Постанова

від 04.04.2023 по справі 912/1694/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/1694/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Зуєв В. А., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кропивницької міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (головуючий суддя Коваль Л. А., судді Мороз В. Ф., Чередко А. Є.)

у справі № 912/1694/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зартех"

до Кропивницької міської ради

про визнання договору поновленим та додаткової угоди укладеною,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Єрьоменко В. П., відповідача - Бардиш Є. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зартех" (далі - позивач, ТОВ "Зартех") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кропивницької міської ради (далі - відповідач, Кропивницька міськрада) про: 1) визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі від 29.01.2010 № 3, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру (далі - ДП ЦДЗК) при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.02.2010 за №041039100008 (далі - договір оренди від 29.01.2010) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:268:0001 загальною площею 3429,17 м2; 2) визнання укладеною додаткової угоди від 11.03.2020 № 1 до договору оренди землі від 29.01.2010 у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що придбав нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва), яке розташоване на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим до нього перейшло право користування земельною ділянкою на умовах, що були у попереднього орендаря - Корпорації "Система ССБ" (виробниче об`єднання)"; після закінчення строку дії договору оренди від 29.01.2010 позивач продовжив користуватися спірною земельною ділянкою, звертався до відповідача із повідомленням про поновлення такого договору та проєктом додаткової угоди, проте відповідач звернення позивача не розглянув, додаткову угоду до договору оренди від 29.01.2010 не уклав, тому, зважаючи на положення частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.

Короткий зміст судових рішень

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Так, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2022 у справі № 912/1694/20, позов задоволено частково; визнано укладеною додаткову угоду від 11.03.2020 № 1 до договору оренди землі від 29.01.2010 № 3 у редакції, яка зазначена у вступній та резолютивній частині рішення.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2020 у справі №912/1694/20 скасовано в частині задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди від 11.03.2020 № 1 до договору оренди землі від 29.01.2010 № 3, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті постанову від 03.03.2021 і рішення від 02.12.2020 залишено без змін.

6. За наслідком нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2022 в задоволенні позову відмовлено.

7. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, позивач є власником об`єкту незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці, тобто будівельних матеріалів, а не житлового будинку, будівлі або споруди, з чого слідує, що ним не набуто прав землекористувача у відповідності до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

8. Також, господарський суд зазначив, що укладення позивачем договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 04.02.2019 не породжує правових наслідків у вигляді переходу права оренди земельної ділянки, на якій розташовано відчужуваний об`єкт.

9. Оскільки стаття 33 Закону України "Про оренду землі" наділяє правом на поновлення договору оренди виключно сторони такого договору, суд дійшов висновку, що позивач не є стороною договору оренди землі від 29.01.2010 № 3, укладеного між Кіровоградською міською радою з попереднім землекористувачем, та не набув статусу орендаря спірної земельної ділянки, а отже, останнім не набуто і права на поновлення вказаного договору, що свідчить про відсутність порушеного права.

10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2022 у справі №912/1694/20 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову в частині визнання укладеною додаткової угоди від 11.03.2020 № 1 до договору оренди землі від 29.01.2010 № 3 у редакції, зміст якої викладено у резолютивній частині судового рішення.

11. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в чинній редакції статей 377 ЦК України та 120 ЗК України враховано прогалину законодавства на момент виникнення спірних правовідносин та вказано, що набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва також має наслідком перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

12. Отже, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не врегулювано достатнім чином питання переходу прав на земельну ділянку у випадку придбання у власність іншої нерухомої речі, ніж житлового будинку, будівлі або споруди, апеляційний суд зазначив про можливість застосування за аналогією положення статей 377 ЦК України та 120 ЗК України до цих правовідносин.

13. В частині підстав щодо поновлення спірного договору оренди, апеляційний суд виходив з обставин неодноразового звернення (21.05.2019 і 25.09.2019) позивача до відповідача з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва до закінчення строку дії договору, що за висновками апеляційного суду є достатнім волевиявленням позивача для розуміння Кропивницькою міськрадою наявності у позивача наміру продовжити користування спірною земельною ділянкою.

14. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки після закінчення строку дії договору оренди позивач вже не міг дотриматися процедури, передбаченої частинами першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", останній на підставі частини шостої статті 33 цього Закону звернувся 12.03.2020 до відповідача з листом-повідомленням про поновлення на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди від 29.01.2010 № 3, долучивши до нього проєкт додаткової угоди, на яке відповідачем заперечень надано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Кропивницька міськрада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 09.02.2023 в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про неправильне застосування апеляційним судом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №910/4032/18, від 18.12.2019 у справі №916/633/19, від 04.11.2021 у справі №912/1694/20 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

17. При цьому скаржник зазначає про безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів, що свідчать про недотримання позивачем визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку дій для можливості поновлення спірного договору оренди землі.

18. Крім того, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції також помилково застосовано до спірних правовідносин положення статті 120 ЗК України та 377 ЦК України в редакції, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

19. Зазначене, в свою чергу, призвело до помилкових висновків апеляційного суду щодо набуття позивачем права користування спірною земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що і у попереднього землекористувача.

Позиція інших учасників справи

20. ТОВ "Зартех" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

21. У відзиві позивач, зокрема, посилається на правильне застосування апеляційним судом до спірних правовідносин положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України і статті 7 Закону України "Про оренду землі" за аналогією закону, що регулює подібні правовідносини та врахування діючих норм законодавства щодо переходу права власності та права користування земельною ділянкою до іншої особи, яка набула у власність об`єкт незавершеного будівництва.

22. Окрім того, позивач посилається на неможливість застосування до спірних правовідносин висновків щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, оскільки як на момент звернення позивача 12.03.2020 до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, так і на момент звернення до суду з цим позовом, дії позивача в повній мірі узгоджувались з нормами Закону України "Про оренду землі" та висновками щодо застосування цієї норми Верховним Судом, викладеними у постановах від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 05.06.2019 у справі №915/104/18. Також скаржник посилається на висновки, викладені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. 29.01.2010 між Кіровоградською міською радою (наразі Кропивницька міськрада) - орендодавцем і Корпорацією "Система СББ" (виробниче об`єднання) - орендарем було укладено договір оренди землі № 3, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 24.12.2009 № 2974 "Про передачу корпорації "Система ССБ" в оренду земельної ділянки по вул. Гоголя, 70 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення адміністративного приміщення, розташовану по вул. Гоголя, 70 в місті Кіровограді; земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

24. У розділі 2 зазначеного договору сторони передбачили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3429,17 кв.м (землі, які використовуються в комерційних цілях); на земельній ділянці не розташовано об`єкти нерухомого майна; земельна ділянка передається в оренду без об`єктів нерухомого майна та об`єктів інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою з Державного земельного кадастру про грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2010 № 41 становить 7 892 573,67 грн.

25. Згідно з розділом 3 договору оренди від 29.01.2010 цей договір укладено на 10 років. Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, за належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

26. За змістом розділу 4 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 32 885,72 грн на місяць згідно з розрахунком, що додається до цього договору, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди землі.

27. Договір підписаний сторонами, скріплений печатками сторін та зареєстрований у Кіровоградській філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України по земельним ресурсам, запис 10.02.2010 № 041039100008.

28. Суди попередніх інстанцій установили, що строк дії договору було встановлено до 10.02.2020.

29. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що у подальшому ТОВ "Зартех" (позивач) придбало на аукціоні з продажу майна банкрута - Корпорації "Система ССБ (виробниче об`єднання)" нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва (відсоток готовності 6%), реєстраційний номер 27920693, що розташований за адресою: Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул. Гоголя, 70, на земельній ділянці, кадастровий номер 3510100000:29:268:0001, загальною площею 3429,17 м2.

30. Факт придбання позивачем зазначеного об`єкта незавершеного будівництва та оформлення права власності на нього підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. та зареєстровано 04.02.2019 в реєстрі за № 112, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 19.02.2019 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Гречко Л. С., реєстраційний № 72. Реєстрація права власності за позивачем здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 19.02.2019 № 156767658.

31. 21.05.2019 ТОВ "Зартех" звернулося до Кропивницької міськради з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки під вищевказаним майном.

32. 12.03.2020 ТОВ "Зартех" звернулося до Кропивницької міськради з листом-повідомленням про поновлення на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди від 29.01.2010, долучивши до нього проект додаткової угоди.

33. Між тим, як установили суди, Кропивницька міськрада у місячний строк не надала позивачу обґрунтовану відмову у поновлені зазначеного договору оренди, примірник додаткової угоди до договору оренди не підписала та не повернула позивачеві, а позивач продовжив користуватися спірною земельною ділянкою, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

34. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

35. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

36. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимоги ТОВ "Зартех" до Кропивницької міськради про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди від 29.01.2010 та визнання укладеною додаткової угоди від 11.03.2020 № 1 до договору оренди від 29.01.2010 у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

37. У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

38. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

39. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

40. Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної скаржником постанови суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

41. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання укладеною додаткової угоди від 11.03.2020 № 1 до договору оренди землі від 29.01.2010 в редакції позивача, суд апеляційної інстанції зазначив про можливість застосування до спірних правовідносин за аналогією положення статей 377 ЦК України і 120 ЗК України в чинній редакції (якими врегульовано перехід прав на земельну ділянку при відчуженні іншої нерухомої речі, ніж житловий будинок, будівля чи споруда) та дійшов висновку про те, що у спірному договорі оренди земельної ділянки відбулась заміна сторони договору орендаря з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об`єднання)" на ТОВ "Зартех", і до останнього перейшов весь обсяг прав орендаря за договором, зокрема і право на поновлення його дії.

42. Окрім цього, суд апеляційної інстанції вказав на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо порядку застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо пов`язаності між собою передбачених частинами першою-п`ятою і шостою статті 33 вказаного Закону підстав для поновлення договору оренди землі, а також обов`язковості вчасного надсилання орендарем листа-повідомлення про продовження строку дії договору оренди з доданим до нього проєктом додаткової угоди до закінчення строку дії договору, викладено лише у вересні 2020 року, тоді як спірні правовідносини між сторонами виникли до цього, а звернення із цим позовом у цій справі відбулося у травні 2020 року.

43. З огляду на що, апеляційний суд дійшов висновку про відповідність звернення позивача 12.02.2020 (після закінчення строку дії договору) до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди та долученим до нього проєктом додаткової угоди, що відповідало сформованому в судовій практиці на час такого звернення правовому підходу правозастосування частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо "автоматичного" поновленням договору в силу "мовчазної згоди" орендодавця.

44. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції визнаються помилковими з огляду на таке.

45. Згідно з імперативними положеннями частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

46. Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

47. Також, згідно з пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

48. Тож призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формулювання обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

49. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

50. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди від 11.03.2020 № 1 до договору оренди землі від 29.01.2010 № 3, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 у цій справі зазначив про неврахування судами, зокрема, того, "… що правила переходу прав на земельну ділянку, які передбачені положеннями статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), можуть застосовуватись виключно у випадку набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, тобто об`єкт нерухомості, який знаходиться на такій земельній ділянці, а факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та статті 331 ЦК України".

51. При цьому, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 зазначив також про необхідність врахування в порядку частини четвертої статті 300 ГПК України висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, та яка була ухвалена вже після подання касаційної скарги у цій справі, у спорі про визнання поновленим договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 наголосила, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині 2 цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

53. Також Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1030/19 зауважила (пункт 35 зазначеної постанови), що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

54. У справі, що переглядається, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 зазначив, що відповідач, заперечуючи проти позову, упродовж усього розгляду справи наголошував, зокрема на тому, що листи-повідомлення про поновлення спірного договору оренди землі позивачем були надіслані орендодавцеві після спливу строку дії договору оренди, що свідчить про недотримання у наведеному випадку умов, з якими закон пов`язує можливість поновлення договору оренди землі, а отже, і відсутність підстав для задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди до спірного договору оренди землі. Проте такі доводи належним чином судами оцінені не були.

55. Відтак, Верховний Суд у цій справі наголосив на тому, що суди мали достеменно встановити обставини щодо попереднього до спливу строку спірного договору оренди землі звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, з долученням до нього (листа-повідомлення) проєкту додаткової угоди, та надати таким обставинам правову оцінку, оскільки наведене має суттєве значення для правильного вирішення спору про поновлення договору оренди землі на підставі положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

56. Як встановлено судом першої інстанції, 07.06.2021 та 14.12.2021 Управлінням земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Кропивницької міської ради спільно з Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Кропивницької міської ради проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 0,3429 га за адресою: вул. Гоголя, 70, кадастровий номер 3510100000:29:268:0001. За результатами обстеження встановлено, що на вказаній вище земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, ділянка вільна від забудови, будівельні роботи не проводяться, будь-яка техніка відсутня. На території зазначеної земельної ділянки розташовані бетонні блоки. Земельна ділянка знаходиться у захаращеному стані.

57. Місцевий господарський суд зазначив, що у спірному випадку позивач є власником об`єкту незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці, тобто будівельних матеріалів, з чого суд дійшов висновку про те, що позивачем не набуто прав землекористувача у відповідності до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

58. При цьому суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність права на поновлення договору оренди землі від 29.01.2010, оскільки позивач не є стороною цього договору, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушеного права останнього, а відтак і підстав для задоволення позову.

59. Натомість, вирішуючи спір у справі та зазначаючи про застосування за аналогією положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, суд апеляційної інстанцій не врахував викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у цій справі висновки щодо правильного застосування зазначених норм у спірних правовідносинах.

60. При цьому, помилковими також є посилання апеляційного суду на правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 у справі № 640/5177/20 (а також посилання у відзиві на касаційну скаргу на висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20), оскільки у апеляційного суду у цій справі були відсутні підстави для неврахування обов`язкових висновків Великої Палати Верховного Суду зі справи №903/1030/19 в частині визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку поновлення договору оренди землі, дотримання орендарем якого є необхідною умовою для висновку про наявність права останнього на поновлення договору. Такі дії суду апеляційного суду також суперечать вказівкам, що містяться у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у цій справі.

61. З огляду на викладене вище, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в частині неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду викладених у постанові від 04.11.2021 у справі, що переглядається, щодо застосування положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", отримала підтвердження під час касаційного провадження.

62. Натомість, висновки, до яких дійшов суд першої інстанції, повністю узгоджуються з вказівки, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у цій справі, а також правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

63. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, і прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

66. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

67. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням заявлених скаржником касаційних вимог, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

68. У зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кропивницької міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 скасувати, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2022 у справі № 912/1694/20 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зартех" на користь Кропивницької міської ради 4 204,00 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді В. А. Зуєв

С. К. Могил