Постанова

від 03.04.2023 по справі 442/6317/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6317/22 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/3108/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

позивачки ОСОБА_1

та її представника - адвоката Шемеляка М.С.;

Ластов`яка Б.В. - представника Гімназії № 17

Дрогобицької міської ради Львівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області (у подальшому - „Гімназія", «відповідач»), у якому просила визнати недійсним п. 1.5 Трудового договору від 02.09.2022 року, який укладено між нею та Гімназією , та вважати укладеним Трудовий договір від 02.09.2022 року між позивачкою та Гімназією «на термін з 03.09.2022 року по 03.09.2023 року включно, працівник приступає до виконання своїх трудових обов`язків з 05 09.2022 року, визнати в цій частині неправомірним наказ № 134-к від 02.09.2022 «Про призначення ОСОБА_3 ».

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що згідно трудового договору від 01.09.2021 року, який було укладено між позивачкою та відповідачем, її прийнято на посаду учителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням на термін 1 рік з 02.09.2021 по 02.09.2022 і 02.09.2022 року позивачку було звільнено із займаної посади згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

02.09.2022 року між позивачкоюю та відповідачем укладено новий трудовий договір на аналогічних умовах до попереднього трудового договору, однак, на інший термін: з 05.09.2022 року по 08.06.2023 року.

Вважає, що умови трудового договору в частині терміну його укладення не відповідають вимогам закону, оскільки вона є пенсіонером за віком і тому відповідно до п.3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» трудовий договір з нею мав бути укладений на строк від одного до трьох років, а не з 05.09.2022 року по 08.06.2023 року, як зазначено у п. 1.5 трудового договору від 02.09.2022 року. Укладання з позивачкою трудовою договору від 02.09.2022 року на строк менший, ніж передбачено законодавством, вважає «прямою дискримінацією (її) як пенсіонера, за ознакою віку, котра немає жодної обґрунтованої та правомірної мети, окрім особистої неприязні керівника навчального закладу до (неї)» (а.с. 1-4).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано недійсним п. 1.5 Трудового договору від 02.09.2022 року, який укладено між Гімназією № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області в особі директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича та ОСОБА_1 .

Зобов`язано директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти Трудовий договір з ОСОБА_1 , що відповідає вимогам п.3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», строком від 1 до 3 років, з датою початку договору 02.09.2022 року.

Стягнуто з Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в користь ОСОБА_1 3 000 грн. на правову допомогу та в дохід держави 992 грн. 40 коп. судового збору (а.с. 40-41).

Дане рішення оскаржив відповідач.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухваити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Стверджує, що ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2022 року відповідач не отримував.

Також стверджує те, що трудовий договір від 02.09.2022 року було укладено з позивачкою за заявою останньої від 01.09.2022 року, яка містить прохання про призначення її на посаду вчителя трудового навчання саме з 05.09.2022 року і терміном до 08.06.2023 року включно (а.с. 44-48).

Позивачка подала до суду свій Відзив на апеляційну скаргу Гімназії, у якому просить згадану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вважає, що «надана відповідачем «копія заяви ОСОБА_1 від 01.09.2022 року» не може бути долучена до матеріалів справи як письмовий доказ», оскільки Гімназія «була повідомлена судом першої інстанції про розгляд зазначеної справи належним чином, однак, своїм правом на надання відзиву з дорученням до нього копії зазначеної заяви, - не скористалася» (а.с. 77-81).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивачки і її представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрiшнього трудового розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов`язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи те, що строковий трудовий договір з позивачкою відповідач укладав неодноразово: останній раз - 02 вересня 2022 року (а.с. 28-33).

Сторонами спору визнається та обставина, що правовою підставою для укладення з позивачкою саме строкових трудових договорів було те, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» (далі - «Закон»), абзацом третім частини другої статті 22 якого встановлено, що «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закон України «Про повну загальну середню освіту» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац третій частини другої статті 22 Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників, та ухвалено що згаданий абзац Закону утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, на час апеляційного розгляду даної справи норма Закону, якою відповідач обґрунтовував укладення з позивачкою саме строкового трудового договору, а також - і подану ним апеляційну скаргу, утратила свою чинність, а тому не може бути правовим обґрунтуванням для задоволення цієї апеляційної скарги.

Крім цього, статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними - навіть без необхідності визнання їх такими в судовому порядку.

На момент укладення з позивачкою строкового Трудового договору від 02 вересня 2022 року ще був чинним абзац третій частини другої статті 22 Закон України «Про повну загальну середню освіту», згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Таким чином, навіть цією нормою Закону (яка у подальшому була визнаною неконституційною) було встановлено мінімальні гарантії для педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку та яким виплачувалася пенсія за віком, а саме: встановлено мінімальний строк, на який укладається трудовий договір, у рік. Однак, відповідачем при укладенні чергового строкового трудового договору з позивачкою навіть ці мінімальні гарантії дотримано не було, що (у відповідності до статті 9 КЗпП України) є підставою для визнання умов цього договору, якими передбачено його строк меншим, ніж один рік, недійсними.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для скасування оскаржуваного рішення (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області залишити без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2022 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 07 квітня 2023 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.