою господарського суду від 01.02.2023 підготовче провадження у справі № 922/2152/22 закрито; розгляд справи по суті призначено на 03.03.2023 об 11:00.

У судовому засіданні 03.03.2022 представник позивача просив розірвати Договір поставки №ЄШ-535 від 30.12.2020 та у зв`язку частковою оплатою заборгованості відповідачем після подання позовної заяви до суду стягнути з останнього 242 000,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 03.03.2022 представник відповідача не заперечував проти розірвання договору, проте просив надати йому можливість сплачувати заборгованість у розмірі 5000,00 грн. кожного банківського дня з моменту ухвалення рішення Господарського суду Харківської області про розірвання Договору поставки.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

31.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд" (надалі-Позивач, Постачальник) та Харківським заводом "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі- Відповідач, Покупець) був укладений поставки №ЄШ-535.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Покупцю Товар, а саме - цукор-пісок, борошно в/г пшеничне та/або інший товар, а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Додатковою угодою №1 від 01.09.2021 до Договору поставки №ЄШ-535 від 30.12.2020 внесені наступні зміни:

«3. Сторони домовились викласти пп. 3.3. Договору поставки № ЄШ-535 від 30.12.2020 року у наступній редакції:

«3.3. Сторони домовились, що постійна заборгованість Покупця за товар може досягати 452 000,00 (чотириста п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 копійок та підлягає погашенню тільки у разі остаточного припинення сторонами взаємовідносин з поставки товару та розірвання цього Договору. Погашення здійснюватиметься шляхом оплати Покупцем 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок кожного банківського дня з моменту розірвання даного Договору.

3.3.1. Оплата суми понад 452 000,00 (чотириста п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 копійок за поставлений Товар здійснюється Покупцем протягом 5 банківських днів з дати поставки партії Товару.»

4. Сторони домовились про те, що Договір може бути розірваний у односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення не менш ніж за 10 робочих днів до дати припинення дії Договору.»

Згідно із пунктом 8.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2021 року. У разі, якщо Сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір, строк дії останнього вважається подовженим на кожний наступний календарний рік.

Позивач у позовній заяві, посилаючись на підписані сторонами видаткові накладні зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 11 276 101,54 грн. за який останній розрахувався частково у розмірі 10 728 601,46 грн., у зв`язку із чим станом на подання позову до суду у останнього утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 547 500,08 грн.

З огляду на порушення умов Договору, що були допущені Відповідачем, щодо оплати товару у встановлений договором строк та перевищення на момент звернення Позивача до суду суми постійної заборгованості в розмірі 452 000,00 грн., яка визначна Додатковою угодою №1 позивач вважає, що останній має право в односторонньому порядку розірвати договір на підставі п. 4 Додаткової угоди №1 до договору та на стягнення суми боргу, що залишалась несплаченою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу за видатковими накладними Товар на загальну суму 11 276 101,54 грн., за який останній розрахувався частково у розмірі 10 728 601,46 грн. З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що станом на момент звернення Позивача до суду сума заборгованості Відповідача перевищувала суму постійної заборгованості в розмірі 452 000,00 грн. визначену Додатковою угодою № 1 та строк виконання зобов`язання з її оплати сплив 13.10.2022 та був прострочений Відповідачем.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 402 000,00 грн. (з урахуванням зменшених вимог) належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, в розумінні зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України предмет спору вважається відсутнім, якщо він існував на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, але припинив своє існування в процесі розгляду справи судом. Якщо ж предмет спору припинив своє існування до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існував на момент такого звернення підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України відсутні, а в позові слід відмовити (відповідну позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 13/51-04 від 26.06.2019).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи , відповідачем після відкриття провадження по справі та подання позивачем заяви про уточенння позовних вимог (зменшених вимог) після 12.01.2023було сплачено на користь позивача суму основної заборгованості у загальному розмірі 160 000,00 грн., тобто з простроченням обумовлених договором строків (заборгованість існувала на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі).

Отже, вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 160 000,00 грн.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Судом встановлено та відповідачем не спростовано факту порушення умов Договору поставки №ЄШ-535 від 30.12.2020, невиконання зобов`язань щодо вчасної оплати поставленого товару та неперевищення боргу у розмірі, встановленому п.3.3 Додаткової угоди №1 , у зв`язку з чим суд прийшов висновку істотного порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В свою чергу, умовами п. 4 Додаткової угоди №1 до договору сторони передбачили, що Договір може бути розірваний у односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення не менш ніж за 10 робочих днів до дати припинення дії Договору.»

В матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами повідомлення про розірвання спірного Договору.

Разом із цим, враховуючи факт звернення позивача з позовом до суду з вимогою про розірвання Договору поставки №ЄШ-535 від 30.12.2020,а також враховуючи, що відповідач проти розірвання спірного договору не заперечує, суд вважає за можливим розірвати спірний договір у судовому порядку.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача щодо можливості встановлення судом погашення виниклої заборгованості шляхом сплати 5000,00 грн. кожного банківського дня з моменту ухвалення рішення, оскільки вказане стосується порядку виконання рішення, а не розгляду спору по суті.

Ст. 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята).

Враховуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд" є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.3 ст.130 ГПК України, у разі, якщо позивач не підтримує позовні вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. З урахування п.3 ст.130 ГПК України, враховуючи клопотання позивача про стягнення судового збору з відповідача, господарський суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 10 693, 50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати розірваним укладений між Харківським заводом "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 00380008, адреса: 61052, м.Харків, вул. Кокчетавська, 8) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд" (код ЄДРПОУ 41460021, адреса: 61183, м.Харків, вул. Дружби Народів, буд. 243, кв.114) Договір поставки №ЄШ-535 від 30.12.2020.

Стягнути з Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 00380008, адреса: 61052, м.Харків, вул. Кокчетавська, 8) на користь Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Шугар Трейд" (код ЄДРПОУ 41460021, адреса: 61183, м.Харків, вул. Дружби Народів, буд. 243, кв.114) суму основного боргу за поставлений товар 242000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору 10693 грн. 50 коп.

Закрити провадження у справі № 922/1375/21 в частині стягнення суми основного боргу 160000 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "13" березня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне