Постанова

від 06.04.2023 по справі 159/7226/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/7226/21 Головуючий у 1 інстанції: Шергіна Ю. О. Провадження № 22-ц/802/15/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Осіпука В. В., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

розглянувши у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона працює на посаді вчителя математики Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області.

Позивач зазначала, що з листопада 2021 року відповідач почав вимагати від неї інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 08 листопада 2021 року роботодавцем їй було вручено наказ № 31-к/тр про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач також вказувала, що наказ про відсторонення її від роботи є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки законодавством України кожному гарантується право на працю, обов`язкові щеплення передбачені виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а тому відсторонення її від роботи у зв`язку з відсутністю необов`язкового щеплення є незаконним. Крім того, законодавством не встановлено порядку відсторонення від роботи осіб, у яких відсутні щеплення, а перелік підстав для відсторонення працівника від роботи передбачено ст. 46 КЗпП України, в якій така підстава відсутня.

Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області про відсторонення її від роботи, зобов`язати відповідача умови її трудового договору шляхом допущення її до роботи та не перешкоджати їй виконувати трудові обов`язки на посаді вчителя математики, а також визнати незаконним передбачену наказом невиплату їй заробітної плати та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час відсторонення від роботи, виходячи із середньоденної зарплати у розмірі 885,98 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області №31-к/тр від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді вчителя математики.

Зобов`язано Зеленський ліцей Ковельської міської ради Волинської області нарахувати і виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по день допуску до роботи.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнуто з Зеленського ліцею Ковельської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 1816 гривень судового збору.

Не погодившись із даним рішенням суду, Зеленський ліцей Ковельської міської ради Волинської області подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подавався.

Сторони у справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи та причини неявки учасників справи суд апеляційної інстанції визнає неповажними.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу директора Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області №31-к/тр від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 - зміні, із викладенням її в редакції цієї постанови та залишенням у решті рішення суду без змін, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, позивач ОСОБА_1 з 15.09.1999 працює вчителем математики у Зеленському ліцеї Ковельської міської ради, згідно із копією трудової книжки НОМЕР_1 .

23.10.2021 керівник Зеленського ліцею Ковельської міської ради Мартинюк Р.Б. ознайомив ОСОБА_1 під особистий підпис з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 07.10.2021 за №1306/36928, яким затверджено перелік професій та організацій, працівники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19.

01.11.2021 керівником ліцею вручено ОСОБА_1 повідомлення №30 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», в якому вказано про необхідність надання документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19. З повідомленням позивач ознайомилась під особистий підпис .

08.11.2021 керівником ліцею було видано наказ №67 про створення комісії для складання актів щодо відсторонення та поновлення на роботі працівників і цього ж дня було складено акт про те, що станом на 08.11.2021 ОСОБА_1 відмовилась або ухилилась від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Наказом директора Зеленського ліцею Ковельської міської ради від 08.11.2021 №31-к/тр ОСОБА_1 відсторонена від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19 чи медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава наказу: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 №30 від 03.11.2021; акт №1 про відмову або ухилення від проведення щеплення проти COVID-19 від 08.11.2021.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набув чинності 08.11.2021,

тому, лише з цієї дати у позивача виник обов`язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку. Оскільки відповідач у межах одного дня (08.11.2021) повідомив позивача про відсторонення від роботи та підписав наказ, не забезпечивши при цьому позивачу можливості пройти медичний огляд, надати підтверджуючі документи, не переконавшись у відсутності у позивача протипоказань для щеплення та не отримавши належних доказів відмови чи ухилення від профілактичного щеплення, тому відсторонення позивача від роботи є незаконним. Крім того, оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи, проте, не може погодитися із мотивами, з яких суд виходив, задовольняючи вказану позовну вимогу, виходячи з таких підстав.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (ст. 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.»

Велика Палата Верховного Суду вважає, що «відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що «застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом №1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.»

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів».

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді вчителя математики, а наказом Зеленського ліцею Ковельської міської ради Ковельського району Волинської області від 08 листопада 2021 року № 31-к/тр її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на період відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Отже, слід зазначити, що нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи не доведена. Визнаючи незаконним та скасовуючи наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи, суд не вказав, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці тощо. У справі не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача, а тому оскаржуваний наказ директора з цих підстав необхідно визнати незаконним та скасувати з наведених мотивів, що має наслідком зміну мотивувальної частини рішення суду в означеній частині.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу (частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що «оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Проте, у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18).

Враховуючи ту обставину, що відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи є незаконним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона має право на компенсацію втраченої частини заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по день винесення рішення 26 січня 2022 року.

Оскільки сторона позивача не оскаржувала рішення суду, то колегія суддів апеляційного суду переглядає справу в апеляційному порядку із додержанням вимог ст. 367 ЦПК України - лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, мотивувальну частину рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року в частині визнання незаконним та скасування наказу директора Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » №31-к/тр від 08 листопада 2021 року необхідно змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, в решті рішення суду слід залишити без змін.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року в даній справі змінити в частині мотивів задоволення позову, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді