Окрема думка

від 06.04.2023 по справі 159/7226/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/7226/21 Провадження №22-ц/802/15/23 Головуючий у 1 інстанції:Шергіна Ю. О. Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

О К Р Е МА ДУМКА

06 квітня 2023 року місто Луцьк

судді Волинської апеляційного суду Осіпука В. В.

у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області №31-к/тр від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді вчителя математики.

Зобов`язано Зеленський ліцей Ковельської міської ради Волинської області нарахувати і виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по день допуску до роботи.

Допущено до негайного виконання судове рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача Зеленського ліцею Ковельської міської ради Волинської області, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Волинського апеляційного суду постановою від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу задовольнила частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року в даній справі змінила в частині мотивів задоволення позову, виклавши її в редакції прийнятої постанови.

В решті рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2022 року залишила без змін.

Зазначеного висновку щодо законності оскаржуваного рішення, змінивши його мотивувальну частину, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Волинського апеляційного суду дійшла, виходячи з того, що судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час роботи особисто контактувати з іншими людьми або можливості організації для позивача дистанційного виконання роботи, а саме, суд не встановив жодних фактів, які б спростовували нагальність потреби у відстороненні позивача від роботи, а обмежився лише оцінкою дій відповідача на виконання наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", який набув чинності 08 листопада 2021 року.

Однак, з таким висновком колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Волинського апеляційного суду погодитись не можу та вважаю його помилковим з таких підстав.

Згідно частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 цього Закону громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам, відповідає пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Під час перегляду даної справи апеляційним судом, було встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала вчителем математики, а отже за характером своєї роботи могла контактувати з іншими працівниками школи та учнями. Наказом відповідача від 08 листопада 2021 року № 31-к/тр остання відсторонена від роботи з 08 листопада 2021 року на період відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Оскільки, за характером виконуваних трудових обов`язків, які передбачали можливість контактів з учнями та працівниками закладу освіти, та не працюючи дистанційно чи на дому, позивач підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилася від проходження вакцинації та не надала довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, то відповідач (роботодавець) обґрунтовано, з дотриманням чинного законодавства, відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Враховуючи наведені обставини, вважаю, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у суду як першої так і апеляційної інстанції, який змінив лише мотивувальну частину рішення, не було, а тому у позові слід було відмовити.

Суддя апеляційного суду В. В. Осіпук