Постанова

від 29.02.2024 по справі 442/6317/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6317/22 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/3361/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2022 року в складі судді Хомика А.П. в справі за позовом ОСОБА_2 до Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити дії.

Вимоги обгрунтовані тим, що згідно з трудовим договором від 01вересня 2021 року, укладеним між нею та відповідачем, її прийнято на посаду учителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням на термін 1 рікз 02 вересня 2021 року до 02 вересня 2022 року.

02 вересня 2022 року її звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

При цьому, 02 вересня 2022 року між нею та відповідачем укладено новий трудовий договір на аналогічних умовах до попереднього трудового договору, однак, на інший термін: з 05 вересня 2022 року до 08 червня 2023 року.

Вважає, що умови трудового договору в частині терміну укладення не відповідають вимогам закону, оскільки вона є пенсіонером за віком і тому відповідно до пункту 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» трудовий договір з нею мав бути укладений на строк від одного до трьох років, а не з 05 вересня 2022 року до 08 червня 2023 року, як зазначено у пункті 1.5 трудового договору від 02 вересня 2022 року. Укладання з нею трудовою договору від 02 вересня 2022 року на строк менший, ніж передбачено законодавством, вважала «прямою дискримінацією (її) як пенсіонера, за ознакою віку, котра не має жодної обґрунтованої та правомірної мети, окрім особистої неприязні керівника навчального закладу до (неї)».

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила визнати недійсним пункт 1.5 трудового договору від 02 вересня 2022 року, який укладено між нею та Гімназією № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області, вважати укладеним трудовий договір від 02 вересня 2022 року між нею та Гімназією № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області «на термін з 03.09.2022 по 03.09.2023 включно, працівник приступає до виконання своїх трудових обов`язків з 05.09.2022», визнати в цій частині неправомірним наказ № 134-к від 02 вересня 2022 року «Про призначення ОСОБА_3 », вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 1.5 трудового договору від 02 вересня 2022 року, укладеного між Гімназією № 17 Дрогобицької міської ради Львівської областів особі директора гімназії Гевка Я.Й. та ОСОБА_2 .

Зобов`язано директора гімназії Гевка Я.Й. від імені Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти трудовий договір зі ОСОБА_2 , що відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», строком від 1 до 3 років, з датою початку договору02 вересня 2022 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач Гімназія №17 Дрогобицької міської ради Львівської області, в особі директора Гевка Я.Й, вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного прийнятого рішення судом у справі.

Апеляційну скаргуобґрунтовує тим,що відповідачне отримувавжодної ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 10.10.2022, їм взагалі не було відомо про існування такої справи через грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що позбавило відповідача подати відзив на позовну заяву та будь які іншу документи, що можуть мати значення для справи.

Крім цього, звертає увагу, що трудовий договір від 02.09.2022 укладено з позивачкою за заявою останньої від 01.09.2022, де вона просить призначити її на посаду вчителя трудового навчання з 05.09.2022 і терміном до 08.06.2023 включно, тобто строковий трудовий договір укладено на термін, який ОСОБА_2 сама визначила у своїй заяві.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міскрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 висловила заперечення з приводу доводів апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Справа розглядалася судами різних інстанцій.

Так, постановою Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області залишено без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2022 року залишено без змін.

Відповідач Гімназія № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області оскаржив рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року касаційну скаргу Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача витини дії позивачка покликалася на те, що 02 вересня 2022 року між нею та відповідачем укладено новий трудовий договір на аналогічних умовах до попереднього трудового договору, однак, на інший термін, а саме: з 05 вересня 2022 року до 08 червня 2023 року.

Вважала, що умови трудового договору в частині терміну укладення не відповідають вимогам закону, оскільки вона є пенсіонером за віком, тому відповідно до пункту 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» трудовий договір з нею мав бути укладений на строк від одного до трьох років, а не з 05 вересня 2022 року до 08 червня 2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції врахував, що позивачка є пенсіонером за віком, тому відповідно до пункту 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» трудовий договір з нею мав бути укладений на строк від одного до трьох років, а не на 9 місяців.

Суд першої інстанції взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові ід 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц (провадження № 61-5664св18) та зобов`язав директора Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області Гевка Я. Й. укласти трудовий договір зі ОСОБА_2 , який відповідатиме вимогам пункту 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» строком від 1 до 3 років.

Крім того, суд вважав обґрунтованими вимоги позивачки про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати належно підтверджені.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції Львівський апеляційний суд у постанові від 03 квітня 2023 року зазначив, що на момент укладення з позивачкою строкового трудового договору від 02 вересня 2022 року був чинним абзац третій частини другої статті 22 Закон України «Про повну загальну середню освіту», згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», отже, висновки районного суду про обґрунтованість позову апеляційний суд вважав правильними.

Скасовуючи постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року та направляючи справу на новий апеляційний розгляд Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року констатував, що суд першої інстанції неналежно повідомив відповідача Гімназію № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про наявність у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області відповідного судового провадження.

Зокрема, суд вказав, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської областівід 10 жовтня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 доГімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської областіпро зобов`язання вчинити дії.

У зазначеній ухвалі вказано, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 28 жовтня 2022 року о 09:30 год. в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області (82100, м. Дрогобич, вул. Війтівська Гора, 39, каб. №6).

Також відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні відомості про отримання Гімназією № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області копії ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з доданими до неї додатками.

28 жовтня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалив рішення у справі за відсутності сторін.

Таким чином, на момент розгляду справи судом першої інстанції процедура проведення спрощеного провадження була порушена.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із частиною 2 статті 3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.ст. 2-1, 5-1КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що 02 вересня 2021 ОСОБА_2 прийнята на посаду вчителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням терміном на 1 рік за строковою трудовою угодою на підставі наказу № 81 від 01 вересня 2021 року.

02 вересня 2022 року ОСОБА_2 звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України на підставі наказу від 31 серпня 2022 року № 129-к.

05 вересня 2022 року ОСОБА_2 прийнята на посаду вчителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням за строковим трудовим договором на підставі наказу від 02 вересня 2022 року № 134-к.

Зокрема, з наказу від 02 вересня 2022 року № 134-к слідує, що ОСОБА_2 призначена на посаду вчителя трудового навчання Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області з неповним тижневим навантаженням з 05 вересня 2022 року до 08 червня 2023 року за строковою трудовою угодою.

Згідно із трудовим договором від 02 вересня 2022 року, укладеним між директором гімназії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , такий укладено на термін з 05 вересня 2022 року до 08 червня 2023 року включно.

Частиною другоюстатті 2 КЗпП Українипередбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами.

Стаття 22 КЗпП України забороняє будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, залежно від занять і місця проживання.

Частиною 2 ст. 23 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Спеціальним законом, який визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти є ЗУ «Про повну загальну середню освіту».

Зазначений законбув прийнятий16січня 2020року та набрав чинності 18 березня 2020 року.

Абзацом 3 частини другоїстатті 22 цього Законувизначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпунктом 2 пункту 3розділу X "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України "Про повну загальну середню освіту"передбачено, що до 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другоїстатті 22 цього Закону.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першоїстатті 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору за закінченням строку не вимагає додаткової заяви або волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник вже висловив при написанні заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, тоді як для продовження строкового трудового договору на новий строк потрібно волевиявлення як працівника, так і роботодавця.

Відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм матеріального права, колегією суддів встановлено дві істотні умови, з якими закон пов`язує можливість його застосування в частині переведення працівника з безстрокового на строковий трудовий договір, а саме: досягнення працівником пенсійного віку та виплата працівнику грошового утримання у вигляді пенсії за віком.

Таким чином, вказана норма адресована до конкретного визначеного кола осіб.

В свою чергу, слідуючи позиції відповідача, трудовий договір від 02.09.2022 був укладений з позивачкою за заявою останньої від 01.09.2022, у якій остання просила призначити її на посаду вчителя трудового навчання з 05.09.2022 до 08.06.2023 включно, тобто строковий трудовий договір укладено на термін, який ОСОБА_2 сама визначила у своїй заяві.

Іншими словами сторонами не заперечується, що між позивачкою та відповідачем був укладений строковий трудовий договір на підставі абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», однак за таким педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Як зазначає позивачка, відповідні дії відповідача є прямою дискримінацією її як пенсіонера, за ознакою віку, котра не має жодної обґрунтованої та правомірної мети, окрім особистої неприязні керівника навчального закладу до неї.

Колегія суддів виходить з того, що стаття 2-1 КЗпП України забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. За змістом ст. 5 вказаного Закону формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації та утиск.

Поряд з цим, на переконання колегії суддів, позивачкою до позову не надано доказів, а зі змісту позовних вимог не вбачається, що її обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, що відповідно до ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» можна вважати дискримінацією, а також не надано суду належних та допустимих доказів того, що з боку відповідача вчинено стосовно неї дії, які мають ознаки прямої дискримінації чи утиску.

Натомість, колегія суддів вважає, що зазначені вище обставини та норми права дають підстави для беззаперечного висновку про те, що укладаючи спірний договір від 02 вересня 2022 року на термін з 05 вересня 2022 року до 08 червня 2023 року (тобто на 09 місяців), відповідач Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області, як роботодавець допустив порушення трудових прав позивачки, які були гарантовані ЗУ «Про повну загальну середню освіту», а протилежні доводи відповідача не заслуговують на увагу.

Іншими словами позиція відповідача, за якою відповідний договір був укладений на строк який просила позивачка, тобто включення у такий істотну умову, яка суперечить вимогам закону, висновків суду не спростовує.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), визнано неконституційним абзац третій частини другої статті22 Закону України«Про повну загальну середню освіту»згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», яким унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

У рішенні зазначено, що абзац третій частини другої статті22 Закону України«Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IXне відповідаєКонституції Українита втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Згідно з частиною 2статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи наведене, на час укладення оспорюваного договору (пункту) договору абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»був чинним, при цьому, як зазначено вище, положення такого, роботодавцем дотримані не були, однак ще під час дії цього пункту та договору в цілому, відповідне положення закону було визнано неконституційним.

Таким чином, доводи позивачки ОСОБА_2 про допущені порушення її трудових прав роботодавцем - Гімназією № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Разом з тим, захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Дійсно, як зазначено вище укладення 02 вересня 2022 року між позивачкою та відповідачем трудового договору на термін з 05 вересня 2022 року до 08 червня 2023 року, є порушенням вимог пункту 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», незважаючи на те, що ОСОБА_2 сама про таке просила, тобто трудовий договір, який був укладений із останньою погіршував її становище як працівника порівняно з законодавством України.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що у травні 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області, в якому просила зобов`язати директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти з нею безстроковий трудовий договір з датою початку договору 02.09.2022, шляхом внесення відповідних змін до наказу «134-к від 02.09.2022 року «Про призначення ОСОБА_2 » та стягнути судові витрати на правову допомогу.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2023 року у справі № 442/3157/23 позов задоволено частково. Зобов`язано директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_2 з датою початку договору 24.03.2023, шляхом винесення відповідного наказу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17жовтня 2023року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2023 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини в такій редакції: Визнати строковий трудовий договір з педагогічним працівником гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області ОСОБА_2 від 02 вересня 2022 року таким, що укладений на невизначений строк, починаючи з 24 березня 2023 року. В решті рішення залишити без змін.

Постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року в касаційному порядку не оскаржувалася, є чинною.

Таким чином, на даний час оспорюваний у даній справі строковий трудовий договір від 02 вересня 2022 року є таким, що укладений на невизначений строк, а саме є безстроковим.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини, вимоги про зобов`язання директора гімназії Гевка Я.Й. від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти трудовий договір зі ОСОБА_2 , що відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», строком від 1 до 3 років, з датою початку договору02 вересня 2022 року не можуть вважатися актуальними та бути такими, що матимуть конкретні правові наслідки у ретроспективі для сторін у справі, при цьому, відповідна констатація фактів матиме для позивачки та відповідача відповідні правові наслідки на майбутнє.

Що стосується вимог про визнання недійсним пункту 1.5 трудового договору від 02 вересня 2022 року, укладеного між Гімназією № 17 Дрогобицької міської ради Львівської областів особі директора гімназії Гевка Я.Й. та ОСОБА_2 , то відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними, тобто такі є недійсними в силу вимог закону без необхідності визнання їх такими в судовому порядку.

Натомість, як зазначено вище, скасовуючи постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року та направляючи справу на новий апеляційний розгляд Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року констатував, що суд першої інстанції неналежно повідомив відповідача Гімназію № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про наявність у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області відповідного судового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З врахуванням встановлених порушень, а саме розгляд справи судом першої інстанції без належного повідомлення відповідача Гімназію № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про наявність у суді відповідного судового провадження, відтак з порушенням процедури проведення спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково

Підстави для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині визначенні у ст. 377 ЦПК України.

Зокрема, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу (частина перша цієї статті).

Суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи наведене, та незважаючи на те, що апеляційний суд частково розділяє висновки суду першої інстанції, оскільки такі відповідали контексту спірних правовідносин та нормам матеріального права, якими такі були врегульовані, колегія суддів приходить висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі з підстав наведених у мотивах даної постанови, а саме за відсутністю предмету спору.

Зазначене свідчить про часткову підставність вимог апеляційної скарги, що не має наслідком перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2023 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк