Ухвала

від 03.04.2023 по справі 758/9707/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 758/9707/20

провадження № 61-4230ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Міжнародної громадської організації «Міжнародна освітньо-культурна Асоціація» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжнародної громадської організації «Міжнародна освітньо-культурна асоціація», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з Міжнародної громадської організації «Міжнародна освітньо-культурна Асоціація» (далі - МГО «Міжнародна освітньо-культурна Асоціація») на свою користь грошові кошти в сумі 240 000 грн, що були сплачені на рахунок відповідача за повне обслуговування в період тематичної зміни та участь учасників Народного ансамблю танцю «Україна» дитячо-юнацької хореографічної студії імені Миколи Коломійця «Щасливе дитинство» в Міжнародному конкурсі-фестивалі дитячої творчості «Усі ми діти твої, Україно!».

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона сплатила на рахунок відповідача 240 000 грн за повне обслуговування в період тематичної зміни та участь учасників Народного ансамблю танцю «Україна» дитячо-юнацької хореографічної студії імені Миколи Коломійця «Щасливе дитинство» в Міжнародному конкурсі-фестивалі дитячої творчості «Усі ми діти твої, Україно!», який мав відбутися з 15 липня по 04 серпня 2020 року в Українському дитячому центрі «Молода гвардія» (місто Одеса). Вказані кошти були сплачені на підставі листа відповідача за вих. № 399 від 16 грудня 2019 року, в якому зазначено вартість обслуговування учасників, найменування, строк та місце проведення заходу, а також - платіжні реквізити та призначення платежу. Однак у зв`язку із встановленням на всій території України карантину та забороною проведення масових заходів з 12 березня 2020 року через поширення хвороби COVID-19 вказаний захід у встановлений строк не відбувся. Міжнародний конкурс-фестиваль дитячої творчості «Усі ми діти твої, Україно!» є спільним заходом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства культури України та проводиться на підставі відповідного положення, затвердженого спільним наказом зазначених міністерств від 02 липня 2007 року № 559/2367/58, однак за повідомленням Міністерства соціальної політики України від 28 серпня 2020 року ним було здійснено закупівлю виключно безкоштовних путівок до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія», з метою забезпечення послугами оздоровлення та відпочинку найбільш соціально вразливих категорій дітей, однак воно не має жодного відношення до збору коштів, здійсненого відповідачем. Вона зверталися до відповідача з вимогою про повернення коштів у сумі 240 000 грн, однак відповідач відмовився повертати вказану суму, запропонувавши використати її для участі в іншій фестивальній програмі.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з МГО «Міжнародна освітньо-культурна асоціація» на користь ОСОБА_1 грошові кошті в сумі 240 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу МГО «Міжнародна освітньо-культурна асоціація» залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року - без змін.

24 березня 2023 року МГО «Міжнародна освітньо-культурна Асоціація» подала до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.

Ціна позову в цій справі становить 240 000 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Тобто справа № 758/9707/20 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку МГО «Міжнародна освітньо-культурна асоціація» мотивувала тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування всіма судами в подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом. Крім цього, справа має виняткове значення для МГО «Міжнародна освітньо-культурна асоціація», оскільки вона змушена нести відповідальність за положення законодавства, яке не порушувала. Також позиція судів може завдати значної шкоди його діловій репутації.

Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені МГО «Міжнародна освітньо-культурна асоціація» обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як її касаційна скарга не містить посилань на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.

Формальне зазначення заявником, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не є обґрунтуванням обставин, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Крім цього, заявник не пояснив, яким чином оскаржувані судові рішення можуть завдати значної шкоди його діловій репутації.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання МГО «Міжнародна освітньо-культурна Асоціація» про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міжнародної громадської організації «Міжнародна освітньо-культурна Асоціація» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжнародної громадської організації «Міжнародна освітньо-культурна асоціація», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко